Курорт, яким керували шпигуни

Photo of Gad Shimron with Arous holiday resort in the background

Арус був ідилічним курортним поселенням у суданській пустелі на узбережжі Червоного моря. Але насправді гламурний відпочинковий комплекс був прикриттям для бази ізраїльських агентів, що мали секретну місію.

"Арус на Червоному морі - окремий світ, сповнений див, - пафосно проголошувала глянцева брошура, в якій це місце назвали "рекреаційним дайвінгово-пустельним центром Судану".

На ілюстраціях - сірувато-жовтаві хатини на осяяних сонцем пляжах, усміхнена парочка в спорядженні для дайвінгу, різноманітні екзотичні риби. Реклама вихваляє "найкращу, найпрозорішу воду в світі". Коли спускається ніч - "по тому, як зблякнуть природні кольори", - очам відкривається запаморочливий вигляд неба, що палахкотить мільйонами зірок.

Поселення Арус, розташоване на тлі видовищних коралових рифів та чудернацьких уламків кораблетрощі, видається мрією дайвера-ентузіаста.

Ці рекламні буклети штампували тисячами й поширювали за допомогою спеціалізованих туристичних агенцій по всій Європі. Через офіс у Женеві туристи бронювали собі помешкання. І за якийсь час це село відвідали сотні туристів.

Шлях був довгим. Але опинившись у пустельній оазі, туристи могли насолоджуватись першокласним житлом, водним спортом, дайвінгом у глибокому морі. Вдосталь було і свіжих харчів та вина. Книга відвідувачів рясніла захопленими коментарями.

Arous brochure

Суданська міжнародна туристична корпорація теж була задоволена. Вона здала село в оренду групі людей, що представилися європейськими підприємцями, і завдяки їхній ініціативі в країну потяглися перші іноземні туристи.

Та тільки ні гості, ні влада не знали: дайвінговий курорт на Червоному морі - це фальшивка, абсолютний фейк.

То була лише вітрина, яку на початку 1980-х облаштували й понад чотири роки підтримували в робочому стані кадрові співробітники "Моссаду", ізраїльської розвідки.

Цю базу вони використовували як прикриття для надзвичайної гуманітарної місії - врятувати тисячі переслідуваних ефіопських євреїв, що опинилися в скрутному становищі в суданських таборах для біженців, та евакуювати їх до Ізраїлю. Судан був ворожою арабською країною, тому все потрібно було зробити потайки, щоб ніхто не дізнався: ні там, ні вдома.

"То була державна таємниця, якої ніхто не обговорював, - розповідає Гед Шимрон, агент, який служив у поселенні. - Не знали навіть мої рідні".

Gad with Zodiac dinghy near Arous village Копирайт изображения Gad Shimron
Image caption Гед у шлюпці "Зодіак" біля селища Арус

Ефіопські євреї належали до общини "Бета-Ізраїль" (Дім Ізраїлів), походження якої оповите таємницями.

Дехто вважає, що вони походять від так званих зниклих 10 племен зі стародавніх царств Ізраїлю чи від ізраїльтян, які супроводжували сина цариці Савської та царя Соломона під час повернення до Ефіопії близько 950 року до н. е. Інші гадають, що євреї врятувалися втечею після руйнування першого єврейського храму 586 року до н. е.

Вони дотримувалися заповідей Тори, практикували біблійну версію юдаїзму та молилися в синагогах. Але, відокремлені від решти юдеїв, тисячоліттями вважали себе останніми євреями, що залишилися в світі. Автентичність "Бета-Ізраїлю" підтвердили головні рабини Ізраїлю ще на початку 1970-х.

У 1977 році член цієї общини Ферід Аклум, прагнучи врятуватися від громадянської війни та продовольчої кризи, що поглиблювалася, приєднався до хвилі ефіопських біженців неєврейського походження.

