"Краще за Кримські гори можуть бути..." Куди тепер ходять українські туристи?

гори
Image caption Що стало "замінником Криму" для українськиї гірських туристів?

Гори Криму виховали кілька поколінь українських гірських туристів.

"Травневий Крим" був багаторічною традицією - з нього походники починали довгий літній сезон.

Переходи через Мангуп, Роман-Кош, Демерджі, Великий кримський каньйон та Ай-Петрі закінчувалися десь на морі південного берега.

Після анексії півострова Росією багато походників з решти України їздити туди перестали: хтось принципово, а хтось через ускладнення логістики і мілітаризацію регіону.

"Краще гір можуть бути лиш гори, на яких іще не бував", - співав Володимир Висоцький. Чи так це для українських туристів та що замінило їм Кримські гори?

Про це ВВС News Україна поспілкувалися з кількома досвідченими походниками.

Карпати

Раніше у північніші та вищі (а значить - холодніші) за Крим Карпати їхали ближче до серпня, а такого феномену як "травневі Карпати" просто не існувало - на початку травня там багато де ще лежить сніг.

"Травневі Карпати - це були переважно сплави: по Черемошу, Пруту. Але у міжсезоння (з осені до кінця весни - Ред.) людей було мало. А зараз на травневі ходять багато людей, які раніше ходили в Крим", - розповідає керівник туристичних груп з Бучі Андрій Куцевалов.

Image caption Похід у травневих Карпатах майже завжди означає переходи по снігу. На фото - травень 2017 року, Мармароський масив. Дорожній вказівник майже повністю засипаний снігом

Його слова підтверджує інший похідник Артем:

"По Чорногірському хребту (Найвищий хребет українських Карпат, де розташована Говерла. - Ред.) вже хіба що дуже ліниві не ходять. Горгани, Боржава, Мармароси (Карпатські масиви. - Ред.) відкривають давно забуті маршрути".

"Навіть у пізню осінь і ранню весну люди ходять, тому, наприклад, намічена для ночівлі колиба цілком може бути зайнята", - додає турист і журналіст з Києва Володимир Крекотін.

Дедалі популярнішим стає і "матрасний" варіант Карпат (з туристського сленгу, "матрасники" - люди, які в горах мало ходять та шукають більш комфортні умови): поїхати влітку у "Буковель" або зняти інше житло та ходити в гори "у радіалки" - одноденні виходи без важких рюкзаків та наметів.

Інша Україна: сплави, велосипеди, печери

Копирайт изображения Андрій Куцевалов

Андрій Куцевалов розповідає, що багато пішохідних туристів переключилися на сплави по річках. Тут найпопулярніші Південний Буг та Дністер.

"Нещодавно сплавлявся по Дністру - давно не бачив стільки груп одночасно. За п'ять днів зустріли екіпажів десять: на катамаранах, байдарках, плотах, на чому завгодно", - пригадує він.

"А велосипедники активно освоюють регіон, який раніше був маловідомим для них: Прикарпаття, Тернопільщина. Також багато катаються на Шацькі озера і на Чернігівщину. Ще популярне Кам'яне село на Житомирщині біля Овруча чи затоплений гранітний кар'єр біля Коростишева. Те саме - Букський каньйон і маршрути вздовж Дністра", - додає Андрій Куцевалов.

Копирайт изображения Юрій Чернобай
Image caption Андрій Куцевалов каже: велосипедні туристи в Україні відкривають все нові маршрути для себе

З анексією Криму побільшало проблем для туристів-спелеологів - тих, які ходять по печерах.

Тепер вони більше орієнтуються на ті нечисленні печери, які залишилися на континентальній Україні.

"Після Криму великий наплив пішов на печери. Зокрема це "Млинки" і "Кришталева" на Тернопільщині. Там вже облаштовують інфраструктуру, щоб приймати більше туристів", - каже Андрій Куцевалов.

Туреччина: Лікійська стежка та Каппадокія

Копирайт изображения Денис Васильєв
Image caption Регіон, по якому проходить Лікійська стежка, дуже нагадує Крим

Турецькі маршрути, і перш за все 500-кілометрова Лікійська стежка, стали майже прямими замінниками Криму.

"Лікійська стежка виявилася дуже класною альтернативою Криму - по акції можна зловити квитки тисячі за дві з половиною (без акції - тисячі чотири) гривень. А до Криму зараз поїхати - у районі двох тисяч туди-назад", - розповідає айтішник Денис Васильєв.

"Я туди (на Лікійську стежку. - Ред.) їздив у цьому році і в минулому - і якщо на стежці зустрічаються якісь люди з рюкзаками, з імовірністю 80-90% це будуть саме наші, з України. Я іноді взагалі навіть не морочився всякими там "Хеллоу!", а говорив "Слава Україні! Ви з якого міста?" І у відповідь чув щось типу "Героям слава! Ми з Миколаєва-Херсона-Харкова і т.д.", - пригадує він.

Копирайт изображения Денис Васильєв
Image caption Лікійська стежка проходить гористою місцевістю неподалік моря у стародавній Лікії

Подорожі по Лікійській стежці він детально описав у власному блозі.

