Чи з'явиться в Україні відкритий реєстр педофілів?

Дитина за дверима Копирайт изображения Getty Images

Щороку Національна поліція України розслідує близько 400 кримінальних проваджень, у яких діти потерпали від сексуального насильства. Однак і поліція, і правозахисники переконані, що ця цифра умовна і може становити щонайменше 10% від реальних злочинів стосовно дітей.

До суду доходить ще менше справ. За даними уповноваженого президента України з прав дитини Миколи Кулеби, у 2017 році у судах їх було 320.

За даними поліції, у близько 70% випадків сексуальну наругу скоювали або рідні, або особи, яких діти добре знали: родичі, знайомі батьків, тренери, репетитори, або такі ж неповнолітні - знайомі або друзі жертви.

Про це, зокрема, заявляв наприкінці минулого року заступник керівника Національної поліції України Костянтин Бушуєв.

У поліції переконані, що парламент має якнайшвидше ужорсточити покарання за сексуальну наругу над дітьми і, зокрема, створити єдиний відкритий реєстр педофілів, як це є у багатьох країнах світу.

У парламенті законопроект про посилення покарання за педофілію зареєстрований ще у червні минулого року. Його автори вважають, що депутати мають врешті за нього проголосувати.

Але чи справді все так просто і що змінить закон, якщо його таки ухвалять?

Що робити із педофілами?

"Право на охорону наших дітей ми ставимо вище за анонімність злочинців. Закон повинен захищати дитину, а не педофіла. Ці слова міністра юстиції Польщі стали моїм особистим девізом", - написав заступник керівника Національної поліції В'ячеслав Аброськін у Facebook. Якраз після того, як у Польщі наприкінці минулого року створили відкритий реєстр осіб, засуджених за злочини, пов'язані із сексуальною наругою над малолітніми.

Один із керівників поліції закликає депутатів якомога швидше розглянути поправки до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України.

"Захист дітей - сьогодні це вже мій особистий рух, рух чоловіка. Буду це повторювати та закликати законотворців доти, доки це не станеться", - наголосив він.

Копирайт изображения UNIAN

У червні минулого року Нацполіція звернулася до парламенту із вимогою посилити покарання за сексуальні злочини проти дітей.

Проект закону передбачає збільшення термінів ув'язнення за злочини проти статевої недоторканості дітей, аж до максимального - 20 років тюрми за зґвалтування. У разі повторного скоєння такого злочину - довічне ув'язнення.

Окрім того, проект передбачає хімічну кастрацію педофіла за його згодою, замість невідбутої частини покарання, але після десяти років ув'язнення.

Автори проекту посилаються на досвід інших країн, де застосовується медикаментозна кастрація (введення препарату, що пригнічує сексуальний потяг. - Ред.).

Перелік цих країн доволі значний: більшість штатів США, країни Європи, а також Канада, Ізраїль. У Чехії запроваджено хірургічну кастрацію педофілів.

"За даними Великої Британії, дія урядової програми щодо надання засудженим педофілам препаратів, які пригнічують лібідо та сексуальну активність, скоротила рецидиви статевих злочинів з 40% до 5%, а у Німеччині - з 80 % до 3%", - ідеться у супровідних документах до законопроекту.

Американський закон і українські реалії

Проте, найбільш суперечливою для депутатів може виявитися норма про створення єдиного реєстру педофілів - електронної бази осіб, що скоїли сексуальні злочини проти дітей і були за це засуджені.

Заступник керівника Нацполіції В'ячеслав Аброськін наполягає, що цей реєстр має бути відкритим для громадськості.

Водночас законопроект передбачає, що доступ до нього матимуть лише правоохоронні органи, а також - після відповідного звернення - керівники дитсадків, шкіл та інших навчальних, соціальних та медичних закладів.

"Ми нічого нового не вигадуємо, є світовий досвід, зокрема, США, де у 90-ті роки був ухвалений так званий "закон Меган Канка", - каже депутат парламенту фракції "Народний фронт" Антон Геращенко, який є одним із авторів проекту.

Закон Меган Канка, про який згадує депутат, ухвалили у США в 1996 році.

Він названий на честь 7-річної дівчинки, яку зґвалтував і вбив 33-річний педофіл, котрий раніше вже відбував покарання за розбещення двох малолітніх дівчаток.

