"Сто днів до наказу" по-білоруськи: інтернет проти "дідівщини"

Армія Копирайт изображения SERGEI GAPON/AFP
Image caption "Дідівщину" в білоруській армії розслідували понад 70 разів за останні три роки

Донедавна про білоруську армію говорили добре і мало - зазвичай у свята.

Проте нинішня осінь принесла білоруським військовим суцільні неприємності.

Спочатку їм довелося доводити у вересні, що спільні навчання "Захід-2017" не є прикриттям для переміщень російських військ територією Білорусі.

Але найгірше сталося у жовтні, коли смерть солдата-строковика сколихнула сонне білоруське суспільство.

Вищим чиновникам довелося публічно перепрошувати і терміново вдаватися до невідкладних дій, а в медіа згадали про "дідівщину" радянських часів.

Наприклад, ту, яку тридцять років тому яскравими барвами розписав Юрій Рибаков у повісті "Сто днів до наказу".

Тодішня публікація в журналі "Юність" зняла табу із забороненої в СРСР теми. У сучасній Білорусі роль такого каталізатора зіграв інтернет.

Що сталося?

Третього жовтня 21-річного солдата строкової служби Олександра Коржича знайшли повішеним у підвалі військової частини в Печах, під Борисовом. Ноги його були зв'язані, а на голову натягнута майка, але це не завадило слідчим одразу заявити, що Коржич наклав на себе руки - і ймовірно, з особистих причин.

Сім'я загиблого не погодилася з таким висновком, і незабаром на численних недержавних сайтах, в ефірі супутникового телеканалу "Белсат" і в соцмережах з'явилися розповіді матері та друзів Олександра про те, як з нього систематично знущалися, а потім вбили.

У Коржича й інших "молодих" відбирали телефони і банківські картки, їм доводилося платити сержантам щоденний викуп за "життя". За словами мами, ночами їх змушували вставати за тривогою і спостерігати за оргіями сержантів з повіями, а також прибирати унітаз зубною щіткою в саморобному хомуті з голок.

Незалежні ЗМІ з'ясували, що це була вже четверта з початку року загадкова смерть у військовому містечку в Печах, включаючи дуже схоже "самогубство" 23-річного Артема Бастюка в березні.

Громадська петиція з вимогою припинити "дідівщину" і відправити міністра оборони у відставку, яку активістами опублікували на платформі zvarot.by на початку скандалу, набрала більше 10 тисяч підписів лише за дві доби і була заблокована на вимогу міністерства оборони. Згодом під тиском громадськості доступ до неї відновили.

Як відреагувала влада?

Влада, вочевидь, не очікувала такої гострої реакції, адже всі попередні випадки смертей в армії не викликали такого резонансу.

"Пропаганда не впоралася", - так прокоментував спроби зам'яти смерть Коржича колишній керівник білоруського державного телебачення Олександр Зимовський. На думку людини, що раніше здобула славу головного пропагандиста Білорусі, військове командування навіть не спробувало передбачити розвиток ситуації, погасити кризу "в зародку" і "мінімізувати збитки".

Вже 12 жовтня міністерству оборони довелося погодитися на ретельніше розслідування, включаючи версію вбивства внаслідок "нестатутних відносин". При цьому військові звинуватили ЗМІ про "цілеспрямовану кампанію з дискредитації Збройних сил".

13 жовтня втрутився сам президент Олександр Лукашенко. Він взяв справу під "особистий контроль" і пообіцяв покарати винних.

Міністр оборони Андрій Равков висловив "глибоке співчуття" батькам Олександра Коржича тільки 18-го жовтня, також заявивши про "невідворотність покарання".

Проти десятьох військовослужбовців у Печах, включаючи двох офіцерів, порушили кримінальні справи, а командира навчального центру в Борисові президент Лукашенко звільнив своїм указом 20-го жовтня.

Були порушені і відновлені ще кілька справ за підозрою в "дідівщині" в різних військових частинах, включаючи розслідування смерті Артема Бастюка в Печах.

Збій чи система?

До скандалу зі смертю Коржича "дідівщину" в білоруській армії розслідували 70 разів за останні три роки. Щоправда, без особливих успіхів. Правозахисники стверджують, що масштаб проблеми є набагато серйознішим за цю статистику.

