Свідки, яких не почують в Україні: Янукович "не хотів кровопролиття"

Майдан, 17 грудня 2013 Копирайт изображения AFP
Image caption У грудні 2013 учасники протестів на Мадані незалежності у Києві вважали, що президент Янукович та прем'єр Азаров опиняться за ґратами вже у 2014

3-4 травня Оболонський суд Києва продовжує засідання у справі про державну зраду Віктора Януковича.

На ці дати суд викликав і самого пана Януковича, опублікувавши 26 квітня повістку в "Урядовому кур'єрі".

Раніше, 19 квітня, після відхилення низки клопотань адвокатів Януковича, суд вирішив перейти до дебатів у справі про держзраду колишнього президента. Проте 3 травня суд все ж таки відклав дебати і дозволив свідчити ще кільком свідкам захисту через відеозв'язок з Криму.

Захисники Януковича просили допитати як свідків колишнього прем'єра Миколу Азарова, екс-голову президентської адміністрації Андрія Клюєва, колишнього міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка, екс-командувача внутрішніх військ МВС України Станіслава Шуляка.

Суд дозволив це зробити через відеозв'язок, але без залучення російських органів влади, зокрема, і судових, адже сама справа стосується зради українського президента на користь Росії. Через це суд не заслухав і Віктора Януковича.

Проте захист і його свідки наполягали, що бажають і готові надати свідчення. Але відповідно до Європейської конвенції про правову допомогу, як це було, наприклад, у справі проти колишніх "беркутівців", що розглядав Святошинський суд Києва, коли свідки захисту і пан Янукович змогли свідчити через відеозв'язок, перебуваючи у суді в Ростові.

Після цього, чи не вперше після втечі з України у 2014, на прес-конференції у Москві 26 квітня зібралися одразу кілька вищих представників тодішньої української влади. Вони подали своє бачення подій кінця лютого 2014 року, причин того, чому вони не свідчитимуть в суді про держзраду Януковича, про своє нинішнє життя в Росії і плани на майбутнє. Рівно рік тому "Інтерпол" припинив пошуки колишніх українських посадовців, включно із самим президентом.

Інтерпол зняв з розшуку усіх посадовців часів Януковича

Генеральний прокурор України Юрій Луценко заявив, що ця прес-конференція можу бути корисна лише в тому разі, як це буде "явка з повинною":

"Будь-які інші розмови ні про що людей, які розікрали Україну, вбили людей і зникли в країну, яка зараз окупувала частину української території. У кожного з них є можливість свідчити в українському суді, але бажання немає".

ВВС News Україна зібрала низку цитат екс-посадовців, зберігаючи особливості їхньої мови.

Чому суд не почує їхніх свідчень і навіщо було виходити на прес-конференцію?

За словами екс-прем'єра Миколи Азарова, якби Оболонський суд погодився вислухати їх у тому форматі, який пропонували адвокати Януковича, то він "був би для нас можливістю донести свою точку зору".

Копирайт изображения UKRINFORM
Image caption Свій останній візит до Москви на посаді прем'єр-міністра України Микола Азаров здійснив наприкінці рудня 2013. Москва, 24 грудня, 2013 року

"Настав час відкривати речі, які до цього з різних причин не виставлялися на публіці", - заявив пан Азаров, додавши згодом, що "мені є що сказати українському народу на відміну від усієї вашої шобли, яку ви тут представляєте". Останню ремарку екс-прем'єр зробив, відповідаючи на запитання кореспондента ТРК "Україна", звертаючись до неї як "шановна дєвочка".

Колишній керівник президентської адміністрації Андрій Клюєв вважає, що виступити свідками екс-посадовці не змогли через те, що "люди, які зараз перебувають при владі, бояться чути правду. Бо на правду їм нема чого відповісти".

Він також вважає перехід суду до дебатів "форсуванням судового процесу" в рамках підготовки до виборів наступного року, - "для того, щоб показати результати і прозвітувати перед людьми, які стояли на Майдані, і яких обдурили".

Кров Майдану: кінця розслідуванню не видно

Екс-міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко взагалі вважає нинішню українську владу, зокрема, і суди, нелегітимними:

"Брати участь у цьому судилищі і своєю участю легітимізувати цей процес я не буду", заявив він, пояснивши, за яких умов погодився би свідчити в нинішньому українському суді:

"Існують певні міжнародні правові норми. Якби вони були дотримані, і в порядку міжнародної правової допомоги були допитані усі люди, які бажали дати свої покази, ці покази були б задокументовані і лягли б в основу наступних судів, які, я впевнений, обов'язково відбудуться після зміни цієї незаконної влади".

