Вчені "пересадили" пам’ять від одного слимака до іншого

Попри очевидні розбіжності, існує багато спільного між тим, як працюють нервові клітини слимаків і людей Копирайт изображения David Glanzman
Image caption Попри очевидні розбіжності, існує багато спільного між тим, як працюють нервові клітини слимаків і людей

Перенесення пам'яті від одного індивіда до іншого заворожувала уяву наукових фантастів упродовж десятиліть, та ця фантазія дедалі більше наближається до того, аби стати науковим фактом.

Команда науковців із Лос-Анджелеса успішно перенесла пам'ять від одного слимака до іншого, перемістивши її у формі генетичної інформації під назвою РНК.

Одну групу слимаків вчені навчили певній захисній реакції. Потім їхню РНК вживили слимакам, які такого "тренування" не пройшли - і вони почали поводитися так, ніби набули таких реакцій.

Результати дослідження опублікували у журналі eNeuro. Його автори стверджують, що дослідження може дати нові ключі у пошуку фізичного базису пам'яті.

"Чутливі" слимаки

РНК, тобто рибонуклеїнова кислота, - це велика молекула, залучена до різноманітних важливих процесів у біологічних організмах - включно зі збором білків і вираженням генів у більш загальних рисах.

У новому дослідженні науковці пропускали легкі електричні імпульси через хвости морських слимаків, відомих як Aplysia californica. Внаслідок цього слимаки виробили захисну реакцію - вони почали стискатися, убезпечуючи себе від загрози.

Після цього вчені виміряли час стискання у слимаків, яких вражали струмом, і в тих, яких не вражали. У перших цей час становив близько 50 секунд, у других - лише близько 1 секунди.

Таким чином перші слимаки стали чутливими до подразника.

Фіолетові чорнила

Вчені видобули РНК із нервової системи слимаків, яких вражали струмом, і ввели її в невелику групу слимаків, які ще не були чутливими до електричних імпульсів.

Нечутливі слимаки після цього почали поводитися так, ніби вже зазнавали ударів струмом, стискаючись - тобто демонструючи захисну реакцію - на понад 40 секунд.

Подібний ефект вчені також спостерігали, вивчаючи сенсорні нейрони у чашках Петрі.

Як каже один із авторів дослідження - професор Девін Ґланзман із Каліфорнійського університету Лос-Анджелеса, результати виглядали так "ніби ми перемістили пам'ять".

Він наголосив, що слимаки не постраждали: "Це морські слимаки, і коли вони налякані, вони випускають красиве фіолетове чорнило, щоб заховатися від хижаків. Вони були налякані і випускали чорнило, але фізично не зазнали жодних пошкоджень від імпульсів".

Традиційно вважалося, що довготривала пам'ять зберігається у синапсах - з'єднаннях між нервовими клітинами мозку. Кожен нейрон має по кілька тисяч синапсів.

На це професор Ґланзман каже: "Якби спогади зберігалися у синапсах, не було би й шансу на те, аби наш експеримент спрацював".

Професор має іншу думку: він вважає, що спогади зберігаються у ядрах нейронів. І нове досліження може додати ваги деяким припущенням вчених, висунутим ще кілька десятиліть тому, про те, що РНК має стосунок до пам'яті.

Вважається, що тип РНК, який використовували у цьому дослідженні, регулює різноманітні функції в клітині, зокрема, пов'язані з розвитком та захворюванням.

Вчені кажуть, що клітини і молекулярні процеси у морських слимаків дуже схожі до людських, попри те, що центральна нервова система слимаків має всього із 20 тисяч нейронів, тоді як людська - понад 100 мільярдів.

Науковці також вважають, що їхні висновки можуть допомоги у боротьбі із наслідками таких хвороб, як посттравматичний стресовий розлад чи хвороба Альцгеймера.

Водночас професор Ґланзман не дав однозначної відповіді на запитання, чи може цей процес бути використаний для трансплантації спогадів, набутих за життя. Хоч він і висловив оптимізм, що більше розуміння того, де зберігаються наші спогади, може дати більше можливостей для дослідження різних її аспектів.

Також на цю тему

Новини на цю ж тему