Суд між Росією і Україною про $3 млрд: що далі?

судді Копирайт изображения Getty Images

У дворічній тяганині Росії та України щодо "боргу Януковича" наближається переломний момент: у Лондоні завершився тижневий розгляд апеляції, і незабаром судді винесуть рішення. Яким воно буде і на що сподіваються Москва і Київ - розбиралася Російська служба Бі-бі-сі.

Москва вимагає повернути 3 млрд доларів, які видала під час Євромайдану 2013 року колишньому українському президенту Віктору Януковичу незадовго до його втечі до Росії.

Київ платити не хоче, оскільки вважає той випуск єврооблігацій не кредитом, а інструментом агресії проти України.

У березні суддя англійської Високого суду в Лондоні Вільям Блер вирішив, що не може розглядати справу в деталях, оскільки аргументи української сторони лежать поза англійським правовим полем.

Основний аргумент Києва: Росія погрозами нав'язала спірний борг, потім агресією підірвала здатність України повернути його, а тепер використовує англійський суд для фактичної легітимізації своїх дій.

Суддя Блер ухвалив, що заглиблюватися в ці аргументи не буде, оскільки не може розсудити дві іноземні держави: відносини між ними регулюються міжнародними угодами і нормами. І вирішив розглянути справу в прискореному порядку.

Пояснення свого рішення він виклав на понад 100 сторінках, чим надав українській стороні простір для заперечення вердикту в апеляційній інстанції.

Копирайт изображения AFP
Image caption Після відмови від асоціації з ЄС Янукович отримав у Москві кредит, а в Києві - Євромайдан

Яким саме буде рішення судді Блера, якщо апеляцію відхилять, поки що не оголошено. Однак якщо йому дозволять розглядати за прискореною процедурою тільки контракт, за яким одна сторона не заплатила іншій, і не вивчати аргументи на захист рішення не платити - тоді вердикт фактично відомий.

Апеляцію розглядають важковаговики англійської юриспруденції - три судді під головуванням Елізабет Глостер, яка розсудила російських бізнесменів Бориса Березовського і Романа Абрамовича в 2012 році.

Протягом минулого тижня вони вислуховували аргументи сторін, рішення винесуть впродовж півроку.

Яким може бути рішення суду

Відхилити апеляцію - у цьому випадку суддя Блер винесе рішення в прискореному порядку.

Повернути справу до Високого суду для розгляду за повною, а не прискореною процедурою. Тобто дати Україні представити аргументи на свій захист і змусити представників Росії обґрунтувати її дії.

Відкласти розгляд справи на невизначений термін - до появи міжнародної правової основи для проведення судових слухань в англійському суді, наприклад, рішення Міжнародного суду ООН в Гаазі або резолюції Радбезу ООН.

Суддя Блер мав можливість не виносити рішення, а відкласти справу на невизначений термін, однак не зробив цього. Він пояснив це тим, що якщо Україна має право захищатися в англійському суді, значить, потрібно провести повне судове розслідування. Якщо ж ні - відстрочка ніяк це не змінить, і тому вона повинна повернути борг Росії.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Київ може виставити Москві зустрічний рахунок за анексію Криму

Що буде з грошима?

Судді цікавилися, чи готова Україна до того, що у випадку повернення справи до Високого суду для розгляду в повному обсязі, до вимоги Росії повернути борг додадуть реституцію. Іншими словами, якщо суддя визнає угоду недійсною, вимога Росії повернути гроші буде розглядатися окремо - і Україна зможе висувати контраргументи.

Україна погодилася обговорювати реституцію в суді та дала зрозуміти, що сподівається відбитися від цього позову і не повертати мільярди. На питання, як саме вона це збирається зробити, її представники в суді прямо не відповіли, але коротко згадали можливі зустрічні претензії. Україна давно говорила, що хоче компенсації за втрату Криму і торгові обмеження з боку Росії, але чи будуть ці претензії частиною її захисту, поки що незрозуміло.

При цьому, на питання суддів, чи готова Україна перевести всю суму спірного боргу на рахунок суду до вирішення позову, Київ відповів відмовою, пославшись на те, що у нього сильні аргументи на свій захист і не факт, що доведеться платити. До того ж, суд не повинен застосовувати до боржників заходи забезпечення, які залишать їх у скруті - адже сума боргу дорівнює місячному доходу української державної скарбниці.

Якщо рішення винесуть на користь Росії, а Україна не заплатить, Кремль може почати полювання на закордонні українські активи або посадити Київ за стіл переговорів про реструктуризацію цього боргу.

Тим часом, представники української сторони на суді дали зрозуміти, що у разі поразки планують йти далі й спробувати переконати Верховний суд взятися за цю справу. У цьому випадку Україна буде апелювати до шостої статті британського Акту про права людини 1998 року, яка гарантує право на справедливий суд.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Київ сповнений рішучості дійти до Верховного суду

Аргументи України

Українська сторона оскаржила кілька пунктів вердикту судді Блера, зосередивши удар на головній перешкоді: аргументі про неможливість визначити законність дій іноземної держави в англійському суді.

