Спецпроект "100 жінок": болючий секс - не довічний вирок

Callista Wilson Копирайт изображения Arturo Torres
Image caption Калліста нарешті живе без болю

Одного холодного зимового дня понад рік тому актриса Емілі Френсіс почула по радіо розповідь, яка зворушила її до сліз.

"Історія Каллісти мене дуже засмутила. Через вагінальну проблему її життя було зруйноване. Вона втратила хлопця, занурилася в депресію… це все здалося мені трагедією", - згадує вона.

Калліста, фешн-стиліст із Сан-Франциско, розповіла проекту BBC "100 жінок" про довгі й складні пошуки рішення проблеми нестерпного болю під час сексу.

У 12 років Калліста вперше спробувала використати тампон під час місячних - і відчула сильний різкий біль у піхві. Протягом багатьох наступних років біль став її постійним супутником. Сідаючи або просто займаючись буденними справами, дівчина відчувала, що між ніг сильно пече. А коли торкалася статевих органів, то, за її словами, біль дужчав і відчуття було таке, наче її ріжуть. Одна жінка десять років потерпала від болю під час статевих актів, який неправильно діагностували лікарі. Її історія лягла в основу п'єси - а разом з нею з'явилася й надія на допомогу іншим жінкам з порушеннями статевої функції.

Жінкам, що потерпають від хронічного болю в області вульви, пропонує допомогу та інформацію Національна асоціація з проблем вульводинії.

Копирайт изображения A P WILDING
Image caption Емілі написала п'єсу на основі історії Каллісти

Зрештою, коли Каллісті було вже за 20, дівчина набралася духу звернутися зі своєю проблемою до лікаря. Після огляду їй сказали, що вона цілком здорова, а біль напевно має психосоматичну природу. Тож вона пішла до психотерапевта, який повторив те саме.

Але з роками витримувати біль ставало дедалі важче.

"Коли мені було близько двадцяти п'яти років, я познайомилася з чудовим хлопцем. Ми покохали одне одного, знайшли будиночок біля пляжу", - розповідає Калліста.

"У нас на кухні були вікна в стелі, крізь які прозирали клаптики неба. Ще було фортепіано і великий обідній стіл, за яким ми приймали гостей… То було життя, про яке я завжди мріяла. Ми говорили про шлюб… але завжди було одне "але".

"Секс був для мене тортурами, а не задоволенням. Було два варіанти: або знепритомніти, щоб свідомість покинула тіло, або ж напитися до безпам'ятства, щоб цей біль витримувати. Коли ти з людиною, яка тебе дуже кохає, це так жахливо. Він так і не зміг з цим змиритися".

Зрештою Калліста розсталася з тим хлопцем.

"Для мене то було величезне горе. В житті я не відчувала більшого смутку".

Однак біль залишив свій відбиток не лише на стосунках Каллісти. Вона стала депресивною, не могла зосередитись на роботі. Стосунки з батьками геть зіпсувалися. Як стверджували психотерапевти, біль може бути безпосередньо пов'язаний з релігійністю її батьків. Тому Калліста почала звинувачувати їх.

Через вісім років, відвідавши 20 різних лікарів, Калліста зрештою опинилася в кабінеті спеціаліста, який поставив їй діагноз "вроджена нейропроліферативна вестибулодинія". Це означає, що від народження в неї в 30 разів більше нервових закінчень у присінку піхви, ніж у більшості жінок. І позбутися болю можна за допомогою операції.

Емілі, яка слухала історію дівчини в Лондоні, так обурив цей момент, що вона вирішила безпосередньо сконтактувати з Каллістою.

Копирайт изображения Kimi Gill
Image caption П'єсу "Інтернет створили для дорослих" (The Internet Was Made for Adults) ставлять на сцені лондонського театру Vault до 11 лютого.

"Я дуже розсердилася. Як довго їй втовкмачували, буцімто ця проблема - у неї в голові", - обурюється акторка.

"Чому в епоху сучасної медицини життя цієї дівчини було таким нестерпним через таку просту річ?"

Упродовж наступних кількох місяців Емілі й Калліста вели багатогодинні розмови, перебуваючи по різні боки Атлантики. Емілі прагнула отримати якомога більше інформації про це захворювання.

