Віктор Медведчук: "Я по телефону з Порошенком і Путіним не розмовляю"

Віктор Медведчук

У Києві Віктор Медведчук має репутацію однієї з найбільш демонізованих політичних фігур.

Його називали "сірим кардиналом" української політики ще півтора десятка років тому, коли він був главою адміністрації президента Леоніда Кучми.

Сьогодні він - один з лідерів проросійського крила української політичної сцени.

Послідовний противник європейської та євроатлантичної інтеграції України, він, втім, є, за словами президента Петра Порошенка, найефективнішим комунікатором у питаннях обміну полонених.

Причому мова йде не тільки про переговори з представниками самопроголошених "республік" Донбасу, а й про діалог з Москвою - роль Медведчука у звільненні з російської в'язниці Надії Савченко була ключовою.

Таку ефективність злі язики в Києві пов'язують з близькими стосунками Медведчука з Володимиром Путіним: президент Росії є хрещеним батьком його дочки.

Як би там не було, саме через справу Савченко над головою Медведчука, схоже, почали збиратися хмари.

Генпрокурор Юрій Луценко заявив, що його відомство вивчає зв'язок ймовірних змовників з Медведчуком і припускає, що він може бути "мозковим центром" підготовки перевороту.

BBC поговорила з Віктором Медведчуком про його зв'язки з Савченко, переговори про обмін полоненими, про те, чи може він подзвонити на мобільний Путіну та яким бачить вирішення конфлікту на Донбасі.

Контактів з Савченко у мене не було ніколи в житті

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Надія Савченко у Шевченківському суді Києва

ВВС: У понеділок генпрокурор Юрій Луценко заявив: "Я впевнений, що існує якийсь глобальний план зі зміни, усунення конституційного ладу в Україні, і ми шукаємо його мозковий центр". А раніше він же повідомив, що Генпрокуратура вивчає "ймовірну причетність" пана Медведчука до діяльності Рубана та Савченко. Скажіть, "мозковий центр", про який говорив Луценко, - це ви?

Віктор Медведчук: Той мозковий центр, який шукає пан Луценко, - це не я, і не "Український вибір".

Я впевнений, що генпрокурор не має права робити подібні публічні заяви…, які є політично мотивованими.

На сьогодні я вивчаю підстави для того, щоб звернутися до суду до пана Луценка про захист честі і гідності. Щойно ці підстави будуть встановлені, я це, безумовно, зроблю.

ВВС: Коли Луценко каже, що прокуратура вивчає причетність пана Медведчука до діяльності Рубана та Савченко і досліджує їхні ймовірні контакти, про що може йти мова?

В.М.: Річ у тім, що з пані Савченко у мене взагалі жодних контактів ніколи у житті не було.

Я займався питанням звільнення Савченко і вважаю, що зробив дуже багато для того, щоб вона була звільнена з російської в'язниці і приїхала в Україну.

Ні до цього, ні після цього я з нею не встиг познайомитися, я не вважав це за необхідне для себе.

Що стосується пана Рубана, то колись, у 2013 році, він дійсно мав стосунок до певних заходів "Українського вибору", про що я, до речі, тоді не знав, тому що у тих заходах, я участі не брав. Тоді я взагалі не знав, хто такий Рубан.

Коли почався конфлікт на сході України і я зайнявся обміном полонених, я дізнався, що існує така людина, яка теж займається обмінами. Й у нього чомусь виникли претензії до мене.

Він вважав, що, з огляду на мої відносини з президентом РФ Путіним мені було б дуже просто вирішити всі питання без будь-яких переговорів. Звичайно, це була примітивна оцінка серйозної проблеми.

Я не звертав на це уваги, хоча критика наростала і у якийсь момент дійшло до образ та звинувачень на мою адресу.

Нарешті, у 2016 році він звернувся щодо обміну: у нього нібито була згода представників окупованих територій Донецька на певний обмін, і таку готовність потрібно було організувати тут.

Представники СБУ попросили мене прийняти його - я його прийняв, ми з ним поговорили.

Але потім з'ясувалося, що ніякої домовленості там не було, й цей обмін не відбувся.

Більше я з ним не підтримував жодних стосунків, у нас не було жодних контактів.

Тому пошук моєї причетності до Савченко, Рубана та їхньої справи я вважаю повним абсурдом. Будь-які заяви на цю тему - це політичне замовлення, політичні інсинуації, не більше.