Ferede Aklum (left) and Ethiopian Jewish leader Baruch Tegegne in Jerusalem Копирайт изображения AAEJ Archives Online
Image caption Ферід Аклум (ліворуч) з лідером ефіопських євреїв Барухом Тегегне в Єрусалимі

Він розсилав листи в різні агенції, благаючи допомоги, і зрештою один такий лист потрапив до "Моссаду".

Для тодішнього прем'єр-міністра Ізраїлю Менахема Бегіна (біженця з окупованої нацистами Європи) його держава була безпечною гаванню для всіх євреїв, яким загрожувала небезпека. Члени общини "Бета-Ізраїль" не були винятком, тож він наказав спецслужбам діяти.

Ферід, якого розшукав агент "Моссаду", надіслав своїй общині звістку про те, що до Єрусалима легше дістатися не з Ефіопії, в якій суворо обмежили еміграцію, а через Судан.

Нагода втілити мрію, яку вони плекали 2700 років, була непереборно спокусливою. Тож упродовж наступних кількох років близько 14 000 євреїв з "Бета-Ізраїлю" пішки подолали 800 кілометрів, де на кожному кроці чатувала небезпека. Разом з мільйоном інших ефіопів, що шукали прихистку, вони перетнули кордон Судану.

Ethiopian Jews in Sudan, 1983 Копирайт изображения AAEJ Archives Online
Image caption Ефіопські євреї в Судані, 1983 рік

Дорогою були вбиті, викрадені чи загинули в брудних убогих таборах довкола Гедарефа й Кассали приблизно 1 500 біженців-євреїв.

Оскільки більшість населення Судану - мусульмани, то євреїв проінструктували не розкривати свою релігійну приналежність, щоб не привернути до себе увагу і не потрапити до рук суданським спецслужбам.

Ethiopian Jews on a ship

Місія порятунку

Майже відразу почалася робота - але не надто масштабна. За підробленими документами ефіопських євреїв потайки вивозили з Судану, а потім доправляли в Ізраїль.

Однак суданське узбережжя Червоного моря вабило можливістю розгорнути масштабну операцію.

"Ми звернулися до (ізраїльських) ВМС", - розповідає агент високого рівня, що брав участь у місії, але побажав зберегти анонімність.

"Вони погодились, тож кілька агентів "Моссаду" вирушили в Судан на пошуки можливих причалів для суден. І випадково в глушині натрапили на це пустельне поселення на узбережжі.

"Для нас то було як манна небесна. Якби вдалося на законних підставах облаштуватися в цій місцині, можна було б назвати її поселенням для дайвінгу. А це вагома причина для нашого перебування в Судані та блукання вздовж його берегів".

Подальші події розвивалися так, що тепер за ними знімають голлівудський фільм "Курорт для дайвінгу на Червоному морі" (Red Sea Diving Resort), який невдовзі має вийти на екрани.

Зйомки відбувалися в Намібії та ПАР, а сюжет оповідає історію самої операції та поселення. Попри те, що фільм знімають за реальними подіями, деякі сцени в ньому вигадані.

Курортний комплекс побудували 1972 року італійські підприємці. То було скупчення 15 бунгало під червоними дахами, з кухнею та великою їдальнею з виглядом на пляж, лагуну й море.

Однак через відсутність електрики, водопостачання і банальної дороги італійці назвали проект безперспективним. Тож курорт так і не відкрили.

"Керувати таким комплексом дуже складно, якщо в тебе за спиною не стоїть "Моссад", - визнає анонімний агент.

Використовуючи фальшиві паспорти й видаючи себе за працівників шведської компанії-розробника, група агентів поїхала в Судан, переконала владу в доцільності свого бізнес-проекту й орендувала поселення на три роки за 320 000 доларів.

Arous brochure title

Фейковий курорт

Перший рік витратили на ремонтні роботи. Також уклали угоду з місцевими постачальниками свіжої води та пального.

