Чому Польща пішла в наступ на "українських націоналістів"?

Качинський Копирайт изображения EPA
Image caption Лідер ПіС Ярослав Качинський наголошує, що його партія відновлює історичну справедливість

Огороджувальні бар'єри, поліцейські кордони та перекриті вулиці - так виглядала територія навколо посольства Ізраїлю у Варшаві за день до голосування в Сенаті за зміни до закону про Інститут національної пам'яті (ІНП).

Так ізраїльську амбасаду боронили від учасників "акції проти антиполонізму", яку планували націоналістичні організації.

Польські медіа жваво обговорювали, як цей законопроект посварив Польщу та Ізраїль.

Натомість про його вплив на відносини з Україною майже забули, хоча він є не менш суттєвим. Втім, навколо українського посольства у Варшаві напередодні виставляти бар'єри не довелося.

Польська правляча партія "Право і справедливість" вирішила здійснити те, що, на думку її депутатів у Сеймі, забули зробити їхні попередники. А саме - доповнити список злочинів, які вивчає і розслідує ІНП, тими, які вчинили "українські націоналісти" й "члени українських організацій, що співпрацювали з Третім Рейхом". Це має стосуватися періоду між 1925-м та 1950 роком.

У цьому законі міститься й конкретніший перелік злочинів:

  • Використання насильства й терору українськими націоналістами (вочевидь, ідеться про вбивства польських посадовців у Львові членами ОУН(б) в 1930-х роках);
  • Участь у злочинах Голокосту;
  • Масові вбивства поляків на Волині та на території Східної Малопольщі в 1943-1944 роках.
Копирайт изображения AFP
Image caption Польська влада вжила спеціальні заходи безпеки, аби запобігти провокаціям біля посольства Ізраїлю у Варшаві

Прикметно, що історичний топонім "Малопольща" щодо Галичини донедавна використовували лише польські націоналісти, тобто він не траплявся в офіційних документах.

Політики ПіСу переконують, що "злочини українських націоналістів" - це не злочини українського народу, тобто історична відповідальність окремих організацій чи постатей не має кидати тінь на цілий народ. Але водночас, як вони наголошують, час покласти край "брехні" про трагічні події на Волині в 1943-1944 роках.

Отже, український націоналізм як ідеологія опинився в одному переліку з нацизмом, комунізмом, а також іншими злочинами проти миру, людяності та воєнними злочинами. Стара версія закону про ІНП взагалі не згадувала українських націоналістів.

І якщо закон підпише президент Польщі Анджей Дуда, понад мільйон українців, які мешкають у Польщі, не матимуть права публічно відкидати "злочини українських націоналістів".

Автори закону передбачили, що за "публічне й всупереч фактам" заперечення згаданих злочинів відповідатимуть також й іноземці. Вони або платитимуть штраф, або будуть позбавлені волі строком до трьох років. Незнання цього закону від відповідальності не звільняє.

"Спрощення історії"

Українська влада відреагувала на ці історичні інновації однозначно: це є відмовою від діалогу, від вільної дискусії.

"У цьому законі є багато суперечливих положень, які можна трактувати в різний спосіб. Мені особисто незрозуміло, що мається на увазі під злочинами українських націоналістів у 1925-1950 роках. Це досить популістське положення", - зауважив у коментарі BBC український посол у Польщі Андрій Дещиця.

Глибоку стурбованість законом висловили і президент Петро Порошенко, і міністр закордонних справ Павло Клімкін.

Втім, як стало відомо BBC Україна з дипломатичного джерела в Києві, відкликати посла у відповідь на "недружній закон" влада не планує. А от Ізраїль, пишуть польські ЗМІ, може наважититися на такий крок.

Новий закон передбачає відповідальність "за приписування" злочинів Голокосту польському народу чи державі.

Копирайт изображения Reuters
Image caption Новий польський закон зокрема забороняє вживати вислів "польські табори смерті"

Українські історики, що досліджують той період і, зокрема, діяльність українських націоналістичних організацій, вказують на певну невідповідність формулювань закону історичним фактам.

"Йдеться про неприпустиме спрощення історичних процесів. Усе зводиться до чорно-білого погляду, згідно з яким є виключно ворожа сторона і невинні жертви, у ролі яких, відповідно, поляки. Не враховується контекст історичних подій, об'єктивні обставини", - вважає Олеся Ісаюк, наукова співробітниця Центру досліджень визвольного руху й Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького".

