"Я взяв прізвище дружини - і почалася морока"

весілля Копирайт изображения CHRISTODOULOU PHOTOGRAPHY
Image caption Деббі та Вейн Гардінги у день весілля

Після того, як троє чоловіків розповіли нам, навіщо взяли прізвища дружин, до нас почали звертатися зі своїми історіями інші читачі. Пропонуємо до вашої уваги розповіді двох чоловіків, для яких цей вчинок обернувся значно більшим клопотом, ніж вони думали.

"Бос ніяк не змириться з моїм новим прізвищем"

Вейн Гардінг, до одруження - Нелл

Я одружився з Деббі в липні 2016 року. Але зміна мого прізвища (Нелл) на її (Гардінг) викликала великий переполох серед моїх родичів і на роботі.

Це рішення далося мені легко. У Деббі є донька від попередніх стосунків. Ми хотіли, щоб її прізвище було таким самим, як і в інших членів сім'ї.

Пам'ятаю, як пасербиця сказала мені, що не хоче ходити до школи з іншим прізвищем. Я дуже добре її зрозумів.

Сам я - з ПАР. Більшість моїх родичів живуть там і досі. Вони не змогли прилетіти на наше весілля, яке ми святкували на Кіпрі.

Про плани міняти прізвище я не згадував - якось навіть не задумувався, що це важливо.

Тато і брат дізналися лише після того, як я поміняв ім'я у Facebook. І вони були незадоволені.

"Тату, це ж лише прізвище, а не кінець світу", - сказав я батькові телефоном. А він відповів, що це - величезний ляпас усій родині та йому особисто.

"Ти прикро вразив мене, сину", - пізніше написав він мені в текстовому повідомленні.

Але найдивніша реакція чекала мене на роботі.

Я - менеджер об'єктів нерухомості, працюю приблизно з сотнею квартиронаймачів у багатоповерхівках.

Коли один з моїх керівників дізнався, що я змінив прізвище, він дорікнув мені - мовляв, треба було спершу порадитись, бо мій вчинок може мати небажані наслідки для бізнесу та клієнтів.

Люди подумають, що в мене одностатевий шлюб, тому в підписі до імейлів треба пояснити, що я одружився з жінкою, сказав він мені.

Я був ображений. Він мені вказував, що я маю робити.

Очевидно, їм надходили скарги - хоча прямо мені про це ніхто ніколи не казав.

Зрештою менеджер з персоналу попросив мене прибрати пояснення з підпису в повідомленнях електронної пошти, бо воно непотрібне. Але бос ніяк не змириться з моїм новим прізвищем і досі називає мене "дівочим".

З банком теж були проблеми, коли я поміняв прізвище.

"Ми для чоловіків такого ніколи не робили", - з недовірою глянула на мене операціоністка.

Потім зі мною розмовляв менеджер відділення. Він мусив додатково зателефонувати в головний офіс, щоб перевірити, чи дозволено міняти моє прізвище. Ми хвилин зо 20 усе це обговорювали. Але зрештою все владналося.

Здається, прізвища мають більше значення для людей старшого покоління. Вони вважають, що я порушую традицію.

Але зверніть увагу на королеву. У 2000 році я отримував громадянство і складав тест "Життя у Великій Британії" (Life in the UK). Одне з питань було якраз про те, що Єлизавета ІІ залишила собі дівоче прізвище - Віндзор, а принц Філіп відмовився від батьківського прізвища й натомість узяв материне - Маунтбеттен. Багато британців навіть не здогадуються про це.

До речі, до цього я змінив ім'я. Я мав подвійне ім'я Терренс Вейн.

Та коли іммігрував до Британії, то швидко став Вейном, бо британці схильні скорочувати "Терренса" до "Террі". А мені це не подобалось.

Тато шкодував, що більше не може називати мене "ТВ" (Терренсом Вейном). Зараз ми нечасто спілкуємося, але коли розмовляємо, то він ніколи не забуває мені цим дорікнути.

А от тесть дуже мною пишається. Каже, що це великий подарунок для його дочки. Шкода, звісно, що я завдав прикрощів своїм рідним. Але про своє рішення я не шкодую.

