Чи надовго ця мода на джин?

джин Копирайт изображения Getty Images

Раніше джин був напоєм для пафосних батьків і старих диваків, але сьогодні це найпонтовіше спиртне у Британії. Та чи довго протримається цей статус?

Вечір п'ятниці в барі House of Hortus у лондонському Сохо обіцяє бути цікавим.

Тут є тематичні кімнати на вибір, де освітлення, меблі й навіть пахощі підібрано під колір і смак напоїв, що подаються. Музика теж кайфова.

І набір коктейлів хороший, для кожної кімнати свій: ревінь та імбир, слива й кориця, гранат і троянда - усе змішують з ігристим вином та подають з м'ятою чи пелюстками троянд. Але дещо їх об'єднує: алкогольна основа - джин.

Image caption Тимчасовий бар Lidl House of Hortus у Сохо

Насправді цього вечора бар пропонує рекламний різдвяний асортимент джину Lidl зі знижками.

Мережа робить ставку на сприяння цього напою різдвяним прибуткам - цього року продаж спиртного вже на 40% більший, ніж минулого.

Звичайно, тут спрацьовує не лише мода на Lidl. Джин Aldi здобув срібну нагороду (спільно з Lidl) на цьогорічному врученні премії International Wine and Spirits. А мережа супермаркетів Asda повідомляє про запаморочливе зростання цьогорічного продажу джину - на 76%.

Компанія Lidl повідомляє, що цього року кількість дорослих, які вживають джин, зросла на 1,5 мільйона у порівнянні з чотирма роками тому.

А цього тижня у продаж надійшов джин вартістю 4 000 фунтів за пляшку. Його продають лише в супермаркеті розкошів Harvey Nichols.

Сьогодні популярність джину вимірюється не лише склянками.

Джин входить до складу багатьох товарів: масло для тіла, ароматизовані свічки й бальзами для губ, чай у пакетиках, цукерки в різдвяних календарях, попкорн і сир та шоколадки зі смаком джину.

Усе це спантеличило би представників епохи покійної королеви-матері, для яких джин востаннє був на вершині популярності як аперитив приблизно в 1970-х роках.

Сьогодні ялівець, сильний ароматизатор, від якого пішла назва напою, може навіть не відчуватися серед інших запахів. Смажене насіння білого кунжута, морські водорості, гібіскус і саншо (японський перець) - усе це тепер можна скуштувати у джині.

Image caption Чи існує щось таке, до чого не можна додати аромат джину?

Як до цього дійшли? І чи може так далі тривати?

Відповідь на перше запитання міститься в простому коригуванні політики уряду. До 2009 року жоден завод з виробництва спирту потужністю менш як 1 800 літрів (400 галонів) не міг отримати законну ліцензію. Це було зроблено для того, щоб зупинити дрібних самогонників.

Але потім HMRC, податкова служба уряду, за рекомендацією компанії Sipsmith Gin, змінила свою політику, дозволивши ліцензувати дрібних, крафтових перегінників, "якщо в них є вагомі підстави для ведення бізнесу і надійний план страхування для гарантування акцизного податку".

Кількість виробників різко зросла. За даними HMRC, станом на сьогодні у Британії існує 419 ліцензованих перегінників, тоді як 2009 року їх було тільки 113.

Копирайт изображения NICK COOK
Image caption Наразі Ніколас Кук із "Гільдії джину" не вважає, що це пік популярності джину

Можна виокремити дві марки, які особливо розбурхують апетит трендсетерів, підкреслив Ніколас Кук, генеральний директор галузевої організації "Гільдія джину".

"Свого часу Bombay Sapphire здійснив переворот своїм більш легким, рослинним смаком. А друга марка, Hendrick's, вирізняється смаком огірка та троянди, новаторським на час появи цього напою".

Іншим новаторським рішенням, що проклало шлях для обох марок, були "надзвичайно стильні, вишукані пляшки".

Але тепер у самій лише Британії налічується 500 сортів джину, тож унікальності цих двох лідерів уже не досить.

Здається, наближається пік слави джину.

