Гаазький трибунал: успіх чи поразка для Балкан?

сербія Копирайт изображения OLIVER BUNIC/AFP/Getty Images

У Гаазі закінчує роботу Міжнародний трибунал з воєнних злочинів щодо колишньої Югославії.

Про роботу та значення трибуналу ВВС Україна розповіли правозахисники, учасники подій, представники добровольців та жертв війни з Сербії, Хорватії, Боснії та Герцеговини.

Історія трибуналу

Міжнародний трибунал з воєнних злочинів щодо колишньої Югославії у Гаазі створили за резолюцією Ради Безпеки ООН у травні 1993 року. Причиною цьому стала жорстокість війни у Боснії та Герцеговині, зокрема депортації, вбивства цивільних, злочини війни та злочини проти людства. Гаазький трибунал займався злочинами у Хорватії, Боснії та Герцеговині й Косові.

За майже 25 років роботи трибунал висунув звинувачення понад 160 особам. Винесли 90 вироків, зокрема і за найстрашніші злочини після Другої світової війни, такі як геноцид.

Йдеться про вироки колишнім лідерам боснійських сербів Радовану Караджичу та генералу Ратку Младичу, яких засудили за геноцид проти восьми тисяч чоловіків та хлопчиків боснійсько-мусульманського походження.

Сербії та Хорватії навіть на певний час заблокували євроінтеграцію через недостатню співпрацю з Міжнародним трибуналом.

Роботу Гаазького трибуналу супроводжували драматичні моменти, такі як раптова смерть колишнього президента Сербії Слободана Мілошевича в ізоляторі, а також смерть генерала боснійських хорватів Слободана Пральяка, який помер після того, як випив ціанід просто на судовому засіданні.

Копирайт изображения AFP/Getty Images
Image caption Генерал Пральяк випив ціанід просто на судовому засіданні

Злочини - це не гра

Відома сербська правозахисниця Наташа Кандіч з організації Фонд гуманітарного права з Белграда збирає докази про скоєння найважчих воєнних злочинів на просторах колишньої Югославії, зокрема сербською стороною.

Діяльність пані Кандіч принесла їй численні міжнародні відзнаки, а також чимало неприємностей, зокрема від радикально налаштованих сербських націоналістів, які не раз їй погрожували.

У розмові з ВВС Україна Наташа Кандіч розповіла, що жоден суд, зокрема і той, що в Гаазі, не може покарати усіх відповідальних за воєнні злочини. Трибунал не має завдання налагодити міжетнічні відносини та досягти примирення у регіоні, а лише судити за злочини.

"Трибунал показав, що злочини - це не гра і що відповідальні за них постануть перед судом. На просторах колишньої Югославії злочини війни скоїли сотні, але покарані ті, що у державі, армії та поліції займали найвищі посади", - каже пані Кандіч.

Дебати про те, чи трибунал у вироках застосував однакові стандарти, триватимуть і надалі. При цьому пані Кандіч наголошує, що навіть незадоволені вироками, не ставлять під сумнів скоєння самих злочинів.

"Це не лише вирок, а тисячі фактів про певні злочини. Жоден факт про ці злочини ще ніхто не спростував", - каже вона.

Правозахисниця з Белграда вважає, що власне факти про війну з часом приведуть до примирення і вшанування жертв.

Вибіркова правда?

Саво Штрбац до початку конфлікту у Хорватії працював суддею в місті Задар, що на Адріатичному узбережжі. Коли етнічні серби на майже третині хорватської території створили сепаратистський край - Республіку Сербську Країну - пан Штрбац у 1993 році став секретарем їхнього уряду.

Кінець цьому самопроголошеному сербському краю у 1995 році поклала операція хорватських сил безпеки "Буря", а пан Штрбац, як і увесь сепаратистський уряд, виїхав з Хорватії до Белграда.

Зараз він працює в організації "Верітас", де документує воєнні злочини проти етнічних сербів у Хорватії, вчинені у першій половині дев'яностих років.

У розмові з ВВС Україна пан Штрбац каже, що критикував роботу трибуналу, навіть на дебатах, які організували при Генеральній асамблеї ООН.

"Ще на початку роботи трибуналу серби слушно казали, що цей суд є антисербським. Цей трибунал весь час запроваджував вибіркову правду, а це те саме, що і неправда", - каже пан Штрбац.

Він також вважає, що всі сторони конфлікту мали своїх прихильників на міжнародній арені. За його словами, Хорватія таку підтримку мала з боку США, Німеччини та католицької церкви.

У Сербії часто можна почути тези про зовнішній вплив на Міжнародний трибунал в Гаазі. Про це ж перед трибуналом говорив і колишній сербський президент Слободан Мілошевич.

Копирайт изображения Борис Варґа
Image caption У Сербії чимало людей вважає екс-президента Слободана Мілошевича жертвою трибуналу

Рейтинг - на першому місці

За даними неурядових організацій, під час конфлікту у Хорватії (1991-1995) загинули 18 тисяч людей, переважно хорватів та сербів.

Хорватія на початку конфлікту не була готова до збройного протистояння з Югославською народною армією, а великий опір чинили хорватські добровольчі підрозділи.

Асоціація хорватських добровольців Вітчизняної війни є однією з найвпливовіших громадських організацій, що нараховує понад 300 тисяч членів.

Анте Мартинац, який очолює асоціацію, каже, що їхня організація не задоволена вироками та вже багато років заявляє, що трибунал несправедливий, оскільки Хорватію "як жертву війни певним чином урівнюють з агресором (Сербією. - Ред.)".

