"За ВДВ!" Чому Україна вже не святкує 2 серпня

день вдв Копирайт изображения Укрінформ
Image caption День десантника в Луганську, 2012 рік

З осені 2017 року в українській армії більше немає підрозділу з назвою ВДВ - 21 листопада "Високомобільні десантні війська" офіційно перейменували на "Десантно-штурмові війська" ЗСУ, а блакитні берети замінили на бордові (колір марун).

Тоді ж День десантника перенесли з 2 серпня на 21 листопада - день архистратига Михаїла, командира "божого війська" та покровителя десантних військ ЗСУ.

Історія свята

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Радянські десантники, 1930-і

Радянська традиція Дня ВДВ почалася 2 серпня 1930 року, коли на навчаннях під Воронежем вперше були десантовані з парашутами 12 (за іншими даними - сім) бійців. Це був один з перших десантів у військовій історії.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Радянські десантники в Афганістані, 1988 рік

У Радянських військах ВДВ (з російської - "Воздушно-десантные войска") були елітним підрозділом. Щороку 2 серпня проводилися показові виступи бійців - з десантуванням та прийомами рукопашного бою.

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Виступ до дня ВДВ бійців 95-ї бригади, Житомир, 2013 рік

Також у цей день збиралися ветерани десантних військ - саме за цими зустрічами закріпився стереотип "п'яних десантників", які купаються у фонтанах.

В Україні, як і в інших пострадянських країнах, така традиція неформального "братства десантників" також з'явилася.

Копирайт изображения Укрінформ

Причому довгий час українські десантні війська офіційно називалися "Аеромобільними", й лише після 2012 року була затверджена назва "Високомобільні десантні війська" - так повернулася радянська абревіатура ВДВ.

Копирайт изображения УНІАН
Image caption День ВДВ у Донецьку, 2013 рік

Не виглядати, як ворог

Від початку конфлікту на Донбасі в українській армії почали просувати ідеї відходу від радянської атрибутики, яка багато в чому збереглася й у Збройних силах РФ.

З емблем бригад поприбирали "георгіївські стрічки", почали вводити нові головні убори (наприклад, "мазепинки") та беретні знаки - відповідно до української військової традиції дорадянського періоду.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Блактині берети "армії ДНР" на параді до Дня перемоги в Донецьку, травень 2015 року

Розробляла ці зміни волонтерська група, куди увійшли історики та художники.

З одним з них - художником-геральдистом Олексою Руденком - BBC News Україна поспілкувалася щодо "дня ВДВ".

"Очевидно, що українські десантники як підрозділ ЗСУ не можуть вести свої традиції від радянського десанту", - каже Олекса Руденко.

"Звичайно, залишається ностальгія до блакитних беретів. Як і до фільму "В зоне особого внимания" та вигаданого лейтенанта Тарасова - це був пропагандистський шедевр радянського кіно... Читав навіть коментарі людей, які називають себе патріотами й чекають на зміну влади та повернення блакитних беретів", - визнає художник.

Але після тривалих дискусій робочій групі вдалося переконати військове керівництво у тому, що атрибутику українських десантників потрібно змінювати.

Так само, як і "день ВДВ".

"Що ми святкуємо? Що хтось колись десантувався у Московському військовому окрузі?", - запитує Олекса Руденко.

Копирайт изображения УНІАН
Image caption БТР українських десантників з прапором "ВДВ", околиці Слов'янська, літо 2014 року

"Десантники на передовій мають розуміти, що блакитні берети й тільники - це один з інструментів нав'язування фейкового братерства та теми спільного бойового минулого", - відзначає Олекса Руденко.

"Яка героїка стоїть за десантуванням радянських військ у Будапешті в 1956 році (Придушення радянськими військами повстання в Угорській радянській республіці. - Ред.) чи захопленні аеропорту "Рузіне" у братській Чехословаччині (Придушення "Празької весни")? Що робили десантники в Афганістані?", - питає геральдист.

Анексія Криму та конфлікт на Донбасі також не минули без російських десантників.

Володимир Путін визнав, що російські війська "гарантували безпеку" кримському референдуму.

