"За дитячий сміх гроші не беремо" - як у Львові працюють клоуни-волонтери

Четверо клоунів в костюмах
Image caption Команда клоунів дарує радість маленьким пацієнтам, поєднуючи це з основною роботою

Палата дитячої лікарні - не місце виключно для болі та страху. Хвора дитина, яка сміється, має гарний настрій, кращі показники аналізів і більшу мотивацію швидше одужати, кажуть лікарі та батьки. В Україні клоуни-волонтери працюють в Києві, Дніпрі, Рівному, а віднедавна - у Львові.

"У липні в соцмережах оголосили про набір лікарняних клоунів. Прийшло 14 охочих. За два дні тренінгів від рівненських колег залишилось 12 клоунів. Це - хороший показник. Зараз регулярно мають "вихід" - так ми називаємо виступи клоунів в лікарнях, шестеро волонтерів", - розповідає Катерина Ридош, координаторка проекту "Терапія радістю" фонду "Крила Надії".

Клоуни працюють в різних відділеннях львівського Охматдиту та у онкогематоології і онкохірургії Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру.

Зустрічаємося з ними увечері в приймальні центру.

Клоунеса Біба сьогодні у новому костюмі - на її прохання подруга-швачка пошила яскравий жовто-блакитний комбінезон та великий бант.

Біба - в житті Наталія Козій - менеджерка з продажів. Вона в благодійності вже давно - була волонтеркою на дитячих заходах, відвідувала будинки людей похилого віку.

У Гавки - Галини Боднар - костюма поки що немає. Каже, що експериментує. Лікарняну клоунаду поєднує з роботою бухгалтера у великій львівській компанії.

На плече вішає полотняну торбину з необхідними речами - чиста щітка для унітазу, механічний равлик, фломастери, кульки та міні-насос.

Останнім забігає клоун Тюбик - програміст Микола Хиль. Він швидко натягує довгі різнокольорові шкарпетки до колін, чіпляє на вуха бутафорні окуляри.

Image caption Перевтілення в процесі

Перед виходом клоуни вдягають пластикові носи і маски, у відділенні - карантин.

По дорозі до відділення Катерина Ридош розповідає про правила для клоунів: "Не питаємо діток про те, чи довго вони тут, про біль, медичні процедури. Заходимо тільки з дозволу дитини. Якщо в малечі немає настрою бачити клоунів чи їй важко після болючої процедури - не йдемо. На кожну палату приділяємо 10-15 хвилин".

У гематологічному відділенні, де лікуються переважно діти з усієї області із захворюваннями на рак крові, клоуни вдруге.

Для того, аби потрапити сюди - пройшли додатковий тренінг. Знову приїжджали наставники із Рівного - засновники школи лікарняних клоунів "Червоні носи".

В цій лікарні суворіші правила - діти після хіміотерапії дуже вразливі, з різкими змінами настрою. Деякі пацієнти "живуть" у палатах більш, ніж півроку, а то й рік.

"Вихід" - лише по двоє або по троє клоунів.

"Завдання - дарувати діткам радість"

На рецепції - нікого: всі медпрацівники - на процедурах. Тюбик спокійний, Гавка та Біба - хвилюються. Постійно поправляють маски і носи.

Йдемо до першої палати. У ній - 7-річна Андріана із мамою Мар'яною. Дівчинка півроку лікується від раку крові у цьому відділенні. Вона підключена до крапельниці - якраз триває курс хіміотерапії.

Клоунів впізнає, минулого разу вона з ними уже познайомилася. Дозволяє зайти.

"Привіт, ми скучили за тобою", - Біба подає руку для вітання. Адріана відвертається, клоуни вдають, що не помічають. Їх на тренінгах вчать не реагувати на поганий настрій дітей - під час хіміотерапії він змінюється щохвилини.

Image caption Для лікарняних клоунів, окрім червоних носів, обов'язковими є бахіли та маски

Для дівчинки роблять із довгих кульок собачку, котика, розповідають смішні історії. Наприкінці показує свої вироби із кольорового паперу і листочків - це сови. Їх робили на творчому занятті.

Далі йдемо в палату до Дениса. Перед палатою його мама попереджає клоунів, що у сина дуже погіршився зір, він майже не бачить.

Для чотирирічного Дениса Тюбик робить із кульки меча, вкладає йому в руку. Він помічає, що він жовтого кольору - мама усміхається.

Клоун дозволяє хлопчику бити себе повітряним мечем по спині.

