Чи зупинять США російський Північний потік-2?

Північний потік-2 Копирайт изображения Getty Images

Попри офіційний спротив Єврокомісії, вкрай негативне ставлення з боку низки європейських країн, а також США, проект побудови другої черги газогону "Північний потік" набуває реальних обрисів.

Ідеться про трубопровід, який дозволить пустити російський газ в обхід України.

18 травня цей проект може стати одним із головних питань сочинської зустрічі Володимира Путіна із німецьким канцлером Ангелою Меркель.

За три дні до цього, 15 травня, на німецькому узбережжі Балтійського моря почалися підготовчі роботи для прокладання газогону.

Після того, як наприкінці березня "Північний потік-2" отримав остаточне "добро" від Німеччини, дискусії щодо цього проекту загострилися і проходять на найвищому політичному рівні.

"Вже зрозуміло, що цей проект із великою імовірністю може перетворитися на реальність. На сьогодні його буде набагато важче зупинити, ніж рік тому", - каже директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.

Якщо говорити про формальні процедури погодження проекту, то точка неповернення вже пройдена, твердить голова Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар. Хоча, як вважає експерт, "Газпрому" та його німецьким партнерам ще зарано "відкорковувати шампанське".

Та навіть попри це "свою програму-мінімум цей проект вже виконав - розколов ізсередини Євросоюз, більше того, створив тріщину по лінії трансатлантичної солідарності".

Вашингтон: що відбувається?

Перша, але досить жорстка реакція на зміни у статусі європейського газогону надійшла з-за Атлантики.

"Німеччина підключається трубопроводом до Росії, де буде платити мільярди доларів за російські енергоносії. І я запитую: що відбувається?"- заявив президент США Дональд Трамп під час зустрічі із лідерами Балтійських країн на початку квітня.

Ці країни, а також Польща, і, певною мірою, Данія та Швеція від самого початку виступають проти "Північного потоку".

На їхню думку, цей проект має на меті посилити політичний вплив Росії в Європі через поглиблення енергетичних зв'язків.

Офіційна позиція Вашингтона полягає в тому, що "Північний потік-2" становить загрозу енергетичній безпеці європейських партнерів США.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Наприкінці квітня Трамп намагався переконати Меркель відмовитися від "Північного потоку-2", повідомляли ЗМІ. Та офіційних підтверджень цього немає

"Ми на боці тих країн, які виступають проти "Північного потоку-2". Ми вважаємо, що він не сприяє диверсифікації постачання енергоносіїв і диверсифікації маршрутів. Ми вважаємо, що для Європи є небезпечним залежати на майже 75% від постачань із одного джерела. Ми вважаємо, що в інтересах енергетичної безпеки Європи мати різних постачальників (енергоносіїв) і різні маршрути поставок", - заявляла в інтерв'ю ВВС News Україна спеціальний посланець Державного департаменту США з міжнародних енергетичних питань Сью Саарньо.

Михайло Гончар вважає, що саме за США залишається "останнє слово" щодо майбутнього "Північного потоку-2". Він нагадує про підписаний президентом Трампом закон 2017 року, де передбачені санкції щодо цього проекту.

"Загроза американських санкцій проти компаній-підрядників зберігається. Це саме той чинник, який турбує як німців, так і росіян", - каже пан Гончар.

Чи скористаються США цим важелем, стане зрозуміло впродовж найближчих тижнів.

"Американці можуть "погратися" з росіянами і відтерміновувати введення санкцій, щоби "Газпром" максимально витратився. А потім Росія отримає дві труби, але самому "Газпрому" буде "труба", - каже Михайло Гончар. Він не виключає ситуації, що газогін збудують, але він не працюватиме.

Росія: проти політичного тиску?

Проте в Росії та тих європейських державах, які підтримують проект (Італія, Франція, Австрія), вважають, що позиція США визначається бажанням звільнити європейський ринок для поставок американського скрапленого газу.

Європейцям "замість російського газу нав'язується скраплений газ зі Сполучених Штатів, що набагато дорожче", - пояснював на початку 2018 року міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров.

Москва також твердить, що не має намірів повністю позбавити Київ транзиту газу.

Президент Росії Володимир Путін під час візиту до Австрії заявляв, що "Північний потік-2" не є конкурентом для українського маршруту, додавши, що якщо "Україна представить економічно обґрунтовані умови використання своєї газотранспортної системи, ми можемо їх розглянути".

