Останній дзвоник: як зі шкіл Хмельницького зникла російська мова

Хмельницький Копирайт изображения UNIAN
Image caption В 1991 році в Хмельницькому було 28 російських шкіл. Сьогодні тут не залишилося жодного класу, де б вивчалася російська мова

У російській мові є чимало фразеологізмів для опису того, що сталося з російською мовою в школах Хмельницького кілька тижнів тому.

"Он как в воду канул. Ему указали на дверь. Вытолкали взашей. Только его и видели. Ищи теперь ветра в поле".

13 жовтня стало чорною п'ятницею для російської. Цього дня мер Хмельницького оголосив: відтепер у місті не залишилося жодної школи, жодного класу, де б вивчали російську мову.

За іронією долі, темою останнього уроку російської у Хмельницькому - а точніше в сьомому класі його четвертої школи - стали найвживаніші фразеологізми російської мови. Така ось "лебединая песня".

Язик до Хмельницького доведе

Мер Хмельницького і тезка великого російського поета, 37-річний член партії "Свобода" Олександр Сергійович Симчишин, формально не має до зникнення російської жодного стосунку, але щиро йому радіє.

"Це коректніше за все назвати результатом цілеспрямованої, систематичної, довготривалої роботи - моєї, команди, всіх добрих людей - щоб максимально українізувати містян, щоб мова окупанта не звучала під час уроків у хмельницьких школах", - каже він.

Станом на 1991 рік, коли Україна здобула незалежність, у Хмельницькому працювала 31 школа. У 28-ми з них навчання велося російською. До однієї з таких шкіл ходив нинішній керівник міського департаменту освіти Роман Миколаїв, який сам називає себе "категоричним противником вивчення російської мови в Україні".

Копирайт изображения Oleksandr Symchyshyn
Image caption Мер Хмельницького Олександр Симчишин каже, що зникнення російської зі шкіл міста - це результат систематичної, довготривалої роботи

"Поступове зникнення російської з хмельницьких шкіл - це об'єктивний процес. Річ у тому, що населення міста у післявоєнні роки стрімко збільшилося в основному за рахунок вихідців з районів Хмельницької області, людей україномовних. І сьогодні, коли батьки розуміють, що російська не знадобиться їхнім дітям для вступу до вишу, у них немає стимулів наполягати на її вивченні в школах", - каже він.

Певною мірою слова Миколаєва може підтвердити навіть прогулянка центром Хмельницького. Переважна більшість його мешканців розмовляють своєрідним подільським суржиком - українською з рясним вкрапленням російських граматичних і лексичних форм. Літературну російську тут можна почути дуже рідко.

Практично всі містяни, з якими вдалося поспілкуватися ВВС, стверджують: людина, яка не знає російської мови, не відчуватиме в Хмельницькому ані найменших незручностей. А ось без української буде важко.

Крапки над і

Роман Миколаїв запевняє: відсутність російської в школах зовсім не означає, що хмельницькі діти не знатимуть цієї мови.

"Мої діти розмовляють і читають по-російськи, незважаючи на те, що ніколи не вчили її в школі. Ігри в інтернеті, ролики в Youtube, мультфільми, які вони дивляться, - це ж все російською", - каже він.

Хоча, посміхається Миколаїв, його семирічний син щоразу, коли читає російською, спотикається на літері "ы" - все норовить прочитати її як м'який знак та і з крапочкою.

"Але це прийде з досвідом, він ще зорієнтується", - каже чиновник.

Image caption На центральній площі Хмельницького замість Леніна встановили пам'ятник Вірі, Надії і Любові роботи місцевого скульптора

Про подібний досвід розповідає Марина, мама другокласника, з якою ми зустрічаємося на місцевому Майдані Незалежності, біля пам'ятника Вірі, Надії і Любові, поміщеному на постаменті, що залишився після повалення звідти Леніна.

Марина, яка називає російську своєю першою мовою, ставиться до скасування її вивчення в школах "суто позитивно".

"Сама в дитинстві страшенно не любила цей предмет. Добре, що син не буде його вивчати", - сміється вона.

І вже всерйоз додає: "Ну, і фактор війни додайте. Мені здається, серед цієї публіки - і вчителів російської, і батьків, які виступають за те, щоб їхні діти вчили російську, - повно "ватанів".

Бойові дії на сході України не додали прихильників вивчення російської мови в Хмельницькому, визнає більшість моїх співрозмовників.

