Анастасія Нікуліна: "Подарувала героїні свій фінгал"

Анастасія Нікуліна Копирайт изображения Anastasiia Nikulina

Книга "Зграя", що увійшла до довгого списку Книги року BBC-2018"- другий великий твір Анастасії Нікуліної, що вийшов друком.

У центрі роману "Зграя" - історія підлітків, які займаються паркуром, а тлом для їхніх пригод стали вулиці Львова. Анастасія розповіла BBC News Україна про свій досвід паркуру, який надихнув її на створення книги, підліткову літературу та як її твори допомагають порозумітися батькам і дітям.

ВВС News Україна: Як до вас прийшла ідея написати цю книгу - історію підлітків, які займаються паркуром?

Анастасія Нікуліна: Я колись сама цим захоплювалася. Мені тоді було 18 років. Тому ідея написати книгу про те, чим я жила і чим займалася - це набагато крутіше, ніж просто взяти якусь інформацію з Вікіпедії, а написати це зсередини. Я зрозуміла, що виходжу на ринок з книгою про неоднозначний вид спорту.

Його вважають небезпечним, екстремальним, а тих, хто ним займається, - далеко не супергероями. Найчастіше про них кажуть так: "Це ті наркомани, які лазять по гаражах і б'ють вікна".

Насправді це далеко не так. Паркур - це дуже благородний та інтелектуальний вид спорту.

ВВС News Україна: Яка була мета вашої книги?

А.Н.: В першу чергу - розповісти класну історію. Показати, що в сучасній літературі ми не тільки страждаємо, плачемо, і у нас постійно все погано.

Показати гарну історію про літо, яке запам'ятовується, про літо з друзями, про пригоди, про час тут і тепер. Не те, що було колись, не те, що буде - а саме тут і зараз.

І щоб підлітки, які це прочитають, впізнали себе, впізнали своїх друзів і захотіли бути як вони - знайти свою "зграю".

ВВС News Україна:Чи були у вас прототипи головних героїв? Чи є у книзі ви?

А.Н.: Мені цікавіше бути спостерігачем, я не ототожнюю себе з героями. Звісно, мене багато у цій книзі, бо я її писала, я все пропускала через себе.

Але там збірні образи героїв. Якщо це Дейв, головний герой, - то він типовий "хороший хлопець", "капітан Америка", який вірить, що він зможе змінити цей світ на краще, дуже відповідальний, трішки занудний.

ВВС News Україна: Які епізоди з реального життя увійшли до книги?

А.Н.: Всі трюки, які описані у книзі, ми пройшли з командою Overtrance. Це команда Анни Грюкач, яка була проф-рідером ("професійним читачем" - ред.) "Зграї".

З Богданом Кошиком, який теж був проф-рідером, ми пройшли всі локації, які описані в книзі. Тож можна сказати, що це засновано на реальних подіях. Немає нічого вигаданого і взятого звідкись - з голови чи інтернету.

Трюки випробовувала команда трейсерів (трейсери - це люди, які займаються паркуром - ред.). Сама я цього не робила. Мені вже 29, я займалася паркуром десять років тому.

Я з ними тренувалася, у мене все боліло після того, бо я дуже довго цим не займалася, але багато трюків, які я колись виконувала, я не зможу зробити зараз, бо немає цієї підготовки.

ВВС News Україна: Чому ви взагалі вирішили займатися паркуром?

А.Н.: Тоді це був час, коли паркур взагалі зароджувався в Україні. Це були перші чорно-білі відео з Девідом Беллєм (французький актор і каскадер, один із засновників паркуру - ред.), які ми дивилися. І це було дуже круто, хотілося бути схожими на тих крутих хлопців.

Ми тренувалися в залі, тренувалися на вулиці. Частіше навіть на вулиці, а не в залі. В залі ми відпрацьовували всі складні трюки перед тим, як перейти на вулицю, бо безпека - це перш за все.

І трейсер цим і відрізняється від звичайного хулігана, що він не буде виконувати якийсь важкий чи складний трюк, якщо він не впевнений в собі на 100 відсотків.

Копирайт изображения З особистого архіву Анастасії Нікуліної
Image caption Анастасія Нікуліна написала "Зграю", надихнувшись власним досвідом паркуру. Фото - Львів, 2007 рік

Я познайомилася з трейсерами, коли займалася танцями, була тренером-хореографом зі стріт-денсу. І круто не тільки тоді, коли багато людей виконують синхронні рухи, але коли й хтось крутить сальто. Це виглядає видовищніше і ефектніше.

