Українські гроші революції: горпинки, лопатки і паперові монети

500 гривень
Image caption "Горпинками" називали і 100 карбованців, і 500 гривень УНР. Останні - через портрет жінки, яка, як вважають, уособлювала молоду незалежну Україну. Надруковано в Берліні 1918 року. Художник - Георгій Нарбут

Карбованці, гривні та шаги - такі гроші випускала українська влада під час революційних 1917-1920 років. Сьогодні їх можна побачити в постійній експозиції Національного музею історії України в Києві.

Найціннішою вважається перша українська банкнота - 100 карбованців, випуск якої Центральна Рада схвалила 19 грудні 1917 року за старим стилем (1 січня 1918 року за новим).

Українські гроші в різний час друкували в Києві, Одесі, Івано-Франківську (в той час Станіславові), Кам'янці-Подільському, а також у Варшаві та Берліні.

Українська влада випускала і дрібні паперові гроші - марки, як це робили в останні роки Російської імперії. На звороті писали, що вони "ходять на рівні з дзвінкою монетою".

Шаги
Image caption Шаги випустили у 1918 році. В одній гривні - 100 шагів, в одному карбованці - 200

У деяких містах навіть випускали власні гроші, оскільки не вистачало дрібних знаків.

Фахівці вважають, що найбільше в той час люди цінували дореволюційні золоті та срібні монети. Це підтверджують знайдені скарби, заховані під час "монетного голоду".

У революційні роки на території України продовжували розплачуватись грошима Російської Імперії та тимчасового уряду - так званими "керенками", ходили також німецькі, австро-угорські, румунські та польські гроші.

Про гроші революції ВВС Україна розповіли фахівці Національного музею історії України - завідувач відділу історії України ХХ століття Олександр Іщук і наукові співробітники сектору нумізматики Андрій Бойко-Гагарін і Олена Рoдіонова.

Перші 100 карбованців

100 карбованців
Image caption На українських грошах революційного періоду писалось, що вони забезпечуються усім державним майном і ходять нарівні з золотою монетою

Олена Рoдіонова: У центрі ліворуч зображений тризуб з хрестом. Ця символіка належала ще київському князю Володимиру Великому. Тризуб як герб офіційно затвердять через 54 дні після випуску першого українського кредитового білета. На наступних купюрах тризуб зображують без хреста.

Праворуч зображений арбалет, що в XVII столітті був гербом Київського магістрату.

На звороті банкноти написи чотирма мовами: українською, російською, польською та на ідиші. Таким чином український уряд підкреслював толерантність до національних меншин.

Автор ескізів - Георгій Нарбут, відомий художник-графік. Він звертається до українських стародруків і гравюр, розробляє свій автентичний шрифт. На цьому грошовому знаку використано дев'ять різновидів шрифту.

Георгій Нарбут є автором найбільшої кількості українських грошей того часу.

Через жовтий колір 100 карбованців називали "яєчнею".

Які гроші ходили в час революції?

2 гривні - художник Василь Кричевський.
Image caption 2 гривні УНР, розроблені Василем Кричевським. Надруковані в Берліні 1918 року

Олександр Іщук: Кожна влада мала свою грошову систему. Царська Росія - золоті та паперові рублі. Вони залишались в обігу, коли вже була УНР. Були ще так звані "керенки", гроші тимчасового уряду, який створили у Петрограді після Лютневої революції 1917-го.

Коли почалась боротьба за владу, ті, хто опановував частину території, теж мали свої грошові системи. Наприклад, денікінці мали свої рублі.

Свої гроші випускали навіть деякі міста на території України - Житомир, Одеса, Єлисаветград (нині Кропивницький - Ред.), Проскурів (Хмельницький - Ред.), Бердичів, Золочів, Острог, селище Нова Ушиця та багато інших.

Гроші міст
Image caption Один із зразків розмінних місцевих грошей - власна валюта селища Нова Ушиця у Хмельницькій області

Це був хаос. Чому так відбувалось? Під час Першої світової війни, з 1914-го, люди почали зберігати гроші. І очевидно, не вистачало розмінних монет, тому почали випускати гроші на місцях.

Російська Радянська Соціалістична Федеративна Республіка потім випустила свої гроші.

Наприкінці 1920-го більшовики, фактично, вже опанували ситуацію в Україні і з 1921-го починають ходити радянські гроші, а гроші УНР, Української держави здебільшого забороняють.

