Берлусконі повертається: як це вплине на відносини України з Італією

Сільвіо Берлусконі має шанси стати "сірим кардиналом" наступного італіського уряду Копирайт изображения Marco Luzzani/Getty Images
Image caption Сільвіо Берлусконі має шанси стати "сірим кардиналом" наступного італійського уряду

На початку березня в Італії пройдуть парламентські вибори, за підсумками яких в країні очікується зміна керівної коаліції. До влади може повернутися партія екс-прем'єра, 81-річного Сільвіо Берлусконі, відомого своєю дружбою з керівником Росії Володимиром Путіним.

Від результату цих виборів залежить, якою буде зовнішня політика Італії на східноєвропейському напрямку. Це важливо, враховуючи те, що Італія у цьому році головує в ОБСЄ і в цій ролі має докладати зусиль до активізації мирного врегулювання на Донбасі.

Вперше італійська дипломатія настільки серйозно має займатися цим питанням.

Окрім того, позиція Італії важлива для подальшої інтеграції України в ЄС та НАТО.

Хто може прийти до влади в Італії?

Останні п'ять років при владі центристська Демократична партія, яка демонструє вірність ідеям євроатлантичної інтеграції.

Наразі її представники заявляють про підтримку планів реформування ЄС, висунутих президентом Франції Еммануелем Макроном.

Проте на березневих виборах більше шансів на перемогу в правої коаліції з чотирьох партій, де провідне становище займають партія тричі екс-прем'єра країни Сільвіо Берлусконі "Вперед, Італіє!" і прибічники максимальної автономії північних регіонів з "Ліги Півночі".

Щоб переманити виборців у лівоцентристів та популістів партія Берлусконі вдалася у передвиборчих лозунгах до небаченої щедрості. Вона не тільки пропонує скорочення податків, а ще й підвищення мінімальних пенсій до 1000 євро та гарантований "дохід гідності"для найменш забезпечених.

Ваш пристрій не підтримує відтворення мультимедійних файлів
Сильвіо Берлусконі порадив журналістці легше стискати чоловічі руки

У зовнішній політиці екс-прем'єр займає більш помірковану позицію щодо ЄС, ніж його партнери по коаліції, деякі з яких взагалі виступають за вихід країни з зони євро.

До 2019 року в Берлусконі немає шансів бути обраним до парламенту чи займати державні посади - через судимість за справою про шахрайство його холдингу Mediaset.

Проте він може стати "сірим кардиналом" нового італійського уряду.

"І не дарма Берлусконі останнім часом проводив зустрічі з Ангелою Меркель та головою Єврокомісії Жан-Клодом Юнкером. В Європі розуміють, що прем'єром, скоріше за все, буде технічний кандидат під керівництвом Берлусконі", - говорить експерт Ради зовнішньої політики Українська призма Вікторія Вдовиченко.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Старі часи повертаються? Схоже, що європейські лідери готові працювати з Берлусконі

Проте вона зазначає, що екс-прем'єру насправді досить складно шукати компроміси зі своїми молодими партнерами по коаліції.

В чому немає розбіжностей між Берлусконі та його партнерами - так це в необхідності налагодити відносини з Росією.

Екс-прем'єр у вересні 2015 року зустрічався з Путіним в анексованому Криму, його партнери з "Ліги Півночі" мають угоду про взаємодію з "Єдиною Росією".

"Маттео Сальвіні, лідер "Ліги Півночі", та Сильвіо Берлусконі відкрито захоплюються російським президентом Путіним, і це може привести до зміни позиції Італії по санкціях проти Росії", - розповів ВВС News Україна італійський юрист та міжнародник Дієго Доссена.

Він також звертає увагу на популістський "Рух п'яти зірок", який виступає проти санкцій щодо Росії.

Копирайт изображения AFP/Getty Images
Image caption 31-річний лідер "Руху п'яти зірок" Луїджі ді Майо робить селфі з прихильником

"Рух п'яти зірок" - один з лідерів цієї передвиборчої гонки.

Ця політична сила виникла як результат невдоволення економічною ситуацією в Італії. Адже кризу 2008-2013 років у країні змінило лише незначне економічне зростання, багато років відбувається "втеча мізків", з 2008 року з країни виїхали 1,5 млн громадян. За кордоном працюють вже більше 5 млн італійців.

Рівень безробіття молоді надзвичайно високий - 32,2% у грудні 2017 року. Це вдвічі більше загальної цифри по країнах ЄС.

Як відповідь на таку ситуацію "Рух п'яти зірок" пропонує всеохоплюючий гарантований дохід для всіх італійців, що коштуватиме бюджету мільярди євро щороку. Це не заважає обіцяти скоротити державний борг на 40% з нинішніх 133% від ВВП за 10 років.

Згідно з опитуванням SWG за 12-14 лютого, за "Рух п'яти зірок" готові проголосувати 28,3% виборців, за праву коаліцію у складі чотирьох партій - 35,2%, а за панівну Демократичну партію та її союзників - 28,2%.

232 з 630 італійських депутатів обираються у мажоритарних округах. Враховуючи, що в "Руху п'яти зірок" слабке регіональне представництво і згідно з програмою, він не вступає в коаліції, в нього менше шансів на участь у формуванні уряду.

Проте, на думку Катерини Зарембо, заступника директора "Центру Нова Європа", бажання італійців бачити нові обличчя в політиці може привести до успіху цієї політичної сили.