Ваш пристрій не підтримує відтворення мультимедійних файлів
Медведчук: причетність мене до справи Савченко і Рубана - абсурд

ВВС: Якби хтось прийшов до вас і попросив підтримки для військової змови або збройного нападу на парламент, що б ви йому сказали?

В.М: Я законослухняний громадянин, і бажаю процвітання моїй країні, Україні. Тому займатися дурницями, інтелігентно висловлюючись, у питаннях якихось переворотів мені, щонайменше, було б дивно.

Я не прихильник жодних революційних перетворень, а тим більше державного перевороту.

Я не був прихильником ні першого Майдану в 2004 році, ні Майдану 2013-14 років, тому що вважаю, що подібний шлях революційних перетворень веде країну вниз, а не вгору.

ВВС: Якщо ви говорите про політично вмотивоване переслідування, то кого ви вважаєте ініціаторами і яка їхня мета?

В.М.: Про це я можу тільки здогадуватися. Навіть якщо я б на 95% був у цьому впевнений, я б ніколи про це не говорив вголос, доки це не буде встановлено відповідним чином.

Те, що я перейшов дорогу багатьом в цій країні, - це однозначно. Офіс, в якому ми зараз перебуваємо, із 2004 року чотири рази зазнавав нападів.

Представників "Українського вибору", який Луценко абсолютно безпідставно називає "антиукраїнським центром", в регіонах допитують вже не рік, як каже генпрокурор, а два роки.

Це ж комусь потрібно? А потрібно тим, хто не визнає наші погляди, наші ідеї.

ВВС: Як далеко можуть зайти політичні переслідування, про які ви заявляєте? У Верховній Раді Юрій Луценко пообіцяв "зробити все, щоб прийти сюди і не просто назвати прізвище, а оголосити про порушення кримінальної справи і притягнення головного ворога України, який організовує внутрішній підривний антиукраїнський фронт". Ця заява прозвучала під скандування депутатами вашого прізвища. Чи припускаєте, що вас можуть, припустимо, затримати?

В.М.: Виключати нічого не можна.

А з огляду на вразливість правової системи України, може бути і затримання, і арешт, і кримінальні справи конкретно проти мене.

Я нічого не виключаю, хоча впевнений, що юридичних підстав для цього абсолютно жодних немає.

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Юрій Луценко вважає, що у ймовірної змови "Савченко-Рубана" може буте ще один ініціатор

ВВС: У вас є якийсь план на випадок, якщо до цього дійде?

В.М.: Планів немає. Будь-які плани для стресових ситуацій зазвичай не діють. Є просто переконання, що я правий, а те, в чому мене намагаються звинуватити, - повний абсурд. Більше нічого немає.

ВВС: Часто відповіддю на політичні переслідування для політиків є отримання політичного притулку за кордоном.

В.М.: Ні, я це виключаю повністю.

ВВС: Повертаючись до Савченко, яка зараз перебуває в СІЗО СБУ. Допускаєте, що у якийсь момент ви вдруге станете причетним до її виходу з в'язниці, тільки на цей раз української? Наприклад, якщо її включить у список на обмін самопроголошена "ДНР", і ви будете займатися цим обміном.

В.М.: Може бути, але тільки у тому випадку, якщо українська сторона на це піде.

Якщо таке завдання буде сформульоване президентом Порошенком, я, безумовно, буду цим займатися, незважаючи на особистості.

Коли буде другий обмін полоненими?

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Перший етап обміну відбувся 27 грудня минулого року, тоді обміняли кілька сотень людей

ВВС: Розкажіть про хід переговорів щодо другого великого обміну полоненими. Чи можна його очікувати і коли?

В.М.: Після наймасштабнішого обміну, який відбувся 27 грудня 2017 року, ми провели два точкових обміни. Паралельно з того часу триває підготовка до другого етапу цього великого обміну.

На сьогодні з тих осіб, яких шукають невизнані "республіки" на території України, встановлено десь 104-109 людей. З тих, кого шукає українська сторона на непідконтрольній території, в Донецьку та Луганську, достовірно встановлено 37 людей.

Це - цифри, які є предметом переговорного процесу, який не припинявся ні на хвилину.

Минулого тижня я був у Москві з питань, у тому числі, звільнення громадян України, які утримуються в місцях позбавлення волі та притягуються до кримінальної відповідальності на території РФ. Цей переговорний процес теж триває.

