"Чому моя донька хоче видалити матку в 15 років"

Grace looks downcast while school girls whisper behind her back

Відколи у неї почалися місячні, Елізабет* мусила боротися з думками про самогубство. Лише у 42 роки, після гістеректомії, їй нарешті полегшало. Її 15-річна дочка Ґрейс* потерпає від такої ж важкої форми передменструального синдрому. У цій розмові вони пояснюють, чому так прагнуть ефективного лікування для Ґрейс - щоби не прирікати її на життя у гормональному пеклі.

У 15 років Ґрейс твердо вирішила, що не матиме дітей, і ображена, що таке ж рішення свого часу не прийняла її мама.

Вони обидві потерпають від однаково важкої форми передменструального синдрому (ПМС), яка проявляється у спалахах тривоги, люті, психотичних симптомах і нестерпному фізичному болю.

"Мама передала мені те, з чим я тепер маю уживатися найближчі 40 років", - каже дівчина-підліток. Вона хоче вже третьою у своїй родовій лінії зробити гістеректомію. Але не в 30 чи 40 із чимось років, як її мама і бабуся, а зараз.

Після того як у неї почалися менструації, Ґрейс стала набагато тривожніша. Її часто охоплюють "сум, злість і сильна втома".

Навчання у школі дається складно. Наразі вона справляється, нехай з величезним труднощами, але з нетерпінням чекає випуску.

"У другій половині циклу я не можу зосередитися на уроках. А коли починаються напади люті, здається, що ніхто мене не розуміє. Адже більше ніхто не переживає критичні дні так, як я. Я почуваюся дуже самотньою", - каже вона.

Вона думає лише про те, коли вже почнуться місячні - попри те, що це жахливий для неї час.

"Я схожа собі на повітряну кульку, яка роздувається і роздувається - мені треба лопнути, - пояснює Ґрейс. - Та коли це стається, я ледь дихаю".

'It's a bit like putting a pin in a balloon'

Менструація може тривати в неї понад половину місяця і часом буває настільки сильною, що дівчина не здатна висидіти навіть один урок, не міняючи прокладку.

"Кров просочується крізь вісім шарів одягу. Міняю прокладку - через 20 хвилин те саме", - додає вона.

Та ще більше, ніж кровотеча, її турбує глибоке відчуття сорому та приниження, що прокрадається всередину після того, як вона втрачає контроль над собою і вибухає гнівом.

"Я відчуваю, що знову все зіпсувала. Мені так соромно, мене душать сльози. Для мене це травма".

У 13 років вона звернулася з цією проблемою до свого сімейного лікаря, і той прописав їй протизаплідні пігулки з високим вмістом синтетичного прогестерону. Вона почала їх приймати - і буквально за день стала надзвичайно агресивною.

"Це було нестерпно для усієї нашої сім'ї", - каже вона.

Одного разу її молодший брат - тоді йому було п'ять - побачив, як вона лютувала, верещала, а потім і вдарила маму. Він тоді закрився у коморі.

"Я дуже надіюся, що він уже забув той час, коли у Ґрейс сталася страшенна криза, - каже Елізабет. - Це виглядало дуже й дуже лячно".

Вона пригадує інший випадок, коли вся сім'я разом обідала, і Ґрейс попросили пересісти на сусіднє місце. "Вона мовби з ланцюга зірвалася через таку дрібницю", - каже Елізабет. За кілька секунд Ґрейс вже побігла трощити ванну кімнату.

Її неначе підмінили, адже мати завжди знала її як милу, лагідну, дещо ексцентричну дівчину - "ніби з роману Енід Блайтон".

Grace's five-year-old brother, cowering in the larder

Таблетки накачували її прогестероном - за словами Елізабет, вони обидві надчутливі до цього гормону. Лікарю ж навіть на думку не спало детально розглянути можливі побічні ефекти.

Тоді Ґрейс направили до психіатра, який виписав їй протипсихотичні препарати - щоб вона не так лютувала, а сім'я могла "спокійно пережити Різдво", каже Елізабет.