Копирайт изображения AFP
Image caption Голова "Газпрому" Олексій Міллер твердить, що про повне перекриття транзиту Україною не йдеться

У чому полягатимуть ці умови, дещо пояснив голова "Газпрому" Олексій Міллер:

"Ми не говоримо про те, що повністю перекриємо транзит через територію України. Інша річ, що це обсяги, які будуть, без сумніву, менш значні", - сказав пан Міллер, уточнивши, що йтиметься про 10-15 млрд куб. м газу на рік.

За 2017 рік Україна транспортувала до Європи 93 млрд кубів російського газу.

Тезу про готовність Москви обговорювати умови збереження транзиту підтвердив і міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров. "Головне, щоб це було економічно обґрунтовано, а не політично нав'язано", - казав він.

"Коли говорять, що Україна не залишиться без транзиту - і німецька сторона, і російська - це не означає, що Україна має радіти цій заяві", - застерігає Володимир Омельченко.

У цьому разі, вважає експерт, українська ГТС потрібна лише в ролі технологічної "підпірки" для "Північного потоку-2".

"У пікові навантаження, особливо взимку чи коли виникають аварійні ситуації, ремонтні роботи, контрактні зобов'язання неможливо виконати без української ГТС", - каже пан Омельченко.

Але, додає він, збереження такої великої системи на мінімальній потужності буде "витратно для нас, а не для Німеччини і Росії".

Берлін: лише бізнес, і нічого особистого?

Офіційний Берлін весь час наполягав на комерційній сутності проекту.

Та інші європейські країни звертають увагу, що саме Німеччина є кінцевим пунктом трубопроводу з Росії, який дозволить російському "Газпрому" постачати до Європи удвічі більше газу цим маршрутом.

Врешті, в консорціум з будівництва "Північного потоку" входять дві поважні німецькі компанії, а очолює його колишній канцлер Герхард Шрьодер.

Проте 10 квітня Ангела Меркель визнала, що проект може мати і політичну складову.

Під час зустрічі з українським президентом у Берліні вона заявила, що реалізація "Північного потоку-2" не повинна перешкодити транзиту газу через Україну.

"Північний потік-2" неможливий, доки в нас не буде ясності, яка подальша роль українського транзиту", - заявила пані Меркель.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Президент Порошенко назвав "Північний потік-2" хабарем Росії. Канцлер Меркель заявила, що без українського транзиту "Північний потік-2" неможливий

Виглядає, що наприкінці цього тижня, коли 18 травня канцлер Меркель зустрінеться із президентом Путіним у Сочі, цю тезу знову озвучать. Проте ясності з українським транзитом наразі немає, хоча чільні представники німецького уряду здійснили низку подорожей між Берліном, Києвом, Москвою і Балтійськими державами.

11 травня міністр закордонних справ Німеччини Хейко Маас під час зустрічі зі своїми колегами із країн Балтії озвучив ідею створення консорціуму, який би дозволив Україні зберегти свою роль транзитної держави. Проте жодних деталей цієї пропозиції не повідомлялося.

"Ми докладаємо потужних зусиль, аби зберегти транзит газу через Україну і в майбутньому", - заявив пан Маас у Паланзі, куди він приїхав після зустрічей у Москві.

Міністр економіки Німеччини, Петер Альтмаєр, який 13-15 травня спочатку відвідав Київ, а потім Москву, заявив, що в суперечці щодо "Північного потоку-2" треба знайти згоди між Україною та Росією.

У Києві він закликав виробити гарантії продовження транзиту російського газу через Україну.

"І на корпоративному рівні, і на офіційному урядовому рівні Німеччина налаштована на реалізацію цього проекту. А позиція щодо збереження транзиту через Україну - не більше ніж суто церемоніально-ритуальна гра: мовляв, ми не забуваємо про вас, але робимо своє", - трактує таку активність Берліна Михайло Гончар.

Володимир Омельченко взагалі дотримується думки, що слова канцлера Меркель про "неможливість" "Північного потоку-2" без транзиту через Україну треба сприймати буквально.

Насправді пані Меркель говорила про технологічну неможливість, каже експерт. І саме це Україна може, за політичної волі, обернути на свою користь.

Брюссель: не підтримує і занепокоєний?

Єврокомісія послідовно твердить, що не підтримує "Північний потік-2".

"Північний потік-2" не сприяє диверсифікації джерел і маршрутів постачання газу. Він не буде підтриманий ЄС", - заявляв у квітні під час візиту до Києва керівник Директорату з питань енергетики Єврокомісії Домінік Рісторі.