Image caption Бойові дії на сході України не додали російській мові прихильників у Хмельницькому

"Ви ж пам'ятаєте тезу Путіна про те, що "русский мир" закінчується там, де закінчується російська мова? Ось ми зараз просто не даємо підстав вважати, що тут у нас "русский мир" і що нас треба якось звільняти", - говорить Миколаїв.

"Ми не проти російської мови. Ми проти механізму, за допомогою якого розхитують нашу державу. А російська мова, світова мова, мова не чужа Україні, на жаль, перетворилася на такий інструмент", - додає він.

Болюче питання

Однак підтримують таку точку зору не всі.

"Мені дуже не подобається агресія Росії, моя родина всіляко намагається допомагати нашим хлопцям в АТО. Але мені не подобається і те, що зараз дедалі більше людей вважають: раз ти не розмовляєш українською, значить, ти не патріот. Таке враження, що люди сьогодні переходять на українську, бо вірять, що таким чином допомагають зупинити війну ", - говорить Євгенія.

Вся сім'я 26-річної хмельничанки розмовляє по-російськи, і вона ще пам'ятає часи, коли на вулицях її міста української мови чулося значно менше: українська вважалася мовою сільською, "непрестижною". Зараз, констатує Євгенія, ситуація сильно змінилася.

Image caption Сьогодні на вулицях Хмельницького літературну російську почуєш рідко

"Противники російської в школах говорять: у повсякденному житті розмовляйте якою хочете мовою. Але ось недавно моя свекруха забирала сина з садочка, розповідала йому щось в тролейбусі - по-російськи, звісно. І тут до неї звертається чоловік: яке право ви маєте розмовляти з дитиною російською, чому ви її вчите? Бабуся знітилася, перейшла на українську. А вона років 20 жила в Одесі, вона у неї, скажімо так, специфічна. Чоловік їй каже: не коверкайте мову. Бабуся у нього питає: а ви дипломований філолог? А той їй: ні, я тракторист", - розповідає Євгенія.

Історія нібито й смішна, додає вона, проте симптоматична.

Її син має піти до школи наступного року, і Євгенії дуже хотілося б, щоб він вивчав російську - хоча б як іноземну, вмів грамотно на ній писати і висловлюватись.

"Буду писати заяви в адміністрацію школи, у департамент освіти. Не вдасться - найму дитині репетитора або відкрию приватні курси російської мови для дітей. Зрештою, російську відмінили, але людей, які нею розмовляють, не повбивали ж, правильно?" - розмірковує вона.

Вовки ситі, вівці цілі

До недавнього часу в Хмельницькому було одне місце, де діти вивчали російську мову як другу іноземну, в обсязі двох годин на тиждень.

Потрапити туди з центру міста просто. Переходиш міст через Буг, виходиш на вулицю Бандери, колишню Маршала Рибалка. Звертаєш вправо на Коновальця, деякі будинки на якій досі підписані "вулиця Ковпака". Проходиш дворами і потрапляєш на вулицю Перемоги.

Триповерхова будівля з червоної цегли, поруч спортмайданчик з турніками й футбольними воротами, розфарбованими в патріотичні синьо-жовті кольори, - ось він, навчально-виховний комплекс №4, друга за величиною школа Хмельницького.

Роман Миколаїв з міського департаменту освіти розповідає, що звернення з вимогами "вирішити мовне питання" в четвертій школі надходили до мерії ще в минулому році.

Image caption Навчально-виховний комплекс №4 до останнього часу був єдиним місцем у Хмельницькому, де російську вивчали як другу іноземну

"Але всі розуміли, що просто взяти і відмінити російську не вийде: врешті-решт, є вчителі, у них академічні години, від цього залежить їхня зарплата", - говорить він.

Зрештою, продовжує Миколаїв, минулого року директор школи зібрав робочу нараду педагогів, представників батьківських комітетів та активістів. Там нібито вирішили, що три сьомі класи, у яких викладалася російська, стануть останніми, які вивчають "мову сусідньої країни".

Однак уже цього вересня, за кілька тижнів після початку нового навчального року, до мерії знову хлинув потік заяв. Писали батьки, які не бажали, щоб їхні діти вивчали російську. Але в основному - представники небайдужої громадськості.

ВВС вдалося ознайомитися з деякими з цих звернень.

