Чого в Москві та Вашингтоні чекають від зустрічі Путіна і Трампа

Трампу і Путіну довелося довго чекати нагоди зустрітися і ґрунтовно про все поговорити Копирайт изображения Reuters
Image caption Трампу і Путіну довелося довго чекати нагоди зустрітися і ґрунтовно про все поговорити

Підготовка Кремля і Білого дому до першої повноцінної зустрічі президентів вийшла на фінішну пряму. Позаду - візит до Москви радника президента США, "яструба" американської політики Джона Болтона і групи сенаторів, один із яких заявив, що мати справу з російським урядом - "все одно, що мати справу з мафією".

Зустріч двох лідерів відбудеться 16 липня в Гельсінкі. Чого в Москві і Вашингтоні чекають від цієї зустрічі?

BBC News Russian запитала про це колишнього посла США в Росії, колишнього заступника Генсекретаря НАТО Александра Вершбоу і генерального директора Російської ради у міжнародних справах Анатолія Кортунова.

Які настрої на Заході і в Росії перед зустріччю Трампа і Путіна?

Вершбоу: "Думаю, що наразі ситуація виглядає у кращому світлі і для США, і для іноземних партнерів, після того, як стало ясно, що першими, з ким зустрічатиметься Трамп, будуть партнери Америки по НАТО. Це свідчить про те, що у США і НАТО є спільна позиція.

Але між ними накопичилося і достатньо суперечностей і розбіжностей, які неодмінно виллються у дискусію і дебати. Зокрема, Трамп наполягає, що партнери НАТО мають більше тратити на свою оборону.

Малоймовірно, що Трамп приїде на зустріч у Гельсінкі, маючи підтримку об'єднаного НАТО за спиною. І це своєрідний подарунок для президента Путіна, тому що його мрія - розрізнене, роз'єднане НАТО, і у зв'язку з цим Трамп, звісно, допомагає йому наблизитися до своєї мети".

Кортунов: "Сам факт зустрічі, звісно, розглядається як велика дипломатична перемога Росії. Росія ставила питання про двосторонній саміт неодноразово, від початку перебування при владі нинішньої адміністрації США. Були надії, що саміт відбудеться значно раніше. Із низки причин його кілька разів відкладали. За два роки відбулися півтори зустрічі - у Гамбурзі і коротка зустріч на саміті АТЕС у В'єтнамі. У результаті зустрічі Путін отримує те, що хотів. І, звісно, сам факт буде використаний у повній мірі як підтвердження, що Росія не ізольована, що вона сприймається як серйозний повноправний учасник світової політики, а з деяких причин навіть як провідний учасник. Все це укріплює позиції Путіна як всередині, так і на Заході".

Чи можуть лідери домовитися з українського питання?

Вершбоу: "Україна - найважливіше питання для обговорення в розмові двох президентів. Вона стала тим трігером, який призвів до охолодження відносин між двох країн, оскільки Росія порушила міжнародне законодавство, оскільки вона порушила Гельсінський заключний договір, силою змінивши кордони держав, втягнувшись у непроголошену війну на території суверенної держави на Донбасі.

Було б чудово, якби президент [Трамп] зміг змусити Путіна дійсно імплементувати Мінські угоди, погодитися на реальну миротворчу присутність, яка б дійсно зробила можливим виконання Путіним угоди. Це було б найбільшим успіхом.

З іншого боку, якщо президент "купиться" на один із історичних аргументів Путіна щодо причин конфлікту і чогось подібного тому, що Путін у свій час розповідав президенту Бушу, мовляв, Україна - несправжня країна, тоді, звісно, результати зустрічі буду вкрай негативні".

Кортунов: "Дійсно, це важлива тема. І можливо, одна із найважливіших, говорячи про Росію і Захід. Але я не впевнений, що на зустрічі в Гельсінкі вона стане центральною. Незрозуміло, що сторони можуть одне одному запропонувати. Зафіксувати позиції можна, але це вже робилося неодноразово.

Але США не є учасниками процесу. Ну а потім, всім відомо, що в Україні почався виборчий сезон і це суттєво обмежує будь-які прояви гнучкості з боку українського керівництва. Сторони по різні боки конфлікту кажуть, що навряд в цьому році ситуація суттєво зміниться. Всі хотіли б прориву, але поки передумов не видно".

Чи можливе скасування санкцій США?

Вершбоу: "Щодо санкцій Трамп може діяти тільки з повного схвалення конгресу - це частина закону, ухваленого влітку минулого року. Але щось самотужки він все ж може зробити: він може скасовувати висилку дипломатів, закриття консульств, навіть віддати назад дачу в Меріленді.

Я, звісно, сумніваюся, що він справді це зробить.

