Олександр Ірванець: "Щоб мене побити, треба прочитати мій роман"

Копирайт изображения FACEBOOK/ОЛЕКСАНДР ІРВАНЕЦЬ
Image caption "Головний герой роману - український патріот, для нього Україна понад усе"

ВВС Україна зустрілось з Олександром Ірванцем у"Купідоні", кафе, де частково розвиваються події нового роману "Харків 1938". Автор розповів про український ренесанс, ідеальну Україну та свого романтичного героя.

ВВС Україна: Чому вирішили написати роман саме про Харків і про альтернативне минуле?

Олександр Ірванець: Альтернативна історія - це вже мій жанр. Я свій перший роман написав в цьому жанрі, та й "Хвороба Лібенкрафта" теж подібний.

Ідею роману мені підкинув 10-15 років тому мій друг Юрко Позаяк.

Треба згадати, що у міжвоєнний період не тільки Польща, а й Балтійські держави були незалежними. Це не були успішні держави, але вони мали свою валюту, своє військо, свій прапор, свій гімн.

Чому ці держави найлегше вирвалися з-під "совєтського"ярма?

Тому що в них було оці двадцять років державності. І я уявив - якби Україна була такою і потім ще понад 10 років працював над тим, аби продумати і розбудувати цей світ.

Але написав роман менше як за два роки. З моїх трьох романів цей я написав найшвидше.

Я уявляв, якою мала би бути Україна, якби вона вистояла. На форзаці книжки є мапа УРСР - це Українська робітничо-селянська республіка. Волинь і Галичина під Польщею, туди ж входило моє рідне Рівне. Але ж українським було Придністров'я, Таганріг. До речі, Таганріг недовгий час входив у склад України.

На східній границі входило місто Шахти (сьогодні Ростовської області), інші міста, але загалом - це Україна до 1939 року.

Так само, до війни і після війни Крим певний час не входив у склад України. Тому в мене Крим (Врангель) - це не УРСР, а Крим. У мене президент цієї Кримської республіки зветься так само, як головний герой "Остров Крим".

Мені важливо було продумати побут УРСР, оці вигадані хариті і миколи джері, пролетарський карнавал, парад.

Столицею такої України мав бути не Київ. Я люблю Харків, в ньому є ген столичності. У мене багато друзів звідти, мама з Харківщини.

Вже коли сів писати, дуже часто їздив до Харкова на один-два дні. І з Сергієм Жаданом, і з Танею Трофименко та з багатьма іншими друзями ми ходили містом, і я вибрав топографію для роману.

ВВС Україна: Але ж не тільки так писався роман, ви ж певно ще працювали з архівами?

О.І. Безперечно. Насамперед, я читав багато літератури 30-х років. Я намагався осягнути історичне тло, багато перелопатив матеріалу. Не тільки українського.

Наприклад,в романі журналістка Кармен Шалавська має ручку Parker Vacumatic. Це якраз та ручка, яка тоді щойно з'явилась. Тобто це щось таке модняве, як зараз якийсь айфон.

Дирижабль "Гінденбург" теж справжній. В 1937 році він долетів до Америки, швартувався над авіабазою у Нью-Джерсі, на ньому спалахнула пожежа, багато людей тоді загинуло. Тобто він полетів на захід і згорів, але в мене дирижабль летить на схід до Харкова.

ВВС Україна: А чому ви обрали саме цих героїв? Вони дуже цікаві, ви не соромитесь "олюднити" героїв, яких ми звикли бачити серйозними на портретах в шкільних класах української літератури. Чи не боїтесь, що саме за це роман критикуватимуть?

О.І. Ми днями розмовляли про це з Юрком Андруховичем, і саме постало питання про те, чому нема скандалу. Роман же дуже гострий.

По-перше, щоб був скандал, весь роман треба прочитати. По-друге, роман дуже патріотичний. Тобто кожен, хто почне мене критикувати, вже буде виглядати антиукраїнським.

По-третє, зараз в Україні вже жоден текст сам по собі не годен викликати скандалу. Навіть текст такої гостроти. Хіба що відгук про нього.

Хоча в рецензіях, хтось писав, що Ірванця треба побити. Але для того, щоб побити, треба прочитати роман, зрозуміти його. А там є багато гострого, уїдливого про українців. Але насправді все одно цей роман написаний з любов'ю.

Щодо героїв, мене часто питають, чому нема того чи іншого. Ці персонажі мені лягали, логіка сюжету диктувала їм таку поведінку. Я не писав роман, щоб когось образити. І саме ці персонажі дали мені його композицію.

Це - роман-плакат, роман-комікс. Тут максимально згущені фарби, лінії гості, але він такий, яким я його собі побачив. Побачив ось таку Україну, якою би вона могла бути.

ВВС Україна: А чому ви поєднуєте у романі постатей, які жили в різні часи?

О.І. Це б мали розкусити критики. А таке поєднання - це риса мого стилю. Я вставляю в текст знайомих, друзів, постатей з різних часів.

У цьому романі я також хотів погратися стилями. Тут є і віршовані розділи, методичні вказівки, розділ, написаний макаронічною мовою.