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Російськи десантники 331-го гвардійського полку ВДВ, затримані на Донеччині 24 серпня 2014 року. За версією Міноборони РФ, вони заблукали, за версією Києва - брали участь у вторгненні кадрових російських частин на Донбас. Згодом їх обміняли

А на Донбасі російські десантники потрапляли у полон влітку 2014 року, та, як стверджує Київ, брали участь у боях за Донецький аеропорт та Дебальцеве взимку 2015 року (Кремль стверджує що там воюють не кадрові військові російської армії, а добровольці).

При цьому, атрибутику десанту - блакитні берети та тільники - на сході України можна зустріти з обох сторін конфлікту.

"Не треба виглядати як ворог!", - застерігає Олекса Руденко.

Перехід від блакитних до марунових беретів він пояснює тим, що саме такою є традиція більшості західних та інших армій.

Копирайт изображения УНІАН
Image caption Нові берети і беретні знаки українських десантників

"Боюся, що і сьогодні знайдуться прихильники блакитних беретів і фонтанів. Але хай це вже залишиться даниною пам'яті й поступово відійде", - підсумовує художник.

День пам'яті

Копирайт изображения Валерій Ананьєв
Image caption Валерій Ананьєв пройшов важкі бої на Донбасі

Валерій Ананьєв - колишній боєць 25-ї десантної бригади, ветеран боїв на Донбасі у 2014-2015 роках.

Зізнається, що "день ВДВ" не святкував ні до початку конфлікту на Донбасі, ні після.

"До війни не хотів асоціюватися з людьми, які напивалися і губили свої берети. А після - не до того. Та і що святкувати? Війна триває, хлопці продовжують гинути", - розповідає він BBC News Україна.

Пригадує, як 2 серпня 2014 року його бригада воювала під Шахтарськом, тоді якраз починався рейд українських десантників: "Нашу роту у той день сепаратисти крили з усього, що в них було. Яке там святкування".

Валерій Ананьєв визнає, що має особливе ставлення до блакитного берета: "П'ять років його проносив, це етап мого життя".

І хоча він підтримує відхід від радянських традицій у армії, каже - важливо все це правильно позиціювати.

"Якщо колись ми будемо воювати проти країни, у якої десантними носять марунові берети, то знову будемо змінювати колір?" - питає колишній десантник.

Він додає - внесок українців у розвиток десантних військ також був суттєвий: "Маргелов (Генерал Василь Маргелов вважається одним з творців ВДВ. - Ред.) був з Дніпропетровської області. Тобто, не зовсім доречно говорити, ніби ВДВ придумали виключно росіяни".

Копирайт изображения УНАІН
Image caption Меморіал Маргелову біля КПП 79-ї бригади в Миколаєві

А 2 серпня, за його сприйняттям, вже скоріше день пам'яті: "З 2014 року для мене це більше не свято, це день скорботи. День, коли згадуємо те, через що служба в нашому роді військ вважається почесною… Це день поваги і вдячності тим, хто більше не з нами".

"Пам'ятайте, друзі, у мирній обстановці, десантника прикрашає скромність, а понти залиште іншим. Не рід військ робить вас поважним, а навпаки", - додає Валерій Ананьєв, який написав книгу про свою службу в десанті.

Копирайт изображения УНІАН
Image caption 2 серпня з 2014 року перетворився зі свята на день пам'яті загиблих десантників

Зрештою, схожу позицію зайняло і нинішнє командування Десантно-штурмових військ ЗСУ, яке сьогодні нагадало, що хоча офіційний день українського десантника 21 листопада, "не слід забувати нашу історію, героїчні приклади десантників старшого покоління та наших загиблих бойових товаришів".

"Хтось віддав своє життя в локальних конфліктах ХХ століття, хтось в миротворчих місіях, чимало десантників пішли у небо у боротьбі з російсько-окупаційними військами на українському Донбасі. Тож, 2 серпня це - вшанування пам'яті загиблих воїнів-десантників різних часів та поколінь", - підсумовує командування ДШВ.

Новини на цю ж тему