"Відтепер сенс мого життя — заповнювати графу "Дівоче прізвище"

Image caption Він Тінглі (до одруження - Девіс)

Він Тінглі (до одруження - Девіс)

Ми з Кеті одружилися в далекому 1989-му. В ті часи брати прізвище дружини було незвичним для чоловіка. Але мені було важливо зберегти прізвище дружини - Тінглі.

Я був Девісом; в Уельсі це прізвище доволі поширене, тож і зберігати його особливої потреби не було. Та насправді серйозно задумуватися над цим своїм рішенням я почав лише через кількадесят років.

Ми не хотіли носити два окремі прізвища, до подвійного теж не схилялися. Але був момент, коли всерйоз розглядали можливість зробити з двох прізвищ одне й назватися Денглі.

Родичам я нічого не казав. Гадаю, вони припускали, що ми об'єднаємо два свої прізвища в подвійне. Але після медового місяця інформація потроху просочилася.

Особливо ексцентричним мій вчинок видався братові й сестрі.

На той час мої батьки розлучилися, і мені закидали, що я зрікся родини, відмовившись від прізвища. Річ зовсім не в тому, що я соромлюся бути Девісом.

Мені просто хотілося чимось відрізнятися від інших. Зрештою я залишив собі Девіса як друге ім'я. І нашому синові дав друге ім'я Девіс.

Весілля було доволі традиційним, якщо не брати до уваги зміну прізвища. Ми побралися в сільському клубі, прикрашеному нашими родичами. А з церкви поїхали в кінному екіпажі.

Моя рідня приїхала з Уельсу та північного заходу Англії, а родина Кеті - з графства Суррей.

Наші родини (дуже різні) наче непогано поладнали, та все одно на столі для почесних гостей бляшанки з пивом змагалися з келихами шампанського.

Я одразу ж пустив нове прізвище в хід.

Відчуття спершу були дивними, трохи "бешкетними". А ще - незвично було підписуватися по-новому. Але на мене чекала зустріч із жорстокою дійсністю.

В банках та установах, де видають паспорти й водійські права, я наразився на більш бурхливу реакцію, ніж сподівався.

Зайшовши в банк і пояснивши, чому хочу поміняти прізвище, я одразу ж почув: "Чекайте, що? Але навіщо?" Мені довелося отримати документ з печаткою і "прожити з цим прізвищем" два роки, перш ніж мій банк офіційно визнав, що я - пан Тінглі.

Image caption Пан Тінглі - голова Кліфтонського клубу регбі, а Кеті - резервний суддя

Я завжди був людиною незламною, тож відтепер сенс мого життя - заповнювати графу "Дівоче прізвище".

Щойно почнеш над цим задумуватися, стає очевидно, що потреба вписувати своє дівоче прізвище насправді виникає досить часто.

Я працюю у фармацевтичній галузі, часто відвідую конференції. На них завжди доводиться заповнювати реєстраційні форми.

Тож неминуче постають питання, пов'язані з безпекою, а саме - попередні імена та прізвища.

Не раз мене відправляли в секцію для жінок. І цілком логічно: оскільки я вписував дівоче прізвище, організатори думали, що я жінка на ім'я Він.

Що ж до Кеті, вона й досі вважає мій вчинок "дуже милим". Думаю, дружина категорично не погодиться, якщо їй скажуть, що я це зробив, бо насправді голова нашої сім'ї - вона.

Часом, коли ми реєструємося в готелі, адміністратор на автоматі запитує Кеті її дівоче ім'я, і вона приколюється, відповідаючи: "Тінглі". Аж дивно, наскільки нормальним вважається брати прізвище чоловіка, а не навпаки.

Тепер нам 53 і 52 роки. Ми досі не чули, щоб якісь інші пари вчинили так само, як ми.

Цікаво, чи це насправді вікове - люди, яким за 35, потенційно більш схильні дотримуватися традиційних поглядів і принципів виховання. А от наш 20-річний син, на відміну від них, навіть не задумується над цим.

Попри шарпанину під час спілкування з різними установами та зрідка - дурні ремарки людей, я не шкодую ні хвилини.

І зроблю що завгодно, аби моя дружина була щаслива. То була не жертва з мого боку. Бути паном Тінглі - справжнє задоволення.

Розповіді записала Кірсті Брювер

Новини на цю ж тему