"Моя мрія - зникнути, і щоб залишились лише фільми". Кіра Муратова в цитатах

Кіра Муратова Копирайт изображения UNIAN

"Моя мрія - взагалі зникнути, і щоб залишились лише фільми. Мені не подобається, щоб мене відкривали, як консервну банку, і дивилися, що в мене там всередині. А нехай буде загадка! Ось була така - і зникла, взагалі на звалище викинули труп, ані хреста, нічого. Фільми - ось є. Комусь подобається, а взагалі більшості й ні".

Так про себе говорила Кіра Муратова у 1997 році. Вона не любила давати інтерв'ю, не бачила себе ніде крім кіно і хотіла запам'ятатися своїми фільмами.

BBC News Україна зібрала її цитати - про творчість, мистецтво і хаос життя.

Про кіно: "Це царство свободи"

"Я дуже вузька людина, запрограмована на кіно. Я себе сприймаю як такий собі автомат, запрограмований на кіно", - розповідала вона у фільмі "Кіра" режисера Володимира Непевного.

"Зйомка (для мене це в будь-якій творчості є) - це царство свободи, коли тобі вже дали робити, що хочеш. Я можу робити все. Тут немає законів моральних, немає перешкод, тут немає почуття обов'язку, яке тисне на мене усе життя… Ось тут я нічого не повинна - я хочу".

Муратова часто говорила, що один із її найулюбленіших процесів у її роботі - монтаж: "Щодо монтажу, то без монтажу мені просто нецікаво. Узагалі знімати фільм перестає бути цікавим, якщо я його не монтую", - говорила вона в інтерв'ю ВВС у 2004 році.

"Я не просто люблю це, я це обожнюю. Це те, що я люблю найбільше в усьому світі", - розповідала режисерка в іншому інтерв'ю.

"Що таке, зрештою, монтаж? Це драматургія, але не драматургія слів, а драматургія кінокадрів. Ви проглядаєте відзнятий матеріал незліченну кількість разів і раптом помічаєте щось, чого не помічали досі. Ритм чи особливу рису, звук чи рух, як падає світло на тому чи іншому кадрі, і раптово цей кадр вимагає кадру зовсім іншого. Мені доводиться передивлятися мій відзнятий матеріал тисячі разів, бо про таке неможливо знати заздалегідь. Це процес, і його ні з чим не порівняти".

Про мистецтво: "Це опіум"

"Мистецтво - це частина життя. Мистецтво означає грати життя. Життя - це гра. Коли діти граються, вони кажуть: ти будеш мамою, а я буду татом. Вони кричать одне одному: сідай, їж свій обід як годиться. Вони граються у життя. І мистецтво - це також гра у життя. Актори грають, піаністи грають, ми всі граємо. Ми всі граємося в життя".

"Мистецтво взагалі - це втіха, відрада й опіум. Воно взагалі лікує все в принципі. Жодне мистецтво, найпохмуріше, найжахливіше, не може бути таким похмурим і таким жахливим, як життя, як реальність, яку воно відображає. Але відображає або ніби, або майже, або все одно гармонізуючи, прикрашаючи. Навіть найжахливіші і трагічні твори все одно хоча б своєю формою, якщо вони довершені, дають відраду, задоволення. А життя в таких випадках задоволення не містить. Це як опіум, як наркотик, як опіум для народу", - говорила вона в розмові з "Эхо Москвы".

Копирайт изображения UNIAN

Про самотність: "Це моя життєва катастрофа"

Муратова не вважала себе товариською людиною: "Я буваю дуже товариська, але в принципі, мені це не завжди потрібно. Частіше мені потрібно побути самій".

"Самотність - цього так не вистачає, так мало. Так увесь час його хочеться, і так його увесь час немає, що це просто моя життєва катастрофа", - говорила вона у 1997 році, у розпал своєї творчості.

Про Радянський Союз: "Не можна було показувати смерть"

Фільми Кіри Муратової не схвалювалися в Радянському Союзі. Деякі, як-от стрічки "Короткі зустрічі" і "Довгі проводи", потрапляли "на полиці" - тобто фактично були заборонені.

"Усі мої фільми критикували. Їх вважали песимістичними, похмурими. Вони нібито спотворювали радянську реальність. Мої фільми цього не робили, навіть навпаки! Я тоді думала і досі вірю, що ці фільми - це світлі фільми, які зображують реальність у дуже реалістичний і навіть оптимістичний спосіб. "Короткі зустрічі" і "Довгі проводи", і "Пізнаючи білий світ". Я ніколи не розуміла, що ці критики хотіли від мене. У Радянському Союзі ви мали показувати, яке прекрасне життя, що воно краще, ніж деінде у світі. Вам не можна було показувати лікарню, цвинтар, вам не можна було показувати смерть".

Про Україну: "Я на боці цього народу"

Кіра Муратова часто говорила про свою любов до Одеси - міста, у якому вона не народилася, проте прожила майже усе своє життя.

Навесні 2014 року Кіра Муратова дала інтерв'ю російському виданню Сноб. У ньому вона говорила про своє ставлення до протестів на Майдані й українців.

"Я добре розумію людей - їх дістали, їх надто довго гнобили й принижували. Українців, так само, як і молдаван, у Росії вважали дурнями, анекдоти розповідали про їхню дурість, а вони усміхалися - так, ми дурні. Прийшов момент, народ вирішив повстати і змінити своє життя - вони мали на це право. Я на боці цього народу, мені зрозуміле їхнє прагнення змінити систему".

Про життя і смерть: "Я - частина хаосу"

"Я бачу своє мистецтво як спосіб захиститися від хаосу, інакше хаос мене задушить. Я вигадую собі цікаві завдання, ігри, які захищають мене від хаосу", - казала вона у 2013 році в інтерв'ю німецькій режисерці Ісі Віллінджер.

"Не можна прийняти хаос. Хаос - це жах існування".

"Взаємозв'язок між атомами і молекулами - це основа всього. Хаос походить звідти. Усе походить звідти. Усі контакти і взаємодії. Не може бути так, як в Біблії: вівці й леви житимуть в гармонії одне з одним, і всі будуть щасливі. Ніколи так не буде. Жоден соціалізм не приведе нас до цього, жоден лібералізм. Можна тимчасово це створити. А потім раптом прийде фашизм. Були Бетховен і Бах - і потім раптом концентраційні табори. Ой, як же це можливо, німці, культурний народ? Тому що всередині це все одно є, розумієте? Чим довше все добре - тим більш руйнівний проривається хаос. Це як вулкан. Іноді в мене з'являються ілюзії: я інша. Так, я інша. Та потім бачиш, що ти не інший. Можливо, трошки менш жорстока чи просто гарно вихована, але на дні - я така ж, як всі. Я частина хаосу".

Кіра Муратова вважала, що життя і творчість - це сукупність збігів обставин: "Збіги обставин бувають різні, погані, хороші, смішні, але їх треба вітати - доки на це ставатиме сил. Не слід казати: "Досить. Цей процес скінчився. Все вже вирішено". Ні, не скінчився. Ніколи не скінчиться".

"Смерть - це кінець. Смерть - це збіг обставин, який розриває усе на шматки".

Хочете отримувати найцікавіші матеріали в месенджер? Стежте за нами вTelegram!

Новини на цю ж тему