Копирайт изображения UKRINFORM
Image caption Командувач внутрішніх військ МВС України генерал-лейтенант Станіслав Шуляк разом із своїми підлеглими на вулиці Грушевського, Київ, 7 лютого 2014 року. Тепер він каже, що президент Янукович "робив усе, щоб не пролилася жодна крапля народної крові"

Колишній командувач внутрішніх військ МВС України Станіслав Шуляк зауважив, що раніше зміг виступити свідком у справі колишніх "беркутівців", які розглядає Святошинський суд Києва.

Ці покази "досить ґрунтовно лягли в основу виправдання бійців "Беркуту", і те, що з того часу минуло вже чотири роки, і досі їх ніхто не може звинуватити у вбивствах, значить, ці покази були чогось варті", каже він.

Справа про вбивства на Майдані: все починається спочатку

Станіслав Шуляк також припустив, що учасниками прес-конференції не дали свідчити у справі про державну зраду президента Януковича тому, що вони "мають беззаперечні докази того, що це був державний переворот, що саме керівництво опозиції влаштувало розстріли на Майдані".

Адвокат "Небесної сотні": раніше 2018 року вироків не чекаємо

Крім того, він висловив припущення, що такі свідчення ускладнили б винесення рішення суду, яке, за словами екс-командувача ВВ, вже ухвалено:

"Тому вони вирішили у найбільш демократичний і європейський спосіб просто не слухати сторону захисту".

Якби він мав нагоду свідчити, каже пан Шуляк, то він би розповів суду, що "Янукович робив усе, щоб не пролилася жодна крапля народної крові".

Про події 18-20 лютого

Про те, що відбувалося на Майдані незалежності і довкола нього у ці дні, коли було вбито понад сто учасників протестів та два десятки правоохоронців, чи не найбільше розповідав колишній міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко.

Він заявив, що від самого початку протестів кінця 2013 - початку 2014 року був "жорстким прибічником застосування усіх сил і можливостей держави, аби не припустити неконтрольованого неконституційного розвитку подій". Проте "як офіцер і правоохоронець" був змушений виконувати накази вищого керівництва держави і президента.

"А його точка зору залишалася незмінною: не припустити кровопролиття, громадянської війни в Україні".

Копирайт изображения UKRINFORM
Image caption Екс-міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко твердить, що від самого початку протестів у Києві наприкінці 2013 року був "жорстким прибічником застосування усіх сил і можливостей держави". Засіданні уряду, Київ, 15 січня 2014 року

Більше того, твердить Віталій Захарченко, першими зброю почали застосовувати учасники протестів:

"Застосування вогнепальної зброї проти правоохоронців почалося 18 лютого, під час так званої мирної акції. Ця мирна акція вилилася у напад на Верховну Раду, співробітників внутрішніх військ, які забезпечували правопорядок в урядовому кварталі".

Розстріли на Майдані: як усе починалося

Він також розповів свою версію подій 20 лютого 2014, коли на вулиці Інститутська, що веде з Майдану до урядового кварталу, загинули 48 людей.

"Що відбулося 20 лютого… перед загибеллю так званою Небесної сотні? О 7-8 годині на Майдані було все спокійно. Мені доповідали, що бійці втомилися, не спали понад добу. Дехто з них спав прямо на землі. Пролунав перший постріл, і цим пострілом було вбито співробітника чернігівського "Беркуту" на прізвище Зубок. Куля потрапила йому в ключицю, пройшла через усі життєво-важливі органи, і вийшла через печінку. Цей постріл було зроблено людиною, яка нині підтверджує це. Його прізвище - Бубенчик.

Після того, як з Майдану почали виносити вбитого міліціонера, пролунали нові постріли, було вбито ще одного міліціонера із спецроти, яку усі ЗМІ, зокрема, і західні, почали називати "чорною ротою". Після чого почалося переслідування співробітників міліції і внутрішніх військ, які відступали", - розповів Віталій Захарченко.

Прецедент Бубенчика: чи покарають тих, хто стріляв у "беркутівців"?

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Київ, Майдан незалежності, 20 лютого 2014 року

Колишній міністр внутрішніх справ також твердить, що "з перших днів перевороту" веде своє розслідування подій тих днів. При цьому, як твердить Віталій Захарченко, він спирається на документи, які вивіз з України сам та отримав від прибічників:

"Я зміг не лише вивезти з України тека із документами, що свідчать про злочини київського режиму. Але і за допомогою своїх соратників добути цінні дані вже під час перебування на території Росії".

Ці документи, за словами пана Захарченка, він надасть "лише тому суду, який вирішить провести розслідування реально, об'єктивно і всебічно".

