Маркіян Камиш: "Чорнобильські автохтони захищають Зону від хіпстерів"

Копирайт изображения Олег Паскарь
Image caption Письменник Маркіян Камиш на гігантській антені загоризонтної радіолокаційної станції "Дуга" (об'єкт "Чорнобиль-2") у Зоні відчуження

Маркіян Камиш - один з найвідоміших українських "сталкерів" Чорнобильської зони відчуження.

"Почалося все з того, що я захотів сходити туди раз або два, щоб набрати матеріалу для книжки. І ось уже минуло п'ять років у ритмі, коли я або йду в Зону, або прийшов із Зони, або готуюся до наступної прогулянки в Зону", - розповідав він ВВС Україна минулого року.

Книги Маркіяна Камиша - "Оформляндія або прогулянка в Зону" та "Київ-86" - справді наповнені яскравими описами спустошення та занепаду решток інфраструктури в Зоні.

Ці твори також описують емоції та враження людей, які з тих чи інших причин опинилися у покинутій людством місцевості, та проекції їхніх думок "звідти" на "нормальний світ".

У новій повісті "Чормет", що увійшла до довгого списку Книги року BBC-2017, Маркіян Камиш переносить читача у прикордоння Зони. До людей, які живуть з того, що збирають залишки металобрухту в околицях Прип'яті, Чорнобиля, Поліського та сотень покинутих сіл зони відчуження.

В інтерв'ю ВВС Україна автор розповів про те, як у книзі співвідносяться вимисел та сучасні українські реалії.

Копирайт изображения Claude Gassian / Flammarion
Image caption Маркіян Камиш: "Було би цікаво почитати всеохопний роман про Зону. З усіма цими історіями про оптимізм "мирного атому", шоком від аварії та евакуації, відчаєм дев'яностих та карнавальним сумбуром сучасності"

ВВС Україна: Як народилася ідея написати саме про збирачів "чорного металу" з Зони?

Маркіян Камиш: Такої історії в українській літературі просто не було.

І справа навіть не в Зоні: останні років тридцять абсурдні ситуації зі здаванням "на метал" всього на світі - всенародний мем. Такий, що на каналізаційних люках відливають штамп-надпис: "Крадіжка люка карається за законом".

Це - невід'ємна та колоритна частина української реальності. Із виходом повісті "Чормет" така історія в українській літературі з'явилася.

ВВС Україна: У якому жанрі ви задумували повість: реалізм, трагікомедія, антиутопія? Чи не стала вона надто "чорнушною" - фактично без жодного позитивного героя у традиційному розумінні?

М.К.: Я не мислив категоріями жанрів, а передусім намагався створити яскраву та правдоподібну історію.

Хтось називає "Чормет" пост-антиутопією, хтось - реалізмом, а хтось - трагікомедією. Навіть епосом брухту називали.

Ця книга - шматок сьогодення, вирізаний та покладений перед читачем на тарілку у формі повісті.

"Чорнушна"? Вибачте, це реалії життя, з якими так чи інакше стикається більшість населення України у селах та малих містах.

А з приводу позитивних чи негативних персонажів, то особисто мені було би нудно створювати когось однозначно позитивного або однозначно негативного. В житті таке рідко буває, хіба у супергеройських коміксах.

ВВС Україна: Чи є реальні прототипи у описаних в книзі героїв?

М.К.: "Чормет" - вигадана історія, точно так само, як і всі її персонажі вигадані.

І, що дуже важливо, у рецензії від ВВС Україна мені було дуже приємно прочитати, що моя повість та її персонажі схожі на реаліті-шоу. Значить, у мою історію та світ повірили.

Звісно, вона могла трапитися у прикордонні Зони. Якісь окремі елементи та імена реальні, але про прототипи не йдеться.

Звичайно, я зустрічався з чорнобильськими "металістами" багато разів: на станції Янів біля Прип'яті, в Чорнобилі, навіть у Києві (вони іноді ріжуть на Подолі кораблі). Я контактую з ними в Зоні багато років.

Зрештою, у мене є друг, який рік попрацював у прийомці металу, так що матеріалу було більше ніж достатньо.

У чорнових версіях текст був вдвічі довший.

ВВС Україна: Єдиний "сталкер" у повісті постає в не надто позитивному світлі (на відміну від "Києва-86" і "Оформляндії"). Чому? Як взагалі складаються стосунки між "сталкерами" та жителями "прикордоння" Зони?

М.К.: Сцена з побиттям "металістами" того хлопчика ілюструє класичне ставлення провінційних автохтонів до прибульців. Багато в якому селі нині можна отримати в обличчя тільки за те, що виглядаєш, як міський житель.

Як і ця, більшість ситуацій у книжці ілюструють життя провінційної України, а не тільки прикордоння Зони.

Щодо чорнобильської специфіки, то автохтони в глибині душі відчувають "необъяснимую прелесть" щодо Зони, і таким чином обороняють її від хіпстерів, бо підсвідомо розуміють: з кожним таким візитером, з кожним фото у них крадуть найцінніше - їхній колорит.

ВВС Україна: У "Чорметі", як і в "Оформляндії", описано багато протиправних дій - від незаконного проникнення в Зону до мародерства. Чи не зверталися до вас правоохоронці через випадки, які ми зустрічаємо в повістях? Як вони взагалі реагують на те, що ви описуєте?

М.К.: Звісно, я уникаю розмов з ними про конкретні імена та події. Це принцип.

Але мені дуже приємно отримувати позитивні відгуки від інсайдерів Зони та її працівників. Приємно, що серед читачів не лише поціновувачі літератури, а й люди, далекі від сучасної української літератури.

Це підказує мені, що я на правильному шляху.

Копирайт изображения Маркіян Камиш
Image caption Нова книга вже побувала у Зоні

ВВС Україна: Наскільки змінилася Зона за останній час (побудова Конфайнменту, створення біосферного заповідника)? Чи може так статися, що описані у "Чорметі" події не будуть можливими у реальному житті в жодному вигляді?

М.К.: Вони будуть можливими так само довго, скільки будуть можливими такі історії в Україні.

Зона та навколозоння - чудова ілюстрація України в мініатюрі: з її колоритом та корупцією, з пострадянськими симптомами, до подолання яких нам ще дуже далеко.

Сподіваюся, колись таки ця історія буде здаватися нісенітницею, та поки можу тільки насолоджуватися фронтирними колоритами сучасності.

ВВС Україна: Чи вистачає ще тем для творів у Зоні, чи все ж і цей ресурс вичерпний?

М.К.: Я не сприймаю Зону як ресурс, і окремі її теми мене вже навряд чи зможуть зацікавити, бо вважаю, що тема металу була найяскравішою, але наразі вона вичерпана.

Було би цікаво почитати всеохопний роман про Зону. З усіма цими історіями про оптимізм "мирного атому", шоком від аварії та евакуації, відчаєм дев'яностих та карнавальним сумбуром сучасності.

В одному зі своїх інтерв'ю Ліна Костенко казала, що працює над романом про Зону, але це було вже давно, хоча я досі його чекаю.

Якщо такий роман не створить вона, хтозна, може його напишу я?

Новини на цю ж тему