Чи лікуватимуть психічні розлади за допомогою ЛСД?

визуализация галлюцинаций Копирайт изображения GeorgePeters

У масовій свідомості галюциногенні гриби, ЛСД й інші психоактивні речовини подібного роду поки що не асоціюються з медициною або наукою.

Вони більше нагадують про хіпі та контркультуру 1960-х, а не про людей у білих халатах.

Однак вчені останнім часом дедалі частіше стали замислюватися, чи не можуть галюциногенні наркотичні речовини - куди також входять мескалін та диметилтріптамін - допомогти вилікувати душевні захворювання.

Незабаром британські вчені візьмуть участь у першому масштабному дослідженні, яке має відповісти на питання: чи може один із цих галюциногенних наркотиків ефективніше вилікувати депресію, ніж антидепресанти?

Вчені з Університетського коледжу в Лондоні протягом двох років будуть порівнювати вплив алкалоїду псилоцибіну, який є у галюциногенних грибах, із лікарським засобом есциталопрамом - антидепресантом з групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Очолює це дослідження доктор медичних наук Робін Кархарт-Харріс.

Щоправда, інтерес до психоактивних речовин, що змінюють свідомість, у вчених виникає не вперше.

Вперше психоделічні субстанції привернули увагу вчених ще 50 з гаком років тому, невдовзі дослідження у цій галузі припинилися.

Зліт і падіння психоделіків

У 1950-60 роки багато хто вірив, що галюциногенні наркотики зможуть вилікувати низку психічних розладів, і саме в той період проводили понад 1000 різних досліджень у цьому напрямку.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Тімоті Лірі активно популяризував використання ЛСД

Однак дуже скоро психоделіки отримали вельми сумнівну репутацію.

Цей тип наркотиків, особливо ЛСД, стали активно вживати в рекреаційних цілях музиканти, артисти та інші селебрітіз - і він став дедалі частіше асоціюватися з різними течіями контркультури.

У пресі почали багато писати не про можливі наукові прориви, а про невдалі випадки прийому ЛСД - так звані "бед-тріпи" - які траплялися з багатьма людьми, які вживали психоделіки, і про моральну деградацію, до якої призводить їхнє споживання.

Деякі вчені перейшли межі наукової етики. Зокрема гарвардський психолог Тімоті Лірі, що став свого роду месією контркультури, багато в чому через свою активну популяризацію псилоцибіну.

Влада США, побоюючись непередбачених наслідків і паніки, в 1968 році заборонила галюциногенні препарати.

А Конвенція щодо наркотиків, яку ухвалили в ООН у 1971 році поклала край і медичним дослідженням у цій сфері. Тоді галюциногени класифікували як наркотики першої категорії, які не мають терапевтичної користі та заборонені у країнах, які підписали конвенцію.

Тому протягом десятків років дослідження у цій сфері зосередилися на вивченні впливу антидепресантів.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Психотропні речовини на зразок ЛСД можуть посилити деякі проблеми з психічним здоров'ям

"Перезапуск" мозку

Оскільки тепер для досліджень ЛСД та йому подібних наркотиків потрібно отримання спеціального дозволу від уряду, багато вчених зосередили увагу на вивченні алкалоїду псилоцибіну, чий вплив на психіку був схожим із ЛСД, але не таким суперечливим.

Протягом 1990-х провели кілька перших серйозних досліджень, однак справжнє відродження інтересу до галюциногенів відбулося лише у середині 2000-х, частково завдяки науковим працям в американському Університеті Джонса Гопкінса.

Зокрема, американські вчені виявили, що псилоцибін зменшив прояв симптомів депресії у 80% пацієнтів з невиліковною формою раку, а під час іншого дослідження з'ясувалося, що цей алкалоїд допомагав пацієнтам кинути курити, особливо у поєднанні з когнітивно-поведінковою терапією.

У 2009 році доктор Картхарт-Гарріс став першим у Британії вченим, що почав за допомогою сканування мозку вивчати, як псилоцибін впливає на роботу мозку.

Результати цього дослідження, які оприлюднили у журналі Scientific Reports, показують, що псилоцибін впливає на дві сфери головного мозку: на амігдалу, що грає ключову роль у формуванні таких емоцій, як страх або занепокоєння, і на мережу пасивного режиму роботи мозку (СПРРМ), що є розподіленою мережею частин мозку, яка працює, коли ми відпочиваємо.

Однак галюциногени не такі вже й безпечні. "Бед-тріп" комусь може здатися страшним і небезпечним для життя через втрату контролю людини над своїми діями.

Копирайт изображения JEFF DIVINE

Також подібні психотропні речовини можуть посилити деякі проблеми з психічним здоров'ям і призвести до психічної кризи.

Але є різниця у тому, чи приймає людина ці препарати самостійно - або ж отримує їх у клініці під наглядом лікарів.

Вчені використовують чистий, придатний для фармацевтичного використання псилоцибін; вони також підтримують пацієнта на всіх етапах і заздалегідь відсіюють тих, у кого може розвинутися психоз.

Однак всі дослідження, які провели на сьогодні, були нетривалими і нечисленними та велися без контрольної групи, яка отримує плацебо.

На темний бік душі?

Викладач Інституту психіатрії лондонського Королівського коледжу доктор Джеймс Ракер саме приступає до нових досліджень на предмет безпеки використання псилоцибіну в лікувальних цілях.

Це є необхідною умовою, аби згодом його ліцензували як медикаментозний препарат.

Але навіть якщо ці дослідження доведуть безпеку та ефективність псилоцибіну, то, за словами доктора Ракера, мине щонайменше п'ять років, перш ніж його зареєструють як ліки.

Процес затвердження нового препарату зазвичай відбувається повільно, з масою бюрократичних зволікань, і на це йде багато коштів і зусиль, зазначає фахівець.

Та чи можуть галюциногени стати проривом у лікуванні психічних розладів?

Доктор Кархарт-Гарріс визнає, що навіть якщо випробування доведуть їх ефективність, то вони все одно не підійдуть усім і кожному.

"Деякі люди не захочуть забиратися в нетрі своєї душі - опинятися віч-на-віч зі своїми демонами або тими травмами, які вони переживали в минулому, або просто з темним боком людської істоти, яка присутня в кожному з нас", - каже лікар.

Його колега доктор Ракер підтверджує, що ніяке лікування у психіатрії не є універсальним.

"Мова йде про те, щоб розширити спектр лікарських препаратів, які ми можемо запропонувати. Можливо, він буде чимось унікальним, хто знає? Подивимося, якими будуть наочні результати", - вважає психіатр.

Новини на цю ж тему