У Єврокомісії кажуть, що якщо проект реалізують, він порушуватиме принципи Третього енергетичного пакета - прозорості, недискримінаційності і вільного доступу до енергоносіїв.

Проте чіткої відповіді, як цьому можна протидіяти, в Брюсселі не дають.

Копирайт изображения AFP
Image caption Офіційно Єврокомісія не схвалює проект, підтриманий Берліном. На фото - міністр економіки Німеччини Петер Альтмаєр і віце-президент Єврокомісії Марош Шефрович, який курує енергетику

Очікується, що найближчими днями Єврокомісія і "Газпром" оголосять про мирову угоду в антимонопольній справі. Ця справа розпочалася з обшуків у 10 європейських країнах у 2011 році та загрожувала "Газпрому" штрафом у 10% від обороту.

Михайло Гончар вважає очікувану мирову угоду одним із підтверджень того, що незгода Єврокомісії з будівництвом "Північного потоку-2" - лише "вербальна негативна реакція", яка не має практичних наслідків.

Натомість і ЄС, і Німеччина мали би схиляти Росію до того, щоб відкрити транзит середньоазійського газу своєю територією.

"Якщо Газпром не хоче користуватися українським маршрутом і будує обхідні газопроводи, хай інші використають українську ГТС", - пропонує експерт.

Він каже що це може бути як середньоазійський газ, так і російський газ, який видобуває не "Газпром", а інші компанії. Наприклад, нафтогазова компанія "Роснєфть", яка давно домагається самостійного експорту газу.

"Це в інтересах ЄС і України - чим більше газу з різних джерел буде на європейському ринку, тим краще для споживачів. І мені дивно, чому з європейського боку питання не ставиться саме так", - зауважує Михайло Гончар.

Київ: труба як запобіжник вторгненню?

Українська влада називає "Північний потік-2" винятково політичним проектом, покликаним посилити політичний і економічний вплив Росії на Європу.

"Вибачте за різкі слова, але "Північний потік-2" - це політичний хабар за лояльність до Росії", - заявив український президент Петро Порошенко німецькій Handelsblatt у квітні цього року.

Що ж до суто економічних інтересів України, то в Києві називають переважно два наслідки втрати російського газу в українській трубі: це 2-3 млрд доларів доходів і перетворення на "брухт" української ГТС через втрату транзиту.

Крім того, часто згадують і безпекові фактори - мовляв, якби не транзит газу, поведінка Росії щодо України була б набагато жорсткішою.

"Для нас існування цього маршруту постачання газу в Європу є певним чинником гарантування невторгнення Путіна повністю у військовому режимі на територію України, і це те, що дуже слабо розуміють європейці. Принаймні, вони хочуть вдавати, що вони це не дуже розуміють", - заявила заступник міністра закордонних справ України Олена Зеркаль в інтерв'ю 5 телеканалу.

Копирайт изображения AFP
Image caption "Північний потік-1" змінив "баланс сил" не лише в енергетиці, вважають експерти

У таких міркуваннях є певне раціональне зерно, каже Володимир Омельченко:

"Безумовно, якби транзитна залежність (Росії від України) залишалася б такою, як до будівництва "Північного потоку-1", то ніякі військові дії неможливі були в принципі, оскільки Росія і наповнення її бюджету повністю залежали від українського транзиту".

Михайло Гончар пропонує не забувати і про гроші, які нині Україна отримує за транзит російського газу і які може втратити, якщо і "Північний потік-2", і "Турецький потік" будуть реалізовані.

"Звісно, апокаліпсису не трапиться від втрати цих 2-3 млрд доларів. Але чому ми повинні їх втрачати? Ми їх заробляємо, а не отримуємо у вигляді фінансової допомоги".

Перша черга "Північного потоку" запрацювала в 2011 році. Передбачається, що "Північний потік-2" дозволить транспортувати до Європи додаткові 55 млрд кубів газу на рік.

Це означає, що наприкінці 2019-го, практично одночасно з завершенням газового контракту між Україною та Росією, стара і нова гілки "Північного потоку" зможуть транспортувати до Європи 110 млрд кубів газу.

Ці обсяги є лише трохи меншими за пропускну потужність української ГТС і перевищують нинішній транзит російського газу до Європи через Україну.

За даними Єврокомісії, у 2017 Україна забезпечує 44% поставок російського газу до ЄС. Ще 30% дав Північний потік, решту - Білорусь.

Вартість проекту оцінюють у 10 млрд євро.

Новини на цю ж тему