Але і [спецпредставник Держдепартаменту США Курт] Волкер, і багато експертів і аналітиків активно проштовхували ідею виконання Мінських домовленостей Москвою в обмін на зняття санкцій, пов'язаних з Донбасом. Це могло б стати позитивною еволюцією відносин і допомогти нам вирішити інші питання.

Але немає сигналів і ознак того, що Путін збирається хоч якось навіть розмовляти про Мінські угоди, немає жодних змін в щоденних атаках росіян і сил, які вони підтримують, на лінії зіткнення. Я не думаю, що Україна буде розміняна і продана, це жахливий сценарій".

Кортунов: "Ставлення Москви відоме: ми не ведемо переговорів про умови зняття санкцій. Але я припускаю, що ці питання неофіційно можуть обговорити. Плюс питання екстериторіального характеру американських санкцій, які зачіпають і треті країни.

І важливо - відновлення нормального дипломатичного обміну між Росією і США. Припинення війни дипломатичних висилок, відновлення роботи дипустанов, налагодження роботи консульств, налагодження видачі віз й інші кроки із відновлення нормальних дипвідносин між країнами".

Що із Сирією?

Вершбоу: "Трамп завжди говорить про співпрацю між країнами, але ми вже бачили в Сирії, що США і Росія борються в абсолютно різних війнах. Росія воює, щоб врятувати режим [сирійського президента Башара] Асада, даючи Ірану новий стратегічний плацдарм, як і "Хезболлі". США намагаються допомогти більш помірним силам, яких систематично намагаються знищити.

Таким чином, я не бачу у сторін погодженої позиції із сирійського питання".

Кортунов: "Основні больові точки - Україна, Іран, КНДР і, безумовно, Сирія. Із Сирії можна досягти конкретних домовленостей щодо південного заходу країни. Мова йде про розмежування сил Ірану й Ізраїлю уздовж кордону і в районі Голанських висот.

І по "північному периметру", там, де перебувають американсько-курдські сили і де перебувають турецькі сили (Афрін), з якими конфліктує Дамаск".

Яких результатів чекають у Вашингтоні і Москві?

Вершбоу: "Ідеальним сценарієм буде, якщо Путін покаже ознаки того, що він готовий говорити про введення миротворчої місії, яка, по суті, зробить Донбас місцем міжнародного контролю на кілька років, на час перехідного періоду.

Важливо, щоб ці міжнародні сили ввели на всю територію Донбасу, в тому числі і на кордон між Росією і Україною. Якщо Путін щиро захоче піти на такий крок - це буде неймовірний прорив, який справді стабілізує російсько-українські відносини, це дозволить нормалізувати відносини США і НАТО, можливо, зняти санкції, нормалізувати економічні відносини.

Проте більш реалістичний сценарій виглядає так: сторони повинні домовитися про регулярності діалогу одне з одним, про що мають проінструктувати міністрів закордонних справ і оборони, щоб ті виробили реальні рішення - замість того, щоб ті продовжували вдавати, замість того, щоб дійсно домовлятися одне з одним.

Я побоююсь, що росіян значно більше непокоїть сам факт [зустрічі Путіна і Трампа] як такий, ніж реальні домовленості і результати".

Кортунов: "Напевне, найважливіше і найпомітніше питання, де можна досягти результатів - збереження і закріплення контролю в Росії і США над стратегічними озброєннями. Знаємо, з якими труднощами стикався договір про РСМД [договір про ліквідацію ракет середньої і малої дальності], також є труднощі уз визначення договору про СНО [договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь]. В цілому для Росії важливо змінити тренд у відносинах зі США, змінити вектор із негативного на позитивний. Щоб зустріч завершилася дорученнями обох президентів дати інструкції військовим, дипломатам, представникам спецслужб про початок діалогу і початок підготовки більш конкретних, детальних документів із різних напрямків.

Так завжди було іще з радянських часів. Зустрічі на найвищому рівні завжди змушували рухатися не дуже швидкі шестерні державних машин.

Припускаю, що буде досягнута домовленість про проведення другого саміту чи двосторонньої зустрічі на одному з міжнародних заходів для підведення підсумків і результатів саміту в Гельсінкі. Але очевидно, що в інтересах обох лідерів презентувати результати переговорів у Гельсінкі, навіть якщо вони виявляться скромними, як великий успіх.

Наскільки його потім підхоплять і закріплять на нижчих рівнях - питання залишається відкритим. Подальша імплементація домовленостей буде непростою. Але без неї взагалі нічого не можливо. Думаю, що зустріч у Гельсінкі відкриває якщо не вікно, то кватирку можливостей".

Новини на цю ж тему