Без документів і житла: як живуть екс-полонені

поллонені Копирайт изображения Олексій Канарський
Image caption 27 січня минув місяць з моменту звільнення кількох десятків українців з полону "ДНР" і "ЛНР"

Через місяць після звільнення з полону "ДНР" і "ЛНР" люди все ще не відновили свої документи та не отримали компенсації від держави.

В уряді кажуть, що всі процеси державної допомоги екс-полоненим вони вже запустили, однак вони сповільнюються через бюрократію.

Документи

Image caption Олексій Канарський з Шахтарська провів у полоні кілька років й змушений був під тортурами підписати "зізнання" проти себе. Зараз чоловік намагається відновити документи та повернутися до нормального життя

Серед цивільних, яких наприкінці грудня визволили з полону сепаратистів, 28 - жителі непідконтрольних територій.

Дванадцятеро з них не мають при собі жодних документів, які засвідчують особу.

25-річний Олексій Канарський розповідає ВВС Україна, що відсутність документів - зараз його головна проблема.

Сам він з Шахтарська, у грудні 2014 року його затримали "сили ДНР" через те, що був без паспорта.

"Під тортурами підписав папірці, що я військовослужбовець, артилерист 128-ї бригади. Відсидів майже три роки", - каже хлопець і додає, що жодного стосунку до української армії не мав.

Всі його документи залишилися на непідконтрольній території, повернути їх він не може. Єдине, що вдалося отримати - номер ідентифікаційного коду.

Після обміну йому, як і всім звільненим, видали довідку СБУ про полон, однак ці папери не підтверджують особу.

Наразі Олексій намагається отримати принаймні якийсь документ, але поки що безуспішно.

"Щоб зробити паспорт - треба довідка переселенця. А щоб зробити довідку переселенця - треба паспорт", - каже він.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Після ув'язнення у сепаратистів частина людей залишилися без жодних документів

Заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Георгій Тука каже, що в його міністерстві усвідомлюють, що "перша проблема - це паспортизація".

"Ми знайшли повне розуміння у Державній міграційній службі й почали працювати у цьому напрямку, людям видадуть українські паспорти загального зразка", - запевняє урядовець.

Утім це треба час і гроші, каже він.

Державний збір невеликий - кілька сотень гривень. Однак і ця сума може бути проблемою для людей, яких випустили з полону без жодної копійки, і які не мають родичів поза окупованими територіями.

Гроші

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Доброволець Іван Тиренко, який провів у полоні "ДНР" більше року, каже, що поки що не отримав від держави жодної гривні, однак пройшов курс лікування

Одразу після обміну у Міністерстві соціальної політики заявили, що планують виплатити звільненим одноразову компенсацію - близько 100 тис. грн.

ВВС Україна спілкувалася з кількома екс-полоненими: фанатом "Зорі" Владиславом Овчаренком, бійцем "Азова" Євгеном Чуднєцовим, Олексієм Канарським та Іваном Тиренком, жителем Бердянська, який потрапив у полон у травні 2016 року.

Всі вони розповіли, що поки що жодної гривні від держави не отримали. Вони не знають, коли це станеться і чи станеться взагалі.

Георгій Тука пояснює, що компенсації по 100 тис. грн, які обіцяла держава, ще мають пройти всі узгодження в уряді.

"З боку державних установ ми не зможемо вирішити ці проблеми у найкоротші терміни, бо існують певні бюрократичні проблеми, які не дозволяють це зробити швидко", - каже пан Тука.

Урядовець додає, що кошти на такі виплати передбачені у бюджеті - під них виписали спеціальну програму допомоги всім звільненим з полону.

У 2018 році на неї передбачено 96 млн грн.

Керівник офісу уповноваженого президента з питань реабілітації учасників АТО Наталія Зарецька додає - всі ці люди можуть звернутися до органів соцзахисту з проханням надати допомогу у зв'язку зі складними життєвими обставинами.

Image caption Наталія Зарецька та Георгій Тука кажуть, що держава пропрацьовує механізми допомоги екс-полоненим, однак всі процедури мають пройти узгодження - такі вимоги регламенту уряду

Обласні держадміністрації теж мають кошти на такі виплати, однак заяву, знову ж таки, можна оформити лише за наявності документів.

З грошима та найнебхіднішим (теплі речі та мобільні телефони) у перші дні після обміну допомогли волонтери.

