Куди летять вмирати космічні апарати?

The Tiangong I spacecraft Копирайт изображения china manned space engineering
Image caption China's Tiangong I spacecraft is expected to fall to Earth soon

Китайська космічна станція "Тяньгун-1", зв'язок із якою наразі втрачений, має впасти назад на Землю наступного року. Але не в один із тих віддалених від цивілізації районів, де більшість космічних кораблів доживають свої дні.

Нині, коли найвищі вершини - підкорені, полюси - досягнуті, а безмежні океани і пустелі - перейдені, дослідники й мандрівники шукають нових місць, вартих освоєння. Деякі з цих місць називають полюсами недосяжності. І два з них - особливо цікаві.

Один із них зветься континентальним полюсом недосяжності - це місце на Землі, найбільш віддалене від океану. Хоч суперечки щодо його точних координат досі тривають, багато хто вважає, що це місце знаходиться поруч із Джунгарською брамою - гірським перевалом між Китаєм і Центральною Азією.

Його еквівалент у океані - місце, найбільш віддалене від суходолу - розташований у південній частині Тихого океану, за 2,7 тис. км від островів Піткерн, десь у безлюдних просторах вод між Австралією, Новою Зеландією і Південною Америкою.

Цей океанічний полюс недосяжності розпалює інтерес не тільки дослідників - оператори супутників також мають тут свою зацікавленість. А це тому, що більшість супутників, що обертаються довкола земної орбіти, рано чи пізно упадуть на Землю. Але куди саме?

Менші супутники згорять у атмосфері, проте частини більших із них - вціліють і досягнуть поверхні Землі. Аби не дати їм розбитися об густонаселені райони, їх збивають поруч із океанічним полюсом недосяжності.

Це місце, площею у 1,5 тис. кв. км на поверхні океану, - цвинтар космічних кораблів. Востаннє їх там нарахували 260, більшість - російські.

Тут лежать уламки космічної станції "Мир". Її запустили у 1986 році, і на ній побували багато команд космонавтів і міжнародних гостей.

Маючи масу у 120 тон, станція ніколи не змогла б згоріти у атмосфері, тож її затопили тут у 2001 році, і місцеві рибаки навіть бачили фрагментарну масу сяючих уламків, що летіла через усе небо.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Комп'ютерна модель падіння станції "Мир" у 2001 році

Кілька разів на рік сюди падає черговий безпілотний модуль, що постачає обладнання і продовольство команді Міжнародної космічної станції.

Ці контрольовані повернення у нашу атмосферу нікому не загрожують: у регіоні немає риби - океанічні течії оминають це місце і не постачають сюди поживні речовини, тож і морське життя тут вкрай бідне.

Мешканцем цієї самотньої місцини колись стане і Міжнародна космічна станція.

Упродовж наступного десятиліття її планують зняти з експлуатації і обережно затопити у океанічному полюсі недосяжності. Враховуючи її масу - 450 тон, тобто вчетверо більшу за станцію "Мир" - це буде дивовижне видовище.

Щоправда, іноді затопити супутник чи космічну станцію на півдні Тихого океану неможливо - зокрема, коли управління з Землі втратило із ними зв'язок.

Копирайт изображения NASA
Image caption Тисячі уламків космічних кораблів і супутників літають довкола Землі

Така ситуація сталася з 36-тонною космічною станцією "Салют-7", яка у 1991 році впала у Південній Америці, та з американською орбітальною станцією "Скайлеб", що впала на Австралію у 1979 році. Ніхто не постраждав і навіть, наскільки нам відомо, не бачив падаючих уламків.

Але проблема знову постане перед нами наступного року.

Між січнем і квітнем наступного року "Тяньгун-1" повернеться на Землю. "Тяньгун-1" запустили у 2011 році - це була перша китайська космічна станція. Через рік її відвідала перша китайська жінка-астронавт Лю Ян.

Орбіта "Тяньгуна-1" меншає із тим, як станція наближається до повернення у атмосферу Землі. Але китайські інженери втратили зв'язок із нею і не в змозі завести підсилювачі, щоб "приземлити" станцію у Тихому океані.

Натомість відомо, що станція впаде десь між 42,8 градусами північної і південної широти, тобто десь між широтами Північної Іспанії і Південної Австралії, але точніше ми зможемо знати не раніше останніх кількох годин перед безпосереднім падінням.

Найімовірніше, що "Тяньгун-1" так і не приєднається до своїх товаришів у безлюдних просторах Тихого океану.

Д-р Девід Вайтхаус був науковим кореспондентом ВВС з 1988 по 2006 роки, він також був науковим редактором сайту BBC News.

Новини на цю ж тему