Хто такий Пашинян: п'ять фактів про лідера революції у Вірменії

Пашинян Копирайт изображения Reuters

Два тижні тому Нікол Пашинян був лише галасливим представником нечисленної опозиції, відтісненої на узбіччя вірменської політики. Тепер він - обличчя "оксамитової революції", чоловік, який кинув виклик найбільш впливовому політику країни та за лічені дні здолав його.

Пан Пашинян очолив акції проти Сержа Саргсяна, який став прем'єром одразу після 10 років перебування на посаді президента.

Багатотисячні мирні протести завершилися добровільною відставкою пана Саргсяна 22 квітня.

Пашинян йшов до цієї перемоги 12 років, але й тепер він далекий від остаточної мети. Політик визнає, що справжня революція тільки почалася: мобілізувати невдоволених проти Саргсяна виявилося нескладно, важче буде переформатувати протестний рух в політичний та зламати побудовану за десятиліття політичну систему.

Аналітики та коментатори погоджуються, що Нікол Пашинян залишиться на авансцені вірменської політики. Але хто він такий? Нижче - п'ять фактів про лідера вірменської "оксамитової революції".

Копирайт изображения Reuters
Image caption Нікол Пашинян органічно виглядає серед демонстрантів

1. Пашинян - досвідчений бунтар

Половину свого дорослого життя 42-річний опозиціонер провів на барикадах, в підпіллі або у в'язниці.

Він завжди проповідував ненасильницький протест. Після парламентських виборів 2007 року влаштував сидячий страйк.

Після президентських виборів 2008 року, на яких з 52,8% голосів переміг Серж Саргсян, пана Пашиняна звинуватили в організації масових заворушень, внаслідок яких загинули кілька людей.

Він заперечував звинувачення, але в 2009 році здався владі та провів майже два роки у в'язниці.

2. Всю свою політичну кар'єру Пашинян боровся з Саргсяном

Він завжди вступав в коаліції з іншими опозиціонерами. "Оксамитова революція" залишила його сам на сам з одвічним ворогом - і Пашинян здолав його.

"Протест був персоніфікований і з того, і з іншого боку: з боку опозиції його персоніфікував на собі Пашинян", - говорить директор Інституту Кавказу в Єревані Олександр Іскандарян.

Пашинян - соратник першого президента Вірменії Левона Тер-Петросяна і на парламентських виборах 2007 року підтримував блок "Імпічмент", який боровся проти президента Роберта Кочаряна та прем'єра Сержа Саргсяна. Через рік, після президентських виборів, Пашинян брав участь в протестах вже проти Саргсяна-президента.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Переговори Сержа Саргсяна та Нікола Пашиняна у неділю тривали лише три хвилини, зустріч завершилася скандалом

3. Пашинян - польовий командир революції, а не кабінетний політик

42-річний чоловік в бейсболці та камуфляжній футболці органічніше виглядає на мітингу або в натовпі, ніж на парламентській трибуні або в кабінеті. Він не заявляє про президентські чи прем'єрські амбіції, і спостерігачі відводять йому нехай і важливу, але навряд чи основну роль у постреволюційній Вірменії.

"Логіка оксамитових революцій полягає в тому, що той, хто її зробив, має взяти на себе відповідальність за країну. Логіка вимагає, щоб Нікол Пашинян зараз був при владі та очолив Вірменію. Можливо, він захоче цю логіку змінити", - вважає виконавчий директор Громадського радіо Вірменії Марк Григорян.

Сам Пашинян каже, що вважає прикладом для наслідування Нельсона Манделу - політика, який після перемоги над противником присвятив себе ідеї об'єднання розколотої нації.

4. Пашинян не намагається бути одвічним опозиціонером

Попри імідж підпільника та провідника невдоволених, Пашинян послідовний у своєму прагненні заручитися довірою виборців. Навіть після того, як він потрапив до в'язниці, він майже відразу висунув свою кандидатуру в парламент, але на виборах програв.

Копирайт изображения AFP
Image caption Пашинян каже, що вважає прикладом для наслідування Нельсона Манделу

Він вийшов з в'язниці за амністією, у 2012 році зумів стати депутатом, а через п'ять років переобрався знову.

Незабаром після цього пан Пашинян підняв планку і вступив в боротьбу за пост мера Єревана - але програв чинному міському голові від керівної Республіканської партії.

Директор Інституту Кавказу пан Іскандарян вважає, що в постреволюційних органах виконавчої влади Нікол Пашинян отримає "якийсь пост".

Він сам говорив, що відставка Саргсяна - тільки перший крок в довгій боротьбі. Тепер потрібно зламати систему, вибудувану при Саргсяном, і не допустити збереження фактичної влади в руках колишнього президента, що може супроводжуватися косметичними змінами. Це не так просто, і ось чому.

5. Політична платформа Пашиняна не користується популярністю

На останніх парламентських виборах у 2017 році блок, в який входить партія Пашиняна, набрав менше 8% голосів.

Він представляє ліберальну опозицію, яка виступає за європейську інтеграцію Вірменії.

Проте "Оксамитову революцію" робила не вона, а вірменська молодь, яка не належить до політичних партій, та фактично не представлена в парламенті, зазначає Томас де Ваал, експерт Carnegie Endowment з Південного Кавказу.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Вірменська молодь є головним двигуном протестів

"Тому країні зараз так потрібні парламентські вибори, проте опозиція не має ані структури, ані партії, навколо яких можна об'єднати прихильників", - говорить де Ваал.

Оскільки після конституційної реформи Вірменія від президентської форми правління перейшла до парламентської, для реальної зміни влади в країні Пашіняну доведеться зібрати розрізнену опозицію під прапори безіменного революційного руху, який існує лише два тижні. Також йому треба домовитися про коаліцію заради більшості в парламенті, зазначає експерт британського Королівського інституту міжнародних відносин Chatham House Лоуренс Бройєр.

"Пашинян старанно уникав войовничої риторики на площі. Це хороша традиція, її варто зберегти", - зазначає він.

Стежте за нами в Telegram! Ми надсилаємо туди головні новини і добірку найкращих статей.

Також на цю тему

Новини на цю ж тему