Тему "дідівщини" вже піднімав художній фільм "Живе Білорусь!", знятий у 2012 році польською кіностудією про службу молодого опозиціонера-призовника в білоруській армії і заснований на реальних подіях.

Копирайт изображения SERGEI GAPON/AFP
Image caption Скандал з "дідівщиною" підірвав імідж "однієї з найбільш боєздатних армій Європи", розхваленої президентом Лукашенком

Користувачі соцмереж не сумніваються, що нинішня білоруська армія перетворилася в "концтабір".

"Це не армія, а в'язниця зі своїми законами. Чоловіків тут не виховують, а принижують і роблять неврастеніками", - цитує один з коментарів сайт naviny.by.

"Нам така армія не потрібна, - говорить на одному з відеозаписів мама Олександра Коржича. - Не знаю, для чого збирати таких вбивць у цій армії? Вони ж не можуть захистити ані нашу державу, ані нас, ані нашого президента."

Чому такий розголос саме зараз?

Військовий експерт Олександр Алесін пояснює небувалий резонанс "переходом кількості в якість", тобто накопиченням критичної маси невдоволення в зв'язку з почастішанням випадків "дідівщини".

Інший експерт, Дмитро Міцкевич, пов'язує скандал із підвищеною увагою до армії в зв'язку з нещодавніми білорусько-російськими навчаннями "Захід-2017", коли суспільство вперше серйозно зацікавилося, чи в змозі білоруська армія реально захистити суверенітет країни, і дійшло не дуже втішних висновків.

Скандал з "дідівщиною" підірвав імідж "однієї з найбільш боєздатних армій Європи", розхваленої президентом Лукашенком і державними ЗМІ.

Тема для опозиції

Скандал додав ще одну гучну протестну тему для опозиції, яка почала осінній політичний сезон з небагатолюдної акції "обурених білорусів" у центрі Мінська 21-го жовтня.

Крім гасел проти підписання оновленого указу про боротьбу з "дармоїдами", під час акції лунали заклики покласти край смертям солдатів у мирний час, і був помічений плакат "Білоруська армія - серійний вбивця!".

Ще раніше Об'єднана громадянська партія почала вуличний збір підписів за відставку міністра Равкова і самого президента Лукашенка.

Копирайт изображения Viktor Drachev/TASS
Image caption Навчання "Захід-2017" змусили білорусів задуматися, чи може білоруська армія захистити країну

Опозиційний рух "Говори правду!" вустами одного зі своїх лідерів, Тетяни Короткевич, закликав до посилення громадського контролю над армією.

"Нам потрібна громадська комісія, мета якої - посилення ролі громадянського суспільства в питаннях безпеки і готовність стати не тільки на захист своєї країни, а й, на жаль, самих захисників", - заявила колишній кандидат в президенти.

Не всі, втім, згодні, що звільнення міністра оборони вирішить проблему.

Опозиційний сайт "Наша нива", який зіграв ключову роль у поширенні історії Олександра Коржича, навів п'ять тез проти відставки пана Равкова, охарактеризувавши його як "пробілоруського" міністра оборони, який вивчає український досвід боротьби з Росією і здатний вчитися на помилках.

В інтернеті закрутять гайки?

Чимало експертів побоюються, що скандал спричинить закручування гайок в інтернеті, який і створив репутаційну проблему для білоруської влади.

"Останнім часом сильно зросла роль соціальних мереж, інтернет-ЗМІ. Вони, а не державні ЗМІ, почали формувати порядок денний суспільного життя країни", - каже політолог Валерій Карбалевич, стверджуючи, що "влада інтуїтивно відчуває небезпеку".

"Ось невипадково новий міністр інформації Олександр Карлюкевіч зазначив, що потрібен новий закон про ЗМІ, який би контролював інтернет і соціальні мережі", - додає він.

Певно, не є випадковістю і тимчасове відсторонення від посади керівника Оперативно-аналітичного центру при президенті Сергія Шпегуна.

Саме ця елітна структура опікується кібербезпекою, захистом секретних даних і регулюванням інтернету в країні.

Також на цю тему

Новини на цю ж тему