Як вижити, коли парашут не відкрився?

Парашутисти Копирайт изображения Getty Images

Колишнього інструктора британської армії Еміля Чільє визнали винним в замаху на вбивство своєї дружини Вікторії. Він навмисно пошкодив її парашут, проте жінка вижила.

Як можна вижити, впавши з висоти 1200 метрів?

Земля швидко наближається. Ви тягнете за кільце, але парашут не відкрився. Ваше тіло несеться до землі, і лише тертя об повітря трохи уповільнює швидкість. Ви намагаєтесь відкрити запасний парашут - і знову відмова.

Миті між відмовою запасного парашута та ударом об землю чи воду - зазвичай останні в житті парашутиста. Проте не для Вікторії Чільє.

1200 метрів - це не найбільша висота, впавши з якої людині вдалося вижити. Згідно з Книгою рекордів Гіннеса, у 1972 році сербська бортпровідниця Весна Вулович вижила, впавши з висоти 10 160 метрів - після того, як літак вибухнув у повітрі.

Старший професор хірургії в шведському університеті Умео Ульф Бьорнстіг є співавтором досліджень на тему ризиків для парашутистів. Шанси вижити після падіння з висоти він оцінює як дуже низькі. А тому, за його словами, Чільє та Вулович неймовірно пощастило.

Хоча, коли мова йде про висоту понад 140 метрів - вже не так важливо, падає людина з 1000 чи 10 тисяч метрів. На кінцеву швидкість висота мало впливає.

Річ у тім, що зі збільшенням вертикальної швидкості збільшується опір повітря, в якийсь момент швидкість падіння досягає межі.

Експерти порахували, що тіло людини у вільному падінні в середньому розвиває 99% від його критичної швидкості, пролетівши 573 метри. Зазвичай це займає 13-14 секунд.

Які прийоми?

Копирайт изображения Getty Images

Чи може людина уповільнити швидкість свого падіння?

Так, каже професор Бьорнстіг. Якщо падати, витягнувши руки і ноги якомога ширше, то гранична швидкість складе близько 200 км/год, пояснює він. "Якщо ж зменшити опір, наприклад, падати головою вперед, можна розігнатися до 420-430 км/год".

Припустимо, що парашутист зведе швидкість падіння до мінімуму, то на яку поверхню йому краще приземлитися?

У 2009 році Джеймс Бул зі Стаффордшира (Англія) впав з висоти 1830 метрів. Це сталося в Росії. Він врізався в глибокий сніг, від удару утворилася воронка, але парашутист вижив.

У 2006 році в Майкла Холмса, досвіченого парашутиста з Джерсі, відмовили основний та резервний парашути. Він упав з висоти 3,2 км в густі кущі ожини.

Вікторія Чільє впала на зоране поле поблизу аеродрому, отримавши переломи таза, ребер і тріщини декількох хребців. Очевидці розповіли, що поверхня ріллі виявилася надзвичайно м'якою.

Професор Бьорнстіг каже, коли людина досягає граничної швидкості падіння, аби уникнути смертельних травм, потрібен прошарок перед твердою поверхнею, що амортизує, товщиною щонайменше півметра. Наприклад, сніг, болото чи гілки дерев.

Якщо у вас не відкрився парашут, важливо знайти саме таке "м'яке місце". Це важко, проте можливо.

Екстремальний стрибок

Американський екстремал Люк Ейкінс здійснив заздалегідь спланований стрибок без парашута з висоти 7620 метрів та приземлився на сітку над каліфорнійською пустелею

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Екстремал Люк Ейкінс приземлився без парашута з висоти 7620 метрів

"Це дуже маленький об'єкт для такої висоти. Ви не можете розгледіти сітку, ви бачите лише землю. Але по мірі наближення ви можете розгледіти деталі місцевості", - каже він.

Парашутисти знають про позицію "коробочка", коли спортсмен падає з витягнутими в 45 градусів ногами, при цьому руки та голова припідняті та утворюють букву "W".

Саме в такій позиції вони можуть рухатися горизонтально у повітрі. При цьому руки можна використовувати як крила літака, виконуючи різні повітряні маневри.

"Все це, наприклад, спроба летіти в напрямку більш м'якого посадкового майданчика, підвищує шанси на виживання", - каже професор Бьорнстіг

І останнє, чим може допомогти собі людина, яка падає - змінити позицію перед ударом об землю.

"Найрозумніше - приземлятися на ноги", - каже професор.

Парашутистам і в звичайному режимі радять приземлятися на повні ступні, а після дотику до землі - падати на бік. Крім того, аби ослабити силу удару, інструктори радять трохи зігнути коліна та тримати ноги напруженими.

Звичайно, спірне питання, чи допоможе це на швидкості 200 км/год.

Стрибки з парашутом - це високоадреналінове хобі. "Немає такого поняття, як абсолютно безпечний стрибок з парашутом", - заявляє британська асоціація парашутного спорту.

Приблизно один зі 100 тисяч стрибків професійних парашутистів закінчується смертю.

Досвід та кмітливість, безсумнівно, допоможуть вижити в разі відмови парашута. Але все ж кращий помічник в такій ситуації - удача.

Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

Новини на цю ж тему