Від Наомі до Джиджи: 60 років історії моди крізь об’єктив Кріса Мура

Кріс Мур (нині йому 83) почав фотографувати покази мод у 1960-ті рр. Копирайт изображения Daniele Schiavello
Image caption Кріс Мур (нині йому 83) почав фотографувати покази мод у 1960-ті роки

Кріс Мур - син трудових мігрантів. На тлі депресії 1930-х років він переїхав із Ньюкасла на південний схід Англії разом з батьками у спробі почати нове життя. Невдовзі почалася війна, і хлопцеві довелося поміняти п'ять різних шкіл, живучи переважно окремо від родини. У цій статті він пояснює, як йому вдалося прорватися у світ фешн-фотографії й не пропустити жодного помітного показу мод за останні 60 років.

Мені було лише чотири, коли ми з батьками переїхали з Ньюкасла.

Багато наших сусідів вчинили так само; ми всі були, наче одне плем'я. Все дитинство мене оточували земляки з північної Англії, хоча ми й мешкали в Ессексі.

Ми переїхали на південь, і Ньюкасл переїхав з нами.

Ів Сен-Лоран і Катрін Денев у Парижі в 1994 році. "Коли я прийшов за лаштунки після показу, там було вже не проштовхнутися між папараці, - розповідає пан Мур. - Раптом охоронець, який приглядав за діамантовими прикрасами на столі, насторожився і різко змів їх зі столу рукою. Тієї ж миті я навів об'єктив через просвіт, що утворився" Копирайт изображения Catwalking
Image caption Ів Сен-Лоран і Катрін Денев у Парижі в 1994 році. "Коли я прийшов за лаштунки після показу, там було вже не проштовхнутися між папараці, - розповідає пан Мур. - Раптом охоронець, який приглядав за діамантовими прикрасами на столі, насторожився і різко змів їх зі столу рукою. Тієї ж миті я навів об'єктив через просвіт, що утворився"

Не встигли ми обжитися на півдні, почалася війна. Британія прийняла програму евакуації дітей, тож учився я дуже хаотично.

За п'ять років я змінив таке ж число шкіл, щоразу змінюючи і місце проживання. Евакуювали мене майже завжди без батьків.

Після війни скрізь було багато роботи, і батько домовився за моє перше робоче місце. На його думку, важливо було знайти таку професію, яка б підтримувалася сильною профспілкою. Його увагу привернула робота у типографії, яка вважалася популярною і добре оплачувалась.

Здається, те місце, куди я потрапив, його розчарувало: хоча фірма G & Watson і була типографською, мені запропонували роботу у відділі фотографії.

Французький дизайнер Жак Естерель любив розважати публіку, і ця любов була помітна на його показах. "У нього я вперше побачив підвищений подіум, - каже пан Мур. - Це більше скидалося на виставу, ніж на показ модної колекції". Він зробив цей знімок у Парижі у 1967 році Копирайт изображения Catwalking
Image caption Французький дизайнер Жак Естерель любив розважати публіку, і ця любов була помітна на його показах. "У нього я вперше побачив підвищений подіум, - каже пан Мур. - Це більше скидалося на виставу, ніж на показ модної колекції". Він зробив цей знімок у Парижі у 1967 році

У цій фірмі я здобув цінний технічний досвід, і через кілька років мене порекомендували як асистента у студію Vogue.

Ця студія на Шафтсбері-авеню у центрі Лондона, звісно, зіграла вирішальну роль у моїй кар'єрі.

Як хлопцеві з робочого класу, люди та звичаї у Vogue 1950-х років видавалися мені дуже інакшими, навіть чужими; можна сказати, я отримав культурний шок.

Утім, бурхливе дитинство навчило мене непогано адаптуватися до змін.

У ті часи я асистував багатьом фотографам, та звісно, деякі з них зараз виділяються з-поміж інших, бо здобули славу - наприклад, Сесіл Бітон і Генрі Кларк.

"До Кейт, Лінди й Наомі були Іман, Джеррі та Марі. Кожне десятиліття має видатних моделей; сьогодні це сестри Джиджи та Белла Хадід" Копирайт изображения Catwalking
Image caption "До Кейт, Лінди й Наомі були Іман, Джеррі та Марі. Кожне десятиліття має видатних моделей; сьогодні це сестри Джиджи та Белла Хадід"

Там я вперше зрозумів, що таке стиль. До Vogue я вважав, що люди носять якийсь одяг, та й по всьому.

Але раптом я усвідомив, що один і той самий одяг на різних людях виглядає зовсім не однаково; люди виробляють свій індивідуальний стиль.

Вперше я поїхав у Париж на показ високої моди у 1967 році. На той час я уже мав власну справу і кількох клієнтів - газети та журнали, що були зацікавлені двічі на рік висвітлювати паризькі сезонні покази.

