Наталя Матолінець: моя героїня виходить із рожевої кульки

Гессі та її авторка Копирайт изображения KRISTINA FEDOROVYCH
Image caption Наталя Матолінець зі своєю книгою

Наталя Матолінець, чия книга "Гессі" увійшла до довгого списку Дитячої Книги року ВВС, зізнається, що писала її не лише для підлітків на кшталт головної героїні: це історія, в якій, на думку авторки, щось для себе може знайти кожен, хто любить магію, вінтаж чи belle epoque.

"Мені основне було розповісти цю історію і зробити її такою, щоб коли я її перечитую, я розуміла, що так, це зроблено добре", - розповіла письменниця в інтерв'ю ВВС News Україна.

(Обережно - спойлери!)

BBC News Україна: Чому дія відбувається у вигаданій країні? Щоб не заморочуватися з контекстом? Чому не у Львові?

Наталя Матолінець: Книг, де події відбуваються у Львові, у мене наразі є аж одна, хоча я сама львів'янка і, здавалося б, про що писати, як не про це магічне місто?

Але я придумувала цю історію в одній львівській кав'ярні з доволі старовинним антуражем, яка стала прообразом тієї кав'ярні, де відбувалося багато подій.

І коли ти берешся за фентезійний світ, ти маєш можливість створити щось нове, свої закони, правила, навіть свій історичний бекграунд.

Мені хотілося базувати цю історію на Європі, але водночас не давати точних визначень, тому що це не історичний роман. У нас вельми часто, коли підходять до книг, які історичними романами не є, можуть робити зауваги на тему, що: о, це не так, як було у ті часи, у тому місці, у тій традиції.

Коли ти створюєш фентезійний всесвіт, то ти доволі чітко відмежовуєш себе від існуючої історії чи традицій і кажеш, що: люди, ми зараз в іншому світі. І тут усе відбувається трішки по-іншому.

BBC News Україна:Загалом Ви помістили своїх героїв поза часом і поза простором: неможливо зрозуміти, де це все відбувається, про географічні місця можна лише здогадуватися, проводячи паралелі з реальними назвами, чому так? При цьому мені постійно хотілося провести паралелі і вгадати, в який історичний період це все відбувається.

Н.М.: Мені дуже весело, бо ви не перша, хто вгадує, які реальні локації могли стояти за вигаданими. Я справді проводила там деякі паралелі. Думаю, що більшості вони зрозумілі.

А щодо позачасовості, то я розумію, що хоча ми дали визначення, що події відбуваються у Bell époque, ми не давали точного визначення, які це роки. Але це злам століть. Врешті решт історія розвивається так, що, крутячись довкола життя юної дівчини та її двох світів і її проблем з двома світами, ми справді не сильно занурюємося в ті історичні події, які могли би відбуватися у той час.

І це робить світ історії трохи камерним, застиглим у часі. Водночас мені хотілося показати його зміни крізь зміни у світогляді самої Гестії, яка замість того, щоб іти шляхом, який пророчать їй батьки, хоче відкрити свою фотостудію. Мені хотілося говорити про зміни, які відбуваються у свідомості людей, у їхньому ставленні до інших в плані суспільного розшарування, яке існувало і почало нівелюватися. Мені хотілося передати, що це зламний час.

Копирайт изображения NATALIA MATOLINETS

BBC News Україна:Ваша книга орієнтована на підлітків, чи не занадто солодкий світ Гестії для них? Чи не відлякує це потенційних читачів?

Н.М.: Судячи з відгуків, підлітків це не відлякує. Я свідомо пішла на те, щоби робити оповідь спершу дуже розміреною, на всю цю солодкавість, рюші, цукерні, підготовку до балу тощо.

Вся ця солодка атмосфера передає рожеву кульку, в якій жила сама Гестія. Але потім все починає змінюватися. На контрасті виступає той інший світ. І коли героїня починає розуміти, що межі, які її стримують, хоча і можуть бути мереживними, але це все одно стримуючі фактори. І це такий перехід Гестії між її дитинством, наївністю і дорослим життям.

Я отримувала багато коментарів від підлітків, яких зачаровував цей світ і ця атмосфера. Багато хто має інтерес до минулого. З того, що я чула, сучасному підліткові ця історія підходить, навіть якщо він любить бунтувати в душі.

