Від Африки до України. Куди і як "ПВК Вагнера" вербує бійців

Полігон в Молькіно Копирайт изображения Vitaly Timkiv/TASS via Getty Images
Image caption Полігон в Молькіно був першою точкою на шляху бійців "ПВК Вагнера" на схід України, а тепер і до Африки

Від самого початку воєнної кампанії в Сирії російська влада не визнає ані загибель на цій війні найманців російських приватних військових компаній, ані існування в Росії таких компаній взагалі. "Де-юре в нас немає таких юридичних осіб, як приватні військові компанії", - заявив днями прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков. Російська служба Бі-бі-сі поговорила з російським добровольцем, який їздив до Сирії цього року за лінією "ПВК Вагнера", і дослідила історію кількох юридичних осіб, які використовували для роботи ПВК.

Російські найманці з приватної військової компанії Вагнера після участі у боях на сході України і Сирії з початку 2018 року виконують завдання в Судані, Центральноафриканській Республіці, а найближчим часом можуть відправитися до Лівії. Про це Російській службі Бі-бі-сі розповів боєць приватної військової компанії, який кілька місяців тому повернувся з відрядження до Сирії.

"Зараз 80 людей в Судані і третя рота в ЦАР, - розповідає Микола Аверін (ім'я змінене на прохання бійця). - Кілька тижнів тому людей почали збирати для відрядження в Лівію, але потім дали команду "відбій" і сказали нікуди не їхати, а чекати наступних вказівок".

Співрозмовник BBC стверджує, що "вагнерівці" продовжують працювати і в Сирії: "Зараз там перебуває вся п'ята рота і близько 20 людей з резерву, - каже він. - Але бойові завдання там вже майже не вирішуються, працюють на охороні важливих об'єктів. Влітку сьома рота Вагнера усі три місяці провела у відрядженнях на базі в 70 кілометрах від Дейр-ез-Зауру. Там вони відпрацьовували розгін мітингів зі щитами і дубинками. Ні бойових завдань не було, ні охорони, навіщо взагалі потрібно було везти усіх до Сирії, ніхто так і не зрозумів".

Євген Пригожин
Image caption На початку листопада "Новая газета" повідомила, що Євген Пригожин був присутнім на переговорах міністра оборони РФ Сергія Шойгу і командувача Лівійської національної армії

До того, як потрапити до "ПВК Вагнера", Микола на початку 2000-х воював контрактником у Чечні. Після демобілізації його судили за пограбування. Коли він вийшов з колонії, то наступні 2,5 роки провів на Донбасі - воював на боці так званої "ДНР". Він служив в одному з підрозділів, який охороняв голову самопроголошеної республіки Олександра Захарченко, але згодом був змушений повернутися до Росії - після того, як в "ДНР" на нього завели справу. Наразі він працює охоронцем.

Своє ім'я і позивний він просив залишити в таємниці, оскільки розраховує відправитися у ще одне відрядження з "ПВК Вагнера": "З одного боку, це дуже хороший заробіток: навіть якщо ніяких бойових завдань немає, 150 тисяч рублів на руки отримуєш. З іншого боку, жодної стабільності немає: хлопці, які повернулися з літнього відрядження до Сирії, відтоді сидять без роботи, гроші вже витратили, і кілька людей просили про допомогу з тим, аби влаштуватися охоронцями".

Каплиця від Пригожина

Збройне формування, яке ЗМІ називають "ПВК Вагнера", вперше заявило про себе під час бойових дій на сході України, а згодом і в Сирії. Протягом 2018 року різноманітні видання писали, що бійці ПВК починають з'являтися у різноманітних африканських країнах - від Судану до ЦАР. Саме в Центральноафриканській Республіці 30 липня загинули журналісти Орхан Джемаль, Олександр Расторгуєв і Кирило Радченко, які поїхали до країни, аби зняти документальний фільм про діяльність російських найманців.

Бізнесмена Євгена Пригожина називали засновником і головним спонсором "ПВК Вагнера". Власник компанії "Конкорд", ресторатор, також відомий як "кухар Путіна", Пригожин свій зв'язок з "ПВК Вагнера" неодноразово заперечував. Володимир Путін під час інтерв'ю NBC News у відповідь на питання про Пригожина заявив, що знайомий з ним, але не вважає його своїм другом.