Зокрема, хорватські добровольці незадоволені вироком генералу боснійських хорватів Слободану Пральяку.

"Генерал Пральяк на очах у всіх через неправду наклав на себе руки. Це не може зробити людина, яка не усвідомлює того за, що її засуджують", - сказав пан Мартинац.

Голова Асоціації добровольців сумнівається у послідовності трибуналу. Як приклад він наводить вирок хорватським генералам, серед яких був і Анте Готовина, якого за операцію "Буря" спочатку засудили до 24 років тюрми. Після оскарження цього вироку хорватських генералів узагалі відпустили на волю.

Копирайт изображения Борис Варґа
Image caption Книжка про генерала Младича. Попри те, що він засуджений за геноцид, чимало людей вважають його героєм

Натомість голова Гельсінської спілки з прав людини Хорватії Іван Звонімир Чичак вважає, що трибунал досягнув своєї мети та вперше після Другої світової війни міжнародна спільнота рішуче реагувала на найбрутальніші злочини.

"Кожна сторона є незадоволеною і вважає, що судять лише її, а до того ще й несправедливо. Проблема і в тому, що ми дивимося на ці вироки не з позиції трибуналу, а зі своїх власних політичних переконань", - каже пан Чичак.

Політики на просторах колишньої Югославії більше займаються своїм внутрішнім політичним рейтингом, аніж репутацією своєї країни та обов'язками перед міжнародною спільнотою та ООН, переконаний він.

"В країнах колишньої Югославії засуджених вважають героями, а не воєнними злочинцями. Тут не існує раціональної думки, бо для одних Младич є героєм, а для інших - воєнним злочинцем. Але перед міжнародною спільнотою вони усі однакові. Цього тут не розуміють", - вважає правозахисник із Загреба.

Кожна сторона просто не хоче визнати свою провину, вважає Іван Звонімир Чичак і додає, що судові вироки лише збільшували політичну напругу в регіоні.

Гаага занадто далеко від Балкан

Ясмін Мешкович у Сараєво очолює Союз жертв концтаборів Боснії та Герцеговини. Його як офіцера югославської армії заарештували сербські сили безпеки та відправили до тюрми неподалік Белграда, яку в його організації називають концтабором.

Союз жертв концтаборів озвучує статистику, за якою протягом війни у Боснії та Герцеговині (1992-1995 рр) в концтаборах тримали понад 200 тисяч цивільних. Там загинули чи зникли безвісти тисячі людей, а багатьох жінок піддавали тортурам та ґвалтували.

Неурядові організації вважають, що у Боснії та Герцеговині з усіх сторін конфлікту загинуло майже 100 тисяч людей.

Ясмін Мешкович розповідає, що жертви війни мають довіру до роботи трибуналу, але вони ніколи до кінця не будуть задоволені жодним судом та його вироком.

Пан Мешкович шкодує, що трибунал закінчує свою роботу.

"Трибунал був світлом в кінці тунелю. Він зробив велику роботу, яку національні суди ніколи б не могли виконати", - каже представник Союзу жертв концтаборів.

Голова Гельсінської спілки з прав людини з міста Бієліна, що у Республіці Сербській у Боснії та Герцеговині, Бранко Тодорович вважає, що трибунал лише частково досягнув мети.

"Трибунал не засудив багатьох злочинців. Їх не судитимуть ані місцеві суди у Боснії та Герцеговині, ані суди сусідніх країн", - каже правозахисник.

Пан Тодорович вважає, що політики не лише у Боснії та Герцеговині, але і в цілому регіоні постійно поширювали брехню про трибунал.

"Звичайні люди не думають, що там судили за злочини, вони знають, що судили представників їхнього народу. Поки інформація з трибуналу дійшла до Боснії та Герцеговини - її вже перетворили на політичну пропаганду", - вважає пан Тодорович.

Копирайт изображения Борис Варґа
Image caption Вшанування пам'яті жертв геноциду у місті Сребрениця

Спадок Гаазького трибуналу

Співрозмовники ВВС Україна по-різному оцінюють спадщину, яку Міжнародний трибунал з воєнних злочинів щодо колишньої Югославії залишив для регіону та світу.

Правозахисник з Боснії та Герцеговини Бранко Тодорович вважає, що усі потенційні злочинці тепер свідомі того, що їх може очікувати покарання. А правозахисниця Наташа Кандіч вважає, що для того щоби злочини не повторилися, кожна держава повинна шанувати право на правду і відкрити архіви.

Пані Кандіч додає, що держави у регіоні повинні зробити список усіх жертв і учасників війни, які загинули у конфліктах дев'яностих років.

Лідер колишніх хорватських добровольців Анте Мартинац налаштований скептичніше і каже, що ООН в майбутньому повинна більше турбуватися про те, на які суди витрачає великі гроші.

Тоді як правозахисник із Загреба Іван Звонімир Чичак переконаний, що примирення між народами на просторах колишньої Югославії відбудеться лише тоді, коли місцеві суди каратимуть відповідальних за воєнні злочини.

Сербський документаліст Саво Штрбац належить до тих, хто не дуже позитивно описує спадок трибуналу. Він вважає, що з моменту його створення у світі не поменшало конфліктів, злочинів і людських жертв.

"Теоретично цей суд може і дав якийсь результат, але це більш схоже на одиночний експеримент, який виявився невдалим", - вважає пан Штрбац.

"Ми будем змагатися, хто швидше забуде трибунал", - заочно погоджується із ним голова жертв концтаборів з Боснії та Герцеговини Ясмін Мешкович.

Новини на цю ж тему