Відповідно до закону, у США створено відкриту електронну базу персональних даних осіб, які здійснювали сексуальні злочини і були засуджені за це.

У коментарі ВВС Україна Антон Геращенко висловив надію, що депутати врешті проголосують за ужорсточення покарання за сексуальну наругу над дітьми.

Однак він визнає, що пропозиція про створення реєстру педофілів потребуватиме додаткового обговорення.

У різних країнах такі реєстри не однакові: відкриті для всіх або ж лише для певних відомств і установ.

Реєстр і ризики для дітей

"Позитивно ставлюся до створення реєстру, бо вважаю, що складати реєстри небезпечних для суспільства осіб - загалом правильний підхід", - каже ВВС Україна керівник міжнародного жіночого правозахисного центру La Strada-Україна Катерина Левченко.

Водночас її турбує те, як цією нормою користуватимуться, яким буде доступ до реєстру і чи не буде зловживань як з одного, так і з іншого боку.

"Треба розуміти, що реєстр ніяким чином не зменшить ризики для дітей, це не убезпечить дитину від потрапляння до рук педофіла. Бо ніколи цей реєстр не буде вичерпним", - наголошує у коментарі ВВС Україна Аксана Філіпішина, представник з питань дотримання прав дитини уповноваженого з прав людини Верховної Ради.

Image caption У багатьох країнах світу, зокрема, у Великій Британії поліція поширює пам'ятки для дітей про небезпеку спілкування з невідомими особами

За словами правозахисниці, поліція фіксує близько 400-500 випадків сексуальної наруги проти дітей щороку, за якими ведуться кримінальні провадження, і ця статистика приблизно однакова з року в рік.

Водночас, наголошує вона, "кожна четверта дитина із понад семи мільйонів, що живуть в Україні, стає об'єктом сексуальних домагань", переважно з боку близьких і рідних людей.

Аксана Філіпішина зазначає, що точної статистики не існує, і йдеться про усі випадки порушення сексуальної недоторканості неповнолітніх: від дотиків до найтяжчого злочину - зґвалтування.

Подібні висновки робить правозахисна організація La Strada-Eкраїна, яка багато років займається захистом жертв домашнього насильства.

Керівник організації Катерина Левченко каже, що абсолютна більшість таких злочинів до статистичних звітів не потрапляє.

"За нашими підрахунками, лише про 10% фактів домашнього насильства стає відомо. То що вже казати про сексуальні злочини проти малолітніх! Це дуже латентний злочин, який скоюють члени родини, близькі люди", - каже ВВС Україна керівник організації Катерина Левченко.

Виховувати дорослих

На переконання Аксани Філіпішиної, головна проблема у боротьбі із педофілією криється, власне, не у самих педофілах, а у здатності суспільства протистояти цим злочинам.

Катерина Левченко каже, що доводилося стикатися із фактами, коли рідні дитини, навіть знаючи про злочин, не повідомляють про нього поліції.

Це відбувається не лише через страх розголосу, але й тому, що не надають цим фактам правильної оцінки саме як тяжкого злочину проти дитини.

"Ми знаємо про випадок, коли матір приховувала наругу вітчима над донькою, аж поки донька не спробувала накласти на себе руки", - розповідає пані Левченко.

Частими є випадки, коли мами звинувачують дітей у тому, що своєю поведінкою вони "провокували", а з дорослими - все гаразд, додає Аксана Філіпішина.

З маленькими дітьми ще складніше. Вони часто не розуміють, що відбувається, і не бачать межі непристойності дорослого.

Експерти наголошують, що окрім суворості покарання навіть за найменші прояви сексуальної наруги над дітьми, важливо, аби дорослі - батьки, вчителі, вихователі - вміли ідентифікувати дитину, яка зазнає сексуальної наруги, навчали дітей, як поводитися із дорослими.

"А ще дуже важливо, аби дитину виховували так, щоб вона завжди знала, що є людина, якій завжди можна розповісти все, не соромлячись", - Катерина Левченко.

"Навіть якщо реєстр буде відкритим і мами вивчатимуть його зранку і до світанку, дитина не буде убезпечена від сексуального насильства. Відповідальність за те, щоб цього не сталося, все одно лежить передусім на дорослих", - наголошує правозахисник Аксана Філіпішина.

Запрошуємо до обговорення цієї непростої теми на нашій сторінці у Facebook.

Новини на цю ж тему