"Понад 600 додатків мали доступ до даних на моєму iPhone"

iPhone Копирайт изображения Getty Images

Компанія Facebook відчайдушно намагається відмити пляму з репутації, посилюючи контроль над тим, як треті сторони здобувають дані про користувачів цієї соцмережі. А тим часом громадськість поглянула ширше на проблему збору персональних даних і загрози для приватності.

Збір персональних даних - галузь, що вартує мільярди доларів. Гірка правда в тому, що ми можемо ніколи не дізнатись, скільки даних зберігають про нас різноманітні компанії та як їх можна вилучити.

Такого приголомшливого висновку дійшли активісти з охорони приватності та технологічні компанії.

Копирайт изображения ALENA SCHMICK PHOTOGRAPHY
Image caption Можливо, ми так і не дізнаємось, скільки знають про нас різні компанії, вважає Фредеріка Калтюнер

"Тисячі компаній роблять бізнес на зборі ваших даних та відстеженні вашої поведінки у мережі інтернет", - каже Фредеріка Калтюнер, керівниця програми захисту даних лобістської групи Privacy International.

"Це всесвітній бізнес. Він ведеться не лише онлайн, а й офлайн - через дисконтні картки і відстеження вашого мобільного телефону у wi-fi. Дізнатися, що відбувається з вашими даними, майже неможливо".

За даними Федеральної торговельної комісії США, великі компанії-брокери даних - такі як Acxiom, Experian, Quantium, Corelogic, eBureau, ID Analytics - часом мають у своїй базі по 3000 одиниць інформації про окремих споживачів.

Як розповідає пані Калтюнер, за останні шість років вона надавала той чи інший доступ до даних на своєму iPhone багатьом мобільним додаткам - не менш ніж шестистам.

Тож вона поставила перед собою складне завдання: встановити, що саме ці додатки знають про неї.

"На це може піти рік часу", - каже вона, адже їй треба уважно вивчити політику конфіденційності кожного додатку, а потім обговорити її з розробником. І не зупинятися перед закритими дверима.

Важко встановити не лише те, які дані про вас зібрані, а й те, наскільки вони правдиві.

"Збирачі даних сильно помилилися в оцінці мого доходу і неправильно визначили мій сімейний стан", - каже Памела Діксон, виконавчий директор іншої групи захисту приватності World Privacy Forum.

Їй вдалося переглянути свій "профіль" у базі даних однієї з компаній, що збирають і продають інформацію про приватних осіб з усього світу.

Вона прочитала, що захоплюється комп'ютерами ("Та ну! Нібито я кожен день обираю й купую нові комп'ютери!") і регулярно займається бігом (насправді - велосипедним спортом).

Копирайт изображения PAMELA DIXON
Image caption Захисниця права на приватність Памела Діксон виявила, що компанії мають неправдиві дані про неї

За словами Сюзан Байдел, старшого аналітика фірми Forrester Research (м. Нью-Йорк) і авторки досліджень про брокерів даних, у цій галузі заведено вважати, що лише "50% зібраних даних правдиві".

Чому це важливо?

Тому що такі "недолугі маркетингові дані", як називає їх пані Діксон, нині визначають ваші шанси у цьому житті.

Дані про споживачів - наші симпатії та антипатії, споживацькі звички, рівень прибутку, хобі, особисті риси і т.д. - звісно ж, допомагають брендам ефективніше витрачати свої рекламні кошти.

Та головне призначення цих даних у тому, щоб "знижувати різноманітні ризики, а не підбирати контекстну рекламу", - вважає Джон Дейтон, професор Гарвардської бізнес-школи та дослідник цієї галузі.

Нам усім сьогодні нараховують кредитний рейтинг.

Якщо інформація про вас схвальна, обслуговування ваших кредитних карток та іпотек обходитиметься вам набагато дешевше, і ви легше пройдете негласну "перевірку біографічних даних" при працевлаштуванні, каже професор Дейтон.

Але ж цей рейтинг може бути не просто неточним, а й дискримінаційним. Наприклад, він може містити інформацію про расу, сімейний стан і релігію, каже пані Діксон.