Курорт було оснащено ізраїльським обладнанням, зокрема кондиціонерами повітря, підвісними моторами для човнів і першокласним спорядженням для водного спорту. Все це доставили в країну контрабандою.

"Ми познайомили Судан з віндсерфінгом, - усміхається Гед. - Привезли першу дошку. Я вмів серфити, тож навчав гостей. Інші агенти "Моссаду" представлялися професійними інструкторами з дайвінгу".

Крім того, вони найняли на роботу близько 15 місцевих жителів - покоївок, офіціантів, водія. Шеф-кухаря "переманили" з готелю.

"Ми запропонували йому подвійну платню", - каже анонімний співробітник розвідки.

Ніхто з працівників курортного комплексу не знав про його справжнє призначення, так само, як і про те, що їхні білі менеджери - шпигуни "Моссаду".

Керувати справами курорту доручили агентам-жінкам. Це мало зняти будь-які можливі підозри.

Заходити на склад обладнання для дайвінгу було суворо заборонено. Там агенти переховували радіостанції, за допомогою яких регулярно зв'язувалися зі штаб-квартирою в Тель-Авіві.

Вдень піклувались про гостей, а вночі загін розвідників періодично вирушав до місця зустрічі, розташованого за 10 кілометрів південніше від Гедарефа.

"Працівникам казали, що на кілька днів їдемо в Хартум чи зустрічати шведських медсестер з лікарні в Кассалі", - згадує Гед.

Насправді ж вони забирали групи ефіопських євреїв, потайки вивезених із таборів так званими Комітетниками - кількома бета-ізраїльтянами, найнятими для цієї роботи.

"Ефіопських євреїв не попереджали, бо не могли ризикувати витоком інформації, - каже Гед. - Вони навіть не знали, що ми ізраїльтяни. Ми представлялися як найманці".

Gad in a truck Копирайт изображения Gad Shimron
Image caption Гед з іншим ізраїльтянином у вантажівці в Судані

Звідти, уникаючи дорогою викриття на численних блокпостах за допомогою хитрощів і підкупів, а час від часу - і силою торуючи собі шлях уперед, конвой вантажівок з десятками спантеличених біженців вирушав у дводенну 800-кілометрову поїздку.

В інтервалах агенти намагалися заспокоїти наляканих пасажирів.

"Коли їм дозволяли посидіти в кабіни водія і торкнутися керма, вони були на сьомому небі від щастя, - розповідає Гед у своїй книжці "Вихід під проводом "Моссаду" (Mossad Exodus). - Дивовижно було бачити, як вони тішаться, розподіляючи одну жуйку між 20 дітьми. Вони так дивилися на нас, наче ми прибульці з космосу".

Коли вони діставалися узбережжя на півночі курортного поселення, на берег прибували спецпризначенці ізраїльських ВМС на шлюпках "Зодіак", забирали біженців і ще півтори години везли їх до INS "Бат Галім" - судна ВМФ, що стояло на якорі.

А далі вже корабель переправляв їх до Ізраїлю.

Ethiopian Jews being transported by boat from the beach to a navy ship
Image caption Ефіопських євреїв перевозять на човні з пляжу до судна ВМФ

"Нам постійно загрожувала небезпека, - розповідає анонімний співробітник розвідки. - Ми знали: якщо хоча б одного з нас викриють, то всіх відправлять на шибеницю в центрі Хартума".

І в березні 1982 року такий момент ледь не настав - під час третьої операції групу помітили на пляжі суданські солдати. Імовірно, запідозривши в них контрабандистів, солдати зробили попереджувальні постріли. Але "Зодіакам" з ефіопами на борту вдалося уникнути переслідування.

Ефіопські євреї обідають на борту корабля ізраїльського ВМФ
Image caption Ефіопські євреї обідають на борту корабля ізраїльського ВМФ

Після цього було вирішено, що евакуація морським шляхом занадто ризикована. Тож розробили новий план. Агенти отримали завдання знайти зручний злітно-посадковий майданчик у пустелі для літаків C130 "Геркулес". Біженців мали таємно вивозити з країни на борту літака.

