Обережно, міни: як довго Україна буде серед "замінованих" країн світу?

Попередження про міни серед поля Копирайт изображения UNIAN

В ООН заявляють, що Україна внаслідок бойових дій на Донбасі швидко наближається до країн світу, найбільш "забруднених" мінами.

Помічник Генерального секретаря ООН з гуманітарних питань Урсула Мюллер заявила, що неподолання цієї проблеми зупинить відновлення Донбасу "на багато років вперед".

Досі вважалося, що найбільша кількість мін - в Афганістані, а також Камбоджі, Лаосі, Анголі й Боснії та Герцеговині.

Експерти в Україні вважають, що на розмінування територій у Луганській та Донецькій областях треба щонайменше 10-15 років.

Спрогнозувати точні строки неможливо, оскільки зараз фахівці, у тому числі іноземні, працюють лише на контрольованій Києвом території Донбасу. Фахівцям не можуть забезпечити режим тиші безпосередньо біля лінії розмежування, а ситуацію у так званих "ДНР" і "ЛНР" ніхто навіть не вивчав.

Окрім того, існує багато перешкод для того, аби до розмінування, яке потребує значних коштів, повноцінно долучилися міжнародні організації.

700 тис гектарів небезпеки

За попередніми підрахунками спеціалістів, територія, яку слід очистити від мін, становить близько 700 000 гектарів.

У квітні цього року начальник координаційної групи з протимінної діяльності штабу АТО Сергій Зубаревський заявляв, що сапери вилучили і знешкодили майже 150 тисяч вибухонебезпечних предметів і очистили 3 тис. гектарів території.

Тобто, ідеться про менше ніж піввідсотка від потенційно небезпечної площі.

Наприкінці вересня керівник спостережної місії ОБСЄ Александр Хуг наголосив, що більшість цивільних, що загинули на Донбасі, стали жертвами детонації мін та боєприпасів.

Серед загиблих від мін дітей переважають хлопчики віком від 9 до 15 років, каже він.

"Демінери" і "зеленгосп"

Із 2014 року, після початку бойових дій на Донбасі, Центр розмінування Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України, розташований у Хмельницькій області, готує спеціалістів із розмінування - потреба у них дуже зросла.

Копирайт изображения Міністерство оборони України
Image caption Із 2014 року Центр розмінування міністерства оборони України залучає фахівців, що мають досвід роботи в Афганістані, Лівані, колишній Югославії

Керівник центру Володимир Родіков, якого цитує сайт міністерства оборони України, розповідає, що багато з них мають досвід роботи з розмінування в Афганістані, Лівані, колишній Югославії.

Окрім того, до пошуку мін долучилося кілька міжнародних організацій, зокрема, британська "Halo Trust" - вона наймає на роботу охочих стати "демінерами".

Нині серед близько сотні навчених фахівців є навіть жінки, працюють подружні пари. Багато хто з них - це мешканці Донбасу.

Як шукають міни і залишки зброї, ВВС Україна на умовах анонімності розповів один із "демінерів".

"Починається все зі зрізання трави. Ти повинен обережно, ребром долоні розвести на обидва боки високу траву - а вона на цих полях висока, ніхто ж не косив кілька років - і роздивитися, чи немає розтяжки тощо. І так метр на метром. Тільки після цього можна заглиблюватися у землю металодетектором. Все регламентовано: на яку висоту зрізати траву, як звільняти підозрілий металевий предмет від ґрунту, куди дивитися в першу чергу, куди - в другу", - каже він.

"Робота просувається дуже повільно через усі ці суворі вимоги техніки безпеки. Якщо ми знаходимо підозрілий предмет, повідомляємо рятувальникам та фахівцям СБУ. Сапери відвозять боєприпаси для знешкодження. СБУ фіксує міни російського походження, які ми постійно знаходимо", - додає демінер.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption До виявлення мін залучають працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій

"Демінери" жартують, що іноді схожі на працівників "зеленгоспу" - мін не знайшли, зате траву покосили і кущі підстригли.

Донори і домашнє завдання

Через продовження бойових дій говорити про розмінування території безпосередньо біля лінії розмежування, а також у самих самопроголошених "республіках" зараз зарано. Але, як каже керівник міжнародних програм центру "Стратегія ХХІ" і аналітик УНЦДП Віталій Мартинюк, є "домашнє завдання", яке Україна досі не виконала.

Ідеться про необхідність якомога швидше врегулювати правову базу задля участі міжнародних організацій у розмінуванні відповідно до стандартів International Mine Action Standards (IMAS - Міжнародні стандарти протимінної діяльності. - Ред.) Кілька разів уряд подавав на розгляд парламенту відповідний законопроект, проте до сесійної зали він ще не дійшов.

Віталій Мартинюк, тривалий час працюючи у Сербії, вивчав балканський досвід гуманітарного розмінування значних територій країн, що постали після розпаду Югославії.

"Є нагальна потреба створення національного органу з питань гуманітарного розмінування, який би отримав повноваження працювати не лише коштом українського бюджету, але й міжнародної донорської допомоги. Це питання є актуальним ще й зважаючи на "забруднення" територій внаслідок нещодавніх вибухів на військових складах у Харківській та Вінницькій областях", - сказав Віталій Мартинюк у коментарі ВВС Україна.

Зараз, каже експерт нормативно-правова база не дозволяє одержувати міжнародну допомогу для проведення гуманітарного розмінування, тобто, комплексного очищення усієї території від снарядів та залишків озброєнь.

У той же час, для розмінування територій необхідні значні кошти. До прикладу, у Хорватії відповідно до програми розмінування на 2009-2019 роки, буде використано 550 мільйонів євро, у тому числі, це кошти міжнародних донорів.

За словами Віталія Мартинюка, саме після створення національного координаційного органу у Балканських країнах ситуація зрушила з місця, хоч небезпечні території, передусім, у Боснії та Герцеговині, до кінця не очищені. Хоча війна там закінчилася майже 20 років тому.

Копирайт изображения EPA
Image caption Афганістан найбільше забруднений мінами

Приклад для України

Експерти вважають, що найбільша кількість мін лишається в Афганістані. Проте в Камбоджі, Лаосі, Боснії та Герцеговині і Анголі їх також дуже багато. Наземні міни досі використовуються в гарячих точках - М'янмі, Лівії та Сирії.

"За деякими оцінками, загальна кількість смертельно небезпечних пристроїв, досі похованих під землею в 60-ти країнах світу, сягає 110 мільйонів, але скільки їх точно, не знає ніхто", - зазначає журналіст ВВС Марк Пізінг, який досліджував цю тему.

Попри складність процесу, очистити країну від наземних мін можливо.

Наприклад, у 2015 році, по 22 роках наполегливої роботи з розмінування, Мозамбік нарешті оголошено вільним від мін. На території загальною площею 44 мільйони квадратних кілометрів знищили понад 200 тисяч мін.

Завдяки використанню супутникових зображень для виявлення мінних полів навіть Афганістан, найбільш замінована країна у світі, може бути повністю очищена від мін до 2023 року.

Україні, вважають експерти, варто лише створити правову базу, скориставшись міжнародним досвідом.

Новини на цю ж тему