"Цікава тенденція: навесні 2014 року весь той народ, який на травневі зазвичай їздив у Крим, ломанувся у Карпати. Там люди, що звикли до тепла, сильно "прозріли" зі снігу і холоду й перемістилися на Лікійку", - поясненює Денис Васильєв.

Інший популярний турецький регіон для українських пішоходників - скелі Каппадокії.

Копирайт изображения Володимир Крекотін
Image caption Каппадокія - ще один популярний серед українців маршрут в Туреччині

"Там можна зустріти кримські ландшафти чи відчути себе на Марсі. З логістикою і варіантами пересування тут все просто, а вартість відпочинку не критично вища, ніж в Україні і, тим більше, окупованому Криму", - відзначає Володимир Крекотін.

Копирайт изображения Володимир Крекотін
Image caption Гора Немрут-Даги

"Столицею" туристичної Каппадокії вважається місто Гьореме, неподалік якого проходять фестивалі повітряних куль, такі як "Каппадокс".

Копирайт изображения Андрій Халамендик

Ще один український походник Андрій Халамендик пригадує - дісталися туди зі Стамбула на комфортному автобусі.

"Місць для стоянки багато. Але ми не знали, що з водою, тож брали з собою", - каже він.

Копирайт изображения Андрій Халамендик
Image caption Андрій Халамендик: "Туреччина - це взагалі дешево, зручно добиратися й екзотика"

"Туреччина - це взагалі дешево, зручно добиратися й екзотика. А Стамбул - одне з найкращих міст, як на мене. Там поєднались Європа та Азія", - додає Андрій Халамендик.

Копирайт изображения Андрій Халамендик
Image caption У Туреччину їдуть на Середземноморське та Чорноморське узбережжя

Однак він радить обережно їхати на південно-східне узбережжя Туреччини (наприклад, у район міста Мерсін на Середземному морі) - це вже присирійська зона, де багато біженців та посилені заходи безпеки.

Грузія

Image caption Підйом на Казбек

Грузія і до 2014 року була популярною серед українських походників, а після анексії потік туди лише зріс.

"Маршрутів для проходження вистачає, і головна принада це, звісно, гора Казбек. Також цікавий район Сванетії", - розповідає турист з Бучі Артем, який піднімався на Казбек у 2014 році.

"Завдяки лоукостам переліт в Грузію коштував в обидва боки до 100 доларів, плюс трансфер групи до гір - це десь 50-100 доларів з усіх", - додає він.

Image caption Гора Казбек у Грузії

За словами Артема, чи не головна особливість грузинських гір - гостинність тамтешніх мешканців:

"В одному з сіл нас прихистив у себе чоловік на ім'я Елгуджа, чий телефон дав наш знайомий - зустрів, напоїв ще й поклав спати. І ні копійки за те не взяв".

Image caption Грузія була популярна серед українців і до 2014 року, але після анексії Криму їздити сюди почали більше

"Матрасники" ж їдуть ближче до моря - в Аджарію та її центр Батумі.

Євросоюз та безвіз

Зрештою, вплинув на маршрути українських походників і безвіз з Євросоюзом.

"Багато хто їздить у Європу. Наприклад, на західну частину Карпат - польські і словацькі Татри. Їдуть і у Болгарію - в гори Стара Планина", - розповідає Андрій Куцевалов.

Є й більш віддалені від України маршрути.

Копирайт изображения Валерій Ананьєв
Image caption "Finisterre, "Край Землі". 1809 кілометрів... шо за хлібом сходити", - написав Валерій Ананьєв, коли дійшов до кінця свого маршруту на березі Атлантичного океану

Минулого літа, одразу після старту безвізу, по Стежці св. Якова, що йде з Франції до іспанського узбережжя океану, пройшов колишній десантник 25-ї бригади Валерій Ананьєв.

А цього року він планує похід по Норвегії до Північно-Льодовитого океану: "Минулого разу я йшов через міста, ліси, гори близько 1,8 км, у цей раз відстань буде не менше 3 тис. км, а про складність маршруту я взагалі мовчу".

Багато подорожують велосипедами.

Копирайт изображения Олександр Богаченко-Мішевський

Просто зараз триває вже друга "безвізова велоподорож" киянина Олександра Богаченка-Мішевського - перша була до Амстердама.

А зараз він вирішив проїхати з Данії через Норвегію, Швецію та Фінляндію.

За його маршрутом можна слідкувати щодня через Facebook.

"А ці ночі в Криму тепер кому?"

Втім, повністю їздити до Криму українські походники, звичайно, не припинили: ностальгія за Кримськими горами нікуди не зникає.

"Кажуть, що там в горах тепер чистіше, бо менше людей стало. І що плату лісники не беруть через це", - говорить Андрій Куцевалов.

"До Криму кілька моїх знайомих продовжують їздити - у печери. Тому що сумують за ними. Ну що говорять... Кажуть, що печери не змінилися", - переповідає слова друзів Денис Васильєв.

І додає: "Єдина дуже помітна відмінність - добиратися надзвичайно незручно через кордон і всю цю мороку".

Хочете отримувати найцікавіші статті в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Новини на цю ж тему