Так, донедавна найбільше обурення в ідеологів ПіСу викликало все, пов'язане з УПА. Втім, як наголошує Олеся Ісаюк, ця організація політично не співпрацювала з Третім Рейхом.

"Можна говорити про спорадичні прагматичні домовленості між командирами загонів УПА та командирами німецьких частин, які відступали з України. Умови були прості - німці не чіпають місцеве населення і "діляться" зброєю - їх пропускають через контрольований терен", - каже історик.

За співпрацю з нацистами в цій організації розстріляли двох командирів, додає вона.

Історія як політична гра

ПіС використовує "загрозу українського націоналізму" як політичний інструмент, що приносить цій партії електоральні дивіденди, вважає Адам Бальцер, експерт з Центру східних студій Варшавського університету.

"Політики ПіСу вірять, що вони знають абсолютну історичну правду. Тому складається враження, що вони хочуть накинути свою точку зору українцям, але це неможливо ", - відзначає Адам Бальцер.

У самій Польщі далеко не всі погоджуються з таким політизованим підходом до історичної правди. Прогнозовано проти змін до закону про ІНП виступили опозиційні партії.

Так, депутат "Громадянської платформи" Марчин Швєнцицький іронізує, що відтепер, приміром, польські громадські організації зможуть позиватися проти "польських жартів", тобто сатири щодо польського менталітету. Мовляв, пожартував над поляками - ідемо до суду за образу "гідності цілого народу".

Проти внесення до закону положення про "українських націоналістів" виступив і генеральний прокурор Польщі Збіґнєв Зьобро. Його аргументи, наприклад, такі:

  • Чи можна вважати тим самим націоналістом українського селянина, що вкоротив віку польському сусіду з достеменно невідомих мотивів?
  • Хто може нині довести, що це був злочин на ґрунті націоналізму, а не аполітичний кримінал?

Ліберальні середовища польських інтелектуалів, опозиція, громадські діячі до останнього сподівалися, що сенатори внесуть зміни в закон принаймні в частині про Голокост. Адже він позбавляє можливості висловлюватися свідків цих злочинів проти людяності.

Серед іншого, нинішня польська влада мала б побоюватися погіршення відносин зі США, де існує потужне ізраїльське лобі. Американський Державний департамент теж висловлював стурбованість політикою ПіС щодо історичної пам'яті.

Втім, Сенат ухвалив закон без жодних змін.

Копирайт изображения AFP
Image caption Маючи більшість місць у Сеймі та Сенаті, ПіС без труднощів схвалила зміни до закону про ІНП без правок від опозиції та генпрокурора

Потужніший за Академію наук

ПіС перетворила Інститут національної пам'яті Польщі на одну з ключових інституцій у своїй владній системі. За впливом та бюджетом ІНП нині перевершує Польську академію наук.

З одного боку, незалежні польські історики часто відмовляються коментувати журналістам суперечливі ухвали чинної влади, дистанціюючись від політики. З іншого, існує державний ІНП з величезним штатом і щодалі більшими ресурсами та можливостями, покликаний відтепер розслідувати "злочини українського націоналізму".


Цікаві факти про ІНП:

  • ІНП має майже в п'ять разів більший бюджет, ніж Польська академія наук;
  • У ньому працює близько 2000 людей;
  • ПіС підвищила зарплати його співробітникам, що обурило молодих лікарів. Їхні заробітні плати лишилися тими самими;
  • За даними Gazety Wyborczej, зарплата директора відділу в ІНП після сплати податків сягає близько 2 000 доларів;
  • У структуру інституту входить комісія з розслідування злочинів проти польського народу, яку очолює заступник генерального прокурора;
  • Згідно з оновленим законом, ІНП має повноваження судової влади в частині, що стосується ініціювання розслідувань злочинів.

ПіС готується перебувати при владі ще щонайменше шість років. Її чинний рейтинг підтримки сягає 43%. Причому після кожної чергової кризи у відносинах з країнами-сусідами рейтинг партії не те що не падає, а подекуди й росте.

Отже, Україні доведеться мати справу з тією версією політики пам'яті, яку сповідує ПіС, достатньо довго. І як показав досвід ухвалення закону про ІПН, в історичних питаннях правляча партія Польщі не визнає компромісів і критики.

Також на цю тему

Новини на цю ж тему