В Індії підмінені в пологовому діти не захотіли мінятися родинами

Шахабуддін Ахмед з дружиною Сальмою Парбін та сином Джонайтом
Image caption Шахабуддін Ахмед з дружиною Сальмою Парбін та сином Джонайтом

Ця історія - готовий сюжет боллівудського фільму.

Дітей, які народилися з різницею в лічені хвилини, переплутали в пологовому будинку.

Одна пара батьків - індуїсти, інші - мусульмани.

Але найцікавіше в іншому.

Після тривалих суперечок з місцевою владою сім'ям через два роки і дев'ять місяців все-таки вдалося отримати результати тестів ДНК, які підтвердили їхні сумніви. Але діти вирішили інакше - вони відмовилися залишати батьків, які їх виростили.

Сім'ї звернуться до суду 24 січня, щоби підтвердити, що будуть виховувати дітей одне одного.

Ця гідна кінематографу історія сталася в північно-східному штаті Індії Ассам.

О шостій ранку 11 березня 2015 року Шахабуддін Ахмед відвіз свою дружину Сальму Парбін в лікарню містечка Мангалдої. Через годину вона народила хлопчика. Усе пройшло нормально, її виписали наступного дня.

"Через тиждень дружина каже мені: "Це не наша дитина". Я відповідаю: "Що ти таке кажеш? Не можна так говорити про невинне дитя". Дружина на це відповіла, що в палаті пологового будинку разом з нею була жінка з народу бодо (Етнічна група, яка живе на північному сході Індії. - Ред.), і вона думає, що їхню дитину могли переплутати з її малюком", - каже пан Ахмед.

"Я їй не повірив, але вона наполягала на своєму", - розповідає Шахабуддін Ахмед.

Сальма Парбін каже, що з самого початку підозрювала, що Джонайт не її син.

"Коли я побачила його обличчя, у мене з'явилися сумніви. Я згадала обличчя тієї жінки в пологовій палаті, і хлопчик був на неї схожий. Я зрозуміла це через очі. У нього маленькі очі - ні в кого у нашій родині таких немає", - говорить Сальма.

Image caption Шева Боро каже, що спочатку не могла повірити, що Ріян не її дитина

Коли Ахмед поділився підозрами з завідувачкою пологового будинку, та запропонувала його дружині звернутися за допомогою до психіатра, назвавши її неврівноваженою.

Ахмед не відступив, а подав запит на отримання інформації про усіх дітей, що народилися в цій лікарні того дня близько сьомої години ранку.

Через місяць він отримав інформацію про сімох жінок. Ахмед вирішив перевірити інформацію про жінку з народності бодо, тому що саме з нею було занадто багато збігів - обидві народили хлопчиків з різницею у п'ять хвилин, а їхні немовлята важили три кілограми.

"Я двічі ходив у їхнє село, але так і не набрався мужності зайти до них додому", - каже Ахмед.

"Тоді я написав їм листа. Сказав, що дружина вважає, що наших дітей переплутали в пологовому будинку, і запитав, чи немає у них таких же підозр. Я залишив свій телефон і попросив їх мені зателефонувати", - додав він.

Пара Аніл і Шева Боро з малюком Ріяном Чандра живуть майже за 30 км від будинку Ахмеда.

Вони не підозрювали, що їхню дитину підмінили, поки не отримали цього листа. Аніл Боро, його дружина та інші родичі не могли повірити, що таке можливо.

Але коли вони зустрілися, усе змінилося.

Image caption Ріян навідріз відмовився залишати дім Шеви Боро

"Як тільки я його побачила, я зрозуміла, що він схожий на свого батька. Я дуже засмутилася і заплакала. Ми з народності бодо, ми не такі, як інші ассамці чи мусульмани. Очі у нас з нахилом вгору, а щоки та руки більш повні. Ми - інші. У нас монгольські риси", - говорить Шева Боро.

Сальма Парбін каже, що коли побачила Ріяна, відразу ж зрозуміла, що це її дитина. Вона хотіла обміняти їх тут же, на місці, але мати її чоловіка, Аніла Боро, бабуся хлопчика, виступила проти.

