Анатолій Григорук: "Фентезі - це не та література, яка формує людину"

Анатолій Григорук Копирайт изображения BBC Україна

Анатолій Григорук у дитячій літературі вже понад півсторіччя. Він працював у видавництві "Веселка", багато років очолював редакцію журналу "Малятко", написав і переклав кілька десятків книжок для дітей у віршах і прозі.

Його збірка оповідань "Перша доріжка в небо" увійшла до довгого списку Дитячої книги року BBC-2017.

BBC Україна розпитала пана Григорука про завдання дитячого письменника, дорослі теми в літературі для дітей і про те, як розповісти казку дитині, коли вона просить її вигадати.

А чому б і самому не спробувати

BBC Україна: Якось ви розповіли, що в дитинстві у вас не було дитячих книжок, і що ви вчилися читати по газетах і журналу "Конярство". А яку першу дитячу книжку ви прочитали згодом?

Анатолій Григорук: Я пам'ятаю тільки сюжет. Це була пригода мишки, яка десь мандрувала, переживала дуже напружені часи в своєму житті. Ця книжка відбилася в моїй пам'яті, я дуже хотів би взяти її до рук і тепер, та не знаю, як її назва.

BBC Україна: Це вона наштовхнула вас на думку стати дитячим письменником?

А. Г.: Боронь боже! Мені тоді було десь п'ять-шість років. Мрії стати письменником були абсолютно наївні і несподівані. Цей намір з'явився, коли я вже працював у дитячому видавництві "Веселка".

Повсякчас стикаючись із роботою видавця, редактора, ти рано чи пізно починаєш замислюватися: я тут копирсаюся в чужому слові, а чому сам не можу спробувати?

Копирайт изображения Anatoly Grygoruk

BBC Україна: Якщо одним реченням, дитячий письменник - це…

А. Г.: Це той, хто може знайти стежку до дитячої душі.

Далеко не кожен письменник може писати для дітей. Дитяча література має свою специфіку, своє завдання. Зі свого чималого досвіду я мушу сказати, що для цього треба мати своє бачення і, може, своє обдарування.

Формула успіху

BBC Україна: Але в редакції сидять дорослі люди.Як ви визначали, чи знайде та чи інша книжка відгук у серці дитини?

А. Г.: Є така ходяча формула, що для дитини треба писати, як для дорослого, тільки краще.

Дитина тебе зрозуміє, якщо ти не забув себе дитиною. Ті письменники, які здобули ім'я своєю творчістю, в душі лишалися великою мірою дітьми.

BBC Україна: Хто частіше стає героями ваших оповідань: справжні люди чи фантастичні створіння, звірі?

А. Г.: Зараз мистецтво, і зокрема література, зробили активний крен у розважальність.

Мені здається, що переважна кількість творів, які вибудовуються на фантастичних, казкових, химерних, далеких від життя колізіях, звичайно, приваблюють дитину, мають свій шарм, будять фантазію, ведуть у якісь поетичні сфери.

Копирайт изображения Anatoly Grygoruk
Image caption Анатолій Григорук на зустрічі з дітьми у Національній бібліотеці України для дітей

Але при всьому тому, що дитина схильна до такої літератури, думаю, творячи її, ми забуваємо про основне.

Я хочу нагадати слова відомого російського письменника, одного з найкращих у російській літературі XX сторіччя - Андрія Платонова.

Він сказав, що писати треба не талантом, а людяністю, треба сіяти в людях душі.

Саме художнє слово покликане допомогти людині, дитині пізнати себе, зорієнтуватися в нашому складному і досить жорстокому світі.

Думаю, що фентезі - це не та література, яка формує людину. Справжня література повинна бути про людину, про дитину, про людську душу.

BBC Україна: Цього року на львівському форумі видавців розгорнувся скандал через оповідання Лариси Денисенко "Майя та її мами". Презентацію книжки скасували на вимогу кількох радикальних організацій через те, що вона нібито пропагує одностатеві шлюби. Як би ви прокоментували цю ситуацію? Чи свідчить вона про кардинальні зміни в сучасній дитячій літературі, її завданнях і темах, яких вона повинна торкатися?