У грудні 2018 року буде опубліковано великий звіт щодо британського ринку білих міцних алкогольних напоїв, який готує дослідницька організація Mintel. Його авторка, аналітик Еліс Бейкер, розповіла, що джин випереджає інші напої: у порівнянні з рештою білого алкоголю, його частка росте значно швидше, а продаж сягає приблизно 25%.

"Можливо, популярність джину зростатиме ще кілька років, але потім зупиниться. Як і будь-який тренд, вона має свої межі".

Навіть "Гільдія джину" майже визнає це, хоча припиняти виробництво власного продукту не збирається. Організація віддає перевагу визначенню "пік бренду".

"Зараз було б важко вийти на ринок, - погоджується Ніколас Кук. - Знайти вільне місце на магазинних полицях чи у барах - завдання не з легких".

Гільдія не надто охоче це визнає, але, скоріше за все, її материнська компанія, Worshipful Company of Distillers, на щорічних дебатах заявить: "На нашу думку, джиновий бум сягнув свого піку".

Але обговорення заплановане на травень, тож ми не знаємо, яким буде рішення компанії.

Копирайт изображения SCOTT GARFITT
Image caption Відродження рожевого джину

Яким буде подальший розвиток ринку джину, передбачити важко. Але на думку дослідницької компанії Mintel, виробникам варто якось виділяти свій продукт "кольором".

У барі Lidl House of Hortus вся кімната світилася рожевим: у ній пропонували рожевуватий джин з гранатовими й трояндовими нотками. Інші кімнати теж мали свої кольорові теми.

За словами Mintel, це ще далеко не межа. "Сьогодні рожевий у тренді, але є навіть такі сорти джину, що змінюють колір. Цільова аудиторія для них - користувачі соцмереж. Барвистий джин має ефектний вигляд на фото й відео, а такі речі допомагають привабити аудиторію споживачів до 40 років, за увагу якої всі борються".

Коротка історія джину

Копирайт изображения Getty Images
Image caption "Провулок Джину" Вільяма Гоґарта: неробство, злидні і забуття
  • Джин винайшли в Голландії у XVI столітті як ліки. Англійці підсіли на "голландську хоробрість", коли воювали разом з голландцями під час Тридцятилітньої війни.
  • Король Карл I наділяє Worshipful Company of Distillers винятковим правом на перегонку спирту в Лондоні, частково для того, аби допомогти англійським селянам з надлишком кукурудзи та ячменю.
  • Монарша допомога надходить і від короля Вільгельма III (голландця). Він активно заохочує виробництво спиртних напоїв, щоб надходили кошти на війну. Джин стає дешевшим і популярнішим за пиво.
  • Ганебне зловживання джином у 1730-ті зображує на своїй гравюрі "Провулок джину" художник Вільям Гоґарт - це картина лінощів, скверни й нещастя, божевілля і смерті.
  • У вікторіанську добу будують "палаци джину"; яскраві й осяйні заклади допомагають новому промисловому робочому класу розставатися з грішми.
  • Джин втрачає популярність, стає напоєм немолодих і пафосних, аж поки зміни в законі 2009 року не полегшують відкриття виробництва і виникає новий бум.

А тимчасом усі, хто бере участь у цьому святі, можуть поміркувати над тим, якою буде альтернатива, коли вечірка незабаром закінчиться.

Усі підприємства, що виготовляють джин, можуть швидко перепрофілюватися для виробництва іншого спиртного напою.

Засновник і редактор енциклопедії джину Gin Guide Пол Джексон вважає, що цим напоєм стане ром.

Принаймні без роботи він точно не залишиться - і вже верстає сторінки першого видання найновішого довідника Rum Guide.

З цим погоджується Еліс Бейкер з компанії Mintel. На її думку, ром - справді гідний конкурент. "Він має свою історію, походження з Карибського острова. Але ця історія не заважає ставленню до самого напою. Якщо провести грамотну маркетингову кампанію, статус рому можна знову підвищити".

Хай там як, податкова не заперечуватиме, бо свою частку отримає все одно.

За всі продані спиртні напої HMRC стягує чималий платіж. Станом на сьогодні за літрову пляшку алкоголю 40% ця сума складає 11 з половиною фунтів.

Хочете отримувати головні матеріали в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram!

Новини на цю ж тему