Є така драстична річ, як "день Їжака". Коли мене питають, чому я таке написав, я кажу, що в українській літературі любовних сцен безліч, а така сцена одна.

Я відпустив уяву по максимуму. Цей твір я писав фактично себе не обмежуючи. Я вважаю літературою те, коли письменник творить світ. В результаті маємо цю книжку.

ВВС Україна: Чи не було це спробою перетворити Розстріляне відродження на український ренесанс?

О.І. Це не спроба, це так і є. До речі, я щодо героїв дуже іронічний у тексті, але я багато думаю про те, що ті 200 чоловік, це така еліта нації, що якби не сталось 1937 року, ми сьогодні мали б іншу літературу і, відповідно, інше суспільство, інший народ й іншу державу.

Якщо Україна незалежна, то Розстріляне відродження - не розстріляне. Це було для мене важливо, і я міг їх (митців) описати, якими б вони були в умовах ось такої України.

Моєю концепцією було замінити поразки на перемоги.

ВВС Україна: Тобто ви описали ідеальну Україну, якою ви її бачите? Відповідно, якими б були сьогоднішні наші герої? Якою б тоді була сьогоднішня Україна?

О.І. Ну так. Платонівська держава. (Сміється).

Це складне питання, над яким треба поміркувати хоча б місяць, тоді я міг би описати, якою була би Україна сьогоднішня в продовження цієї УРСР. Але, думаю, ми мали б трьох-чотирьох Нобелівських лауреатів в галузі літератури, 50-60 - в галузі фізики, біології.

От що німцям дав мультикультуралізм? Німеччина - чемпіон світу з футболу, але у їхній збірній грають турки, бразильці, поляки, але вони всі німці і вони - найкращі футболісти світу.

Копирайт изображения FACEBOOK/ОЛЕКСАНДР ІРВАНЕЦЬ
Image caption О. Ірванець виношував ідею роману "Харків 1938" більше 10 років

ВВС Україна: Ви багато подорожували і раніше, і зараз. Ваші п'єси ставлять на Заході. Ви бачите, як люди сприймали Україну 15 років тому, і як зараз. Чи треба європейцям вже зараз пояснювати, що ми - це не Росія?

О.І. Я їжджу за кордон з 1991 року. Маю звичку заходити у книгарні. 15 років тому там не було жодного українського автора.

Сьогодні у польських книгарнях стоять книжки Юрія Андруховича, Сергія Жадана, Любка Дереша, Софії Андрухович, мої, давай будемо нескромні. Ось так змінилось.

Хоча у 90-х роках, коли вперше потрапив до їхніх книгарень, був вражений розмаїттям книжок.

Подумав, як нам сюди втиснутись, але ж таки влізли. Знайшлося місце й на українську літературу.

У мене в Польщі вийшло чотири книжки. Зараз мій роман "Рівне/Ровно" вийшов в Австрії німецькою.

ВВС Україна: А цей роман не плануєте перекласти?

О.І. Бачте, цей роман для українців і для україністів, які знають українську, історію України, історію літератури.

Моя знайома, літературний критик з Києва, прочитала роман і їй сподобалось. Вона дала книжку своєму російськомовному колезі з Естонії, який прочитав і написав: "Я ничего не понял".

Так, правильно. І я його розумію. Він і не мусить знати, хто такий Хвильовий, Любченко, Валер'ян Поліщук.

У мене було кілька дзвінків, але я поки що заборонив перекладати роман російською і навіть польською, хоча теж були пропозиції.

Я маю великий сентимент до Білорусі, тому дозволив перекласти білоруською, але лише фрагменти роману. Мій роман - це внутрішній український продукт.

ВВС Україна: Мені здається, що за усім бурлеском, балаганом і буфонадою в романі відчувається саме ваш романтизм. То який же ваш романтичний герой?

О.І. Знову ж таки, в мене поміняно плюс на мінус. І тому герой - це той, хто в реальному житті негідник.

А в мене Юрий Коцюба - це український патріот, для нього Україна понад усе. Він - служака. Він вірний цій ідеї і залишається відданим Україні до кінця. Тобто це такий наш сучасний Джеймс Бонд.

Копирайт изображения FACEBOOK/ОЛЕКСАНДР ІРВАНЕЦЬ

ВВС Україна: Ви так класно розповідаєте про роман, чому б вам його не екранізувати?

О.І. Маю сказати, що до цього роману ми з Саніним (Олесь Санін - український режисер - ред.) писали сценарій. Тобто цим романом, окрім Позаяка, я ще завдячую Саніну. Всі мої три романи написані різними стилями. Я шукав інакший стиль. Після роботи над "Поводирем", а кіношний текст треба писати дуже-дуже інтенсивно, в мене з'явився цей стиль. "Харків" написано близько до сценарного тексту.

ВВС Україна: Жанр анти-антиутопії, як ви його самі назвали, популярний на Заході, але геть непопулярний в Україні. Чому так, на вашу думку?

О.І. Тому що наше щоденне життя - антиутопія. (Сміється).

Це достатньо інтелектуальний жанр, людина мусить мати достатньо розвинену уяву. Одна справа уявити сцени з любовного роману, а геть інша - уявити собі інше суспільство, інший суспільний устрій.

Новини на цю ж тему