Про угоди з опозицією 21 лютого

Досить багато уваги усі учасники прес-конференції приділяли угодам, підписаним Віктором Януковичем і лідерами тодішньої опозиції за посередництва європейських дипломатів.

Усі екс-чиновники вважають ці угоди й досі чинними.

Колишній керівник президентської адміністрації Андрій Клюєв, твердить, що їх готували впродовж двох діб задля "конституційного врегулювання ситуації".

"Ці угоди були підписані Віктором Януковичем, керівниками опозиції, і гарантами - міністрами закордонних справ Франції (насправді його представляв керівник департаменту континентальної Європи МЗС Франції Ерік Фурн'є - Ред.), Німеччини і Польщі", - нагадує він, зауважуючи, що "буквально через годину після підписання почався штурм Кабінету міністрів озброєними бойовиками". Після цього, як твердить Андрій Клюєв, "відбувався відвертий збройний державний переворот".

За словами пана Клюєва, до 24 лютого Віктор Янукович перебував на території України, і "намагався переговорити з керівниками тих країн, які гарантували виконання підписаної ним угоди".

"На жаль, він нікому не додзвонився. А листи, які він відправив 22 лютого із Донецька, залишилися без відповіді", - розповів колишній керівник президентської адміністрації.

Копирайт изображения UKRINFORM
Image caption Українські екс-посадовці, які нині живуть у Росії, нагадують, що домовленості, підписані між президентом Януковичем і тодішньою опозицією, не виконані. Керівник президентської адміністрації Януковича Андрій Клюєв каже, що ці угоди готували "цілодобово" впродовж кількох днів

Віталій Захарченко заявив, що від самого початку знав, що політичні домовленості з опозицією не будуть виконані, і тому "запропонував президенту відвести сили правоохоронців і "Беркут" у Донецьк, аби зберегти законну владу".

"Президент спершу погодився з моїм планом. Але пізніше, не бажаючи зіткнень і масштабного збройного протистояння, вже після початку маршу, скасував свій наказ, не поставивши мене до відома. Таким чином, коли я прибув на Донбас, сил для захисту конституційного порядку вже не було".

Екс-урядовці також мають своє бачення того, як угоди понад чотирирічної давнини можуть спрацювати у майбутньому.

"Рукописи на горять. А тим більше, документи, під якими стоять підписи міністрів іноземних справ держав, - заявив Микола Азаров. - Там немає термінів давності, там немає такого, що після якогось числа документ втрачає свою чинність. Його ніхто не відкликав, жодна із держав-підписантів не заявила, що документ недійсний".

Екс-прем'єр також повідомив, що колишні українські керманичі, які вважають себе "останнім легітимним українським урядом", "підготували звернення до країн-гарантів", аби нагадати, що цю угоду так і не було виконано.

Влада Росії постійно згадує про угоду Віктора Януковича з опозицією 21 лютого. Раніше на судовому засіданні колишній в.о. президента України Олександр Турчинов заперечив трактування тієї угоди, які відстоює влада Росії та колишні соратники пана Януковича.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption 27 лютого 2014 року, коли колишні посадовці або вже втекли до Росії або намаглися це зробити, кияни почали приносити перші квіти на місце загибелі "Небесної сотні"

Про плани

Усі учасники прес-конференції у Москві казали, що хочуть повернутися до України, але водночас вказували і на певні перешкоди для цього і умови свого повернення.

"Я із задоволенням повернуся в Україну і житиму на ті заощадження, які в мене ще є, на ту законну пенсію, яку я отримую, на ту академічну стипендію, яку я маю отримувати, але мені її не виплачують. Але ж знаю, який репресивний режим нині в Україні", - заявив Микола Азаров.

Відповідаючи на запитання, яким коштом понад чотири роки він забезпечує своє життя в Росії, екс-прем'єр пояснив: "На паперть хожу. Знімаю кепку і збираю".

"Ми повернемося, і відродимо Україну, змінивши її політичний курс", - пообіцяв екс-прем'єр із Москви.

Віталій Захарченко твердить, що пов'язує з Україною навіть своє "політичне майбутнє":

"На Україні поховані мої предки. Я на Україні народився, виріс, віддав усі свої роки, молоді роки, найбільш активні роки. І, безумовно, своє майбутнє, зокрема, і політичне, я з цією країною пов'язую".

Колишній очільник внутрішніх військ Станіслав Шуляк висуває певні умови свого повернення в Україну:

"Я хочу повернутися в Україну, де червоний прапор перемоги і георгіївська стрічка будуть гордістю і честю країни, а дивізія "СС Галичина" буде плямою тяжкого сорому".

Новини на цю ж тему