Що таке "Новачок" і чому він такий небезпечний?

  • Павло Аксьонов
  • Російська служба Бі-бі-сі
Місце, де знайшли Скрипаля з дочкою

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Сергій Скрипаль з дочкою були отруєні в Солсбері

Колишній офіцер ГРУ Сергій Скрипаль і його дочка були отруєні нервово-паралітичною речовиною, розробленою в Росії, оголосила в понеділок британська прем'єрка Тереза Мей. Вона сказала, що цією речовиною є нервово-паралітичний агент, що належить до групи "Новачок".

Склад отруйної речовини визначили експерти військово-технічної лабораторії в Портон-Дауне.

Отруєння сталося 4 березня. Сергій Скрипаль і його дочка Юлія залишаються в лікарні у критичному стані.

Російська служба Бі-бі-сі відповідає на питання, які можуть виникнути у зв'язку зі згадкою про цю отруйну речовину.

Звідки походить ця речовина?

"Новачок" - група хімічних агентів, що належать до класу фосфорорганічних отруйних речовин нервово-паралітичної дії.

Вони були розроблені в СРСР в Державному союзному НДІ органічної хімії і технології (ДСНДІОХТ), розташованому в Москві на шосе Ентузіастів. Програма створення цих отруйних речовин мала назву "Фоліант".

Вперше про "Новачка" заговорили відкрито в 1992 році. 16 вересня в газеті "Московские новости" була опублікована стаття "Отруєна політика". Її авторами були Віл Мірзаянов - на той момент вже колишній співробітник ДСНДІОХТ, який мав доступ до особливо секретної інформації, а також Лев Федоров - провідний науковий співробітник Інституту геохімії та аналітичної хімії (ГЕОХІ) РАН.

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

На місці події працювали військові хіміки

У зв'язку з цією публікацією Віла Мірзаянова звинуватили у розголошенні державної таємниці, його двічі заарештовували - в січні і березні 1994 року. Згодом справу припинили, не знайшовши в діях вченого складу злочину.

Стаття з "Московских новостей" досі залишається головним джерелом інформації про розробку отруйної речовини групи "Новачок".

У матеріалі йдеться про його розробку в ДСНДІОХТ, а також про те, що бінарну зброю, створену на основі "Новачка", було випробувано, а навесні 1991 року було випущено промислову партію.

У першому кварталі 1992 року, згідно з матеріалом, речовина пройшла полігонні випробування на хімічному полігоні на плато Устюрт біля міста Нукус в Узбекистані.

За непідтвердженими даними, виробництво "Новачків" могло вестися в філіях ДСНДІОХТ в Новочебоксарську чи Шиханах. На офіційному сайті ДСНДІОХТ йдеться, що головними завданнями цих підприємств є демілітаризація військових об'єктів хімічної промисловості, конверсія таких об'єктів, а також "виконання міжнародних зобов'язань РФ щодо дотримання" Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення".

Наскільки небезпечна ця речовина?

Агенти групи "Новачок" - одні з найбільш токсичних отруйних речовин у світі. Ця речовина нервово-паралітичної дії, що вражає нервову систему людини. Якщо отруєння не призведе до летального результату, воно може спричинити параліч.

"За своєю підступністю ("бойовими характеристиками") вона значно перевершила відомий VX, ураження від неї практично невиліковне. Принаймні, люди, які свого часу зазнали впливу цієї ОР, так і залишилися непрацездатними інвалідами", - писав 1992 року Віл Мірзаянов.

12 березня ВВС взяла інтерв'ю у Мирзаянова, і він розповів, що агент "Новачок" небезпечний ще й тому, що наслідки отруєння їм неможливо вилікувати.

"Наслідки отруєння триватимуть десятки і десятки років. Навіть якщо в організм потрапить зовсім невелика кількість речовини, наслідки будуть тривати протягом довгого періоду", - сказав він ВВС.

Мірзаянов також розповів, що одяг може затримати отруєння "Новачком", але в разі, якщо ця речовина буде контактувати з відкритою шкірою навіть невелику кількість часу, цього буде достатньо, щоб сталося отруєння.

У російській пресі з'явилася інформація про те, що подібною ОР в 1995 році могли вбити президента Росбізнесбанку Івана Ківеліді. Про характер речовини, якою він був отруєний, офіційно не повідомлялося. Разом з банкіром від отруєння померла його секретарка, а згодом помер й патологоанатом, який проводив розтин тіла.