Але все було настільки жахливо, що на другий день після Різдва Елізабет повернулася до психіатра за направленням на стаціонарне лікування для Ґрейс.

"Це не тому, що ми її не любили чи не хотіли про неї піклуватися, а виключно для загальної безпеки", - пояснює мати.

Та вона завжди відчувала, що проблеми її доньки пов'язані з менструальним циклом. Одного разу вона випадково почула по радіо розповідь про передменструальний дисфоричний розлад (ПМДР) - і зрозуміла, що симптоми Ґрейс (а також її власні) один-в-один співпадають з описом.

A woman's silhouette, full of pills

Вона знайшла лікаря, який спеціалізується на гормональному лікування ПМДР. Наразі Ґрейс отримує біоідентичну гормонозамісну терапію (ГЗТ), що вважається більш природною формою гормональної терапії - адже, як очевидно з назви, для лікування застосовуються гормони, хімічно ідентичні до тих, які виробляє людський організм.

Цей метод допомагає краще. Ґрейс переконана: якби її мама випадково про нього не дізналася, їй довелося б переїхати з дому до психіатричної лікарні.

"Переступаючи поріг власної оселі, людина має відчувати себе у повній безпеці, - каже Елізабет. - Коли ж по цій оселі закладено міни ПМДР, це жахливо".

presentational grey line

Що таке ПМДР?

  • Важка форма ПМС/ПМДР спостерігається у 5-10% жінок, які мають менструації, і спричинена переважно коливаннями рівня гормонів.
  • Деякі жінки генетично вразливі до таких коливань: як показують дослідження, ПМС часто передається з покоління у покоління.
  • Хоча ПМДР має фізичні прояви, найбільший дискомфорт пов'язаний із емоційними симптомами, зокрема депресією, дратівливістю та агресивністю.
  • ПМС/ПМДР може трапитися в усіх, хто має менструації, але типово проявляється у підлітковому віці (з початком місячних) і у жінок, старших від 35 років.
  • Гістеректомію вважають серйозною операцією та застосовують для лікування ПМС/ПМДР лише тоді, коли інші засоби вичерпано, але вона зазвичай ефективна; після операції пацієнтки повинні отримувати гормонозамісну терапію, щоби замість ПМС не з'явилися проблеми, пов'язані з менопаузою.

Джерело: Nick Panay and Anna Fenton

presentational grey line

Елізабет добре розуміє, яке життя чекає на її доньку з ПМДР, бо сама це пройшла.

"З 14 років я була заручницею своїх гормонів", - каже вона.

Їй також прописали контрацептиви у ранньому підлітковому віці - вони зменшили кровотечу, але не психологічні проблеми. Від початку місячних Елізабет потерпала від суїцидальних нахилів.

"Коли у 20 чи 30 років я думала про те, що прожила хіба половину життя, це мене страшенно лякало, - розповідає вона. - Нині ж я бачу у своєї доньки усі ті самі проблеми, що були у мене".

Війна Елізабет з гормонами закінчилась лише після гістеректомії, яку їй зробили у 42 роки: з наближенням менопаузи в неї почалися жахливі болі в області тазу. Їй також видалили яєчники і прописали гормонозамісну терапію.

"Чомусь вважається, що без матки жінка не почуватиметься повноцінною - але я лише щаслива, що позбулася її", - каже вона.

Мати Елізабет також мала гормональні проблеми і перенесла гістеректомію у 35.

Elizabeth walks out of a room, casting a shadow over her daughter Grace

Хоча біоідентичні гормонозамісні пластирі дещо полегшили симптоми Ґрейс, вони не принесли повного звільнення від проблем.

"Думаю, Ґрейс і далі проситиме про гістеректомію, поки її не зробить - у 20, 30 чи 40 років", - каже її мати.

