Смертник і "волхв": спогади про Левка Лук'яненка

Левко Лук'яненко Копирайт изображения УНІАН
Image caption Левко Лук'яненко трохи не дожив до свого 90-річчя, яке мало настати 24 серпня. Утім, друзі кажуть, що ця дата буде двічі символічною, адже на цей день припадають його сороковини

У вівторок у Києві попрощалися з дисидентом і політиком Левком Лук'яненком.

Церемонія пройшла у Клубі Кабміну.

Товариші по дисидентському руху та соратники з націоналістичного табору 1990-х пригадували Левка Григоровича та ділилися історіями з його життя.

Думки смертника

Копирайт изображения УНІАН

Екс-депутат Володимир Яворівський, наприклад, пригадав, як ухвалювали Акт проголошення незалежності в серпні 1991 року.

"Кожен із нас десь на коліні писав свій Акт про незалежність. Але в нього був найкращий, бо він був юрист, і саме його акт був зачитаний з трибуни Верховної Ради", - розпровів він.

Депутат першого скликання Володимир Шовкошитний поділився з BBC News Україна історією, яку, за його словами, Левко Лук'яненко дозволив розповідати лише після своєї смерті - про переживання в камері смертників, де він провів 72 дні.

Image caption Володимир Шовкошитний зізнається - історія про переживання Лук'яненка у камері смертників дуже вразила його

"Кожної ночі, біля четвертої години ранку, охоронці виводили його з камери. А він знав, що розстрілюють не під стінкою, а коли ведуть по коридору - в потилицю. І от він мені зізнався, що поки вели, з'явилася дивна думка: цікаво, чи встигну я відчути, що куля увійшла в потилицю, поки вона вийде через лоб", - пригадав пан Шовкошитний.

"Тоді не розстріляли. Завели в камеру, а там лежав документ - текст зречення поглядів. Лишалося поставити підпис. Він узяв і в кутку написав: Україна буде самостійною", - додає товариш Лук'яненка і зізнається, що ця історія свого часу дуже вплинула на нього.

На запитання про погляди Левка Лук'яненка, які він озвучував у книгах, Володимир Шовкошитний відзначив: "Жодних ксенофобських чи антисемітських речей я в нього ніколи не помічав. Український народ він розглядав як єдність усіх етнічних груп, які тут представлені, на основі історичних і культурних цінностей титульної української нації".

Image caption Проститися з Левком Лук'яненком приходили і люди з символікою сучасних підрозділів. На фото - чоловік у футболці з емблемою Батальйону Нацгвардії імені Кульчицького

Василь Овсієнко у 1984 році одночасно з Левком Лук'яненком і Василем Стусом сидів у таборі в Кучино Пермської області.

Дисидент пригадав слова Стуса: "Він, оцінюючи Левка Лук'яненка показав пальцем на його камеру і сказав: "Ото чоловік!" По-євангельськи" (Ecce Homo - "Оце людина!" - це, за Біблією, слова Понтія Пілата про Ісуса Христа. - Ред.).

Василь Овсієнко зізнався, що хоча Левко Лук'яненко і був радикальним у своїх поглядах, але багатьох він стримував.

"Один чоловік оголосив голодування на підтримку Левка. То Левко попросив чергового офіцера: підведіть мене до камери, я йому скажу, щоб він припинив. Досить, що я голодую", - розповів він.

"Волхв" і "український Мандела"

Image caption "РУНвірівці" роздавали книги Лук'яненка "за допомогу"

"Це постать, яка мала відчуття вироку смертної кари і 27 років провела у застінках тиранії Кремля - як наші патріоти тепер. Це прапороносець, який ніс знамено через усі випробування. Важливо, щоб його тепер підхопили і воно рухалося далі", - говорив міністр культури Євген Нищук під час офіційної церемонії прощання.

Прийшли на неї і представники об'єднань "РУНвіри" - Левко Лук'яненко протягом останніх років наблизився до цього світогляду, про що писав у своїх книгах.

"РУНвірівці" встановили столик, на якому роздавали власні листівки та книги Лук'яненка "за пожертви, скільки не жалко на відродження рідної української віри".

"Левко Лук'яненко, сидячи в застінках московських КДБістів, чітко зрозумів віру. Для мене він є волхвом, а до цього був воїном-жерцем. А сьогодні його душа перебуває серед нас і наснажує нас", - ділився своїми поглядами один з "РУНвірівців".

Image caption "РУНвірівець" каже, що вважає Левка Лук'яненка "волхвом"

"Така людина, це український Мандела, який заслуговував і на Нобелівську премію", - вважає публіцист Ігор Кравчук, який видав кілька книжок Лук'яненка.

"Дорогий Левку, ти вже пішов на ту дорогу, з якої не повертають... Хай тобі українська земля, яку ти так любив, буде легесенькою, як пір'їнка", - попрощався з дисидентом Володимир Яворівський.

Image caption Володимир Яворівскьий одним із перших повідомив про смерть Левка Лук'яненка

Поховали Левка Лук'яненка на Байковому цвинтарі.

Копирайт изображения УНІАН

Хочете отримувати головні матеріали в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Новини на цю ж тему