Як рятували полонених українських військових та знімали протести - спогади про загиблих у ЦАР журналістів

загиблі

31 липня стало відомо, що у Центральноафриканській Республіці (ЦАР) загинуло троє росіян: журналіст Орхан Джемаль, режисер Олександр Расторгуєв і оператор Кирило Радченко.

Вони знімали документальний фільм про "приватну військову компанію Вагнера" - неформальну організації російських військових найманців, що, як вважається, воювали і воюють окрім ЦАР на Донбасі та у Сирії

BBC News публікує спогади друзів і знайомих загиблих журналістів.

Орхан Джемаль, журналіст (51 рік)

Автор фото, Radio Svoboda/YouTube

Підпис до фото,

Орхан Джемаль був важко поранений у Лівії у 2011 році

По роботі у гарячих точках з ним був близько знайомий кореспондент Російської служби Бі-бі-сі Ілля Барабанов:

"За останні 20 років на карті світу складно знайти гарячу точку, де не працював би журналіст Орхан Джемаль. Північний Кавказ, Південна Осетія, Афганістан, Іран, Сирія, Ліван - він був усюди.

У 2011 році Джемаль мало не втратив ногу, отримавши важке поранення в Лівії під час битви за Тріполі. Довго лікувався, але вже в 2014 році, коли бойові дії розгорнулися на сході України, він був там.

У серпні 2014 року, коли донбаські сепаратисти за підтримки російських військ розгорнули контрнаступ на позиції української армії й існувала серйозна загроза штурму Маріуполя, ми працювали там разом.

Ще сильно кульгаючи, Орхан сідав за кермо автомобіля й впевнено їхав через лінію фронту: його досвіду військового журналіста та авторитету вистачало, щоб вирішити будь-яку спірну ситуацію на будь-якому блокпосту.

Пропустити подкаст і продовжити
подкаст
Що це було

Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти

Випуски

Кінець подкаст

В один такий день нам зателефонували з Києва і повідомили, що біля самого кордону з Росією в полон потрапила група кіровоградських десантників (Мова, очевидно, про бійців 3-го полку спецпризначення. - Ред.), яких місцевий польовий командир "ДНР" готовий відпустити.

Українські військові їхати забирати своїх полонених так глибоко в тил ворога боялися й звернулися за допомогою до російських журналістів. Знайти таксиста, готового на таку пригоду, було ще складніше. За годину Джемаль через численних знайомих зв'язався з волонтерами, які погодилися виділити для цієї операції свою "Ниву".

Через кілька годин ми вже були на російському кордоні, де полонені українські десантники були дуже здивовані, дізнавшись, що вивозити їх з полону на підконтрольну українським військовим територію приїхали три російських журналісти.

На зворотному шляху ми мало не розбилися, ледь не в'їхавши вночі у підбитий танк, пробили колесо, застрягли у полі. Надиктовували репортаж у московську редакцію з сільського кладовища, не розуміючи, хто з ким веде бій буквально за пару кілометрів від нас.

Джемаль весь цей час був незворушний - так, ніби мова йшла про прогулянку по московському Бульварному кільцю.

Восени минулого року ми обговорювали один спільний проект в іншій африканській країні, ніяк не пов'язаний з війною.

У лютому, вже після розгрому бійців ПВК Вагнера під Дейр-ез-зором, "Центр управління розслідуваннями" Михайла Ходорковського задумався про документальний фільм про це дивне дітище Євгенія Пригожина.

Тоді ми кілька годин сиділи й обговорювали, що можна було б зробити з базою ПВК в Краснодарському краї, чи має сенс їхати до Сирії, а якщо їхати, то з ким і як про це домовлятися. Ідея їхати до Центральноафриканської Республіки тоді не обговорювалася й з'явилася, мабуть, пізніше.

Пару тижнів тому ми випадково зіткнулися у вагоні метро, ​​привіталися й домовилися зустрітися і поговорити. Але зробити це вже не вийде".