Робота приватних військових компаній в Росії законодавчо не врегульована, а діяльність бійців підпадає під статтю кримінального кодексу "Найманство". 20 листопада прес-секретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков в черговий раз заявив, що російська влада не планує ухвалювати закон про ПВК, аби надати їм легальний статус: "Ні, такої теми в порядку денному наразі немає", - сказав він.

Відсутність "ПВК Вагнера" в реєстрі юридичних осіб дозволяє не визнавати втрати, які це формування несе в ході виконання бойових завдань в Сирії та інших "гарячих точках". Це створює проблеми для родичів загиблих бійців, а також ускладнює пошук прямого зв'язку між Пригожиним і "ПВК Вагнера".

Проте Російській службі Бі-бі-сі вдалося віднайти кілька таких зв'язків.

Каплиця, збудована в пам'ять про "вагнерівців", загиблих у Сирії
Image caption Каплиця, збудована в пам'ять про "вагнерівців", загиблих у Сирії

Наприкінці літа 2018 року неподалік від полігона Молькіно, що в Краснодарському краї, де розташована тренувальна база "ПВК Вагнера", з'явилася каплиця пам'яті загиблих в Сирії російських добровольців. Її збудували за кілька місяців на в'їзді в курортне місто Гарячий Ключ.

Будівництво об'єкта висотою з 4-поверхову будівлю помітила велика кількість місцевих. Сірий куб з високими скляними арками був не надто схожим на каплицю, аж поки згори його не прикрасив купол, а над одним з вітражів не з'явився напис "Благословен грядый во имя Господне".

Каплицю огородили двометровим парканом. В серпні один з регіональних сайтів повідомив про каплицю, "збудовану в пам'ять про героїв так званої "ПВК Вагнера", які загинули у Сирії в боротьбі з терористами". В жовтні про каплицю написала "Комсомольська правда": видання розповіло, що перед нею встановлений пам'ятник "російським добровольцям".

Постамент пам'ятника прикрашений окопним хрестом - одним із символів "ПВК Вагнера". З постаменту споглядає чоловік у формі без розпізнавальних знаків, в якому можна впізнати одного з командирів ПВК, кавалера ордену мужності Дмитра Уткіна.

Раніше таку ж скульптуру ПВК встановила в Луганську і в сирійському місті Хама.

Пам'ятник Копирайт изображения kuban.kp.ru
Image caption Пам'ятники російським добровольцям з'явилися в Луганську, Сирії і в Краснодарському краї

З траси "Дон" верхівку пам'ятника добре видно, але потрапити на огороджену територію біля нього знімальній групі BBC не вдалося.

- Без дозволу керівництва наказ нікого не пропускати, - заявив охоронець.

- То давайте зідзвонимося з вашим керівництвом і отримаємо дозвіл.

- Це приватний об'єкт. Це як якби людина магазин збудувала. Він же може вирішувати, кого туди впускати, а кого ні.

В адміністрації Гарячого Ключа BBC розповіли, що до будівництва каплиці влада не має жодного відношення: ділянка належить приватним особам, які лише звернулися до влади за дозволом на будівництво релігійного об'єкту. "Вони могли побудувати там що завгодно: хоч мечеть, хоч синагогу", - пояснили в адміністрації.

До грудня 2017 року земельна ділянка, на якій збудували каплицю, належала місцевій жительці Світлані Хахаловій, але рік тому вона продала його фірмі "Эксклюзив технолоджи" з Санкт-Петербурга. Обговорювати деталі з BBC Хахалова відмовилась.

Єдиним власником і генеральним директором "Эксклюзив технолоджи" виявився 42-річний будівельник Дмитро Папка. В розмові з BBC він заявив, що навіть не знав про будівництво в Гарячому Ключі. "Я лише один зі співвласників, займаюся будівельною галуззю, - пояснив він. - Пошукайте кого-небудь. Крім мене там є інші люди. Я виконавець, а рішення приймаю не я".

Про яких людей говорив Дмитро Папка стало зрозуміло після того, як BBC вивчила на сайтах HeadHunter і Superjob резюме двох людей, які брали участь в будівництві каплиці. Хоча землю під об'єктом записали на нікому не відому "Эксклюзив технолоджи", будівництвом займалася компанія "Мегалайн". За даними ЗМІ, це одна з компаній Пригожина, що займається будівництвом. Зокрема, вона зводила військові частини для міноборони РФ.