Доки клоуни розважають малюка, медсестра робить медичні маніпуляції із катетерами на його тілі. Дитина майже не помічає їх, так захоплена клоунами.

Інший Денис - 10-річний, з наступної палати - не промовляє жодного слова. Клоунам так і не вдалося за 15 хвилин розсмішити хлопчика.

У Дениса - рецидив лейкемії. Благодійні фонди збирають гроші для трансплантації кісткового мозку за кордоном.

"Він вже все розуміє, другий раз у цій лікарні. Знає, що його чекає, скільки часу треба тут провести. Найбільше переживає за свою маму, в неї проблеми із серцем" , - каже Гавка.

Із палати Дениса волонтери виходять засмучені.

"Носик нас захищає"

В сусідню палату їх не впускає мама хворої пацієнтки - каже, дівчинка просила не заходити, бо з дитинства не любить клоунів.

"Носик нас захищає. Коли чула це на тренінгах - думала, це просто слова. Насправді, це так. Коли вдягаю його - я клоун Біба, я не маю права сумувати, плакати, жаліти. Моє завдання - дарувати діткам радість, хай хоч на 15 хвилин відчують себе не в лікарняній палаті, а в цирку, наприклад. До речі, пластикові носики нам урочисто дають вже після першого "виходу". До того мала поролоновий", - каже Біба. Поправляє червоний носик.

Клоуни відвідують у правому крилі відділення ще чотири палати, у три вони так і не потрапили - в одній пацієнтці-підлітку проводили медичні процедури, в інших - старші хлопці були зайняті комп'ютерними іграми та дивилися фільми.

Image caption "Коли вдягаємо носик, не маємо права сумувати", - кажуть лікарняні клоуни.

У двомісній палаті - 2-річна Аліна і 4-річна Адріана з мамами.

Мама Адріани - Регіна у піднесеному настрої. Доньку скоро виписують - вона за рік поборола рак крові.

Маленька Аліна ховається за спину мами - вона ще погано ходить. Вдень їй робили МРТ під загальним наркозом. Вона - на початку шляху до одужання.

Клоуни Біба і Тюбик дозволяють Адріані вибрати колір кульки і намалювати на ній смайлик. Гавка показує Аліні механічного равлика, дає кульки.

"В Адріани після клоунів і занять малюванням чи ліпкою завжди настрій кращий. І чи так співпадає, чи дійсно це має такий ефект - показники аналізів хороші", - розповідає її мама Регіна.

"Ми тут місяцями із дітками, - додає жінка. - Наше життя крутиться навколо процедур, аналізів, хіміотерапії, маніпуляцій. У дітей так мало розваг - телевізор, мультики, і коли хтось з рідних, окрім мами, приходить по вечорах після роботи. А клоуни - це світлий промінчик в їхньому такому житті".

Image caption Одне з правил лікарняних клоунів - заходити в палату лише з дозволу дитини

В останній палаті на клоунів вже чекають на порозі - 5-річний Андрій і старша на рік за нього Ангеліна.

Мами збираються щось перекусити і порозмовляти по телефону з рідними - поки клоуни дивляться за дітьми.

Андрій показує нові іграшки, а потім б'є Тюбика, Бібу і Гавку мечем із кульок.

"Здаюся!" - кричить Тюбик і втікає з лікарняної палати на коридор. Андрій доганяє клоуна, забирає окуляри. Чіпляє собі на ніс.

Клоун просить дозволу мами покатати Андрія "на конику". Той з радістю залазить і кричить "Но!". Губить капці.

Мама сміється, діти теж. Пригощають клоунів цукерками. Ті відмовляються.

"Нам часто щось пропонують - каже Гавка. - Але ми маємо чітке правило - нічого не брати. Буває, батьки думають, що це платна послуга, питають, скільки це коштує. Сміємося і кажемо, що за дитячий сміх гроші не беремо".

Час збиратися - гардероб зачиняється о 20:00. У відділення хірургії вже не встигаємо. Загалом побували у восьми палатах.

Найбільше поспішає Тюбик - вдома на нього чекає 2-річна донька. Дякує всім колегам, перевдягається і йде до зупинки.

Біба знімає носик. У Наталії на обох щоках - сліди від резинки носика. Розтирає їх руками.

Катерина з усіма прощається і обіцяє повідомити про наступний вихід колунів у закритій групі Facebook.

Стежте за нами в Telegram! Ми щодня надсилаємо добірку найкращих статей.

Також на цю тему

Новини на цю ж тему