А тим часом, ізраїльтяни й далі порядкували в курортному комплексі та розважали гостей. Поселення Арус вже здобуло хорошу репутацію і славу.

"Порівняно з рештою Судану, рівень сервісу в нас був хілтонівський, - розказує Гед, - і там була така неземна краса, наче з казок "1000 і однієї ночі". Неймовірна була краса".

Свого часу на курорті відпочивали і представники армійської частини Єгипту, і група британських військових - спецпризначенців секретного парашутно-десантного загону, й іноземні дипломати з Хартума та суданські чиновники. І ніхто з них навіть не здогадувався, що саме приховують господарі курорту.

Один німецький військовий аташе сказав Геду, що відпочивав на багатьох різних курортах, "але так добре, як тут, не було ще ніде".

Поселення Арус було таким успішним, що його прибутків цілком вистачало для фінансової незалежності - на превелику радість бухгалтерів у штаб-квартирі Моссаду. На виручку, отриману від гостей, купували чи орендували вантажівки для перевезення біженців.

Літаком до безпеки

А, тим часом, розпочалися повітряні перевезення. Гед і його команда отримали звістку про те, що неподалік від узбережжя є покинуте летовище британців з часів Другої світової. І в травні 1982 року, темної ночі, там приземлився перший "Геркулес" із загоном ізраїльтян на борту.

Багато років по тому один з вивезених тим літаком 130 ефіопів зізнався Гедові: "Ви й гадки не маєте, що це для мене означало - посеред ночі сісти на літак у суданській пустелі".

"Я ніколи в житті навіть літака не бачив. Почувався пророком Йоною, що заходить у черево кита. І раптом через три години опинився на Сіоні (в Ізраїлі)".

Ізраїльський літак C130 "Геркулес" Копирайт изображения Getty Images
Image caption Ізраїльський літак C130 "Геркулес"

Втім, після двох повітряних операцій Моссаду стало відомо, що суданська влада помітила підозрілу активність. Анонімний агент переконаний, що "на нас настукав хтось із бедуїнів". Група агентів отримала вказівки знайти ще кілька непримітних злітно-посадкових полів.

Підхожі локації виявили значно ближче до Гедарефа. Перевага полягала в тому, що можна було на кілька годин скоротити час перебування з біженцями в дорозі. А недолік - "то були не злітні смуги, а просто ділянки пустелі", за словами анонімного агента.

"Смуги практично не освітлювалися, - пояснює він. - У нас було всього-на-всього 10 крихітних інфрачервоних ліхтарів, і пілоти C130 мусили шукати нас в непроглядній темряві без засобів навігації та після довгого виснажливого перельоту.

"Порівняно з цим, операція "Ентеббе" була просто розвагою", - каже агент, маючи на увазі зухвалий порятунок заручників в Уганді 1976 року, коли ізраїльський "Геркулес" несподівано сів в аеропорту, а потім полетів зі 100 людьми на борту, яких звільнив підрозділ командос.

Попри труднощі та потенційні катастрофічні наслідки провалу, було здійснено 17 рейсів. І координували їх агенти з курорту для дайвінгу на Червоному морі, розташованому за якихось 600 кілометрів звідти.

Наприкінці 1984 року в Судані офіційно оголосили про голод, і було прийнято рішення прискорити евакуацію.

За втручання Сполучених Штатів (і чималої суми грошей) генерал Джафар Німейрі погодився випустити біженців-євреїв, щоб їх прямо з Хартума доправили літаком до Європи. Але тільки за умови тотальної секретності, щоб уникнути резонансу в арабському світі.

