Наймишачіша казка для дітей із присмаком сушених вишень

Соня Атлантова "Миші"

Читацька рецензія на книгу Соні Атлантової "Миші. Казка-шкряботушка".

Хто обожнює зернятка, гарбузове насіння, хлібні крихти, сушені вишні, вареники з маком або скоринку від сала? Правильно, миші.

А ще миші полюбляють пригоди (деяких з них можна по праву назвати "шукачі пригод"), небезпечні мандрівки, дратувати котів, бігати по стінах та падати у банку з компотом. Одним словом - "лізти, куди не треба"!

Є у видавництві "Фонтан казок" пригодницька казка-шкряботушка "Миші" Соні Атлантової, де головними героями постають миші.

Вони по факту нічим не відрізняються від людей - так само відчувають кохання, гнів, радість, сум, захоплення, заздрість, розчарування; долають перешкоди та випробування, змінюються. Але що їх таки відрізняє - так це довгі, гострі зуби, які можуть прогризти навіть шкаралупу найміцнішого горіха.

Кожний герой казки особливий, має яскравий характер та впливає на хід подій.

От, наприклад, колоритний Дід Рудольф - наймудріша та найповажніша миша серед усіх. Звісно, він став таким тільки після того, як його вдарив електричний струм, і він із пустотливого мишенятка перетворився на хазяйновитого господаря.

Його дружина Мимруся, яка готує найсмачніші вареники з маком та має найміцніші зуби.

Їхня онука Оришка, яка до нестями закохана, але за плечима в обранця немає трикімнатної нори і повної комори зерняток, гороху, сушених вишень та яблук.

Непересічним видається і зухвале мишеня Рекс, який вміє читати і навіть в інтернеті сидить ночами, поцупивши у дітей смартфон! Для одних він "дурисвіт" та "негідний зрадник", а для інших "найцікавіший з усіх наших хлопців".

Цікава й лабораторна гарненька білява мишка Шушка ("гладка й тупа", "ідіотка", "біляве казна-що"). Вона ніяк не збагне, для чого десь лізти по їжу, якщо її можуть принести у клітку.

Викликає інтерес і відважне сіре мишеня Мусій, який допомагає Рексові поцупити шматок м'яса з гарячого казана. Це не головний герой, але завдяки йому Соня Атлантова втілила в життя літературно-мистецький проект "Миші", який експонувався у Національному музеї літератури України.

Також варті нашої уваги коти - пан Муркет, який мишей ловив хіба що для підтримки гарної фізичної форми, та глухий перський кіт Елджерон, який користувався спеціальним котячим шампунем та мав манікюрний набір.

Ця добра пригодницька казка буде до вподоби не тільки молодшим школярикам, а й їхнім батькам, дідусям та бабусям, які поринуть у світ захопливих пригод.

У героях цієї казки-шкряботушки впізнає себе чи не кожен.

Також у казці явно простежується конфлікт поколінь. Молодь хоче пригод. Їм нудно навіть думати, що треба нору вирити, запасів назбирати на зиму чи ще зробити якусь буденну нецікаву справу.

Увагу читача підживлює насичена різноманітними цікавинками мова (котлетоносці тощо), колоритна лайка діда Рудольфа ("лихоманко болотяна", "трясця вашій кішці"), жваві діалоги, гумор та легка нотка іронії.

Також слід сказати, що казка-шкряботушка "Миші" перемогла у конкурсі "Напишіть про мене книжку" у 2016 році у номінації "Добрі пригоди".

Пригоди й дісно добрі, бо герої прихопили із собою хоробрість, сміливість та кмітливість, які допомогли гідно подолати усі перешкоди. А ще герої зустріли справжніх друзів, які завжди прийдуть на допомогу в скрутну хвилину, підтримають та зрозуміють.

Читачі знайдуть відповіді на такі вічні питання: чи може існувати дружба між котом та мишкою; чи буде молода миша, у якої тільки дурощі в голові, заради кохання рити нору та тягати в комору зернятка; чому небезпечні пригоди тільки зміцнюють справжню дружбу тощо.

Новини на цю ж тему