Кирило Радченко, оператор і фотограф (33 роки)

Автор фото, Кирило Радченко/Facebook

Підпис до фото,

Кирилу Радченку було 33 роки

Народився і жив у Москві. Працював у різних проектах оператором і фотографом. У 2015-2016 роках був асистентом режисера на зйомках веб-серіалу "Район темряви".

Про Радченко в розмові з BBC News розповів режисер серіалу Арсеній Гончуков:

"Молодий, дуже талановитий, чесний, чистий, надійний. Знав свою справу і при цьому багато не розмірковував. Ще він був дуже хороший фотограф".

Соратник опозиціонера Олексія Навального Леонід Волков написав у своєму Facebook, що Радченко познайомився з режисером Олександром Расторгуєвим під час спостереження за виборами в столиці Чечні Грозному.

Для абхазького інформагентства ANNA-News, що спеціалізується на військових конфліктах, Кирило Радченко робив відео й фотографії з Сирії.

"Ми з ним працювали на серіалі ["Район темряви"] і у кінотусовці часто спілкувалися. Веселий хлопець, життєрадісний. Працював невтомно навіть на добових змінах. Фотографії приголомшливі робив. Я просто повірити не можу", - говорить продюсер Дмитро Новіков.

Олександр Расторгуєв, режисер (47 років)

Автор фото, DOKer Project/YouTube

Підпис до фото,

Режисер-документаліст Олександр Расторгуєв

Уродженець Ростова-на-Дону, він навчався на філологічному факультеті Ростовського державного університету, потім закінчив Державну академію театрального мистецтва в Санкт-Петербурзі.

Расторгуєв багато працював у співавторстві з документалістом Павлом Костомаровим. Разом вони зняли в Ростові-на-Дону документальні фільми, "Я тебе люблю" і "Я тебе не люблю" в 2010 і 2012 роках, відповідно.

"Він сказав, що їде в Африку. Я конкретики не знаю, не говорив. Документальних фільмів ми разом не планували зараз робити, а ігрове готувалося дещо, я чекав на його повернення. Хотілося ігровий зняти" - сказав BBC News Павло Костомаров.

У 2012 році разом з Костомаровим і тоді ще ведучим НТВ Олексієм Пивоваровим Расторгуєв створив інтернет-проект "Термін" - серію коротких документальних зйомок опозиційних мітингів "За чесні вибори" в 2011-2012 роках з життя лідерів протесту.

У січні 2013 року проект продовжив виходити на сайті видання Lenta.ru вже під назвою Lenta.doc. У червні 2014 року автори "Терміну" опублікували на Youtube повнометражну документальну стрічку про події 2011-2012 років у Росії.

У грудні 2012 року Расторгуєв, Костомаров і Пивоваров запустили проект "Реальність" - документальний веб-серіал. Його учасником міг стати будь-який житель Москви та околиць - потрібно було пройти відбір і почати знімати власне життя на відеокамеру.

З відзнятого матеріалу режисери хотіли зробити серію документальних фільмів, показавши зміни в російському суспільстві через життя звичайних людей.

"Він був дуже завзятий і дуже талановитий. Я дуже шкодую, що я з ним так мало працював", - розповів про Расторгуєва його знайомий, засновник "НІД.Центру" Антон Красовський.

З матеріалу проекту "Реальність" режисер Дмитро Кубасов, який працював з Расторгуєвим, створив фільм "Метелики": "Я нічого не знав [про поїздку Расторгуєва в Африку], для мене це виявилося великим шоком. Останнім часом ми працювали над проектом "Реальність", саме з нього виріс фільм "Метелики". Його б не було, якби Саші не було ".

В інтерв'ю журналу "Сеанс" в 2008 році на питання "Назви, якщо можеш, головну якість режисера" Расторгуєв перерахував відразу два десятки: "Замах. Слух. Віра в диво… Лють. Уміння терпіти. Наївність. Звірине чуття. Котячість. Маятник. Довіра собі. Багатогранність. Хваткою бульдога. Ніжність. Жар. Жага до життя. Божевілля. Уміння не заважати. Розп'яття світом. Легкість. Везучість. Підступність. Горе. Дар".