  • Прискорений порядок розгляду справи - несправедливий. Якщо немає можливості розглянути справу в деталях, не можна ухвалювати рішення за скороченою процедурою на користь Росії. Чесно було б: 1) провести повні слухання, дати Україні право представити аргументи на свій захист або 2) відкласти рішення у надії, що суперечку врегулюють в міжнародному правовому полі. Наприклад, Міжнародний суд ООН в Гаазі. Правда, розгляд позову там неможливий без доброї волі Росії, і українська сторона на апеляції визнала, що шанси на такий розвиток "дуже малі", тому англійський суд - єдина надія розглянути боргову проблему по суті, чесно і справедливо.
  • Росія та Україна самі вибрали англійський суд. Вони добровільно оформили борг за англійським правом і домовилися, що їхній позов має розглядати англійський суд. Тому суд може і повинен вивчити звичайні в таких випадках претензії до контракту, такі як примус до здійснення угоди.
  • Умови позики були кабальними. Такий короткий термін обігу - всього 2 роки - незвичайний для єврооблігацій України та мав на меті утримувати її на короткому повідку. Тому рішення судді визнати цей випуск стандартним - невірне.
  • Це далеко не звичайна суперечка боржника і кредитора, як постановив суддя Блер. Він визнав, що справа багатошарова, і назвав чимало аргументів України сильними. Про те, що це не рутинна боргова суперечка, свідчить хоча б той факт, що рішення судді Блера викладено на понад 100 сторінках.
  • Суд не врахував позицію Великої Британії та ЄС. Роблячи висновок про неможливість визначити правомірність дій Росії в Україні в англійському правовому полі, суддя не врахував той факт, що уряд Британії критикував політику Кремля щодо України, а Євросоюз ввів проти Росії санкції, під яким підписалася британська влада.
  • Використання англійського суду в геополітичних цілях. Звернення Росії до англійського суду - продовження "незаконної і неправомірної економічної, політичної і військової агресії Росії проти України".
  • Випуск євробондів був незаконним. Українська сторона вважає, що при випуску євробондів були порушені внутрішні українські закони та процедури, і не погоджується з рішенням судді не звертати на це увагу. Суддя визнав, що за міжнародним правом Україна як країна володіє необмеженою здатністю брати в борг, а процедури - її внутрішня справа. У відповідь представники української сторони опустилися в глибини юридичної схоластики. Там вони добули та впродовж дня викладали аргументи на користь того, щоби суд у цій справі розглядав Україну і Росію не як країни, а як корпорації, і повернувся до питання про законність випуску облігацій Мінфіном України в 2013 році.
  • Судовий імунітет іноземних держав не поширюється на факти примусу до угоди. Суддя постановив, що визначення законності дій Росії лежить поза компетенцією англійського суду, проте українська сторона впевнена, що ця доктрина не застосовується у даному разі, оскільки позов потрапляє аж під три винятки з неї: 1) політичне застереження: дії Росії суперечать державній політиці Великої Британії; 2) комерційне застереження: бізнес-угоди між країнами не потрапляють під доктрину акту державної влади, що закріплює судовий імунітет іноземних держав; 3) застереження Киркпатріка: його застосовували в суді у справі ЮКОСа, і в даному випадку воно передбачає, що суду не потрібно вирішувати, чи порушувала Росія своїми діями норми міжнародного права, а досить взяти до уваги тільки самі дії та оцінити їх правомірність з точки зору англійського права.
  • Може і "законно", але "неправомірно". Україна наполягає на тому, що тиск був "неправомірним". В англійському праві цей термін відокремлює неприпустиму поведінку від допустимої - морально і соціально прийнятної. Навіть технічно законний тиск одного учасника угоди на іншого суд може визнати неправомірним. Це позбавляє його необхідності інтерпретувати міжнародні угоди.
  • Право на відповідні заходи. Навіть якщо угода чинна, Україна може не платити, оскільки міжнародне право дає їй можливість відповісти на агресію. При цьому якщо на момент випуску 2013 року йшлося лише про тиск, примус і погрози, то на момент відмови платити Україна мала всі підстави звинувачувати Росію вже в агресії.
Копирайт изображения AFP

Контраргументи Росії

Російська сторона виграла першу справу, і тому їй не потрібно було подавати додаткові аргументи в апеляції.

Вона підтвердила свою основну тезу: Україна зловживає англійським правосуддям, оскільки всі її аргументи лежать у сфері міжнародного права - за межами компетенції англійських судів. Тому будь-яка апеляція лише заводить позов "далі в ліс", і суддя мав рацію, коли вирішив це припинити.

У відповідь на скарги української сторони, висловлені в апеляції, компанія The Law Debenture Trust Corporation P.L.C., що представляє Росію, висунула ще кілька контраргументів:

  • Україна визнавала борг аж до 2016 року. Якщо при випуску єврооблігацій були порушені закони України, то тільки Україна могла й повинна була знати про це. Але це не має значення, оскільки до дати погашення Київ справно виплачував відсотки за цими облігаціями і не оскаржував законність їх випуску, поки Росія не відмовилася брати участь в реструктуризації, запропонованій всім власникам українських євробондів на 18 млрд доларів.
  • Відсилання до "неправомірності" - лише зміна вивіски. Після рішення судді про неможливість визначати законність дій Росії в міжнародному правовому полі Україна зажадала встановити правомірність тих же дій за англійським правом.
  • Немає підстав переводити угоду з міждержавної в комерційну площину. Застереження до доктрини акту державної влади, наведені Україною, у даному випадку не є чинними, оскільки 1) державна політика Великої Британії може змінитися; 2) комерційне застереження розповсюджується тільки на чистий бізнес, а не на дії суверенного характеру, а оскільки Україна у цій справі постійно звинувачує Росію у військовій агресії - значить, вона вважає її не бізнес-партнером, а державою; 3) застереження Киркпатріка непридатне з тих самих міркувань.

При будь-якому рішенні апеляційної інстанції позов, швидше за все, на цьому не закінчиться.

На Україну і Росію в Лондоні працюють команди юристів, серед яких - найвідоміші імена англійської адвокатури. Тільки після першого рішення Київ виплатив Москві 1,5 млн доларів відшкодування судових витрат.

Фінальний рахунок обіцяє бути суттєвим, особливо з урахуванням того, що сторони судяться не тільки в Лондоні, але й в Гаазі та Стокгольмі.

Новини на цю ж тему