Як кредитні картки змінили наш спосіб витрачати гроші

Купка кредиток Копирайт изображения Getty Images

Підказка міститься в самій назві. "Кредит" означає "віра, довіра".

Уявіть, що ви власник крамниці. Кому ви найпевніше дасте товар у борг? Як свідчить історія, довіряли тільки знайомим. А оскільки більшість людей, з якими крамар мав справу, належали до невеликої громади, то можна було не перейматися тим, що гроші не повернуть.

Але міста поволі розросталися, а разом з ними росла й незручність надання позик.

Продавці у великих універсальних магазинах фізично не могли запам'ятати в обличчя всіх покупців. Тому в окремих крамницях на знак довіри власники видавали покупцям спеціальні монетки, брелки для ключів, а з 1928 року — навіть пластинки, схожі на собачі жетони. Їх називали "charga-plates" (пластинка для стягнення платежів).

Копирайт изображения Alamy
Image caption Пластинки "charga-plates" давали покупцям змогу брати товар зараз, а розраховуватися за нього пізніше

Людина з такою пластинкою могла безперешкодно залишити магазин з оберемком товарів, не заплативши за них, — продавець спокійно її випускав, навіть якщо не був знайомий особисто. Деякі з цих жетонів навіть вважалися ознаками статусу.

1947 року з'явився перший жетон, завдяки якому людина могла купувати в кредит не в одному магазині, а в декількох. Його назвали "Charg-It". Втім, діяв він лише на території двох кварталів Брукліну.

Але потім, 1949 року, випустили картку "Diners Club", розраховану на комівояжера.

Копирайт изображения Alamy
Image caption Співзасновник компанії Diners Club Френк Макнамара помітив перспективну прибуткову нішу на ринку

Це дозволяло йому (бо ж зазвичай то був чоловік) купувати продукти й пальне, винаймати номери в готелях і пригощати клієнтів у мережі торговельних точок на всій території Сполучених Штатів.

І справа пішла: за перший рік цю послугу передплатило 35 000 людей. А компанія тимчасом швидкими темпами залучала готелі, авіакомпанії, автозаправні станції та фірми з прокату авто.

У 50-ті роки ХХ століття виникла платіжна карта American Express і кредитні картки, що їх випускали банки.

Подолання інертності

Згодом картка "Банку Америки" з винятково креативною назвою BankAmericard перетвориться на Visa. А її суперниця Master Charge стане MasterCard.

Однак перші кредитні картки мали подолати бар'єр у вигляді двох великих проблем.

Перша була з розряду "курка чи яйце". Без значного попиту з боку споживачів роздрібні продавці цих карток не приймали. І навпаки — банку не варто було турбувати покупців з пропозицією отримати кредитну карту, поки їх не погодиться приймати достатня кількість роздрібних продавців.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Покупець розраховується картою American Express у крамниці столового срібла на Мангеттені, приблизно 1955 рік

1958 року, щоб подолати цю інертність, "Банк Америки" провів експеримент: просто розіслав пластикові картки всім клієнтам у місті Фресно, штат Каліфорнія, загалом 60 000 осіб.

На кожній карті було встановлено кредитний ліміт 500 доларів (380 фунтів), і цю суму клієнт міг отримати без зайвих запитань (на наші гроші це приблизно 5 000 доларів (3 800 фунтів).

Цей сміливий хід здобув назву "Роздача у Фресно". Авжеж, не обійшлося без збитків внаслідок несплачених позик і безсоромного шахрайства з боку злочинців, що крали картки в людей з поштових скриньок.

Але "Роздачу у Фресно" швидко підхопили інші банки. Збитки було списано, і вже до кінця 1960 року сам лише "Банк Америки" мав у обігу мільйон кредитних карток.

50 речей, що сформували сучасну економіку показує винаходи, ідеї і інновації, які допомогти створити економічний світ, у якому ми живемо.

Програма виходить на хвилях Всесвітньої Служби ВВС. Більше інформації про джерела програми - тут, а також можливість послухати ефір чи передплатити подкаст.

Слухачів запросили голосувати за 51-у річ, що створили сучасну економіку , для чого потрібно обрати зі списку шести винаходів: скло, GPS, олівець, ірригація, електронні таблиці і кредитні картки.

А другою проблемою була незручність користування. Продавець, якому дали кредитну картку, був змушений телефонувати у банк і розмовляти з операціоністом, щоб транзакцію дозволили.

Допомогли новітні технології. Вони зробили процес витрачання грошей ще більш безболісним.

Головною інновацією була магнітна смуга, яку розробили на початку 60-х років Форрест і Доротея Паррі для перепусток ЦРУ.

Форрест працював інженером у компанії IBM. Якось увечері він прийшов додому з пластиковою карткою та інформацією, закодованою на смужці магнітної стрічки, і сушив собі голову, як причепити одне до іншого. А його дружина Доротея саме прасувала. Вона простягнула чоловікові праску й запропонувала випробувати.