Як повідомляє газета "Комерсант", в ході слідства з'ясувалося, що небезпечну речовину придбали у співробітника філії ДСНДІОХТ у Шиханах. Згодом ця людина (яка також отримала отруєння) була засуджена за перевищення повноважень, так як незаконно синтезувала потенційно небезпечні речовини.

Чи існують в Росії його запаси?

13 березня 2018 року в інтерв'ю агентству "РИА Новости" ветеран спецслужб, сенатор Ігор Морозов заявив, що Росія припинила виробництво агентів групи "Новачок", а також знищила всі їхні запаси. За його словами, це було підтверджено міжнародними спостерігачами Організації по забороні хімічної зброї (ОЗХЗ).

Морозов також сказав, що останній кілограм бойових отруйних речовин в Росії був знищений у вересні 2017 року, а виробництво хімзброї було припинено ще в 1990-х роках.

Втім, в статті "Отруєна політика" (в 1992 році) Віл Мірзаянов заявляв, що виділені на знищення хімічної зброї гроші Росія могла витратити на підтримку ВПК, а також на вдосконалення хімічної зброї замість її знищення.

Російська влада офіційно заявляє, що запасів хімзброї у них нема.

Як британські хіміки змогли розпізнати "Новачок"?

Аналіз проб, узятих на місці, де були отруєні Сергій Скрипаль і його дочка, проводилися у військовому науково-дослідному інституті в Портон-Дауні. У певному сенсі його можна вважати британським аналогом американського агентства DARPA. Хоча він формально і входить до складу міністерства оборони, але у нього окремий бюджет.

У Росії багато хто вважає, що британські хіміки не могли швидко розпізнати склад отруйної речовини і визначити, звідки вона з'явилася. Так, експерт з хімічної зброї, колишній інспектор ООН по Іраку Антон Уткін в ефірі радіо Sputnik зазначив, що для цього британським фахівцям було б необхідно як мінімум мати у своєму розпорядженні зразки хімічної речовини для порівняння.

"Якщо мова йде про унікальну отруйну речовину, як кажуть британці, то тоді ця проблема різко ускладнюється. Для стовідсоткового підтвердження структури необхідно це з'єднання синтезувати, проаналізувати і порівняти зі спектрами отриманих сполук", - сказав він.

За словами Уткіна, в разі, якщо таких зразків в лабораторії нема, для їх синтезу потрібен час.

Тим часом, в 1999 році група американських військових експертів відвідувала полігон Устюрт в Узбекистані, де за радянських часів, за словами Мирзаянова, випробовувався "Новачок". Узбецька влада активно співпрацювала з американцями, допустивши їх в усі лабораторії наукового комплексу на полігоні.

Чи є такий агент взагалі?

Даних про те, чи були знайдені американцями на полігоні в Узбекистані зразки "Новачка", у відкритому доступі нема.

Більш того, деякі експерти сумніваються в тому, що ця речовина взагалі могла існувати.

Справа в тому, що практично вся інформація, яка є у відкритому доступі про речовину "Новачок", була розголошена однією людиною - Вілом Мирзаяновим. Він же першим опублікував і хімічну формулу сполуки.

Як заявив в інтерв'ю мережевому виданню N+1 лікар-токсиколог Олексій Водовозов, в наукових виданнях та інтернеті досі не з'явилося переконливих доказів існування "Новачка".

"У доповіді, опублікованій в 1995 році, є тільки кодові назви речовин без формул, а те, що він [Мірзаянов] пізніше показав у виданій в США автобіографії, взагалі не в'яжеться з концепцією "Новачка" - навіть якщо його розробляли", - сказав він.

Чи міг хтось інший створити "Новачок"?

За словами Віла Мирзаянова, існування цієї отруйної речовини було суворо засекречено, не кажучи вже про її формулу.

В інтерв'ю Telegraph він заявив, що це просто немислимо, щоб "Новачок" могла створити іноземна держава чи терористична група. "Це могла зробити тільки Росія, і ніхто не зміг би його отримати", - цитує газета його слова.

Правда, він же в своєму Facebook написав, що першим опублікував формулу "Новачка" в своїй книзі.

Отруйні речовини, що входять до групи "Новачок", бінарні, тобто для їх отримання необхідно з'єднати дві інших речовини. Часто складові частини бінарних речовин бувають порівняно безпечними, їх легше доставити до місця застосування, ніж бінарну ОР. Однак даних про те, наскільки складно синтезувати ці складові частини "Новачка", нема.