Хто розчищає завали після ураганів, землетрусів і війни?

Orient Bay Saint Martin Копирайт изображения Getty Images

Стихійні лиха здатні зрівняти з землею цілі міста, засмітивши вулиці завалами, тілами і токсичними матеріалами. Руйнації, спричинені сучасними війнами, також супроводжуються прихованими загрозами, бо можуть містити снаряди, що не вибухнули, протипіхотні міни і заміновані пастки. То хто розчищає завали після стихійних і техногенних катаклізмів і де це все ховають?

Урагани "Гарві", "Ірма" і "Марія" впродовж минулих двох місяців лютували на Карибах і в південних штатах США, вбивши десятки людей, поламавши людям життя і залишивши по собі слід руйнацій.

Пуерто-Рико зруйноване ураганами

Клікніть Зйомка з повітря показує обсяги руйнувань у Пуерто-Рико

Після урагану "Марія"

Район Пуерто-Рико після урагану "Марія"

Перед ураганом "Марія"

Район Пуерто-Рико перед ураганом "Марія"

Тоді, у середині вересня, землетрус магнітудою 7,1 вразив центральну Мексику, зруйнувавши десятки будинків у столиці Мехіко і за межами міста. Під завалами з розбитого бетону і покрученого заліза опинилися багато людей.

Постійні конфлікти на Близькому Сході також призвели до загибелі тисяч людей і руйнації великих міст. Значна частина Мосула в Іраку перетворилася на суцільну руїну, а частини сирійських міст Хомс і Ракка та оголошеного світовою спадщиною ЮНЕСКО міста Алеппо були вщент знищені.

Згідно з останнім дослідженням стану Алеппо, що його завершила супутникова програма ООН UNOSAT, в одному лише Старому місті пошкоджено понад 7000 об'єктів. Деякі свідки кажуть про випадки, коли сміття та уламки утворюють купи заввишки з цілі будинки.

Старе місто Алеппо спустошене

Спустошення Алеппо

Всі ці природні та техногенні катастрофи залишили по собі мільйони тонн сміття. Що з ним станеться?

Скидання на полігон - не відповідь

У розпал хаосу відразу після лиха, коли на вулицях багато сміття й уламків, люди, що вціліли, як правило, починають процес вивезення сміття.

Але в умовах шоку та спустошення те, що відбувається, і те, що повинно відбутися, - це часто дві різні речі, кажуть Мартін Б'єеррегаард, директор компанії з розчищення відходів після катастроф Disaster Waste Recovery, та Айден Шорт, директор Платформи міської стійкості (Urban Resilience Platform) - два спеціалісти з питань ліквідації наслідків катастроф, які працювали по всьому світу в місцях, спустошених штормами, землетрусами і війнами.

Мартін Б'єеррегаард Копирайт изображения DWR
Image caption Мартін Б'єеррегаард (ліворуч), директор, Disaster Waste Recovery

Поспішаючи відновити нормальне життя, політики часто вдаються до швидких рішень, які мають серйозні наслідки, пояснює пан Б'єррегаард.

Це "дійсно складне середовище для роботи", говорить він. "Але ви не можете просто скинути сміття в яму".

Однак часто трапляється саме це.

Після урагану "Катріна" у 2005 році державні службовці Луїзіани скинули понад 30 мільйонів кубічних метрів сміття на місцеві полігони.

Терміново були побудовані нові полігони, часто з порушенням санітарних норм. Про сортування сміття довелося забути. Крім того, влада тимчасово дозволили вивозити відходи, утилізація яких у мирний час заборонена. В результаті в грунт потрапляли небезпечні для людини нафтопродукти, пестициди, азбест.

Havana Cuba flooding Копирайт изображения Getty Images

У поспіху звалювати упереміш будівельне, побутове й органічне сміття, не відсіваючи вибухонебезпечні і токсичні речовини - ризикована практика, попереджає Даг Вейр з дослідницької організації Toxic Remnants of War.

Тому перш ніж розбирати завали, владі необхідно порадитися з експертами і місцевим населенням, каже він.

У державах з розвиненими інститутами, на зразок США, цю роботу зазвичай координують рятувальники і чиновники на федеральному і місцевому рівнях. У країнах з неефективним або відсутнім держуправлінням вакуум заповнюють міжнародні та неурядові організації.

Рекомендації ООН рекомендують протягом 72 годин після кризи зробити оцінку завданих збитків, зосередивши увагу на розчищенні доріг заради забезпечення доступу рятувальників до постраждалих районів.

Інший пріоритет - очищення території від шкідливих і небезпечних матеріалів, особливо в зонах конфліктів.

Як тільки безпосередні загрози усунені, час узятися за детальну оцінку руйнувань і вирішити, що робити з завалами.

Aleppo Debris Removal Копирайт изображения UNDP

Тут є два засадничі шляхи, і у кожного з них свої за і проти, розповідає Уго Бланко, регіональний радник з питань кризових ситуацій і конфліктів Програми розвитку ООН в Латинській Америці і Карибському басейні.

Можна завезти важку техніку і фахівців. А можна заплатити місцевому населенню.

Техніка дозволяє розгребти завали швидко, але обходиться дорого. Наймати місцевих - значить затягувати процес. Але зате це згуртовує і матеріально підтримує людей у ​​важкий період відновлення після катастрофи.

"Вони не сидять в очікуванні допомоги, а стають рушіями змін", - каже Бланко.

