Чия вода у Керченській протоці?

Керченська протока Копирайт изображения UNIAN

Після інциденту у Чорному морі, коли російські прикордонники обстріляли і захопили українські кораблі, Україна і Росія звинувачують одна одну у провокаціях і порушенні міжнародних договорів.

Події минулих вихідних стали наймасштабнішим конфліктом у цьому регіоні з часу анексії Криму Росією у 2014 році.

Проте суперечки про судноплавство, про приналежність вод і суходолу у тому регіоні не припиняються вже понад 20 років.

Головна причина - остаточно неврегульований статус Керченської протоки. Жодному із президентів України так і не вдалося домовитися із Росією про лінію державного кордону. А після анексії Криму перспективи такого врегулювання виглядають ще більш примарними.

Протока та економічні інтереси

Керченська протока і Керч-Єнікальський канал - штучно поглиблена ділянка протоки - є єдиним шляхом для проходження суден між Чорним і Азовським морями, а також із внутрішніх портів Волго-Донського басейну РФ у Чорне море.

До анексії Криму навігацію каналом здійснювало українське державне підприємство "Дельта-лоцман". За технічний стан каналу відповідав Керченський морський торговельний порт. Щорічно, до 2014 року, через Керченську протоку, сплачуючи спеціальні збори, проходило до 9000 суден, в т.ч. російських.

Окрім того, в акваторії Азовського моря містилося понад 120 перспективних для розробки родовищ нафти і газу.

Копирайт изображения Ukrinform
Image caption Керченська протока у сильні морози вкривається льодом. Фото 2008 року

Після анексії Кримського півострова Керченський торговельний порт опинився під російським контролем.

Як розповідає журналіст Російської служби Бі-бі-сі Павло Аксьонов, у жовтні 2015 року з'явився наказ російського міністерства транспорту, який надав Керченському порту повноваження на контроль за проходженням суден через протоку.

І тепер Москва наполягає, що Керченська протока - це територіальні води Росії, і саме тому російські прикордонники затримали українські кораблі 25 листопада.

З цим категорично не погоджується Київ. Не визнаючи анексії Криму, Україна наполягає на тому, що протока і далі є внутрішніми водами двох країн.

"Внутрішні води"

За усі роки після розпаду СРСР Київ та Москва не змогли домовитися про встановлення кордону в Азовському морі та Керченській протоці.

У 2003 році Леонід Кучма та Володимир Путін підписали "Договір між Російською Федерацією і Україною про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки".

Парламенти двох країн ратифікували документ синхронно, у квітні 2004-го.

Цей договір передбачав вільний прохід торговельних і військових суден двох країн через протоку та вільний доступ до портів Росії та України іноземних торговельних суден.

Для проходу через протоку некомерційних кораблів Україна і Росія мали надавати обопільну згоду. Декларувалося, що "Азовське море та Керченська протока історично є внутрішніми водами Російської Федерації і України", а "всі питання, що стосуються Азовського моря і Керченської протоки, повинні вирішуватися тільки мирними засобами спільно або за згодою Росії і України".

У травні 2004 року на переговорах у Москві вже йшлося про підготовку документів про поетапну делімітацію (визначення кордону) - спочатку Азовського моря, потім протоки.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Володимир Путін та Леонід Кучма, 24 грудня 2003 року

Однак цього так і не сталося. Як пояснювали експерти, Росія не хотіла віддавати Україні контроль над Керч-Єнікальським каналом. Водночас Україна виходила з того, що розмежування має відбуватися виключно на основі лінії адміністративного кордону, який існував за часів Радянського Союзу. А відповідно до нього, канал перебуває в українській частині протоки.

Спроба створити "корпорацію"

У липні 2012 року президенти Віктор Янукович і Володимир Путін підписали заяву про те, що Україна і Росія готуватимуть договір, у якому остаточно врегулюють стосунки двох країн у питаннях, щодо яких понад 15 років двом країнам не вдавалося домовитися.

А саме: розмежування Азовського моря, Керченської протоки, використання суміжних територіальних вод, континентального шельфу і виключних економічних зон двох країн у Чорному морі.

Однак з'ясувалося, що це врегулювання передбачало створення спільної українсько-російської корпорації з управління Керч-Єнікальським каналом.

Ці наміри спричинили протести опонентів Віктора Януковича в Україні. Вони заявляли, що такий договір був би величезною поступкою Росії і означав би добровільну відмову Києва від своєї власності.

В односторонньому порядку

Через понад чотири роки після анексії півострова Москва впевнена, що Керченська протока є частиною територіальних вод Росії. Україна ж наполягає на тому, що там діють міжнародні договори, і передусім договір, підписаний Україною та Росією у 2003 році, і Міжнародна конвенція ООН з морського права.

У статті 44 цієї Конвенції вказується: "Держави, що межують з протоками, не повинні перешкоджати транзитному проходу і мають відповідним чином сповіщати про будь-яку відому їм небезпеку для судноплавства в протоці або прольоту над протокою. Не допускається ніякого призупинення транзитного проходу".

Копирайт изображения AFP
Image caption Росія, затримавши українські кораблі, звинуватила їх в незаконному перебуванні у територіальних водах Росії. Україна не вважає їх російськими

Говорити про врегулювання проблеми із кордоном після 2014 року не доводиться: навіть згода України на такі переговори означала б легітимізацію анексії Криму.

У той же час, після загострення ситуації на Азовському морі і у Керченській протоці влада України робить односторонні кроки.

Зокрема, Рада нацбезпеки і оборони у вересні рекомендувала парламенту ухвалити закон про внутрішні води, територіальне море та прилеглу зону з визначенням координат серединної лінії в Азовському, Чорному морях та Керченській протоці.

Після ухвалення такого закону Київ має намір повідомити про це Росію та секретаріат ООН і проситиме вважати ці координати лінією державного кордону між українськими і російськими внутрішніми водами.

Тобто, Київ домагається, аби розмежування морського простору відбулося на національному та міжнародному рівні, а Росія б ці рішення виконувала.

Однак закону ще немає, а Кремль неодноразово заявляв, що вважає і Крим, і прибережні води своїми.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Новини на цю ж тему