"Ймовірно, що урядова коаліція формуватиметься саме із "Рухом п'яти зірок", як головним партнером. Варто придивлятися до його ключових персоналій, наприклад, лідера Луїджі ді Майо, який у такому випадку став би прем'єром. Він відхрещується від популізму та стверджує, що захоплюється не Марін Ле Пен, а канцлером Австрії Себастьяном Курцом та Емманюелем Макроном", - говорить пані Зарембо.

В чому полягає позиція Італії по Донбасу

Італія з самого початку війни на Донбасі підтримувала санкції проти Росії. Проте, це був вимушений і тяжкий крок для італійського уряду.

В Римі не бажали порушувати єдності позиції ЄС по цьому питанню, але з іншого боку санкції проти Росії вдарили по інтересах італійського бізнесу. Італійський експорт до Росії скоротився з 10,8 млрд доларів у 2013 році до 6,5 млрд доларів у 2016 році.

Окрім того, Росія відіграє важливу роль в італійській енергетиці. У 2016 році на неї припадало 41% італійського імпорту природного газу. В італійських енергетичних компаніях є інтереси в Росії, тому Італія традиційно намагалася дотримуватися дружніх відносин з Москвою.

"Це було б абсолютним лихом", - прокоментував у 2015 році газеті La Stampa можливість нової холодної війни з Росією голова МЗС Італії Паоло Джентілоні. З грудня 2016 року він очолює італійський уряд.

"Зараз італійська дипломатія докладає великих зусиль, щоб переконати Росію співпрацювати з ЄС, і не повторювати такі дії, як вторгнення до Криму та Донбасу. У всякому разі, зрозуміло, що ніхто не хоче, щоб відносини з Росією суттєво погіршувалися", - наголошує Дієго Доссена.

Він зазначає, що проблема полягає не у позиції Італії, а ЄС загалом.

"Поточні дипломатичні відносини між Україною та Італією сьогодні добрі. Поліпшення мають бути зроблені на європейському рівні, тобто ЄС має бути більш обізнаним щодо європейського духу України. Навіть, якщо головна проблема полягає в тому, що наближення України до ЄС може сприйматися як провокація проти Росії", - говорить він.

У січні Україну відвідав італійський міністр закордонних справ Анджеліно Альфано. Він зустрівся з українським керівництвом, а пізніше провів переговори в Москві з головою МЗС Росії Сергієм Лавровим.

Копирайт изображения AFP/Getty Images
Image caption Міністр закордонних справ Італії Анджеліно Альфано зі своїм українським колегою Павлом Клімкіним

"Ми бачимо, що ситуація (на Донбасі. - Ред.) залишається, вибачте за евфемізм, надто трупною, і цієї трупності слід уникати", - наголосив Альфано на зустрічі у Москві, повідомляє УНІАН.

Італійський міністр оголосив, що врегулювання конфлікту на Донбасі є пріоритетом для італійського головування в ОБСЄ, а мінським домовленостям немає альтернативи.

Катерина Зарембо називає показовим маршрут візиту італійського міністра, після того як він став головою ОБСЄ - через Київ та Маріуполь до Москви, а не навпаки.

Вона вважає, що головування в ОБСЄ примушуватиме Італію бути залученою до врегулювання на Донбасі. Незалежно від того, хто переможе на виборах.

"Якщо, наприклад, міністр закордонних справ після виборів зміниться, він усе одно муситиме заглиблюватися у деталі конфлікту - таким чином, є сподівання, що, ким би не був новий міністр, головування в ОБСЄ муситиме Італію провадити серйозну політику у регіоні Східного сусідства ЄС, а не загравати з Путіним", - пояснює вона.

Вікторія Вдовиченко вважає, що в разі приходу до влади в Італії правої коаліції за участю партії Сільвіо Берлусконі, питання політики щодо Росії буде предметом переговорів Італії з країнами ядра ЄС - Німеччиною та Францією, які одночасно є головними торговельними партнерами Риму.

Якою може бути тактика України у відносинах з Італією?

У розвитку відносин з Італією вагоме місце належить економічній співпраці.

Це саме той інструмент, який може збільшити значення України для Італії.

"Італійському громадянину далеко до України подумки. Він живе своїми турботами, його хвилює, наскільки квітучою буде його країна, його бізнес, а не великі геополітичні амбіції. Прості італійці погано розуміють, що відбуваються в Україні, їх більше хвилюють питання економічні", - пояснює Вікторія Вдовиченко.

Зараз Італія входить до десятки провідних торговельних партнерів України. Під час зустрічі з головою МЗС Італії Анджеліно Альфано прем'єр-міністр Володимир Гройсман повідомив про зростання італійського експорту до України на 20%, українського експорту до Італії - на 24%.

"Запрошуємо італійський бізнес в Україну до співпраці в енергетиці та приватизації", - наголосив він.

Серед перспективних галузей для співробітництва - транспортна, аерокосмічна, сфера охорони здоров'я, модернізація газотранспортної системи та видобуток газу в Україні.

Окрім того, у січні 2018 року на зустрічі з президентом італійської компанії Italferr Рікардо Маріа Монті, яка займається будівництвом портів, вокзалів і залізниць, міністр транспорту Володимир Омелян повідомив про підготовку документації щодо запуску швидкісних потягів в Україні.

"Інфраструктурні проекти можуть принести найбільшу кількість інвестицій для України. Італійські компанії характеризує чіткий прагматизм. Але на перешкоді співробітництву може стати бюрократизм в Україні", - говорить пані Вдовиченко.

Вона наголошує, що в умовах політичної боротьби в Італії Україні не варто робити ставку на якусь зі сторін, а контакти необхідно підтримувати й з політиками, які є опонентами санкцій проти Росії.

Новини на цю ж тему