Однак Наталія Зарецька вважає, що волонтерська допомога - це не завжди добре.

"Волонтери "підсажують" звільнених на споживацький формат, фактично переносячи їхню звичку залежати від зовнішнього забезпечення в умовах ізоляції - природну для полону - на звичку залежати від зовнішнього волонтерського забезпечення, і очікувати такого ж повного зовнішнього забезпечення від держави", - пояснює вона.

"Волонтерами починають маніпулювати - одним з останніх проявів такої ситуації є випадки, коли волонтери приносять звільненим алкоголь," - додає Наталя Зарецька.

Робота і житло

Копирайт изображения Укрінформ
Image caption Частина зі звільнених вирішили повернутися на Донбас, у контрольовані українською владою райони. Інші ж вважають, що влаштуватися на роботу у Києві їм буде легше

Ще одне болюче питання для звільнених - це пошук житла та роботи на новому місці.

Частина з екс-полонених вирішила після лікування повернутися на Донбас - у підконтрольні владі райони Донеччини і Луганщини.

Там їм з житлом та роботою допомагають місцеві держадміністрації. Наприклад, одну з жінок вже допомогли влаштуватися у Маріуполі за її фахом медика.

Ті ж, хто хоче залишитися у Києві, поки що можуть розраховувати лише на допомогу волонтерів - вони допомагають винаймати квартири на кілька місяців.

"Ті 28 людей, які мешкали на неконтрольованих територіях і отримають довідки вимушених переселенців, на загальних засадах мають право отримати житло", - розповідає Георгій Тука.

"Мова не йтиме про приватне житло, це треба людям чесно і тверезо розповідати. Мова, скоріше за все, буде йти про гуртожитки", - наголошує він.

З роботою у Києві допомагають знайомі та волонтери.

Олексій Канарський, наприклад, через друзів домовився про роботу на будівництві, де вже працюють кілька ветеранів АТО.

А звільнених фанатів "Зорі" запросили працювати до Федерації футболу.

Реабілітація

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Усім звільненим з полону 27 грудня минулого року держава запропонувала пройти курс медичної та психологічної реабілітації

Питання, яке повністю взяла на себе держава - медична допомога для звільнених з полону.

Людей особисто консультували керівники Асоціації стоматологів України, вони проходили (а дехто все ще проходить) курс лікування у державних клініках, зокрема "Феофанії".

Крім того, усім звільненим запропонували психологічну реабілітацію.

Утім, один зі співрозмовників ВВС Україна - Іван Тиренко з Бердянська - каже, що вирішив відмовитися від такої допомоги, через "дивні питання".

"Це не психологи, це СБУшники. Мене запитували, чи легко вбити людину, які відчуття при цьому. Це не питання психолога", - розповідає чоловік.

Наталія Зарецька запевняє, що "фахівець за протоколом не міг поставити таке запитання", хоча визнає, що з певного часу одночасно з психологами дійсно працювали представники СБУ (про що, за її словами, просили самі звільнені).

"Тож це або перекручування фактів, або питання було поставлене кимось з інших відвідувачів наших звільнених - і тоді це дуже тривожний сигнал та привід для нас ще більше обмежити доступ до звільнених сторонніх осіб", - каже вона.

Копирайт изображения Reuters
Image caption Реабілітація звільнених з полону полягає не у тому, щоб "зробити все замість них", вважають у офісі уповноваженого президента з питань реабілітації учасників АТО

Пані Зарецька каже, що кілька людей взагалі виявилися неготовими до надмірної уваги, зокрема й з боку журналістів. Саме тому вони вирішили обмежити доступ до них.

"Звільнені дуже потерпали від тиску медіа та волонтерів, що намагались весь час бути в лікарнях та шпиталі. І ті зі звільнених, які вирішили поїхати додому раніше, по суті постраждали від прагнення публічності інших звільнених", - каже вона.

Наталія Зарецька наголошує, що Україна зараз випрацьовує свій механізм допомоги та реабілітації колишніх полонених.

Загалом з початку конфлікту на Донбасі через полон пройшло понад дві тисячі людей.

"Потрібно робити не за них, а разом з ними. Консультувати їх, радити, до кого звернутись, поступово переходячи просто в режим "іти поруч", а не "вести за руку" або "нести на руках", - говорить пані Зарецька.

Також на цю тему

Новини на цю ж тему