Дорога до храму
Image caption Хоча споруду будувала фірма Пригожина, записали каплицю на іншу компанію

Один з колишніх менеджерів "Мегалайна" розповів BBC, що всіх, хто брав участь у будівництві каплиці, змушували підписувати договір про нерозголошення.

Компанії "Мегалайн" і "Эксклюзив Технолоджи" користувалися послугами одної й тієї ї ж страхової компанії з Санкт-Петербурга. А коли "Эксклюзив Технолоджи" вступала в СРО "Газораспределительная система. Строительство", її співробітник вказав електронну адресу concord.irina@mail.ru.

Таку ж саму пошту використовувала компанія "Конкорд менеджмент і консалтинг", яка належить Євгену Пригожину, коли оформлювала декларації відповідності на фігурні кондитерські вироби.

Офіс компанії "Эксклюзив технолоджи" розташований в бізнес-центрі "Софійська, 14" в Петербурзі - це одна з будівель холдингу "Ленинец". Сусіднє приміщення займає фірма "Конкордія". В день візиту журналістів BBC обидва офіси виявилися закритими, а охоронці розповіли, що працівники бувають там нечасто.

Офіс компанії, якій належить каплиця, займає одну невелику кімнату в одному збізнес-центрів Санкт-Петербурга
Image caption Офіс компанії, якій належить каплиця, займає невелику кімнату в одному збізнес-центрів Санкт-Петербурга

Через день після дзвінка власнику "Эксклюзив Технолоджи" Дмитру Папці з журналістом BBC зв'язалася дівчина, яка представилася прес-секретарем компанії Ксенією Міщенко. Вона запропонувала надіслати їй усі питання щодо будівництва каплиці в Гарячому Ключі.

На прохання пояснити, як фірма Дмитра Папки пов'язана зі структурами Євгена Пригожина і "ПВК Вагнера", BBC отримала відповідь: "Ми не будемо надавати відомості, які становлять комерційну таємницю, журналістам - тим більше іноземних ЗМІ. Єдине, що ми можемо повідомити - ділянка була придбана "Эксклюзив технолоджи" для зведення об'єкта на замовлення громадської організації, яка незабаром стане повноправним власником в рамках попередніх домовленостей".

Звичайна практика

Як з'ясувала Російська служба Бі-бі-сі, "ПВК Вагера" з моменту появи використовує у своїй діяльності підставні фірми, що напряму не пов'язані з бізнесом Пригожина.

В бізнес-центрі класу С в Санкт-Петербурзі сусідами є понад 100 компаній. Лабіринт зі сходів і коридорів колишніх комунальних квартир заводить на сьомий поверх, де в липні 2014 року зареєструвалася фірма "Контур".

Виручка компанії зі статутним капіталом в 10 тисяч рублів і всього чотирма працівниками зростає: з 300 мільйонів рублів у 2014 році до 1,9 мільярдів рублів у 2017-му.

Компанія, яка закуповувала для "ПВК Вагнера" ліки і бензин, зараз торгує макаронними виробами Копирайт изображения Google Street View
Image caption Компанія, яка закуповувала для "ПВК Вагнера" ліки і бензин, зараз торгує макаронними виробами

В розпорядженні BBC є звіт на закупівлю ліків "Контуром" у лютому 2015 року. В розпал кровопролитних боїв за Дебальцеве в Донецькій області компанія придбала бинти, шприци, антибіотики і інші препарати загальною вартістю 87 тисяч рублів. В січні-лютому 2015 року "Контур" витратив 10 мільйонів рублів на автозапчастини і пальне у Краснодарському краї.

Згідно з випискою з єдиного реєстру юридичних осіб, компанію допомагав реєструвати нотаріус, чий офіс знаходився в кількох хвилинах від дому Трезіні - давньої резиденції Пригожина на Васильєвському острові. Номер телефону і e-mail нотаріуса також вказані в численних контрактах, які пов'язані з Пригожиним компанії отримували від міноборони РФ.

20 жовтня 2018 року фірма "Контур" зареєструвала домен ooo-сontur.ru. Сайт досі не запрацював, хоча сплачений на рік вперед. На тій самій мережевій адресі хостинг-провайдера Reg.ru з різницею в кілька секунд була зареєстрована адреса іншої близької до Пригожина фірми - "Коллектив сервис". У 2016 році ця компанія зійшлася в суді з міністерством оборони РФ. Як наполягали її юристи - через несплачені контракти на харчування для моряків.