Ваш пристрій не підтримує відтворення мультимедійних файлів
Медведчук: директиви отримую від президента України

Говорити про конкретні дати сьогодні дуже складно. Можу сказати тільки про принципи переговорного процесу.

Представники Донецька та Луганська вважають, що на другому етапі обміну необхідно застосувати принцип "всіх встановлених осіб на всіх встановлених". Якщо повернутися до тих цифр - 104-109 і 37 - виходить, що такий обмін міг би відбутися навіть сьогодні.

Але українська сторона поки що не готова дати своє бачення цього питання і можливості такого обміну.

Так, робляться спроби якихось проміжних рішень. Ми продовжуємо переговори про якісь проміжні обміни, але боюся, що це навряд чи вийде.

На першому етапі цього великого обміну вже озвучувалася позиція української сторони - що з нього потрібно виключити певні категорії людей.

На цю позицію Донецьк і Луганськ не погоджувалися, і вони змінили свою позицію тільки після того, як з таким проханням до голів невизнаних "республік" звернувся президент РФ пан Путін.

Зараз принципи трохи змінилися, але сказати, що ми знайшли спільний знаменник для звільнення людей, я, на жаль, поки що не можу.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Медведчук залучений до переговорного процесу фактично від початку конфлікту на Донбасі. На фото - він, а також Леонід Кучма та Нестор Шуфрич під час переговорів про перемир'я у Донецьку, 27 червня 2014 року

ВВС: Ви говорите: українська сторона не дає бачення. Але ви - теж українська сторона. У чому проблема з цим баченням?

В.М: Я не даю бачення, тому що у мене немає офіційних повноважень на це бачення.

Директиви в цьому процесі я отримую безпосередньо від президента України.

Сьогодні українська сторона випрацьовує свою позицію. Такої позиції поки що немає. Якби вона була, я б вам, може бути, сказав, хоч і не впевнений в цьому.

Але сьогодні можу сказати, що її немає, це точно. Щойно вона з'явиться, вона стане предметом переговорів.

ВВС: А яка ключова проблема, на вашу думку, заважає українській стороні випрацювати це консолідоване бачення, яке можна би було винести на переговори?

В.М: Спробую пояснити свою особисту позицію, яка не є офіційною.

Я вважаю, що головне стратегічне завдання, яке стоїть переді мною як переговірником, - це повернути наших людей додому - за будь-яку ціну. І треба все для цього робити, попри те, хто де і за що був затриманий.

Ви повинні розуміти, що коли говорять: "Та як же його віддати, якщо він обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину?" - то ті, кого ми хочемо звільнити з Донецька і Луганська, теж там не кульбаби збирали.

Так, вони виконували свій обов'язок. Хтось військовослужбовець, хтось цивільний, але їхні дії можна оцінювати по-різному.

Якщо брати за основу звільнення людей і повернення їх додому, треба на все інше, я б сказав так, заплющувати очі.

У зв'язку із цим міг би навести приклад з ізраїльського досвіду: по-перше, це сучасний досвід, по-друге, він реально свідчить про те, як держава переймається долею кожного громадянина.

Відома історія сержанта ізраїльської армії, якого обміняли на 1027 людей. Так ось, із цих 1027 людей 400 підозрювалися у скоєнні масових вбивств, тероризмі і бандитизмі. Чотириста! І попри це, цих 400 і ще 627 віддали за те, щоб повернути додому, в країну, в родину до рідних і близьких цього сержанта.

Припускаю, що у тих, хто ухвалює рішення - президент же теж його ухвалює, виходячи з даних, які доповідають спецслужби і багато інших, - можуть бути свої мотиви.

Але я як людина, як громадянин, думаю, що нам треба піти на все, щоб повернути людей додому.

ВВС: Чи правда, що самопроголошені "республіки" включили у список на обмін зі свого боку п'ятьох "беркутівців", яких зараз судять за звинуваченнями у масовому розстрілі на Майдані?

В.М.: Так, це правда. По пам'яті - двоє людей включено Донецьком і троє - Луганськом.

ВВС: На яких підставах?

В.М.: Вони так вважають. Ми говоримо: вони не мають стосунку до АТО. А вони кажуть: ні, ми повинні їх отримати, інакше ми не віддамо тих, хто є у нас. Ось і всі підстави. Розумієте?