Їй вдалося з'ясувати, що стан Каллісти - доволі рідкісне явище, проте сама вульводинія - не така вже й рідкість. Жінки відчувають біль від доторків до вульви, натискання, біль може бути постійним чи виникати спонтанно.

За даними дослідників, у США на певних етапах життя від цього потерпає 16% жінок.

Стосовно британок, які мають проблеми, пов'язані з цим станом, офіційної статистики наразі немає.

Читайте також:

"Це такий жах - навіть уявляти, що багато людей не можуть займатися сексом безболісно. А в книжках та інші прочитаних матеріалах нав'язується думка про те, що причина в тому, що жінки не вміють розповідати про свої проблеми чи миряться з ними", - каже Емілі.

"Та навіть деякі жінки в нашій [театральній] сфері вважають, що це "нормально". "Перший раз мусить бути болючим", для людей це норма".

Копирайт изображения Kimi Gill

Також Емілі хотіла привернути увагу до іншого аспекту проблеми - чому так багато лікарів запевняли, що біль має психосоматичну природу. Акторка поговорила про це з кількома знайомими лікарями. Один з них про вульводинію навіть не чув. А інші були в курсі, але не були обізнані в причинах, діагностиці та лікуванні цього захворювання. Це доповнює те, що Емілі довідалася з журналістського розслідування BBC, - дослідників у сфері медицини не завжди фінансують, якщо ті займаються вивченням питань статевого задоволення жінок чи порушеннями жіночої статевої функції.

Тому історію Каллісти Емілі відтворила у п'єсі - про жінок, секс та інтернет.

"Жінки та чоловіки заслуговують на те, щоб мати щасливе статеве життя без болю. Це невід'ємне право кожної людини", - вважає Емілі.

Калліста прочитала сценарій п'єси і пишається тим, що саме її історія надихнула авторку. Однак у п'єсі не згадано про те, що сталося з жінкою після операції.

Під час процедури їй видалили шар шкіри навколо присінка піхви й натомість пересадили її власні здорові клітини. Загоювання тривало багато місяців.

Та коли Калліста нарешті була готова займатися сексом, виникло невеличке ускладнення - відсутність партнера. Жінка обрала прагматичний спосіб розв'язання проблеми.

"Я просто подзвонила доброму другові й сказала: "Приходь, зробимо це!"

Уперше за все життя Калліста змогла без болю зайнятися сексом.

Копирайт изображения Callista Wilson
Image caption Калліста насолоджується віднайденою енергією та свободою

"Я повірити не могла. Таке піднесення, такий екстаз. Я плакала. Це було так прекрасно, я відчула стільки емоцій".

Потім у Каллісти зав'язалися стосунки з іншим чоловіком ("це було прикольно, ми, як підлітки, займалися сексом усюди, де тільки могли"). Але зрештою вона усвідомила, що класний секс лише маскує проблеми в стосунках. Вони розійшлися, і тепер Калліста шукає відповідь на питання, що для неї особисто означає секс.

"Я змінилася в усьому. Тепер живу без болю і знову повірила в себе", - зізнається жінка.

Калліста дуже тішиться, що в Лондоні поставили п'єсу за мотивами її життя. І сподівається, що відтепер жодна жінка не муситиме проходити крізь таке пекло, в якому побувала вона.

"Понад усе мені хотілося б, щоб молоді жінки, що стикнулися з таким, знали - їхні негаразди можна владнати, це не щось загадкове й надумане. Це реальна проблема", - каже Калліста.

"Я хочу, щоб усі молоді дівчата й жінки розуміли, що вони в цьому не винні. І не самотні - є інші такі ж, як вони".

П'єсу "Інтернет створили для дорослих" (The Internet Was Made for Adults) ставлять на сцені лондонського театру Vault до 11 лютого.

Що таке "100 жінок"?

Щороку в рамках спецпроекту BBC ми обираємо 100 впливових жінок, що своїм прикладом надихають людей у всьому світі. Ми присвячуємо їм документальні фільми, статті та інтерв'ю, збільшуючи простір для історій, центральне місце в яких посідають жінки.

Новини на цю ж тему