Офіс фірми "Контур" займає одну невелику кімнату, в якій кореспонденти BBC застали майже весь колектив - трьох співробітниць, які обговорювали, що директор надто рідко приїжджає на роботу і не підписує необхідні документи.

Контур

Гендиректор і формальний бенефіціар "Контуру" Андрій Ткаченко, судячи з профілю в "Однокласниках", щороку святкує день підрозділу спецпризначення. На фото у соцмережах він зображений з символікою міноборони РФ. Його друзі - випускники різноманітних десантних училищ.

Спочатку Ткаченко погодився поговорити з BBC і навіть призначив час і місце зустрічі, проте за 15 хвилин до неї передзвонив і повідомив: "Вибачте, у нас не вийде побачитися, я змінив плани, поїхав в аеропорт і відлітаю".

Еволюція Вагнера

Микола, боєць "ПВК Вагнера", який повернувся з Сирії, стверджує, що окрім заповнення анкет під час працевлаштування на базі в Молькіно жодних інших документів доброволець не підписує. Весь процес займає близько трьох днів. Перший йде на перевірку фізпідготовки: три кілометри кросу і підтягування. Другий - на аналізи. Найчастіше на цій стадії кандидати "відпадають" через гепатит. Новачки здають тест на наркотики.

Деякі новачки під час влаштування в ПВК проходять перевірку на поліграфі Копирайт изображения Vitaly Timkiv/TASS via Getty Images
Image caption Деякі новачки під час влаштування в ПВК проходять перевірку на поліграфі

Третього дня добровольці заповнюють анкети, в яких вказують контактні дані своїх родичів, з якими ПВК має зв'язатися і виплатити компенсацію в разі, якщо боєць загине у відрядженні. В анкетах вимагають вказати усі паролі від акаунтів у соцмережах. Після цього новачки проходять співбесіду зі спеціалістом з безпеки. Якщо доброволець викликає якусь підозру, його відправляють на поліграф.

Після проходження всіх перевірок людина потрапляє до штату, але контракт вважається укладеним тільки після отримання жетона з особистим номером - лише після цього починають нараховувати зарплатню. "В теорії на фільтрі можна втратити багато часу, але по факту всіх доволі швидко розбирають по підрозділам", - розповідає боєць, що повернувся з Сирії.

Коли найманець потрапляє в зарплатну відомість, він може в рахунок майбутнього заробітку придбати в спеціальному магазині амуніцію: бронежилет, взуття, компас. Власним коштом формується і аптечка. "Дві речі, без яких до Сирії не їдуть - ізраїльський ІПП і "Целокс", - каже Микола (ІПП - індивідуальний перев'язувальний пакет, "Целокс" - засіб для зупинки кровотечі).

На початку сирійської кампанії, каже боєць ПВК, відрядження могло тривати до півроку, але останнім часом усі поїздки займають рівно три місяці. Ще рік тому новачкам, які приїхали влаштовуватися на базу в Молькіно без закордонного паспорту, керівництво ПВК допомагало оформлювати документи в Москві, але зараз кандидатів без "заграну" просто не беруть в штат.

"При цьому паспорт після поїздки до Сирії по факту можна викидати, - каже Микола. - Під час вильоту з Ростова всі проходять суворий контроль і летять як звичайні цивільні, хоча прикордонники, звісно, чудово розуміють, хто летить цим рейсом. В Сирії ж ніяких штампів про приліт в паспорт не ставили. Так що в моєму випадку виходило, що я вилетів з Ростова, півроку десь літав, а потім сів у Москві".

Так було не завжди. Коли "ПВК Вагнера" тільки створювалася, з бійцями підписували контракти. В розпорядженні Російської служби Бі-бі-сі є типовий договір, який у 2014-2015 роках бійці ПВК підписували перед відправкою на схід України.

На полігоні для новобранців працює спеціальний магазин, де вони можуть придбати амуніцію Копирайт изображения Vitaly Timkiv/TASS via Getty Images
Image caption На полігоні для новобранців працює спеціальний магазин, де вони можуть придбати амуніцію

Угода укладалася фірмою ООО "СМК", й цей документ швидше нагадував договір позаштатного фрілансера з редакцією, аніж контракт добровольця з військовою компанією.

