Той, хто малює графіті: у Києві роботи - непочатий край

Роман Мартинов Копирайт изображения Роман Мартинов

Вандалізм чи мистецтво, законно чи незаконно, красиво чи незграбно? Навколо появи графіті на парканах, стінах будинків чи старому транспорті завжди точаться дискусії. Хто ці люди, які створюють різні малюнки, чим вони живуть та чому це роблять?

BBC News Україна розшукала одного з авторів графіті, роботи якого є у Києві, Львові, Житомирі та інших містах.

Роман Мартинов каже, що малює вже 18 років і це його улюблене хобі - специфічний "наркотик", який приносить шалене задоволення.

"В мене десять акцій графіті на рік"

Копирайт изображения Роман Мартинов

Роман розповідає, що коли йому було 15 років і він почав захоплюватися графіті, мав проблеми з грошима.

"Було важко роздобути ці 20-40 гривень. Коли тобі 15-16 років, час у тебе необмежений, а зараз все навпаки - бюджет можеш виділити, але час - невідновлюваний ресурс", - каже він.

"Тому в мене десять акцій на рік. Моя графіті-акція сьогодні може коштувати 200 гривень. Але тільки тому, що я супермегаефектиний в цьому плані. У інших хлопців це може коштувати 600 гривень. В мене є свої хитрі інструменти. Я витрачаю менше грошей на це, ніж інші".

Він зізнається, що батьки спочатку відмовляли його цим займатися, а потім змирилися.

"Проте, якщо б я дізнався, що мій син малює графіті, я б, мабуть, переживав. Бо бувають моменти, коли це може бути небезпечно. Тому треба з головою до цього підходити".

Тепер Роман займається бізнесом, часу на графіті небагато. У своєму графіку планує десять днів на рік, коли він може помалювати.

"У мене є такий календарик, на ньому все це відмічено. Це дні, які я повністю присвячую малюванню".

Копирайт изображения Роман Мартинов

"Що стосується поєднання хобі та роботи, то я вирішив розділити ці дві сфери для себе, займаючись справою, не пов`язаною з малюванням. Лише час від часу берусь за комерційні роботи у вигляді оформлення стін".

Каже, що це йому приносить задоволення.

"Мабуть, в мізках виділяється якийсь специфічний наркотик і каже - це класно. Якщо пояснити на пальцях, то самий апогей графіті-задоволення - це коли ти малюєш один, другий, третій малюнок на стіні, а через 5-10 років ти зустрічаєш людину, яка каже, що саме ця стіна вплинула на її світогляд".

"Якщо б я на ті самі гроші купив би горілки чи ще щось, по-іншому інвестував би ці гроші, то на ранок це задоволення б вичерпалося".

"Мене не раз затримувала поліція"

Копирайт изображения Роман Мартинов

За словами Романа, за незаконне графіті штраф - 17 гривень.

"Мене затримували десь 4-5 разів саме через графіті. Це було в Києві, Львові, Житомирі. На мене складали протоколи і просили пообіцяти, що це останній раз".

"Багато разів я зустрічався з правоохоронцями і пояснював їм, що це не робиться через бажання внести якусь деструкцію чи вандалізм, а що це, навпаки, робиться від чистої душі, і може через десять років принести якусь мистецьку вагу", - пояснює хлопець.

За його словами, якщо вибір падає на "легальну" стіну, то її малюють зранку і до вечора.

"Легальні місця - це якісь закинуті території, аварійні будівлі чи старі стіни. Якщо ми хочемо похуліганити по місту, ми обираємо вечір".

"Деяким моїм графіті вже десять років"

За словами Романа, у кожного автора графіті своя тематика і малюють вони, "що душа хоче".

"Я розділяю всіх графіті-художників на дві категорії. Це люди, які малюють, аби пофарбувати умовних десять квадратів стіни і це буде яскраво. Вони можуть малювати роками одне й те саме, по-різному комбінуючи кольори і зручні для себе форми. А є люди, які вигадують нові форми. Я себе відношу до останнього".

Копирайт изображения Роман Мартинов

"В мене є список стін, де я можу малювати. Наприклад, сьогодні я б хотів помалювати на річці Либідь. Там 100% легальне місце, там вже 15 років малюють", - розповідає він.

"Я стараюся малювати графіті на стінах, де вони будуть висіти багато років. В Житомирі я знаходив свої графіті, яким вже десять років".

За його словами, у цій сфері є групи, які об'єднуються за інтересами. Комусь цікаво малювати на потягах та електричках, комусь цікаво робити якісь перфоменси, а комусь - збиратися і розмовляти про це.

"Є ті, хто виїхав працювати за кордон і там малює графіті".

На весілля дружина Романа подарувала йому книгу, у якій зібрані фото всіх його графіті з 2003 до 2011 року.

"Я не вірю в Бенксі"

Копирайт изображения Роман Мартинов

Роман не вірить в існування скандально відомого англійського художника графіті Бенксі, роботи якого нібито бачили і в Києві.

"Бенксі - це такий комерційний проект. Якісь розумні люди зрозуміли, що є попит на таку штуку, от вони її продають. Я не вірю в Бенксі".

В Україні, за його словами, немає конкуренції серед тих, хто малює графіті.

"Це у Західній Європі, де дуже велика концентрація графіті, а стін обмежена кількість, там є таке поняття, як конкуренція. Тут у нас є стіни, які стоять по 40 років і їх ніколи ніхто не малює. Роботи - непочатий край".

Роман пояснює, що, наприклад, набережна Дніпра намальована тільки в перший поверх.

"Можна прийти з драбинкою і малювати на другому поверсі з чотирьох до шести метрів, і воно там провисить десять років".

Він проаналізував всі подібні місця в Києві і склав свій список, де б хотів помалювати.

"Мурали - це проплачена акція"

Ті, хто малює графіті, скептично ставлять до муралів.

"Я б не відносив їх до феномену, який взяв і з'явився нізвідки і сам по собі існує. Мурали в Києві - це проплачена акція, це не феномен мистецтва, який розвинувся сам по собі. Це якась системна акція, рішення по якій приймалося нагорі".

Копирайт изображения Роман Мартинов

Найцікавіший досвід для Романа - це творити графіті за кордоном або в інших містах.

"Малювати у себе біля будинку нецікаво. Натомість поїхати в умовний Івано-Франківськ, написати там своє ім'я вздовж залізничної лінії, а потім хтось зі знайомих це побачить".

"Або ви приїжджаєте на інший кінець Землі і там бачите якісь теги, які ви бачите в Києві - це ж у будь-якому випадку викликає якусь цікавість. Ви одразу починаєте думати про цю людину, як вона може бути і в Києві, і тут".

Якщо говорити про розвиток українського графіті, то, за його словами, воно відрізняється.

"Українське графіті впізнаване через те, що воно формувалося окремо від європейського. Тому воно має свої особливості".

В різних містах вже існують цілі школи графіті, де дітей та дорослих вчать цьому мистецтву, додає Роман Мартинов.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу questions.ukrainian@bbc.co.uk, і наші журналісти з вами зв'яжуться.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Новини на цю ж тему