Здійснивши 28 таємних рейсів на літаках Boeing 707, які позичив власник бельгійської авіакомпанії, єврей за походженням, 6380 ефіопських євреїв доправили до Брюсселя, а звідти - прямо до Ізраїлю. Ця рятувальна операція дістала кодову назву "Операція "Мойсей".

Ethiopian Jews on board a Boeing 707 Копирайт изображения Getty Images
Image caption Ефіопські євреї у розчищеному салоні Boeing 707 ізраїльських ВПС під час перельоту з Аддис-Абеби 1991 року

Повідомлень у ізраїльських ЗМІ про операцію не було. Але зрештою "інформація просочилася в пресу - її злив якийсь недоумок з Єврейської агенції (ізраїльська неприбуткова організація)", розповідає анонімний агент.

Оприлюднення

5 січня 1985 року статтю про цю операцію опублікували в газетах по всьому світі, й Судан миттєво припинив усі рейси. Публічно влада цієї країни заперечувала будь-яку причетність до перевезень, відкидаючи звинувачення щодо участі в "сіоністсько-ефіопській змові" з Ізраїлем.

Моссад і далі порядкував у курортному поселенні, тримаючи його про запас для прикриття. Попри паузу в рятувальних операціях, агентам доводилося обслуговувати чимало гостей. Геда навіть відкликали з відпустки в Ізраїлі, щоб організувати святкування Різдва та Нового року.

Атмосфера ж у самій країні змінювалась. "З січня 1985 року я буквально нюхом чув, що зріє переворот", - пояснює Гед.

І заколот не забарився. 6 квітня 1985 року генерала Німейрі скинули військові. Через це співробітники спецслужб, що працювали в поселенні, опинилися під загрозою.

General Nimeiri Копирайт изображения Getty Images
Image caption Генерал Німейрі

Щоб підняти свій рейтинг в арабському світі, нова військова хунта вирішила почати з очищення країни від шпигунів Моссаду, реальних чи вигаданих.

Голова Моссаду дав наказ евакуювати курорт. Його виконали буквально наступного дня - потайки.

"Ще до світанку ми вшістьох покинули поселення на двох автомобілях, - розповів агент, що побажав зберегти анонімність. - На півночі приземлився літак C130, на посадковому майданчику, яким ми доти жодного разу не користувалися. Ми повантажили на нього машини й полетіли додому.

"У поселенні були туристи, - зазначив він. - Прокинувшись, вони напевно зрозуміли, що залишилися в пустелі самі. Місцеві працівники ще були в готелі, а от решта людей: інструктор з дайвінгу, жінка-менеджер та інші, - всі білі зникли".

Коли літак приземлився на базі ВПС біля Тель-Авіва, вони виїхали назовні в тих самих машинах, у яких заїхали на борт. На них все ще були суданські номери.

Після такого раптового зникнення агентів курорт для дайвінгу закрили.

Для тих 492 ефіопських євреїв, що залишилися в скруті через раптове припинення "Операції "Мойсей", через два місяці організували ще один літак (за розпорядженням тодішнього віце-президента США Джорджа Буша). Американський "Геркулес" доправив їх нарешті до Ізраїлю.

Упродовж наступних п'яти років було здійснено додаткові операції, після яких загалом майже 18 000 бета-ізраїльтян розпочали нове життя в єврейській державі.

Серед них був і Ферід Аклум.

"Справжні герої цієї історії - ефіопські євреї, - сказав Гед, зробивши ковток чаю в тель-авівському кафе. - Не пілоти, не "морські котики" і не агенти Моссаду".

Гед Шимрон сьогодні Копирайт изображения Raffi Berg
Image caption Гед Шимрон сьогодні

"Коли я згадую, що їм довелося пережити, то думаю, що таких жахіть звичайна людина і протягом одного дня не витримає".

"А ми просто виконували свою роботу", - підсумовує він.

Стежте за нами в Telegram! Ми надсилаємо туди головні новини і добірку найкращих статей.

***

Також на цю тему

Новини на цю ж тему