"Позаштатний співробітник зобов'язується збирати для організації інформацію, яка не складає державну чи інші таємниці, що охороняються законодавством країни перебування в зонах підвищеного ризику на території РФ і за її межами", - сказано в документі.

В той час контракти майбутні бійці ПВК підписували на рік, документ передбачав щомісячну зарплатню в розмірі 80 тисяч рублів, компенсацію в 300 тисяч "у разі отримання шкоди для здоров'я внаслідок виконання своїх обов'язків", а також виплату 2 мільйонів рублів одному з родичів бійця в разі його загибелі.

Після початку військової кампанії в Сирії сума компенсацій, що виплачується сім'ям загиблих, зросла до 5 мільйонів рублів.

Фірма "СМК" пропрацювала трохи більше двох років і в вересні 2016 року була виключена з реєстру діючих юридичних осіб. За адресою, де була зареєстрована фірма, кореспонденти BBC виявили лише закриті двері. В керуючій компанії будинку пояснили, що в цьому приміщенні розташована електрощитова, в сусідньому - пункт поліції, а жодних фірм там зареєстровано бути не може.

Компангія, з якою підписували контракти найманці перед відправленням на схід України, зареєстрована в приміщенні електрощитової
Image caption Компанія, з якою підписували контракти найманці перед відправленням на схід України, зареєстрована в приміщенні електрощитової

Останнім гендиректором "СМК" був 44-річний Денис Прібилов, який народився в Луганській області. Він погодився зустрітися з кореспондентами BBC біля метро "Пролетарська" на півдні Санкт-Петербурга, вибачився за застуду і замовив 50 грам горілки.

"Багато років тому ми з дружиною сюди приїхали і знімали кімнату, грошей в нас не було, - розповів він. - Але на очі потрапило оголошення в газеті: "Потрібен номінальний директор". Я навіть близько не розумів, хто це. Думаю, хрін з ним, поїду дізнаюся. Приїжджаю, пояснили: є люди, яким западло просто бігати, оформлювати документи. Ви бігаєте до нотаріуса, в податкову, туди-сюди, повертаєтесь, і за результатом цих забігів вам - тьфу-тьфу - відслюнявлюють".

За день роботи, розповідає Прібилов, він як номінальний директор заробив 12 тисяч рублів, що для нього було доволі суттєвою сумою: "Так і понеслося!".

Прібилов
Image caption Про те, що він був формальним директором ПВК, Прібилов дізнався від BBC

Згодом до того, аби реєструвати на себе незрозумілі юридичні особи, приєдналася і дружина Дениса. Кілька місяців вони працювали в цьому бізнесі разом, поки жінці якось не зателефонували з податкової. "На мене нічого не заводили, а от дружину потріпали непогано", - розповів Прібилов.

Приблизно у 2012 році Прібилови з реєстрацією на себе юридичних осіб зав'язали. Але кілька років тому Прібилов дізнався, що на нього досі зареєстровано кілька компаній.

"Я про це навіть не знав. Я думав, всі контори, які я створював, позакривалися. Виявилось, ні, висять! Почав перевіряти: в натурі в арматурі, на мені сім фірм. Як їх закривати, куди йти здаватися хенде-хох", - розповідає номінальний директор ООО "СМК", з якою підписували договори бійці "ЧВК Вагнера".

У вільний від роботи час Денис Прібилов займається моделюванням
Image caption У вільний від роботи час Денис Прібилов займається моделюванням

Про те, що ще три роки тому він фактично очолював приватну армію, Прібилов дізнався від журналістів BBC. Щоправда, ця обставина не надто його засмутила: "Щось я чув про Вагнера по ТБ", - каже він.

Ім'я Євгена Пригожина Прібилову незнайоме. Час від часу він їздить до рідного Стаханова і в якийсь момент навіть думав взяти зброю до рук. Минулого року загинув його друг дитинства, який воював на стороні так званої "ЛНР".

У вільний від роботи час Денис Прібилов займається моделюванням і з радістю демонструє фотографії зібраних танків: французького "Леклерка", ізраїльської "Меркави", німецького "Тигра" і російського Т-64.

.

Також на цю тему

Новини на цю ж тему