Коли на місці працює ООН, два підходи часто застосовуються паралельно:

"Ми намагаємося знайти баланс, залучаємо і людей, і техніку, в залежності від потреб".

Уго Бланко (праворуч), радник Програми розвитку ООН із кризових ситуацій і конфліктів Копирайт изображения UNDP
Image caption Уго Бланко (праворуч), радник Програми розвитку ООН із кризових ситуацій і конфліктів

Фахівці із розчищання завалів Мартін Б'єррегард і Айден Шорт зазвичай підключаються до роботи приблизно на другому тижні, коли справа доходить до детального плану відновлення інфраструктури і відбудови.

До цього моменту вони, як правило, вже завершують оцінку ситуації на місці. На першому етапі Disaster Waste Recovery і Urban Resilience Platform самі оплачують витрати, після чого шукають донорів серед організацій на кшталт ООН і намагаються переконати профінансувати довгострокову програму розбору завалів.

Стратегія залежить від цілей і пріоритетів місцевої влади, таких як швидкість і вартість, вплив на навколишнє середовище і залучення до робіт населення.

Масштаб подібних робіт часто здається непідйомним - як в Алеппо.

Disaster Waste Recovery оцінив масштаб завалів у 15 млн тонн. Для повного відновлення колись найбільшого сирійського міста буде потрібна неймовірна кількість будівельних матеріалів, що в сім разів перевищує річні потужності всіх сирійських каменоломень.

графіка 2

Саме тому в подібних випадках важлива стратегія розбору завалів: від того, який шлях обере влада, залежатиме результат.

Що робити з 15 млн тонн завалів в Алеппо
ВИКИНУТИ ВСЕ ПОДРОБИТИ В МІСТІ ПОДРОБИТИ ЗА МІСТОМ
Вартість $253 млн $133 млн $112 млн*
Час 12,5 років 6,5 років 6 років*
Полігон 15 млн тонн 5,5 млн тонн* 6 млн тонн
Вторинна обробка 0% 63%* 61%
Витрати води 0 метрів кубічних* 178 метрів кубічних 109 метрів кубічних
Км шляху 71 млн км 26 млн км 25 млн км*
Викиди CO2 73 млн тонн 27 млн тонн 26 млн тонн*
Створено робочих місць 2 600 8 000* 5 400
* Оптимальний варіант для кожної категорії

Джерело: Disaster Waste Recovery, Urban Resilience Platform

Експерти неурядових організацій і ООН впевнені, що ситуація поліпшиться лише тоді, коли рішуче зміниться підхід до відбудови міст і влада визнає в руїнах цінний ресурс, а не сміття.

Сміття - як ресурс

"Сміття - це гроші, - говорить Бланко, який розбирає руїни під прапором ООН вже більше десятиліття. - Для багатьох сміття - просто відходи, але при правильному підході воно обертається суспільним благом".

Витягнуті з уламків будівельні матеріали годяться для реконструкції будинків, подрібненою цеглою можна мостити дороги, і навіть повалені дерева йдуть на друзки.

Переробка зменшує навантаження на звалища і дозволяє економити природні ресурси. Крім того, вона завантажує місцеві підприємства та забезпечує роботою населення.

Економія може бути величезною, обіцяє директор Disaster Waste Recovery Мартін Б'єррегард.

Незважаючи на всі руйнування і жертви, катастрофи і війни здатні згуртувати людей і підготувати їх до майбутніх потрясінь.

"Трагедії оголюють слабкі місця міст, родин, інститутів, - каже Бланко. - Ефективне розчищення завалів - перший крок до будівництва більш сталих спільнот і націй ".

Торішній руйнівний землетрус магнітудою 7,8 в Еквадорі став поворотним моментом у долі Вікторії Демери.

Вікторія Демера, яка допомагала розбирати завали після минулорічного землетрусу в Еквадорі Копирайт изображения UNDP
Image caption Вікторія Демера, яка допомагала розбирати завали після минулорічного спустошливого землетрусу в Еквадорі

Вона кинула навчання і присвятила себе відбудові невеликого поселення Лас-Гілсес, зруйнованого на 75%.

"Треба було розібрати завали, щоб забути про трагедію і почати нове життя, - каже вона. - Люди шукали, чим зайнятися, і ми змогли заробити на ремонт і відновлення будинків ".

Вікторія стала бригадиром, зруйнувавши традиційні уявлення про роль жінки в еквадорському суспільстві.

"Я досягла нових висот - і особистих, і професійних", - розповідає вона.

Homs debris Копирайт изображения UNDP

Незважаючи на очевидні вигоди для процесу відновлення, донори неохоче фінансують розчищення завалів у зруйнованих містах. Вони прагнуть наочного результату: відбудувати школу, відкрити бібліотеку, пояснює Бланко.

"Це дорого і не так привабливо, як печеньки дітям роздавати, - нарікає він. - Ми з великими труднощами збираємо кошти для нормальної організації процесу".

І все ж після страхітливого цунамі в Індійському океані 2004 року, землетрусу на Гаїті 2010 року і низки катаклізмів цього року, які вдарили у швидкій послідовності, світ поступово накопичує знання і досвід у цій сфері.

"Ми знаємо, що треба робити, - каже Бланко. - Складність в тому, щоб втілити це знання в життя і добитися, щоб при розборі завалів головною була не швидкість, а користь, нехай це й коштує дорожче".

Автори Лусі Роджерс, оформлення Розі Голланч, дизайн Пріна Шах.

Новини на цю ж тему