У рекомендаціях Королівського коледжу акушерства та гінекології зазначено, що гістеректомія може бути ефективним методом лікування важкої форми ПМС; але у випадку Ґрейс, ніхто не сприймає її прохання про операцію всерйоз. Як каже її мама, доктори вважають, що вона виросте і передумає.

Та Ґрейс дивиться на ситуацію інакше: "Я не хочу мати дітей, бо не хочу, щоби вони страждали, як я", - каже вона.

Елізабет не звинувачує свою доньку за агресивну поведінку.

"Чи я б свідомо прирекла когось пожиттєво страждати від гормонів, що викликають депресію та бажання покінчити з усім? Ні, ніколи".

Але добровільно лишитися бездітною? Це рівнозначно бажанню, щоб Ґрейс ніколи не народилася, каже вона, а вона би цього ніколи не побажала.

Навіть коли Елізабет рішуче настроїлася на гістеректомію, їй було нелегко отримати дозволи усіх медичних інстанцій; нині ж ця битва постала перед її донькою.

Інші члени сім'ї категорично проти операції та кажуть, що Ґрейс для неї надто молода; але Елізабет розуміє, як боляче стикатися з недовірою, і знає, як сильно різниться життя до і після успішного лікування. Все це, за її словами, дає їй сили повністю підтримувати доньку та робити все те, що ніхто свого часу не зробив для неї.

"Я не збираюся ігнорувати Ґрейс, - каже вона. - Відкидати її почуття щодо гормонів та їхнього руйнівного впливу на життя означає не вірити, наскільки їй погано".

Елізабет розуміє, що навіть оцінки доньки на випускних тестах залежатимуть від того, яка в неї фаза циклу.

a woman surrounded by giant calendars, with menstrual cycles marked

Вона вважає, що її власне життя склалося б інакше, якби з гормонами вдалося розібратися раніше.

"Я згадую про ті емоційні вибухи, які в мене були, і здригаюся, - каже вона. - На жаль, за роки ПМДР я кинула багато улюблених занять, бо почувалася зв'язаною по руках і ногах через депресію, спричинену гормонами".

Коли гормони так багато вам диктують, це тягне за собою безліч наслідків - ваші потенціал досягнень різко обмежується, пояснює вона.

Вона згадує, як мусила видавлювати з себе усмішку, щоб приховати біль, і дивувалася, як інші люди можуть іти вперед до мети, коли вона не має на це сил.

"Я дивилася на однолітків і думала, що я слабка, лінива й не маю жодних амбіцій; все це лише підігравало моїй низькій самооцінці", - каже вона.

Їй подобається бути мамою і домогосподаркою - але колись їй хотілося стати письменницею. Можливо, якби вона зробила гістеректомію раніше, їй би це вдалося.

"Знадобилося дуже багато часу, щоби мої гормональні проблеми сприйняли серйозно, - і це сумно. Але врешті-решт для мене все склалося непогано", - каже Елізабет.

presentational grey line

Щомісячні битви з гормонами позначились і на її стосунках з чоловіками - та наразі вона вже 10 років у щасливому шлюбі. Ось що вона каже про свого чоловіка-регбіста: "Він чудовий і вміє мене підтримати - головне, він навчився тихенько перечікувати ті часи, коли мої гормони лютують".

По п'ятницях він лагідно нагадує: "Чи не час поміняти гормональний пластир, кохана?"

"Поки я це зроблю, то можу на нього накричати - але потім заспокоююсь", - каже Елізабет.

Тепер вона зосередилась на тому, як допомогти Ґрейс.

Наразі у житті Ґрейс трохи більше хороших днів, ніж поганих - раніше було навпаки.

"Це, мабуть, найкраще лікування, на яке я можу сподіватися за винятком гістеректомії. Будь ласка, дозвольте мені зробити гістеректомію!" - благає дівчина.

"Я просто хочу жити нормальним життям".

Ілюстрації Емми Расселл

*Імена змінено

Хочете отримувати найцікавіші матеріали в месенджер? Стежте за нами в Telegram!

Новини на цю ж тему