Книга року ВВС: Як вбити в собі Муху-Нехочуху

Рецензія члена журі Марти Шокало на книжку Юлії Ілюхи "Як Грицик Муху-Нехочуху переміг", яка увійшла до довгих списків Книги року ВВС-2018.

Якщо ваша дитина постійно вередує і каже "не хочу", спробуйте купити книжку Юлії Ілюхи про Муху-Нехочуху і Грицика. Вона може вас врятувати.

Бо у ній якраз ідеться про такого вередливого хлопчика.

Його історію розказано просто, великими літерами та з гарними малюнками, тому вона точно зацікавить вашого малюка.

Бо, можливо, він так само, як і Грицик, не любить вдягати шапку, не хоче їсти борщу і йти до дитячого садочка.

Ну бо хто його любить той садочок, якщо у ньому досі годують манною кашею?

Читаючи рядки про хорошу дівчинку Катю, яка з апетитом наминає манку, я аж здригнулася, бо згадала і своє "манно-садкове" жахіття.

Мабуть, у авторки є теж якісь свої спогади, пов'язані з цієї стравою.

І ось оця дівчинка Катя, яка любить манну кашу, робить із Грицика хорошого хлопчика.

Вона розповідає йому про Муху-Нехочуху, яка і є причиною всіх його бід.

Хоча скоріше не його, а напевне все ж таки його батьків.

Є щось у цій книжці від Петрика П'яточкіна. Авторка так само наполегливо хоче зробити із Грицика хорошого хлопчика. І вигадує йому дуже схожі пригоди.

Пригоди ніби й цікаві, тільки якісь надто короткі.

Можливо, додати би більше інтриги і драми у битву з Мухою.

А то все якось швидко пройшло для Грицика, який рятував не тільки себе, а й інших вжалених Мухою створінь.

Рятівниками так просто не стають. І слухняними також. Але ж це казка, то хай буде і так.

Особисто я, читаючи цю книжку, співчувала і заздрила Грицикові.

Співчувала тому, що він може стати таким слухняним і покірним, що почне їсти манну кашу разом зі своєю новою подружкою Катею.

А заздрила, бо мені би теж хотілося так легко позбуватися поганого настрою і вірусу "нехочунства".

Дайте і мені таку Муху-Нехочуху. Я її теж залюбки вб'ю.

Стежте за перебігом конкурсу на Facebook-сторінці Книги року BBC, а також на сайті bbc.ua