"На уроках російської мови вчителі позитивно відзиваються про Росію, сепарські ЛНР та ДНР. На урочистостях до дня перемоги над нацизмом у ІІ світовій війні, вчителі вихваляли подвиг "совєцького народу" і "нашей общей родіни". Виступали російською. Змушували дітей молодших класів співати пропагандистські кремлівські пісеньки ворожою мовою типу "пусть всєгда будєт сонце" і цим вони підкреслювали, що ми єдиний з окупантом народ і у нас єдиний "общій язик". Вчителі російської мови задаються ціллю з вихованців школи виробити яничарів, готових вступати в сепарські загони", - йдеться в одному з них.

Автори інших листів до мерії закликали зайнятися ситуацією в четвертій школі Службу безпеки України. Або, наприклад, "відправити її директора в зону АТО".

Image caption Російська з розкладу четвертої школи зникла вже після початку навчального року, в жовтні

Директор четвертої школи Андрій Тарабан у розмові з ВВС назвав звинувачення на адресу школи та її педагогів повним абсурдом.

У підсумку зацікавлені сторони зустрілися ще раз. Але конструктивної бесіди, згадують у школі, не вийшло.

"Чому вас не хвилює, що учні середніх і старших класів школи не забезпечені гарячим харчуванням? Що дитина буде виходити зі школи з гастритом, зате говорити по-українськи!" - звернулися педагоги до активістів.

Гаряче харчування, звичайно, хвилювало активістів теж, але від вимоги негайно скасувати російську відмовлятися вони все одно не збиралися.

Отож, розповідає директор, педрада школи вирішила в середині жовтня, прямо посеред навчального року, викреслити з розкладу уроки російської.

Натомість семикласникам додали по уроку англійської на тиждень, а вчителям російської компенсували втрачені години уроками світової літератури. Батьки не протестували. Всі змогли зітхнути спокійно.

Image caption Громадські активісти зіграли немалу роль у тому, що уроки російської зникли з хмельницьких шкіл

На Тучу буде і погода

Пристрасті навколо уроків російської мови в четвертій школі за межами цієї самої школи залишилися непоміченими.

Більшість випадкових перехожих у центрі міста на питання про те, чи чули вони про нововведення, знизують плечима.

"Скасували? Ну, значить, так і буде. А хочеш дізнатися, що люди думають, - сходи на "Тучу", там тобі все розкажуть", - говорить чолов'яга, який поспішає кудись у бік обласної адміністрації.

"Туча" - це хмельницький речовий ринок, місто в місті, яке розкинулося на площі в 20 гектарів, один з найбільших базарів у східній Європі, що дає роботу тисячам місцевих жителів і, як жартують дотепники, служить головним наповнювачем міського бюджету.

Тут я знайомлюся з продавцем чоловічих костюмів Сергієм - за іронією долі, випускником тієї самої четвертої школи, у якій російська трималася до останнього.

"Звичайно, шкода, що скасували. Куди не поїдь - хоч до Туреччини за товаром, хоч до Австрії на відпочинок - знаючи російську, хоч якось порозумітися зможеш. Української ніхто ніде не знає. А англійської не знаємо ми, хто там її коли вчив?" - бідкається він.

Image caption На одному з найбільших ринків України зникненню російської з хмельницьких шкіл радше співчувають

"Моїй доньці дев'ятнадцять, вона російську в школі ще вчила. А ось його донька, - Сергій киває у бік напарника, який флегматично курить поруч, - їй шість. Мультики по-українськи, садочок по-українськи, все по-українськи. За десять років звідки вона ту російську знатиме?"

"А за десять років у нас, наприклад, президент три рази змінитися може. І відносини з Росією теж", - говорить він.

Як не парадоксально, з тезою Сергія цілком міг би погодитися мер Хмельницького, принциповий противник російської мови в школах Олександр Симчишин.

Image caption Пересічний мешканець Хмельницького зникнення російської з шкіл міста, швидше за все, не помітив

"Ось закінчиться війна нашою перемогою, захоче Росія бути дружнім сусідом України - життя покаже, може, тоді повернемо її мову в хмельницькі школи", - розмірковує він.

"А поки що - російську мову в Україні повинні вивчати тільки розвідники і контррозвідники. Для того, щоб допитувати полонених і вести інші дії для наближення нашої спільної перемоги. Причому вивчати російську вони повинні в хороших школах - щоб не було акценту", - говорить Симчишин і заливисто сміється.

Також на цю тему

Новини на цю ж тему