10 років війни Росії з Грузією: невивчені уроки для України

російсько-грузинська війна Копирайт изображения VANO SHLAMOV/ Getty
Image caption Урочисте відкриття меморіалу грузинським солдатам, загиблим під час війни з Росією у серпні 2008 року. Тбілісі, травень 2009 року.

8 серпня 2008 року, у день початку літніх олімпійських ігор у Пекіні, розпочалась російсько-грузинська війна. Російські війська зайняли частину території Грузії та зупинились неподалік від Тбілісі.

Москва тоді звинувачувала сусідку у спробі силового повернення сепаратистського регіону - Південної Осетії - та назвала свою операцію "примушуванням Грузії до миру".

Натомість Грузія, як і частина західних країн, назвали ту війну агресією РФ.

Це було прецедентом прямого і відкритого використання Росією військ проти сусіда, а багато українських політиків та експертів ще тоді попереджали, що схожих дій Москви не можна виключати і проти України.

Якими були головні уроки російсько-грузинської війни для України, і чи засвоїли їх тоді в Києві, з'ясовувала ВВС News Україна.

"Недооцінена загроза"

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Російські війська у Грузії не приховували знаків розпізнавання

"Найголовніше, що після російсько-грузинської війни була недооцінена загроза для України. Тоді було певне самозаспокоєння, що російська агресія нас не стосуватиметься", - згадує аналітик центру "Нова Європа" Сергій Солодкий у розмові з ВВС News Україна.

Він пояснює, що, за певними винятками, українські політики вважали, що історія з російськими військами в Грузії - не про Україну, бо грузини самі винні.

"Чомусь думали, що українці не такі, й з нами так Росія не чинитиме", - додає пан Солодкий.

"Головний невивчений урок 2008 року для України - коли ти сам, то дуже важко протистояти Росії - ніхто не допоможе. Коли Росія почала переглядати кордони, стало зрозуміло, що Україні потрібно приєднуватись до НАТО, або ж розвивати власні Збройні сили", - вважає заступник директора Інституту світової політики Микола Бєлєсков.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Віктор Ющенко під час війни 2008 року приїздив до Тбілісі підтримати Міхеіла Саакашвілі

Він згадує, що після 2008-го в Україні застерігали, що наступною може бути саме вона, але це лунало переважно з вуст експертів.

"Україна не засвоїла уроків Грузії та почала діяти алогічно: ані руху в НАТО, ані розвитку власної армії", - вказує пан Бєлєсков.

Логіку ж політиків він пояснює так: "якщо будемо враховувати російські інтереси, то так можна зняти напругу в стосунках з РФ і жити мирно".

Ще за прем'єрства Юлії Тимошенко, коли почалась фінансова криза, армії суттєво урізали бюджет.

За Віктора Януковича Україна оголосила свою позаблоковість, а сам він уклав з президентом Дмитром Медведєвим "Харківські угоди" й продовжив перебування російської бази в Криму в обмін на газову знижку.

Саме питання флоту експерти називають однією з головних помилок України. Через рік після агресії в Грузії Москва змінила законодавство про застосування армії для захисту громадян Росії і військових баз за кордоном. А таких баз, окрім Криму, було не так і багато.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption На початку анексії Криму російські військові не мали знаків розпізнавання. Захід тиснув на Україну, щоб не провокувати Росію, як це нібито зробила Грузія в 2008 році

Застосування у війні 2008 року кораблів, які базувались в Криму, пан Солодкий назвав важливим "дзвіночком", непочутим більшістю політиків у Києві.

"Натомість Янукович підписав Харківські угоди, а влада свідомо руйнувала Збройні сили, які деградували", - додає пан Солодкий.

Чи могло бути інакше?

Шансів на те, щоб українська влада врахувала досвід Грузії, практично не було, вважає Микола Бєлєсков.

Головними кандидатами у президентських перегонах 2010 року були люди, які намагались зіграти на проросійському електоральному полі.

Тодішній президент Віктор Ющенко мав прекрасні стосунки з президентом Грузії Міхеілом Саакашвілі й однозначно підтримав Тбілісі.

Віктор Ющенко разом з польським колегою Лєхом Качинським 12 серпня навіть дістались до грузинської столиці, щоб підтримати пана Саакашвілі. Але час пана Ющенка при владі в Україні минав.

Верховна Рада відмовилась проголосувати за постанову про визнання подій у Грузії агресією з боку Росії. Рішення не підтримала навіть фракція блоку Юлії Тимошенко, яка на посаді прем'єр-міністра була дуже обережною в оцінках війни.