"Людина так ніколи і не здогадається, що не отримала запрошення на співбесіду, пропозицію роботи, знижки, привілеї, купони тощо через свій низький рейтинг", - такий висновок роблять у своєму звіті активісти з World Privacy Forum.

Відколи існує торгівля, відтоді торговці збирають дані про споживачів.

Ще у 1841 р. компанія Dun & Bradstreet збирала кредитну інформацію про потенційних здобувачів кредитів, не гребуючи й чутками. У 1970-ті рр. процвітали так звані "адресні брокери", які продавали на магнітних стрічках списки найрізноманітніших груп людей: власників ліцензії на рибну ловлю, підписників певних журналів, потенційних спадкоємців тощо.

Та зараз інтернет містить такий неймовірний обсяг даних, що традиційні демографічні списки чи реєстри виборців відійшли у тінь.

Значна частина цих даних систематизується в анонімному порядку - але далеко не всі. Й багато хто з нас слабо уявляє - або взагалі не уявляє - скільки даних про себе ми добровільно віддаємо.

Ваш пристрій не підтримує відтворення мультимедійних файлів
Cambridge Analytica стверджує, що має психологічну оцінку кожного дорослого американця

Часто це відбувається тоді, коли ми погоджуємося на "Умови використання", не читаючи їх. Але нас теж можна зрозуміти.

Двоє дослідників з американського Університету Карнегі-Меллона підрахували, що на прочитання "Правил конфіденційності" кожного сервісу, яким ми користуємось в інтернеті, у нас би пішло 76 днів, якщо читати по вісім годин на день.

Хоч би як, пересічний громадянин не мусить це робити, вважає Фредеріка Калтюнер. "Компанії мають захищати наші дані за замовчуванням".

Рашмі Ноулз з RSA - компанії, що спеціалізується на інформаційній безпеці - зауважує, що на наші дані полюють не лише брокери та маркетологи.

"Є ще й хакери. Вони нерідко знають відповіді на ваші "контрольні питання" - такі як дата народження, дівоче прізвище матері тощо - бо ви відкрито ділилися цією інформацією в інтернеті", - каже вона.

"Ви здивуєтесь, як просто скласти доволі вірогідний профіль на основі лише крихт інформації - а далі використати його для "крадіжки особистості".

Що ж нам робити, щоб контролювати свої дані?

Існують способи обмежити обсяг даних, якими ми ділимось із третіми сторонами: наприклад, змінити налаштування браузера, щоб той блокував "кукі", встановити собі на комп'ютер програми для блокування реклами, переглядати сторінки в режимі інкогніто, використовувати віртуальну приватну мережу (VPN).

А пошукові системи на зразок DuckDuckGo обмежують інформацію, яку передають системам відстеження.

Копирайт изображения LAURENCE DUTTON
Image caption Чи знаєте ви, скільком додаткам ви відкрили доступ до своїх особистих даних?

Втім, СентДжон Дікінс, засновник і директор маркетингової компанії CitizenMe, переконаний: споживачам треба надати можливість самостійно контролювати та монетизувати свої дані.

У розробленому ним додатку споживачі можуть добровільно пройти різноманітні опитування та тести особистості, а потім поділитися результатами з тими брендами, які захочуть купити точні дані для своїх маркетингових кампаній.

"Ваші дані набагато привабливіші, якщо надані охоче й свідомо. Ви можете перемогти у конкуренції з брокерами даних", - каже він.

"Ми маємо 80 тисяч користувачів по всьому світу, і деякі з них щомісяця заробляють по 8 фунтів або передають свій заробіток на доброчинність", - додає пан Дікінс.

Він запевняє, що бренди - від німецьких виробників автомобілів до великих роздрібних магазинів - радіють можливості здобути дані "в етичний спосіб".

"Ми повинні зробити ринок даних прозорішим", - підсумовує він.

Стежте за нами в Telegram! Ми щодня надсилаємо добірку найкращих статей.

Новини на цю ж тему