Тоді ця сфера була значно меншою, ніж зараз, і до преси ставилися з підозрою.

Наомі Кемпбелл, Лінда Євангеліста та інші супермоделі на показі колекції Fendi (Мілан, 1992 рік) Копирайт изображения Catwalking
Image caption Наомі Кемпбелл, Лінда Євангеліста та інші супермоделі на показі колекції Fendi (Мілан, 1992 рік)

Нам не дозволяли фотографувати презентації клієнтам; навіть журналістів виставляли за двері, якщо раптом бачили, що ті роблять нариси моделей - настільки тодішні доми моди боялися плагіату.

Натомість дизайнери відбирали кілька моделей і дозволяли зробити з ними фотосет пізніше в салоні або на вулиці, поза основними заходами.

Уже пізніше, в 1970-х, виробники готового одягу почали проводити "тижні моди", щоб демонструвати свої колекції та приваблювати покупців; тоді й з'явилися відкриті покази на подіумі.

Відтоді я усі їх фотографую.

Термін "фешн-фотограф" або "подіумний фотограф" (англ. catwalk photographer) виник значно пізніше, приблизно тоді ж, коли й "супермодель" - на початку 1990-х.

На перший погляд, це приваблива професія, та насправді вона дуже важка - з високим рівнем стресу та фізичними випробуваннями.

Тих, хто тримається тут довгі роки, небагато; тому нас пов'язує сильний дух братерства.

Звісно, у всього є плюси та мінуси. Мінус для мене - необхідність постійно розриватися на дві частини, адже я проводжу багато часу в дорозі, далеко від дому.

На думку пана Мура, Александр Макквін - один з найкращих "шоуменів подіуму". Модель на фото - з колекції осінь-зима 2010 року Копирайт изображения Catwalking
Image caption На думку пана Мура, Александр Макквін - один з найкращих "шоуменів подіуму". Модель на фото - з колекції осінь-зима 2010 року

Мої улюбленці - дизайнери, які прагнуть зробити свої покази візуально цікавими, розуміючи, що колекції мають гарно виглядати на фото, щоби пізніше досягти широкої аудиторії через ЗМІ.

Серед таких "шоуменів подіуму" - Т'єрі Мюґлер, Іссей Міяке, Жан-Поль Готьє, Вів'єн Вествуд і Реї Кавакубо, в останні роки - Міучча Прада, Гуссейн Чалаян і, звісно ж, Джон Гальяно й Александр Макквін.

Не менш цікаві для мене і події навколо показів, і видатні люді в їхній тіні.

За лаштунками чи у першому ряду, я завжди звертав увагу на екстравагантне вбрання редакторки італійського Vogue Анни П'яджі та ікони стилю Іссі Блоу, які часом перевдягалися двічі чи тричі на день.

Панові Муру подобалося спостерігати за "екстравагантним вбранням" знавців моди, таких як Анна П'яджі, колишня редакторка італійського Vogue Копирайт изображения Catwalking
Image caption Панові Муру подобалося спостерігати за "екстравагантним вбранням" знавців моди, таких як Анна П'яджі, колишня редакторка італійського Vogue

Справді, можна певною мірою передбачити майбутні модні тренди з того, як вбрані глядачі у першому ряду та як вони реагують на покази. Я особливо придивлявся до обличчя Сюзі Менкес, з якою пропрацював 25 чудових років у газеті International Herald Tribune.

Згадую також редактора американського Vogue Андре Леона Таллі, чий високий зріст і характерний стиль завжди привертає увагу, коли він заходить у кімнату з всемогутньою Анною Вінтур.

Думаю, ви ніколи не прогадаєте, якщо розглядатимете глядачів.

Я бачив, як заможні люди, маючи надлишок вибору, не знають, що вдягти, а значно бідніші - створюють свій неповторний стиль, просто відпоровши комір або пофарбувавши старі черевики.

Мода - для всіх, хто хоче знайти свій стиль, каже пан Мур Копирайт изображения Catwalking
Image caption Мода - для всіх, хто хоче знайти свій стиль, каже пан Мур

Найгірший прояв моди - це диктувати свою волю широким масам; найкращий - задавати загальний настрій і слугувати тлом для індивідуального стилю.

Я зрозумів, що мода - для всіх, хто хоче знайти свій стиль; вона жодним чином не залежить від віку, класу або статі.

Минулої суботи у Музеї Боуз (графство Дарем, Англія) відкрилася виставка "Подіум: мода через об'єктив Кріса Мура". Виставка триватиме до 6 січня 2019 р.

Записано з розмови з журналісткою ВВС Сіан Девіс.

Хочете отримувати найцікавіші статті в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Новини на цю ж тему

Асоційовані інтернет-сайти

ВВС не несе відповідальність за зміст зовнішніх інтернет-сайтів