ВВС: Ксенія Собчак передала Путіну список політв'язнів, яких вона просить помилувати. У ньому двоє українців, Олександр Кольченко та Олег Сенцов. Як ви думаєте, це збільшило їхні шанси на звільнення?

В.М.: Думаю, так. Ви ж знаєте, що з приводу звільнення Сенцова до президента Росії зверталися і творчі спілки...

Це все, напевно, створює фон для сприятливих умов. Але як на це відреагує пан Путін, я поки що не знаю. Відповіді у мене немає.

Копирайт изображения УНІАН
Image caption У ФСБ Росії заявляють, що затриманий у Москві український журналіст Сущенко - полковник і кадровий співробітник Головного управління розвідки Міноборони України

ВВС: За словами адвокатів Романа Сущенка, вирок у його справі може з'явитися протягом місяця-двох. Чи наблизить це його ймовірний обмін?

В.М.:Так, днями почався судовий процес у справі Сущенка, з приводу якого ми ведемо переговори вже давно. Справа там не така велика, наскільки я пригадую, звинувачення не дуже громіздке. Швидше за все буде вирок, який - подивимося. Захист вважає, що він не винен, він вину не визнає. Все може бути.

Отримання вироку по його справі створить передумови для можливого обміну.

"Під слідством" ще не означає "засуджений" - він може бути і виправданий. Але людину, яка перебуває під слідством, звільнити складно.

Інша справа - коли він уже засуджений, вирок набуває чинності, і президент держави має право ухвалити акт помилування.

"Янукович два роки йшов у Європу. І отримав результат"

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Медведчук, Янукович та Кучма, 21 листопада 2002 року - під час призначення Віктора Януковича прем'єр-міністром

ВВС: У Росії щойно пройшли вибори. Як ви вважаєте, чи є перспективи, що ситуація на Донбасі через це якось зміниться у найближчі місяці?

В.М.: Вибори на це ніяк не вплинуть.

Обраний той самий президент, ним став Володимир Володимирович Путін. Чому це має вплинути на ситуацію на Донбасі?

ВВС: Другий термін кожного президента часто відрізняється від першого. Наприклад, Леонід Кучма після виборів 1999 року був значно більш орієнтований на Захід ніж Кучма, обраний в 1994-у.

В.М.: Кучма після 99-го року пішов на Захід? Та ні, вони всі йшли на Захід, ви просто погано дивилися. І у цьому їхня помилка, до речі, тому що потрібно було робити це поступово, а не різко.

Той же Янукович до Вільнюського саміту куди йшов? (На Вільнюському саміті "Східного партнерства" у листопаді 2013 року Віктор Янукович, попри очікування, не підписав Угоду про асоціацію з ЄС, що спровокувало масові протести в центрі Києва. - прим. ВВС).

Він два роки безальтернативно йшов до Європи. І отримав результат.

ВВС: А ви, до речі, не знаєте, чому він так різко відвернувся від Європи?

В.М.: Не знаю.

ВВС: Раз вже ми вже заговорили про Януковича, наведу ще одну цитату генпрокурора Луценка: "Ймовірно, теракт у центрі столиці мав би спричинити наступ російсько-терористичних військ, в обозі яких рухався би наш "легітимний" Віктор Янукович". Ви вірите у повернення Януковича до Києва?

В.М.: Категорично не вірю. Це неможливо ані практично, ані теоретично.

"Я по телефону з Порошенком і Путіним не розмовляю"

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Володимир Путін та Віктор Медведчук в одному з російських православних храмів, листопад 2017 року

ВВС: Як часто ви зустрічаєтеся з Володимиром Путіним?

В.М.: За потреби.

ВВС: Це частіше ніж з Петром Порошенком?

В.М.: Не підраховував.

ВВС: Ми з вами зустрічалися в 2014 році, і ви відповіли на питання про частоту зустрічей з Путіним так само. З того часув Росії вийшла книга Михайла Зигаря "Вся кремлівська рать". Про вас там пишуть: "Медведчук став для Кремля головним джерелом інформації про те, що відбувається в Україні, він став головним радником і головним каналом зв'язку". Чи згодні з такою оцінкою?

В.М.: Я би так не спрощував... Хто може визначити, головний канал зв'язку або не головний? Напевно, тільки два президенти.

Якщо ви поставите це питання пану Путіну і пану Порошенку, і вони обидва скажуть про це, тоді може бути. А якщо ні, тоді є сумніви - адже можуть бути й інші канали.

