Мегалодони: якими насправді були доісторичні акули

Біла акула Копирайт изображения Getty Images
Image caption Сучасна велика біла акула - у кілька разів менша від стародавнього мегалодона

Чергова голлівудська стрічка про акул - "Мег" - лякає глядачів теорією про те, що величезні доісторичні родичі сучасних білих акул мегалодони змогли дожити до наших днів.

Але як багато ми знаємо про цих гігантських хижаків стародавніх морів?

Та як страхітливі фільми про акул можуть вплинути на їхнє справжнє життя?

Ці питання вирішила дослідити репортер BBC з питань науки Мері Халтон.

Вимерли?

"Вони вимерли. Неможливо, щоб вони до цього часу десь існували", - говорить про мегалодонів дослідниця акул доктор Каталіна Пім'єнто з Університету Суонсі.

Дослідники вважають, що мегалодони вимерли приблизно 2,6 млн років тому - десь тоді, коли почав формуватися вид сучасних білих акул.

У фільмі мегалодон вижив протягом століть у невідомих людству глибинних районах океану біля Китаю.

Копирайт изображения Courtesy of Warner Bros.
Image caption Кадр з фільму

Утім, як стверджує Каталіна Пім'єнто, реальні мегалодони, скоріше за все, жили у прибережних зонах на глибинах до 200 метрів.

Якби щось таке велике плавало неподалік наших берегів, то ми б обов'язково їх помітили, каже вчена.

Як виглядали?

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Реконструкція мегалодона

Більшість з того, що нам відомо про цих риб, вдалося встановити за зубами - це чи не єдині рештки, які від них лишилися.

Довжина їхнього тіла, за припущенням палеонтологів, була від 13 до 18 метрів - як лондонські двоповерхові автобуси.

Image caption Порівняння розмірів мегалодонів з великою білою акулою та людиною (шкала у метрах)

І хоча це суттєво більше від розмірів нинішніх білих акул, це все ж не гігантські 25-метрові створіння, як їх зобразили творці фільму.

Що їли?

Величезні розміри мегалодонів дуже вразили дослідників, адже такі великі створіння мусили весь час перебувати у пошуках їжі.

"На суші, наприклад, всі найбільші тварини - травоїдні… Якщо ж ти такий великий [хижак], то маєш споживати багато добичі та багато полювати, щоб добути стільки їжі", - пояснює Каталіна Пім'єнто.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Сучасні китові акул можуть досягати розмірів мегалодонів - 18 метрів - але харчуються лише планктоном

"І саме тому мегалодони такі дивовижні - бо вони були хижаками й мали величезний розмір!" - додає дослідниця.

З'ясувати поведінку цих доісторичних риб непросто, але Каталіна Пім'єнто сподівається для цього створити тривимірну модель мегалодонів, яка б допомогла у вивченні їхньої поведінки.

"Не думаю, що вони були надто рухливими хижаками. Ймовірно, вони були більше падальниками. Акули пристосовуються до умов та їдять все, що можуть. Якщо вони можуть полювати - вони полюють. А якщо знайшли труп - будуть їсти труп", - ділиться припущеннями доктор Пім'єнто.

Тому, навіть якщо б ми жили в один час, то невеличка "закуска" у вигляді людини навряд чи б в очах мегалодонів була вартою того, щоб витрачати на неї багато сил.

Чому вимерли?

Копирайт изображения Science Photo Library
Image caption Три найбільші зуби на цьому фото - від мегалодонів, решта - від сучасних акул

Немає свідчень того, що саме розміри мегалодонів стали причиною їхнього вимирання, однак їжа майже напевно була одним з чинників зникнення цих риб.

2,6 млн років тому рівень світового моря швидко змінювався, що впливало на прибережні екосистеми, де жили гігантські акули.

Протягом кількох мільйонів років зникло близько 36% акул, черепах, морських птахів та морських ссавців.

Копирайт изображения Courtesy of Warner Bros.
Image caption У фільмі "Мег" ці хижаки зображені цілком живими

Мегалодони були останнім видом гігантських акул, яких наслідували вже менші та більш рухливі мисливці, так як великі білі акули.

Як впливає кінематографічна "популярність"?

Копирайт изображения Getty Images
Image caption У фільмах акуле - це переважно криваві вбивці (кадр з фільму "Щелепи")

Творців фільму "Мег" можна похвалити за те, що вони доклали справді багато зусиль, щоб відтворити мегалодонів на екранах - хоча й не без художнього вимислу.

Однак не слід забувати, що всі попередні фільми про акул впливали на реальне життя.

"Не слід ставитися до цього легковажно. "Щелепи" (Оскароносна стрічка Стівена Спілберга 1975 року про велику білу акулу, яка тероризувала прибережне містечко. - Ред.) мали величезний вплив на захист акул та на їхню погану репутацію. Люди просто не усвідомлюють, наскільки вони вразливі", - попереджає Каталіна Пім'єнто.

Припускають, що саме після блокбастера Спілберга рибалки на узбережжі Сполучених Штатів почали полювати на акул як на трофеї.

У наші дні акулам загрожує експансія людини на їхні одвічні мисливські угіддя - рибалки просто забирають ту рибу, яка є здобиччю акул.

Тож якби мегалодони змогли дожити до наших днів, то люди становили б їм значно більшу загрозу, ніж вони людям.

Новини на цю ж тему