Після наполегливих прохань Ахмеда керівництво лікарні почало розслідувати інцидент. Але після розмови з медсестрою, яка чергувала у пологовому відділенні того дня, у лікарні стали заперечувати всі звинувачення.

Це не переконало батьків. Ахмед надіслав зразки крові - своєї, дружини і дитини - на ДНК-тест у серпні 2015 року. Коли прийшли результати, підозри підтвердилися - між Сальмою Парбін і Джонайтом не було генетичної спорідненості.

Ахмед звернувся зі скаргою в поліцію у грудні того ж року.

Молодший інспектор Хеманта Баруа отримав виписки з пологового будинку і відвідав обидві родини під час розслідування.

Image caption Сальма Парбін каже, що з самого початку підозрювала, що Джонайт не її дитина

У січні 2016 року він зі зразками крові обох сімей приїхав в Колкату (колишню Калькутту), але місцева судова лабораторія йому відмовила через канцелярську помилку у формі заявки.

"У квітні минулого року ми знову взяли аналізи крові. Їх дослідили в судовій лабораторії в столиці штату Гувахаті. Результати отримали в листопаді. Вони підтвердили слова Ахмеда про те, що дітей переплутали після народження", - розповів інспектор Баруа.

Він порекомендував Ахмеду звернутися до суду за дозволом обміняти дітей.

4 січня сім'ї приїхали до суду для обміну, але хлопчики відмовилися залишати батьків, з якими виросли.

"Суддя сказав, що ми можемо здійснити обмін, але ми не стали цього робити. Ми ростили їх останні три роки і не можемо просто відпустити", - говорить Сальма Парбін.

"Джонайт плакав. Він був на руках мого зятя, обхопив руками його шию, міцно тримався і не хотів йти", - додала вона.

Ріян так само обняв Шеву Боро, заридав і відмовився кудись іти.

Image caption Аніл Боро і його дружина Шева Боро погодилися, що обмін дітьми не найкраща ідея

Аніл Боро каже, що обмін лише зашкодить дітям, які замалі, щоби зрозуміти, що сталося.

Очевидно, діти прив'язалися до тих сімей, з якими жили, і ця прив'язаність взаємна.

Коли я була вдома у Боро минулого тижня, бабуся якраз забрала Ріяна через побоювання, що його можуть у них відібрати.

Через годину його приводить назад дядько. Бабуся приходить пізніше з в'язкою дрібної сріблястої риби для дитини.

Поки він, задоволений, сидить біля неї, вона з тривогою запитує мене: "Все нормально? Його не заберуть?".

Дядько додає: "Подивіться на його обличчя, який же він милий. Як його можна кинути?".

Ріян не відходить від Шеви Боро ні на хвилину.

Водночас Джонайт - улюбленець всієї родини Ахмеда.

"У той день, коли ми збиралися йти в суд для обміну, моя восьмирічна донька сказала: "Мамо, будь ласка, не веди його. Я помру, якщо він піде", - розповідає Сальма Парбін.

Image caption Бабуся Ріяна Манаматі Боро все ще хвилюється, що малюка можуть забрати

Я питаю Ахмеда, як бути з релігійними відмінностями, чи виникне колись така проблема.

"Дитина є дитина. Це дар Божий, він не індус або мусульманин, походження у всіх однакове. І тільки потім вони стають індуїстами або мусульманами", - відповідає він.

Ахмед каже, що діти не зможуть пристосуватися до нового життя, якщо зараз поміняти їх місцями, тому що стиль життя, мова, культура та харчові звички двох сімей дуже різні.

Щодо матерів, то хоча й помітні їхні внутрішні коливання, очевидна міцна прив'язаність до дитини, яку вони ростили. Але те, що іншого малюка вони ростили в своїй утробі, теж змушує їх відчувати емоційний зв'язок.

Коли діти виростуть, кажуть батьки, вони можуть самі вирішити, з ким хочуть жити.

Зараз сім'ї займаються тим, що виробляють графік регулярних зустрічей. Так вони зможуть стати друзями і брати участь в житті своїх біологічних дітей.

Новини на цю ж тему