А. Г.: Слава богу, що настали часи, коли багато заборон і цензури знято, і ти можеш куди вільніше піднімати ці питання.

Але я проти того, щоб дитину втягувати в розглядання цієї проблеми, у якій ще саме суспільство не розібралося. Чогось зараз якісь сили намагаються розруйнувати ті традиційні цінності, які виробила історія.

У маленької дитини багато своїх проблем, а дорослі проблеми давайте поки що лишимо на дорослу громаду.

Копирайт изображения Vydavnytstvo Chas Maistriv
Image caption Кожне оповідання "Першої доріжки в небо" - фрагмент реального життя звичайних дітей

Читач виріс

BBC Україна: Ви багато років були головним редактором журналу для дітей "Малятко", писали і видавали книжки для дітей.Скажіть, як змінився ваш маленький читач за цей час?

А. Г.: Дитина змінилася кардинально, життя іде семимильними кроками вперед, оснащується такими засобами масової інформації.

Сьогоднішня дитина, навіть у найвіддаленіших селах, набагато розвиненіша, ніж за мої часи. Навіть з'являється таке поняття, як "діти індиго", це взагалі посланці космосу.

Читач виріс, і тим цікавіше з ним працювати.

BBC Україна: А наскільки складніше стало конкурувати зі світом сьогоднішньої дитячої продукції: кіно, мультфільмами, іграшками, відеоіграми?

А. Г.: Я продемонструю це на журналі "Малятко". Колись він виходив десь у 800 тисячах примірників щомісяця. Сьогодні ця цифра танцює у межах 10-15 тисяч.

Безперечно комп'ютер, ігри та маса інших спокус відвертає дитину від книжки.

На це вказують і проблеми з книготоргівлею. Наприклад, "Веселка" щороку випускала до 300 видань, а сьогодні рідко яке видавництво похизується 60-80 виданнями впродовж року.

Тому багато хто викидає на ринок таку присмачену продукцію, дитина її заковтує, а вона спрацьовує, як сахарин на організм.

Але водночас за читача треба боротися, прищеплювати любов до книжки, бо її нічим не можна замінити.

BBC Україна: Іноді панує думка, що класичні казки надто застарілі для сучасних дітей. Чи потрібні сьогоднішнім дітям Незнайко, Попелюшка, Карлсон, Котигорошко?

А. Г.: Вони будуть потрібні, поки в дитині пульсуватиме жива душа. Хто замінить Ліндгрен?

Копирайт изображения Vydavnytstvo Chas Maistriv
Image caption Комп'ютер, відеоігри та маса інших спокус відвертає дитину від книжки, але за читача треба боротися, вважає письменник Анатолій Григорук

BBC Україна: А що з класики дитячої літератури ви читали своїм онукам?

А. Г.: Усе, що тоді друкувалося: і Ліндгрен, і Мілна, і тодішні сучасні казки. Оскільки я працював у дитячому видавництві і міг придбати ці книжки, у мене була дуже багата бібліотека.

BBC Україна:Моя донька часто просить не прочитати їй казку, а розповісти свою, вигадану. Порадьте, будь ласка, кілька прийомів складання казок. Чи є універсальний рецепт гарної казки?

А. Г.: Я боюся видавати єдиний рецепт, але казка, передусім, - це оригінальна фантазія. Ви зазирнули у горщик, який стоїть у вас на столі, а там дідок із бородою чи інше фантастичне створіння, і от пішла вже історія по хаті з вашим новим співмешканцем.

Фантастичний елемент є важливим, але також має бути якась жвава житейська ситуація, має порушуватися якесь цікаве питання.

Діти вдячні за саме спілкування. Дитина сьогодні дістає чайну ложку на тиждень задоволення від спілкування з батьками.

Батьки зайняті, втомлені, дратівливі, до них не підступишся. То така участь у їхньому житті вже навертає до вас їхні люблячі серця, а тим паче, коли мама щось таке цікаве, веселе розповіла.

Новини на цю ж тему