Тому я шукала таких людей. Одного разу на вулиці побачила, як хлопці крутять сальто. Я до них підійшла і познайомилася. Дізналася тоді вперше в житті про паркур, про те, що вони трейсери.

Я їм розповіла про танці, вони зацікавилися. Стався культурний обмін. Вони взяли мене до себе і вчила паркуру, а я їх вчила танцям.

ВВС News Україна: Тож ваша історія схожа на історію головної героїні?

А.Н.: Хіба що тим, що вона теж нічого не знала про паркур, коли на початку зустрілася з ними. І я їй подарувала свій фейл у паркурі - "фінгал". Тож те, як я його заробила - це історія з життя. Це була моя найбільша травма у паркурі!

А ще коли герої сидять і обговорюють історії зі свого життя - це ми якраз обговорювали з трейсерами, вони ділилися своїми історіями і дозволяли їх використовувати.

ВВС News Україна: Як трейсери сприйняли вашу книгу?

А.Н.:Чудово! Вони допомагали і підказували.

Їм дуже сподобалося. І якраз сподобалося те, що паркур тут не йде як хуліганство, а як вид спорту. Те, що робить тебе кращим, те, що допомагає побороти власні страхи - ти стаєш впевненішим у реальному житті.

ВВС News Україна: Ваша книга номінована в категорії "Дитяча література". А як ви вважаєте, хто ваша аудиторія?

А.Н.: У мене читачі - наймолодшому було близько восьми років, а найстарші - за вісімдесят. Мене часто читають і батьки, і діти, разом, обговорюють.

Не можу сказати, що основна аудиторія - лише підлітки. Як пишуть на книгах - це "для широкого загалу". От я б себе краще так позиціонувала.

У видавництві записують, що це серія "Книжкова полиця підлітка". Перша моя книга "Сіль для моря" - вона теж нібито була в "Полиці підлітка", але першими її читачами були лише дорослі.

У мене багато зараз фанатів - вчителів української мови та літератури, саме через цю книгу, яка, по суті, для підлітків. Але саме дорослі в ній ще більше знаходять себе, ніж підлітки.

А "Зграя" - вона тільки вийшла, свіженька. Я сподіваюся, що вона якраз ще більше охопить саме підлітків, бо в ній є своя "фішка".

В ній є дуже жива мова - те, як зараз спілкуються сьогодні, - і літературна мова у мові автора. Книга не перевантажена якоюсь ненормативною лексикою чи надміром сленгових слів. Вони є, але тільки у діалогах.

Це таке розмежування, щоб той, хто його прочитав, і збагатив свій словниковий запас, і, водночас, повірив героям. Бо часто вони можуть говорити як випускники філологічного факультету або якісь недорозвинені.

ВВС News Україна: Що робить вашу книгу універсальною для різного віку?

А.Н.: Мова. Живість діалогів і літературна мова, яка приємна оку і слуху старшій категорії людей. А також сюжет, і те, що героями є не тільки підлітки, але і старші люди також.

І старші люди читають це перш за все, щоб зрозуміти своїх дітей. Дуже важливо знаходити шлях до своєї дитини.

Бо якщо вони не знайдуть - знайде хтось інший. І не факт, що це буде краще рішення.

ВВС News Україна: Які у вас є ідеї для наступної книги?

А.Н.:Вже коли я підходила до завершення "Зграї", я почала новий твір. Він називається "Місто засинає" і має вийти до наступного Форуму видавців. Це буде містична історія. Судячи з назви, вам, мабуть, спадає на думку гра в "Мафію". І так, це буде про гру в "Мафію", про сектантство.

Вона буде на противагу "Зграї". Якщо "Зграя" - дуже світла, позитивна, мотиваційна, то мені хочеться підгодувати свою темну сторону. Написати щось таке гостре і трішки моторошне.

У мене в кожній книзі герої трохи дорослішають. Якщо "Сіль для моря" - це був вік 14 років, "Зграя" - це від 16 до 19, у "Місто засинає" у мене герої від 20 років. Бо з кожним роком дорослішають і мої читачі.

З Анастасією Нікуліною розмовляла Ганна Чорноус.

Стежте за перебігом конкурсу на Facebook-сторінці Книги року BBC, а також на сайті bbc.ua

Новини на цю ж тему