Копирайт изображения Alamy
Image caption А другою проблемою була незручність користування. Продавець, якому дали кредитну картку, був змушений телефонувати у банк і розмовляти з операціоністом, щоб транзакцію дозволили.

Поєднання тепла й тиску спрацювало. Так народилася магнітна стрічка.

Завдяки цій смужці ви тепер користуєтеся карткою Visa в магазинних терміналах. Крамниця надсилає повідомлення своєму банкові, той відправляє інформацію на комп'ютери мережі Visa, а комп'ютери Visa надсилають повідомлення вашому банку.

Велике зрушення

Якщо банк був схильний вірити, що ви повернете йому кошти, то причин хвилюватися не було. Цифрове підтвердження проходило весь цей шлях через комп'ютери до крамниці, а там продавець вибивав чек і дозволяв вам забрати товар. Уся процедура забирала всього кілька секунд.

Так кредитні картки поширилися по всьому світу - і тепер будь-хто міг скористатися мережею довіри, яка раніше була прерогативою шанованих членів тісної громади.

То було величезне зрушення в наданні кредитів. Відпала потреба ставати навколішки перед менеджером банку й випрошувати в нього позику, пояснюючи, навіщо вона вам потрібна.

Ви могли витрачати гроші на будь-що і пролонгувати кредит знову і знову, поки не будете готові його сплатити в зручний для вас час (звісно, якщо вас не бентежила процентна ставка, що легко могла сягати 20-30%).

Однак з погляду психології такий безперешкодний і безликий доступ до кредитних коштів може дивно впливати на людину.

Інші статті Тіма Гарфорда:

Як пластик став жертвою власного успіху

Як молочна суміш змінила роль жінки в суспільстві

Як універмаги зробили революцію в шопінгу

Чи заважають паспорти економічному зростанню?

Однак з погляду психології такий безперешкодний і безликий доступ до кредитних коштів може дивно впливати на людину.

Кілька років тому Дразен Прелек і Данкан Сіместер, двоє дослідників з Массачусетського технологічного інституту, провели експеримент. Вони хотіли перевірити, чи не витрачаємо ми гроші більш недбало, коли розраховуємося кредиткою.

Учасників експерименту розділили на дві групи й попросили взяти участь в аукціоні — купити квитки на популярні спортивні змагання. Ці квитки коштували дорого, однак наскільки дорого, певності не мав ніхто. Одна група мала заплатити готівкою, але без паніки — якщо вони виграють, то за рогом є банкомат.

Іншій групі повідомили, що прийматимуть лише платіж кредитною карткою. І різниця в результатах була разючою. Група з кредитною карткою запропонувала за квитки значно більшу суму. А коли матч був особливо популярним, сума майже вдвічі перевищувала ту, яку пропонувала інша група.

Смерть готівки?

Це важливе питання, бо в деяких закладах готівка стрімко виходить з ужитку.

У Швеції лише 20% платежів у крамницях здійснюють готівкою — і готівковий розрахунок становить усього-на-всього 1% від витрат у грошовому еквіваленті.

Image caption Таких табличок у Швеції стає дедалі більше

У 70-ті роки рекламне гасло картки BankAmericard звучало так: "Вважайте, що це гроші".

А тепер фізичні гроші не годяться для багатьох операцій: авіакомпанія чи фірма з прокату автомобілів вимагатиме від вас кредитну картку, а не готівку. В Швеції те саме відбувається в кав'ярнях і барах, а подекуди — навіть на базарних ятках.

Якщо кредитками користуватися розважливо, вони допоможуть нам керувати фінансами. Але водночас ми ризикуємо: надто вже легко не помітити, куди йдуть гроші. Ті гроші, яких у нас, можливо, нема.

Загальна сума відновлюваних кредитів (цієї характерної ознаки кредитної картки) у Сполучених Штатах зараз становить приблизно 860 млрд доларів (656 млрд фунтів) — понад 2 500 доларів (1 900 фунтів) на кожного дорослого американця.

На практиці за 50 років ця сума збільшується в чотириста разів.

Як свідчать висновки дослідження, нещодавно проведеного Міжнародним валютним фондом, борг населення (той, що легко накопичується завдяки кредитним карткам) — це економічний еквівалент ейфорії від поїдання солодкого.

Це добре для зростання в короткостроковому періоді, але погано в перспективі від трьох до п'яти років — до того ж, посилюється ймовірність виникнення банківських криз.

Якщо ви спитаєте думки людей, вони висловлять занепокоєння.

Почувши, що "емітенти кредитних карток пропонують більшості людей завеликі кредити", дев'ять із 10 американців, які володіють кредитними картками, з цим погодяться. Більшість із них навіть беззастережно погодяться. Та все ж, думаючи про власні кредитки, вони відчувають задоволення.

Схоже, ми не віримо, що інші люди здатні відповідально користуватися цими фінансовими інструментами.

Зате цілком довіряємо собі. А чи не даремно? Хтозна.

Новини на цю ж тему

Інші сайти ВВС