Я б хотів, щоб їх було побільше, щоб не тільки я цим займався, а й інші.

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Медведчук каже, що не зідзвонюється з Петром Порошенком, але зауважує, що отримує від нього директиви щодо переговорів про полонених

ВВС: ЗМІ називають вас неформальним послом Росії в Україні ...

В.М.: Предметом моїх обговорень з паном Порошенком сьогодні є мирне врегулювання на Донбасі й звільнення людей. Ні те, ні інше неможливо зробити без президента РФ Путіна.

Якщо мова йде про функції неформального посла, то, напевно, так і є. Це можна назвати по-різному, я не претендую на пальму першості у цих визначеннях.

ВВС:Тут не пальма першості, тут пальма серед пустелі, схоже. Загалом чи є ще канали зв'язку між Києвом та Москвою, окрім вас?

В.М.:Мені невідомо. З іншого боку, а що таке "між Києвом та Москвою"? За підсумками 2017 року найбільший експорт із України - в країну, яка називається Російська Федерація, найбільший імпорт - теж з РФ.

Тому, напевне, відносини між Москвою та Києвом є, ви не вважаєте? Причому ці відносини будуються не завдяки, а попри ту політику, яку сповідує нинішня влада.

ВВС: У списку ваших контактів є мобільні телефони пана Путіна і пана Порошенка?

В.М.: Ні.

ВВС: Тобто, зателефонувати Путіну ви не можете?

В.М.: Давайте я не відповідатиму на це питання.

ВВС: Чому?

В.М.: Ви розумієте, це вже надто особисте.

Я можу сказати по-іншому. Я по телефону з паном Порошенком і паном Путіним не розмовляю.

Це відповідь не тільки вам, але і всім зацікавленим особам - щоб не шукали.

"У Порошенка є політична воля, але повністю відсутній політичний ресурс"

ВВС: Головний тренд у дискусії щодо майбутнього на Донбасі - введення туди миротворчого контингенту. Зараз вже обговорюють його чисельність та національний склад. Що ви про це думаєте?

В.М.: Я б не обговорював чисельність миротворчої місії й інші пов'язані з нею питання, тому що вважаю це на сьогодні марним. Треба спочатку ухвалити принципове рішення про саму можливість такої місії.

Позиція РФ в цьому питанні полягає в тому, що вони готові голосувати за миротворчу місію тільки на умовах, визначених у поданому Росією проекті резолюції Радбезу ООН.

Будь-які зміни цих умов повинні узгоджуватися з керівниками невизнаних "республік".

Але це, в свою чергу, не влаштовує Україну, інші країни нормандського формату і США.

Обговорюються поки що лише підстави такої місії. Й ці питання потрібно вирішувати з керівниками цих невизнаних республік, як сказала російська сторона. Для цього потрібен так званий "прямий діалог".

Я, наприклад, прихильник прямого діалогу з Донецьком і Луганськом, був ним від початку й залишаюся сьогодні.

Вирішити проблеми на території України - а ці території є територією України - і зробити так, щоб Україна повернулася на Донбас, а Донбас повернувся в Україну - це прямий обов'язок української влади, і ніхто за нас цього не зробить.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Медведчук наполягає на прямих переговорах з невизнаними "ДНР" і "ЛНР"

ВВС: Але і Київ, і Захід називають лідерів самопроголошених "республік" маріонетками Кремля, з якими вести будь-які прямі переговори безглуздо. До речі, ситуація з обміном полоненими, про яку ви розповідали, виходить, доводить цю тезу. Лідери "республік" висували свої умови обміну, але після дзвінка Путіна негайно змінили свою позицію. Так може є логіка в тому, щоб спілкуватися на тему ситуації на Донбасі потрібно безпосередньо з Путіним, оминаючи лідерів "республік"?

В.М.: Я знаю багато випадків, коли президент Росії Володимир Путін задіював наявний у нього вплив на керівників невизнаних "республік".

Але якщо ми говоримо, що Росія може впливати на абсолютно все, що відбувається на Донбасі, то це означало б, що представників Донбасу треба зламати, переламати через коліно.

А ви не забули, що це громадяни України, це наші люди? Чому Путін повинен їх ламати через коліно?

Можливо, все-таки треба домовлятися, треба думати, як мирно врегулювати цю ситуацію?