"Тимошенко і Янукович загравали зі східним електоратом і тема позаблоковості була вигідною. Думаю, хто б не переміг, руху в НАТО не було б", - вважає пан Бєлєсков.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption У 2010 році Віктор Янукович зробив велику помилку, продовживши перебування російського флоту в Криму на 25 років, кажуть експерти

За його словами, головне - не персоналії керівників в Україні, а незмінні інтереси Росії.

"Росія завжди сприймала Україну як сферу впливу. Коли в Москві зрозуміли, що Україна б'є по цьому баченню, то в Кремлі вирішують вдатись до воєнних підходів", - наполягає Сергій Солодкий.

І привід для цього завжди можна знайти - "або вигадати, або суттєво перебільшити", каже він.

"Очевидно, що жодної загрози російськомовним в Криму в 2014 році після Євромайдану не було, Росія це вигадала. Очевидно, що НАТО не збирався влаштовувати військову базу в Криму, але Кремлю достатньо було заявити, що діяли превентивно проти такої бази", - вважає Сергій Солодкий.

Експерт вибудовує просту схему: як тільки влада сусідньої країни - чи то Грузії, чи то України - намагається рушити на Захід, то конфлікт, у тому числі військовий, неминучий.

"Думаю, якби Тимошенко спробувала рішуче дрейфувати у бік Заходу, і в Росії зрозуміли, що це останній шанс прив'язати Україну до себе, то було б загострення. А спосіб прив'язки через сепаратистські режими вже апробований, то чому б його не запустити", - допускає Сергій Солодкий.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Юлія Тимошенко у парламенті 2 вересня 2008 року. Тоді її фракція не підтримала постанову про визнання агресії Росії в Грузії

Політичний експерт Бачо Корчилава, який під час війни 2008 року був речником посольства Грузії в Україні, наполягає, що від Росії після відторгнення грузинської території слід було "чекати небезпеки" - попри показові слова про гарне ставлення до України.

"Зараз багато голосів лунають в Україні - треба миритись з Росією. Досвід тієї війни показав: Росія буде миритись тільки тоді, коли ви робити все, що вона забажає", - вважає пан Корчилава.

За його словами, українські політики в 2008 році не зрозуміли головного - як тільки ви намагаєтесь вийти з-під впливу Москви, то військові дії неминучі під якимось із приводів.

"Шкода, що цього всерйоз не зрозуміли в Києві. Навпаки, багато політиків тут дорікали тодішньому президенту Ющенку за постачання зброї Грузії", - розповів Бачо Корчилава.

"Путін - найкращий учень"

А от Володимир Путін уроки 2008 року засвоїв добре і використав це в 2014 році у грі із Заходом, вважають експерти.

Вони згадують, як на початку анексії Криму Росією західні політики та дипломати у розмовах з новими керівниками України посилались саме на досвід 2008 року.

Західні країни вважають, що у 2008 році президент Грузії піддався на провокацію Росії та застосував силу до непідконтрольної Південної Осетії. Це і дало формальний привід Росії ввести війська.

"У лютому 2014 року західні політики якраз казали Києву: не провокуйте Москву в Криму, бо може повторитись грузинська історія 2008 року. Не треба давати Росії приводу, бо вона вторгнеться", - згадує Микола Бєлєсков.

Копирайт изображения AFP
Image caption Експерти вказують, що Володимиру Путіну легше було наважитись на агресію в Україні після слабкої реакції Заходу на війну 2008 року

Сергій Солодкий додає, що достеменно невідомо, чи саме такі поради визначили поведінку української влади щодо Криму в той час.

Але сигнали від Заходу про те, що у разі воєнної реакції України за грузинським прикладом 2008 року Київ не отримає допомоги, могли бути досить дієвими.

"Що було б, якби Україна відреагувала воєнним шляхом (на анексію Криму. - Ред.) і залишилась ізольованою, а Захід відвернувся? Як не вчини - сценарій програшний. І Путін це враховував", - вважає Сергій Солодкий.

Експерт наполягає, що, насправді, найкраще уроки війни 2008 року засвоїв саме Володимир Путін.

Мовляв, тоді західні лідери далі політичних заяв із засудженням агресії в Грузії не пішли. США, хоч і погрожували санкціями і виключенням Росії з "Великої вісімки", але нічого цього не сталось.

Навпаки, після перемоги Барака Обами на президентських виборах у стосунках США та Росії почалась політика "перезавантаження".

"Путін це все добре зрозумів і думав, що у випадку агресії щодо України жорсткої реакції Заходу також не буде. В тому числі через слабку реакцію на агресію в Грузії", - додав пан Солодкий.

Росія анексувала Крим у 2014 році, обравши за формальний привід так званий референдум на півострові.

Після анексії Криму почався конфлікт на сході України, пряму участь у якому Росія завжди заперечувала.

Хочете отримувати найцікавіші статті в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Новини на цю ж тему