Як я викинув твір сучасного мистецтва

Робота Загарбника, французького вуличного художника, як експонат на виставці в Лос-Анджелесі Копирайт изображения Getty Images
Image caption Робота Загарбника, французького вуличного художника, як експонат на виставці в Лос-Анджелесі

Мені це здалося незграбною дитячою спробою створити мозаїку. Близько десятка різнобарвних квадратних плиточок, приклеєних до стіни у вигляді геометричного малюнка, що віддалено нагадує обличчя з двома квадратними очима.

У порожній і вже добряче пошарпаній паризькій квартирі це творіння дуже впадало у вічі. Колись це була моя домівка. І ось тепер, через 20 років, я знову до неї перебрався. Мої орендарі, троє молодих парубків, перед від'їздом показували мені помешкання.

"А це що?" - спитав я, показуючи на скупчення плиток.

"Робота Космічного Загарбника, - відповів орендар. - Це художник графіті. Він як французький Бенксі".

Творчість Бенксі мені подобалася. Однак молодий орендар уже напевно помітив, що рівень майстерності француза, колеги відомого британця, не справив на мене особливого враження.

"Не викидайте, - наполегливо порадив хлопець. - Колись це коштуватиме купу грошей".

Копирайт изображения Alamy
Image caption Такі кахляні витвори, як цей у Лондоні, покликані нагадувати про відеогру "Космічні загарбники" (Space Invaders) 1978 року

Оскільки я британець, то ввічливо кивнув у відповідь. Але про себе зневажливо пирхнув - мовляв, хіба можна вважати твором мистецтва ці кілька плиток, наліплених на стіну спальні?

Але, прагнучи показати, що я ще не зовсім старий і шарю в темі, я сказав: "Щось мені це нагадує". А покопирсавшись у пам'яті кілька секунд, переможно вигукнув: "Тетріс!"

Настала хлопцева черга дивитися з нерозумінням. Тому я пояснив: "Ну знаєте, відеогра з вісімдесятих". "Та ні, не Тетріс, - глузливо-терпляче відказав він. "Космічні загарбники". Це мати всіх сучасних відеоігор".

"Художник приходив до нас на вечірку і якось так сталося, що на кілька місяців залишився тут пожити, - додав орендар. - Це була його подяка. А ми залишаємо її вам".

Усі ці роки мої сусіди незмінно скаржилися (з різною мірою обурення і, мабуть, крихтою заздрощів), що ці троє юнаків мало не щовихідних влаштовують гучні вечірки. Квартира була в такому жахливому стані, що мій орендар визнав - коли його на тиждень призначили на перспективну управлінську посаду, він жив у своєї дівчини.

Тепер він одружувався, а мені належало знову перетворити холостяцький розважальний барліг на оселю поважного буржуа.

Стіну обчистили від кахлів, наново потинькували й пофарбували у вишуканий кремовий колір

Я чемно пообіцяв хлопцям, що доглядатиму за твором мистецтва, і подякував за те, що мені його залишили. Та потім викликав бригаду ремонтників, щоб наново потинькували й перефарбували кімнату.

"А оце можна було б і не прибирати", - порадив я робітникам.

Усі вони зиркнули на мене скептично. "Нащо воно вам? Таке дивне", - прокоментував маляр.

Я завагався, але тільки на секунду. Стіну обчистили від кахлів, наново потинькували й пофарбували у вишуканий колір - blanc cassé, не зовсім білий, тобто кремовий. З естетичного погляду він значно більше тішив око, аніж незрозуміле скупчення різнобарвних кахлів.

Це було дев'ять років тому, коли я знову переїхав жити у Францію.


Дізнайтеся більше

  • From Our Own Correspondent - програма на основі спостережень й аналітичних репортажів наших кореспондентів у ріхних куточках світу
  • Послухайте на iPlayer, завантажте подкаст або послухайте наживо на хвилях BBC World Service, або на Radio 4 по четвергах об 11:00 і по суботах об 11:30

З плином років погляд дедалі частіше вихоплював мозаїку "Космічних загарбників" на стінах паризьких будівель. Але я не відчував жодних докорів сумління за те, що знищив таку саму мозаїку у власному помешканні.

А потім, два роки тому, до мене почало нарешті доходити, що я накоїв.

Я робив репортаж про те, що впізнавану мозаїку французького художника стріт-арту, відомого під псевдонімом Космічний Загарбник, виставлять на борту Міжнародної космічної станції. Європейське космічне агентство заявило, що вона (цитую) увиразнить зв'язок між мистецтвом та космосом.

Ця мозаїка була більша, але в усьому іншому аналогічна до тієї, яку я так безцеремонно видалив зі стіни своєї квартири.

Копирайт изображения ESA/NASA
Image caption Твори Загарбника виставили на Міжнародній космічній станції та в наземній експозиції Європейського космічного агентства

Загарбник став світовим феноменом - про нього знали в Нью-Йорку, Гонконзі, Лондоні і, ясна річ, у Парижі.

А тоді настала черга справжнього удару. Із жахом я довідався, що один з його творів продали більш ніж за 200 000 євро (178 000 фунтів; 233 000 доларів).

Мозаїка, що колись викликала в мене глузливу посмішку, стала шалено популярною. Дійшло до того, що крадії, замаскувавшись під муніципальних робітників у сигнальних жилетах, влітку цього року пробіглися Парижем і обережно познімали їх зі стін.

Крадіжки та вандалізм завжди були проблемою для витворів Загарбника, випускника Паризької школи витончених мистецтв, який народився 1969-го. Той рік ознаменувався висадкою людини на Місяць.

Але удар у відповідь не забарився: фанати, що називають себе "реактиваторами", фотографують його мозаїки й реконструюють пошкоджені та зниклі.

Якби я сфотографував кахлі, викладені на стіні своєї квартири, то міг би зараз викликати бригаду реактиваторів.

Новини на цю ж тему