Чому друкували марки замість монет?

1000 і 2000 гривень
Image caption 1000 і 2000 гривень - найбільші номінали гривень. Їх друкували за Гетьманської держави в 1918 році у Берліні, художник Іван Мозалевський

Олександр Іщук: Тогочасна українська влада не мала можливості карбувати монети, тому була вимушена їх чимось замінювати - випустила паперові шаги.

У держави не було золотого запасу. Дослідники сходяться на тому, що без золотого запасу дуже важко запровадити надійну валюту. Україна зіштовхнулась з цією проблемою у 1917-1920 роках.

Щодо марки, на якій є напис "ходить на рівні з дзвінкою монетою", народ жартував так: "Раніше були гроші, тепер самі марки, раніше були гарні хлопці, тепер самі шмарклі".

Уявіть, на базарі ви розраховуєтесь не копійками, а цими марками - вітерець подув і все полетіло. Крім того, їх фальшували і було дуже багато підробок.

Які гроші найлегше було фальшувати?

25 карбованців
Image caption 25 і 50 карбованців 1918 року називали "лопатками" через зображення селянина, який сперся на лопату

Олена Рoдіонова: Найлегше було сфальшувати гроші без водяних знаків. Їх не мали вісім знаків: шаги, 100 карбованців 1917 року, 25 і 50 карбованців 1918 року.

25 карбованців
Image caption Художник цих 25 і 50 карбованців - Олексій Красовський

Андрій Бойко-Гагарін: Багато підробляли 100 карбованців. Коли фальшиві карбованці потрапляли до Державної скарбниці, їх могли проштампувати. Ще один метод погашення - вирізали підпис скарбника.

Серед марок підробляли 40 і 50 шагів, тому що це був найбільший їхній номінал. У підроблених марках не така фарба, відхилення від малюнку, і найцікавіше - інші зубці на краях.

В умовах війни та дефіциту було важко знайти обладнання - перфораторну машину, яка робить отвори в папері, що дозволяє розривати аркуші на окремі марки. Фальшувальникам таке обладнання було недоступне. Тому злочинці імітували зубці, і якщо вони нерівні - то марка скоріше за все фальшива.

Яке було покарання за фальшування?

Андрій Бойко-Гагарін: На кредитових білетах і знаках державної скарбниці (гривнях і карбованцях - Ред.) є написи про покарання, які відрізняються між собою.

Попереджають про покарання тюрмою або тяжкою тюрмою, позбавленням прав і каторгою. Яка різниця між цим із документів не зрозуміло. Загалом, карається позбавленням волі.

Яких грошей того періоду найбільше, які найрідкісніші?

кредитний білет
Image caption Облігації 1918 року називали "аеропланами", бо купони були з обох боків.

Андрій Бойко-Гагарін: Найчастіше трапляються 50 карбованців 1918 року - так звані лопатки, київського та одеського випуску.

Рідкісна марка у 30 шагів. Дуже рідкісна - перша банкнота 100 карбованців 1917-го, а також 25 карбованців 1919 року. Вони часто бувають у поганому стані, бо був неякісний друк і папір.

Також рідкісні облігації державної скарбниці, в яких збережено більше відрізних купонів.

Як багато українських грошей часів революції збереглось?

5 гривень
Image caption Один з останніх грошових знаків, випущених українською владою - 5 гривень, надруковані в Станіславові 1919 року.

Олександр Іщук: У радянський період були статті в кримінальному кодексі, які передбачали покарання за так звану "антирадянську пропаганду". Тризуб, який був чи не на кожному грошовому знаку, розцінювався чекістами як антирадянська пропаганда.

Фактично, стимулювалось знищення цих матеріалів. У такий спосіб влада намагалась знищити пам'ять українського народу про те, що він колись мав незалежну державу з власною грошовою системою.

Як українські гроші зникли з обігу, коли прийшла радянська влада?

Олена Радіонова: Коли радянська влада прийшла в Україну в червні 1919 року, то спочатку гроші української держави ще ходили, але дуже швидко їх вилучили. Ще деякий час ходили 25 і 50 карбованців зразка 1918 року, друковані за ініціативи радянської влади. А потім вже і їх заборонили.

Гроші періоду революції 1917-1921 років розміщені у межах постійної виставки "З історії грошового обігу в Україні" на другому поверсі Національного музею історії України.

Всі фото зроблені в НМІУ.

Новини на цю ж тему