BBC News Україна:У ваших героїв такі екзотичні імена, здається, наче ви розважалися, вигадуючи їх, бо вас до цього не змушували історичні обставини. Такий був задум?

Н.М.: Насправді це була не розвага. Завжди, коли я працюю над історією, імена становлять дуже важливий її елемент. Якщо брати імена в цій історії, то частина з них базована на міфології. Щодо інших імен, то мені було потрібно, щоб вони говорили і трохи представляли свого персонажа.

Якщо в нас є Гессія-Амалія, то це щось таке ніжне і романтичне. Генріка-Агустанія - це від латинського "Августа", велична, і "Генріка" - створене мною похідне від чоловічого імені "Генрі", що знову ж таки мало б трохи відображати її характер.

Вигадуючи ці імена, я брала за основу якісь, які існують, але були певні ігри зі звучанням і з сенсом, який вони несуть.

А подвійне прізвище - це теж не випадковість, мені хотілося цим підкреслити, що матір Гестії походила з аристократичного роду, чим вона дуже пишалася, а батько Гестії походив з роду не такого блакитнокровного, проте вони мали дуже велику бізнес-індустрію.

Відповідно, це подвійне прізвище підтверджує те, що матір Гестії не хотіла позбуватися свого аристократичного коріння, не хотіла ставати в родину чоловіка і не хотіла брати його прізвище, тому воно залишилося подвійним. Це маленький натяк на нитку напруги, яка була між ними.

BBC News Україна:Незрозумілою для мене особисто залишилася сюжетна лінія про батьків Гессі. Чому сталося так, як сталося?

Н.М.: Враховуючи чіткий поділ, яким в минулому відділяли життя батьківське і їхніх дітей, а втручання в життя батьків не можна було озвучити, то мені хотілося трохи торкнутися цього питання.

Попри те, Гестія в певний момент вирішує порушити цю заборону метафоричним, але прямим шляхом, коли вона заходить у спальню своїх батьків, святая святих, щоби зробити їхнє фото. Це її останній відчайдушний крок, яким вона хоче врятувати свою сім'ю від краху. І для мене саме цей момент був вельми важливим.

З того, що я чула, багато хто задоволений, що батьки Гестії пішли кожен своїм шляхом, тому що це те, чого вони прагнули. Там не було солодкого примирення. Мені було важливо показати, що дорослі люди теж мають право на свої бажання і на те, щоби втілювати їх.

BBC News Україна:У вашому сюжеті єповорот, який явно натякає на продовження - будете далі розвивати історію Академії?

Н.М.: Я мушу дати невеликий спойлер: насправді історія Академії уже написана. І вона була першою з циклу історій. Завдяки "Коронації слова", "Гессі" першою потрапила до видавця і побачила світ, але з'явилася вона пізніше, ніж Академія. Тепер багато людей, які прочитали "Гессі", тепер питають, що це за Академія і чи буде ще.

Так, можу сказати твердо, що буде ще. Але це не буде продовженням історії про Гессі, бо ця історія для мене вже є закритою. Це буде книга, яка зможе багато розказати про те, що це за Академія, хто і чому там навчається, і вона проведе червоні ниточки і до історії "Гессі", і до інших книг, які, я сподіваюся, вийдуть друком.

BBC News Україна:Кого з класиків фентезі ви читаєте і вважаєте взірцем?

Н.М.: Я намагаюся читати багато всього. Починала я, як і більшість підлітків у нульові, з Толкієна, який прийшов у моє життя з рок-музикою, і я зрозуміла, що, вау, щось може бути по-іншому. Я захоплена циклом "Колесо часу" Роберта Джордана. Дуже шкодую, що його немає в українському перекладі. Це цикл з 14 книг, неймовірно епічна історія з пропрацьованим світом, яку я усім раджу.

З сучасників я дуже люблю книги Ніла Геймана, хоча далеко не всі з них можна віднести до чистого фентезі. Але містична атмосфера, яку він може створити, і вітальність, яка є в кожному його творі, вони мене зачаровують, скільки б я не прочитала його книг.

Якщо говорити про young adults, то мені подобаються твори німкень - Керстін Гір та Корнелії Функе. Зараз я зачитуюся американкою Сарою Дж. Маас. Не можна забути про дилогію, яка вийшла у "Вівату", "Шістка воронів" Лі Бардуґо. Прекрасний зразок того, як екшн-фентезі може містити і багато психологічних моментів.

Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

Новини на цю ж тему