"Партія війни" в українському політикумі, в українській владі вважає, що, мовляв, Захід з нами, ми їх змусимо.

Та ні! Мова ультиматумів, мова наказів не пройде.

Є варіант: силою захопити, "зачистити". Але я впевнений, що це рішення принесе тільки негативні наслідки у вигляді десятків тисяч загиблих.

Говорити відразу з Росією? Так, з Росією треба говорити.

Але не можна ігнорувати тих, хто живе на Донбасі. І я маю на увазі не тільки Захарченка або Пасічника - з усіма треба розмовляти!

Треба шукати міст повернення Донбасу в Україні, а України - на Донбас, на прийнятних для всіх умовах.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Медведчук: "Путін завжди заявляв, і я можу це твердо повторити: у них немає претензій на території, не контрольовані Україною на Донбасі"

ВВС: Але Київ і Захід говорять: влада у самопроголошених республіках тримається на російських багнетах, у критичні моменти збройного протистояння - в боях під Іловайськом і під Дебальцевим - на їхньому боці воювали кадрові військовослужбовці російської армії.

В.М.: Скажіть, будь ласка, хто, крім преси, офіційно визнав, що там є кадрові війська Росії?

ВВС: Як мінімум генсек НАТО. Те, що зараз Росія заперечує присутність там своїх кадрових військових, ще ні про що не свідчить. 4 березня 2014 року Путін на зустрічі з журналістами в Ново-Огарьово сказав: російських військових в Криму немає, це все місцева самооборона. А через рік в інтерв'ю для фільму "Крим. Шлях на батьківщину" він докладно описує кримську спецоперацію, в якій брали участь Збройні сили Росії...

В.М.: Ви назвали якісь наріжні точки, я можу продовжити цей список, але що це змінює?

Я міг би сказати: СММ ОБСЄ, а це тисяча людей, з яких 650 перебувають на сході України, говорить про те, що немає там регулярних частин російської армії.

Я можу продовжити й інший перелік. Якщо ми вмикаємо телевізор в Україні, ми чуємо: "Бойовики порушили перемир'я". А ви загляньте в зведення СММ ОБСЄ - там вина за порушення перемир'я покладається на обидві сторони конфлікту!

Упевнений, якби Київ почав домовлятися з Донецьком і Луганськом, Росія надала би будь-яке сприяння.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Черга в Донецьку, січень 2018 року

Адже якби у Росії були інші плани щодо Донбасу, ці плани були б реалізовані. Путін завжди заявляв, і я можу це твердо повторити: у них немає претензій на території, неконтрольовані Україною на Донбасі. І ніколи не було!

І сьогодні єдиний шлях до мирного врегулювання й забезпечення прав людей на цій території - щоб, коли туди увійдуть українські Збройні сили, не було зачисток - це реалізація Мінських угод.

Якби ми сьогодні узгодили закон про вибори на Донбасі, закон про амністію, і почали їх ухвалювати, це не означало б, що вони завтра набули б чинності. Але не було б цих обстрілів і багато чого іншого!

Про все можна домовитися. Для цього потрібна політична воля і політичний ресурс.

Ви зараз запитаєте: а що думає з цього приводу Порошенко? Так я вам скажу: у нього є політична воля, але повністю відсутній політичний ресурс. Все.

Про Крим ми потім поговоримо

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Сімферополь, березень 2018 року

ВВС: З ваших заяв можна зробити висновок, що ви припускаєте повне переформатування Україною відносин з Росією та її повернення до східної парадигми інтеграції?

В.М.: Припускаю і вважаю у сьогоднішній ситуації доцільним вибудувати відносини і з Євросоюзом, і з країнами СНД, у першу чергу РФ, таким чином, щоб вони відповідали прагматичним інтересам економіки України.

Так, європейський ринок великий, але нам місця на цьому ринку ще багато років не буде. Тому прагматичні економічні відносини з Росією і країнами СНД повинні бути відновлені.

Ми зараз не говоримо про Євразійський економічний союз, про іншу форму економічної інтеграції - Митний союз!

Але будувати економічну взаємодію, яка даватиме більше користі громадянам та державам - це єдиний вихід.

ВВС: Тобто ви боретеся, умовно кажучи, за "добросусідські відносини"?

В.М.: Так.

ВВС: А Крим куди подіти?

