Бридка та відчайдушна "Помирана" Антиповича

"Помирана" Тараса Антиповича

Рецензія на роман "Помирана" Тараса Антиповича від читачки ВВС Україна Тетяни Івасенко.

Фантастичне, гіперболізоване, проте точне зображення майбутнього (гіршого його варіанту).

Розвалини, життя на смітнику, неграмотність, несприйняття, жахливі створіння (кіберістоти), які колись були людьми, зруйновані вщент стосунки між людьми - саме так відкривається той майбутній світ, який змушує боротися за виживання, визнання - до крові, до смерті.

Вражає, що навіть за таких жахливих описів буденності, в тому середовищі з'являються мрії, кохання, дружба, взаємоповага, бажання допомогти, жага до кращого, хоробрість, тяга до знань.

Різноманіття героїв і їхня різносторонність, варіація характерів, поглядів, розвитку, думок просто захоплюють.

Таке собі критичне зображення будь-якого суспільства, руйнація або процвітання якого насправді в руках виключно самого ж суспільства в цілому та кожного його члена особисто.

Символічно, що існує інший реальний світ - розвинений, сучасний. Він за металевим дротом і його бояться - значуще, правда?

Страх до чогось інакшого, нового, незвичного - бар'єр, який не дає рухатися вперед. Сумніви в собі, своїх силах, невпевненість в оточенні, недовіра, незгуртованість.

Хочеться відзначити символічність назви - "Помирана".

Співзвучно з "помирати", проте не "померти" чи "мертвий". Бо, все-таки, присутня надія, бажання боротися, віра у краще, прагнення виправити власноруч ту ситуацію.

Неймовірно влучний заголовок!

Варто зазначити, що авторський стиль дуже влучний. Найперше, що ви помітите - дивні незрозумілі слова в тексті, які скоріш нагадують набір літер.

Прочитайте їх задом на перед. Так, це матюччя (тут мав бути вжитим вислів "нецензурна лексика, проте він не так вдало передасть стиль, настрій та мету).

Також вдало використані зухвалі та хамські вирази, суржик, жаргон - саме це наповнює текст колоритом та надає можливість повною мірою відчути той світ.

Антиутопія - чудово підібраний жанр для заданої теми.

Соціальний розвиток спрямований в протилежний бік, елементи фантастики, підвищена емоційність твору - те, без чого твір втратив би свою значущість, вагомість.

Саме завдяки цьому жанру можливий такий сатирично-фатальний опис майбутнього, який лякає, насторожує і змушує задуматися над наявними проблемами, заторкнутими у романі.

Оцінюючи роман в цілому, хочеться зазначити не всіма помічені, проте реальні проблеми сьогодення.

Актуальну в наш час (або ж завжди), яка є поконвічною, проблема суспільства, людства - нерівність, яскраво виражений розподіл на шари суспільства, зневага один до одного, недовіра у соціумі.

Заторкнуті також теми стосунків між людьми: дружби, кохання, сім'ї - найважливіші, найактуальніші, що були і будуть.

Ставлення власного інтересу, думки, свого "я" набагато вище за спільні проблеми суспільства.

Несприйняття себе щодо оточення, відмова від "бути одним цілим".

Яскраво виражена проблема екології в світі, звалище, яке стало домівкою цих створінь - наслідки урбанізації та масштабних впливів на природу за сторони людства.

Текст є доречним сьогодні, проте завтра його актуальність буде такою ж. Зазначені проблеми житимуть доти, доки існуватиме суспільство.

Головним атрибутом читача цього твору має бути вміння читати між рядків. Роман вимагає роздумів та вміння робити висновки.

Текст різкий, місцями "бридкий", але дуже сильний, відчайдушний та сміливий.

Автор дуже вдало розказав цікаву історію, покладену в сюжет, яка тонко, проте точно виражає болючі проблеми та питання. Влучне поєднання ідеї, стилю, жанру, задуму, мети, назви.

Роман однозначно вартий уваги та гідний прочитання. Текст є доречним сьогодні, проте завтра його актуальність буде такою ж. Зазначені проблеми житимуть доти, доки існуватиме суспільство.

Хотілося б висловити повагу до автора Тараса Антиповича та видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" за те, що в Україні пишуть та друкують такі книжки.

Також на цю тему

Новини на цю ж тему