В.М.: Про це ми потім поговоримо.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Прощання з загиблими бійцями АТО на Майдані Незалежності в Києві

ВВС: У мене у дворі школа, і, буває, я бачу, як діти грають у війну "наші проти росіян". По телевізору досі показують кадри, як люди цілими селами стають на узбіччях доріг на коліна, зустрічаючи тіла загиблих на Донбасі солдатів. Можна до безкінечності сперечатися, були на Донбасі кадрові російські військові чи ні, але багато хто в Україні звинувачує саме Росію в тому, що там відбувається.

В.М.: Я з вами згоден: коли дивишся подібні кадри, а це реалії нашого життя, виникає дуже багато питань.

Але соціологія свідчить: більшість населення України так не думає.

Звичайно ж, я далекий від думки, що завтра ми оголосимо про те, що ми з Росією добрі сусіди, ми дружимо, - і відразу все налагодиться. Але вибудовувати прагматичні відносини з Росією в інтересах України ми повинні.

Я хочу навести як приклад слова, які мене, як то кажуть, зачепили за живе.

У 2016 році пан Путін запросив мене на фінальне засідання Валдайського клубу в Сочі. Після його виступу хтось із політологів запитав його про відносини України з Росією.

Його слова можна сприймати по-різному, але він сказав: "Спочатку нас роз'єднали, а потім стравили, і ми самі в цьому винні. І ми самі повинні знайти вихід з цієї ситуації".

Під цими словами я підписуюсь.

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Медведчук ще не вирішив, чи братиме участь у парламентських виборах та у якому форматі

ВВС: Виходить, у вас є готова політична програма, з якою можна йти на вибори. Ви збираєтеся брати участь у виборчих кампаніях 2019 року - президентській та парламентській?

В.М.: У президентських виборах брати участь не збираюся. У парламентських - напевно, так. Я не ухвалив це рішення для себе.

ВВС: Ви розглядаєте можливість створення нової партії чи приєднаєтеся до якоїсь з існуючих команд?

В.М.: Я не ухвалив це рішення для себе. Щойно ухвалю, оголошу.

ВВС: Ви бачите в українському політикумі якісь політичні сили, програми яких були б близькими до ваших поглядів?

В.М.: Сьогодні є дві політичні партії, які сповідують такі ж принципи - "Опозиційний блок" і партія "За життя!".

Це дві політичні сили, які я підтримую, ідеї і програми яких мені близькі.

ВВС: Ви не виключаєте для себе можливості приєднання до однієї з цих сил?

В.М.: Не виключаю.

Журналісти "Схем" не отримали моєї згоди на зйомку

ВВС: ЗМІ повідомили, що до суду дійшла справа вашого охоронця, якого звинувачують у перешкоджанні журналістській діяльності знімальній групі програми "Схеми" (інцидент стався 7 листопада минулого року в районі аеропорту "Жуляни". - Ред.). Була інформація про те, що ви подали зустрічний позов.

В.М.: Я подав не зустрічний позов, а заяву до Генпрокуратури, СБУ та Нацполіції з приводу порушення кримінальної справи проти журналістів, які, на моє переконання, порушили статтю Кримінального кодексу про невтручання у моє приватне життя і життя моєї сім'ї.

Ці журналісти проводили зйомку кілька днів, коли я та моя сім'я прилітали в аеропорт "Жуляни". Відповідно до чинного законодавства, вони не мали на це права без моєї згоди.

Твердження щодо якогось мого статусу (Журналісти наполягають, що офіційний статус Медведчука як учасника переговорів з обміну полоненими дає їм право на зйомку без дозволу. - Ред.) не відповідає дійсності, тому що в законі є перелік осіб, яких можна знімати без їхньої згоди, і я до них не належу.

Щодо охоронної структури, яка забезпечує безпеку мою і моєї сім'ї, - кримінальна справа буде розглядатися в суді.

Вважаю, що обвинувачення не доведене. Адвокати займаються цим питанням, будуть доводити правоту охоронців, тому що їх на незаконні дії провокували журналісти.

ВВС: Ви взагалі багато справ ведете проти журналістів?

В.М.: Ця (Проти журналістів програми "Схеми". - Ред.) перша і єдина.

І вона виникла тому, що за безпідставним звинуваченням почали переслідувати тих, хто здійснював мою охорону. Не було жодного побиття.

Хочете отримувати найцікавіші матеріали в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram!

Новини на цю ж тему